ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
12:54
Знов гучні тривоги звуки
Повзуть Україною,
Янгол крильцем прикриває
Колиску з дитиною.
Притуляє зайчика
До грудей синочок,
З мамою іде квапливо,
Повзуть Україною,
Янгол крильцем прикриває
Колиску з дитиною.
Притуляє зайчика
До грудей синочок,
З мамою іде квапливо,
2024.03.29
11:45
Блакитна квітка при дорозі
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
2024.03.29
11:26
А таки... буває де-не-де,
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
2024.03.29
10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.03.28
2024.03.26
2024.03.26
2024.03.20
2024.03.18
2024.03.15
2024.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Оскара Вайльда
Оскар Вайльд Балада Редінзької в'язниці
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Оскар Вайльд Балада Редінзької в'язниці
І
Не вдяг він розовий мундир,
Хоч той же колір змив
Вина і крові з рук своїх:
Кров і вино пролив,
Як з мертвою його знайшли, --
Кохану в ліжку вбив.
Коли вже з в'язнями гуляв,
В старе і сіре вбравсь,
У шапочці для гри в крикет;
Й хоч крок легким здававсь,
Та ще не бачив я, щоб хтось
Так смутком переймавсь.
Хто б з відчаєм таким дививсь --
Ніколи не забуть --
В маленький купол голубий,
Що в'язні небом звуть,
І в кожну хмарку осяйну,
Які по нім пливуть.
І я по тому ж брів кільцю,
Хоч з іншого кінця,
Й гадав: за що ж він сподобивсь
Тернового вінця,
Коли хтось ззаду прошептав:
"Повісять молодця."
О боже! Мурів цих тягар
На мене враз упав,
Й цей купол голову мені,
Немов обруч, стискав,
І поряд з болем його свій
Я вже не відчував.
Бо зрозумів, що так його
Прискорювало крок,
Й цей відчай, що в його очах,
З яких постав думок:
Кохану вбив -- то ж і йому
Вмирать надходить строк.
Вбивають всі любов свою,
Відчувши в серці щем,
То словом лесті чи образ,
То сміхом чи плачем;
Цілунком Юди -- боягуз,
Сміливець же -- ножем.
Один вбиває юним ще
І старцем вже -- ще хтось,
Могла б і хтивість це зробить,
Й це б розкоші вдалось,
А жалість в хід пускає ніж,
Щоб мук не додалось.
Любив хтось менше, а хтось більш;
Той всох, той повен вщерть;
Один знесилено тремтів,
А інший був, як твердь;
Вбивали всі любов, та все ж
Не всім розплата -- смерть.
Не всім відчай знать і ганьбу
Й безжальний долі строк,
Як шию в зашморг одягнуть,
Обличчя ж -- у мішок,
Й повиснуть ноги в пустоті,
Здійнявшись на вершок.
Не всім сторожу мовчазну
І вдень мать і вночі,
Що чує ехо їх зітхань,
Молитви всі й плачі --
Але до них байдужі ті,
В руках чиїх ключі.
Їм не будитись вранці й зріть,
Як в камеру зайшли
В сутані білій -- капелан,
Шериф -- в наряді з мли,
І комендант з лицем таким,
Мов маску надягли.
Не їм тюремних процедур
Принизливість важка,
Де й огляд в лікаря, чий рот
Вульгарний не змовка,
Й годинника "тік-так", немов
Удари молотка.
Не їм скорбот сухим піском
В рот спрага увійде,
Аж поки кат на ешафот
В ременях поведе,
Й на шиї зашморг забринить
І спрага вся пройде.
Не всім вдавалось з віщих уст
Почуть про свій кінець,
Коли в душі шаленства дрож,
Що ти іще не мрець;
Не всім могилу зріть свою
Й скорботний свій вінець.
Не всім очима в неба синь
Останню мить стрічать,
Й востаннє дать з безкровних уст
Молитві прозвучать,
Й відчуть цілунком на щоці
Кайяфину печать.
Не вдяг він розовий мундир,
Хоч той же колір змив
Вина і крові з рук своїх:
Кров і вино пролив,
Як з мертвою його знайшли, --
Кохану в ліжку вбив.
Коли вже з в'язнями гуляв,
В старе і сіре вбравсь,
У шапочці для гри в крикет;
Й хоч крок легким здававсь,
Та ще не бачив я, щоб хтось
Так смутком переймавсь.
Хто б з відчаєм таким дививсь --
Ніколи не забуть --
В маленький купол голубий,
Що в'язні небом звуть,
І в кожну хмарку осяйну,
Які по нім пливуть.
І я по тому ж брів кільцю,
Хоч з іншого кінця,
Й гадав: за що ж він сподобивсь
Тернового вінця,
Коли хтось ззаду прошептав:
"Повісять молодця."
О боже! Мурів цих тягар
На мене враз упав,
Й цей купол голову мені,
Немов обруч, стискав,
І поряд з болем його свій
Я вже не відчував.
Бо зрозумів, що так його
Прискорювало крок,
Й цей відчай, що в його очах,
З яких постав думок:
Кохану вбив -- то ж і йому
Вмирать надходить строк.
Вбивають всі любов свою,
Відчувши в серці щем,
То словом лесті чи образ,
То сміхом чи плачем;
Цілунком Юди -- боягуз,
Сміливець же -- ножем.
Один вбиває юним ще
І старцем вже -- ще хтось,
Могла б і хтивість це зробить,
Й це б розкоші вдалось,
А жалість в хід пускає ніж,
Щоб мук не додалось.
Любив хтось менше, а хтось більш;
Той всох, той повен вщерть;
Один знесилено тремтів,
А інший був, як твердь;
Вбивали всі любов, та все ж
Не всім розплата -- смерть.
Не всім відчай знать і ганьбу
Й безжальний долі строк,
Як шию в зашморг одягнуть,
Обличчя ж -- у мішок,
Й повиснуть ноги в пустоті,
Здійнявшись на вершок.
Не всім сторожу мовчазну
І вдень мать і вночі,
Що чує ехо їх зітхань,
Молитви всі й плачі --
Але до них байдужі ті,
В руках чиїх ключі.
Їм не будитись вранці й зріть,
Як в камеру зайшли
В сутані білій -- капелан,
Шериф -- в наряді з мли,
І комендант з лицем таким,
Мов маску надягли.
Не їм тюремних процедур
Принизливість важка,
Де й огляд в лікаря, чий рот
Вульгарний не змовка,
Й годинника "тік-так", немов
Удари молотка.
Не їм скорбот сухим піском
В рот спрага увійде,
Аж поки кат на ешафот
В ременях поведе,
Й на шиї зашморг забринить
І спрага вся пройде.
Не всім вдавалось з віщих уст
Почуть про свій кінець,
Коли в душі шаленства дрож,
Що ти іще не мрець;
Не всім могилу зріть свою
Й скорботний свій вінець.
Не всім очима в неба синь
Останню мить стрічать,
Й востаннє дать з безкровних уст
Молитві прозвучать,
Й відчуть цілунком на щоці
Кