" О слово рідне! Орле скутий!"

Олександр Олесь

Душа моя – квітучий сад,
Цвіте у ньому рідне слово,
Дорожча всіх земних принад
Квітує в ньому рідна мова.

Бо рідне слово – скарб душі,
Без нього серце спорожніє,
Без нього ми – раби німі,
І нас ніхто не зрозуміє.

І Бог нам цього не простить,
І цілий світ не зрозуміє,
Якщо на зламі тисяч літ
Вкраїнське слово заніміє.

Хіба дорожче нам чуже?
Хіба його нас вчила мати?
Своя в нас мова, то ж невже
Чужою краще розмовляти?

Своя в нас мова чарівна,
Своє в нас слово, мов перлина –
Як збережемо все сповна,
То буде жити Україна!

Автор: Галина Кожушко-Кошулап, 1999 рік

Мама запитала під час телефонної розмови в цю суботу, чий це вірш вона знайшла, написаний моїм почерком, і зачитала його мені. Я була зайнята хатніми справами і тому не дуже уважно відповіла: "Здається Олександра Олеся, це я готувала зі своїм класом захід ще в 90-х роках, присвячений українській мові, мабуть від того часу залишився". Але мама все ж припустила, що це мій вірш і ще раз прочитала його. Тут я зрозуміла, що це таки мій загублений вірш, написаний до того ж таки заходу! Кажу мамі: "Таки це мій вірш, бо відчувається рука аматора, та й слова "на зламі тисяч літ" пригадали мені, як я довго мудрувала над цим уривком" (оскільки "на зламі тисячоліть" ніяк не потрапляло в ритм). До слова, майже весь сценарій заходу таки був побудований на поезії Олеся, тому я й помилилася спочатку. Трішки відредагувала своє творіння і публікую.