ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.02.24 14:08
Хоч топить ніч квапливо
в долоні сніг лютневий,
збагнути неможливо
цей погляд металевий.
Полудою в зіницях
кришталики туманні
ховають таємниці
на денці океану.

Микола Дудар
2026.02.24 13:53
Одного разу кілька раз
Я заглядав собі у вічі.
Не ради себе, на показ
Не як небудь, по-чоловічі.
Було минуле сполоснеш
Туди - сюди, де сам скитався
І зайве тихо проковтнеш —
Куди впаде — не роздивлявся…

Ігор Шоха
2026.02.24 13:09
Я одинокий менестрель
край річки, поля, лісу, неба
і більшого уже й не треба,
окрім дороги до осель,
куди навідуватись мушу,
щоб оплатити вічний борг
за те, що маю тіло й душу
хоча б одну з небагатьох,

Юрій Гундарів
2026.02.24 12:50
Неси ж мене, коню, по чистому полю
до благородства і милосердя.
Неси, мій Червоний, всупереч болю
сивого серця…

Неси ж мене, коню, по чистому полю
до віри, надії, до Бога.
Неси, мій Червоний ВогнЯний, до волі, 

Ірина Вовк
2026.02.24 12:13
На узліссі часу, де весна цілує холодні шрами землі,
Стоїть хата -- ковчег, обвітрений бурями, але міцний, як віра.
За вікном Марена ще розкидає пригоршні мокрого снігу,
Намагаючись забинтувати льодом те, що болить і ятриться,
Але під корінням саду вж

Борис Костиря
2026.02.24 11:28
Відбудеться повернення по колу
До форм старих, сонетів і октав.
І мадригал воскресне, що ніколи
Свою величність, гордість не втрачав.

Те, що було банальним і затертим,
Відродиться у виявах нових.
Старі метафори, від холоду затерплі,

С М
2026.02.24 05:30
Плач, бейбі
Плач, маленький
Ось ти і вдома

Вона казала
І я знаю, казала, кохає
Значно більш, аніж я
Та пішла від тебе

Вікторія Лимар
2026.02.23 23:31
У ЛЮТОГО знайшлась відрада,
бо вже завершує ходу.
Остання почалась декада
із хуртовиною в ряду.

Ще вчора вранці -- все в порядку.
Відмиті під дощем дахИ.
Та ні!!! Прощальну треба згадку:

Микола Дудар
2026.02.23 21:19
Чи матюкаюсь я? Так, але нині рідше, а ось в старі часи ого-го! Згадав, дай, думаю, в кілька слів про красивий матючок...
***
Не "Йоханий Бабай" твій однокурсник...
Згадав однако, йоханий бабай,
Котрийсь із нас, я думаю, паскудник...
Щось тут не те

Юрко Бужанин
2026.02.23 17:04
Уперто нас минає брудершафт.
І зустрічі – неспалені мости…
Чому тоді до Вас у своїх снах
Я з легкістю звертаюся на "Ти"?!

Чому швидким у снах є перехід
До поцілунків від торкань легких?
Чому умовностей і

Артур Сіренко
2026.02.23 16:41
Над рікою, що зветься Турбота
Поводирі бредуть з учора в сьогодні,
Костуром, що зветься Чужа Радість
Торкаючись м’якої землі і гіркої трави
Торішньої.
А тим часом на досвітках
Зима вмирає в самотині,
Як померла колись в самотності

Артур Курдіновський
2026.02.23 16:20
Пішов за обрій січень кришталевий,
Сумний король дорослої зими.
Дитинство помирає не миттєво,
Не від важкого подиху пітьми.

Все менше діамантів, більше - стразів,
Яскраво не всміхається зоря.
Дитинство помирає не одразу,

Ігор Шоха
2026.02.23 15:16
Ми власної історії народ
і незалежні від сусід і сказу
на тлі невиліковної прокази
скажених іродів та воєвод,
а також від протекції заброд
і від комуністичної зарази.
Нехай під ними вигорить земля
і що би не стояло на заваді –

Світлана Пирогова
2026.02.23 13:58
Зима тримає небо у полоні,
Затиснувши у крижані лещата.
Ще сплять сади, ще інею багато.
Загублено тепло в німій короні.

Та сонце вже затримує в долоні
Цнотливі промені, що бавлять очі.
І хоч морозна віхола шепоче,

Марія Дем'янюк
2026.02.23 12:23
Частину серця, зіроньку душі
Лишаю там, де небо у ковші —
Між горами. Де димчасті мережки
Вбирають гори не в хустки, в сережки.
І зіглядаються зеленолицьо
Красуні-гори до гнізда орлиці.
Шепочуть буки: не минеш розлуки.
Смереки кажуть, що вже осінь

Борис Костиря
2026.02.23 11:27
Я вийду на майдан, на велелюдний простір,
На людський суд і глум, на торжище століть.
Я покладу, як неповторний промінь,
Свої думки й страхи, як спалахи квилінь.

Я вийду на майдан, на суд людський і Божий.
Нехай стинає кат що хоче, а проте
Не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Галина Кожушко (1957) / Публіцистика

 Люди, що змінюють Маріуполь: історія Ольги Пікули

" Допоможіть тим, хто не має права голосу..."

Невідомий

15 грудня 2016 року

Впродовж багатьох років Ольга Пікула, завдяки волонтерській діяльності, була безпосереднім свідком скрутного становища бездомних тварин у своєму рідному місті Маріуполі, Україна. Проте по-справжньому вона відчула здатність змінити щось на краще для цих доволі занедбаних членів її громади лише з моменту співпраці з МРІ в якості новообраного депутата Маріупольської міської ради.
На початку року Ольга Пікула взяла участь у навчальній програмі МРІ для молодих депутатів, а пізніше разом з групою народних обранців з Маріуполя здійснила навчальну поїздку з метою обміну досвідом у міській раді Чернівців. За допомогою цих програм вона почала розуміти, якими інструментами та можливостями може скористатися людина в статусі депутата задля впровадження змін у своїй громаді. Отримавши ці нові знання, зауважує Ольга, вона нарешті «побачила шанс вирішити на муніципальному рівні проблему безпритульних тварин і жорстокого поводження з ними».
У свою чергу сміливі плани Ольги надихнули декого з її колег-депутатів, серед них і міського голову та секретаря міської ради, учасника заходів МРІ Степана Максму, які вирішили надати підтримку цій благородній справі. Разом вони почали осмислювати модель піклування про бездоглядних тварин свого міста, вивчаючи досвід сучасних притулків у сусідніх містах. Велике значення для їхньої мотивації мало Львівське комунальне підприємство “Лев”, яке стало ініціатором серед схожих українських закладів завдяки комплексній програмі відлову, догляду та прилаштування покинутих тварин міста.
Програма також опирається на залучення місцевих волонтерів для спостереження за тваринами у відповідних районах, що дає можливість заносити їх у базу даних та піклуватися про них. Ольгу надихнув гуманний підхід підприємства “Лев”, яке демонструє турботу про тварин, що знаходяться під його опікою, а також про тих, які перебувають на прилеглій території. На добровільних засадах ця система закликає громадян робити відповідальні та позитивні зміни в своєму місті, надаючи постійну допомогу тваринам, які не мають права голосу, щоб допомогти самим собі.
У пропозиції, яку Ольга подала на розгляд Маріупольської міськради, вона опиралася як на інноваційний досвід львівського комунального підприємства, так і на практичні знання щодо створення комунального притулку для тварин, які вона отримала під час програми обміну МРІ. У вересні міськрада затвердила остаточне рішення щодо створення Центру сучасного поводження з тваринами (“Щасливі тварини”), а початок будівельних робіт було призначено на листопад. Цей сучасний центр ветеринарної допомоги і стерилізації буде першим закладом такого типу в Маріуполі.
Піклування Ольги про безпритульних тварин міста надихнуло її колег – учасників програм МРІ для місцевих депутатів – перейняти від неї цю естафету. Депутати Павлоградської і Слов'янської рад намагалися отримати від неї вичерпні консультації та поради щодо створення притулку для тварин, сподіваючись знайти вирішення цього питання у своїх містах. Не дивлячись на те, що завдяки Ользі було вже багато зроблено для посилення турботи про тварин у її рідному місті і що саме ці зусилля допомогли зосередити увагу на цьому невирішеному питанні, вона знає, що попереду ще багато роботи.
Ольга Пікула сподівається, що успішна програма в Маріуполі буде служити взірцем для наслідування для інших міст регіону. Своєю роботою вона прагне дати іншим стимул та інструменти для досягнення змін у своїх громадах задля покращення становища тварин, яких ми бачимо на міських вулицях.

Автори: Емілі Брауч, Інтерн МРІ, відділ зовнішніх зв'язків; Юрій Селіверстов, Керівник програм МРІ, Дніпро
Переклад: Галина Кошулап (Кожушко), офіційний перекладач Міжнародного республіканського інституту в Україні

Один з моїх перекладів, опублікований на сайті Міжнародного республіканського інституту в Україні: https://www.iri.org.ua/programi/istorii-uspihu/ludi-so-zminuut-mariupol-istoria-olgi-pikuli


Контекст : Стаття англійською мовою на сайті МРІ «Democracy Speaks»;


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2018-03-07 15:03:26
Переглядів сторінки твору 647
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Автор востаннє на сайті 2025.11.15 20:15
Автор у цю хвилину відсутній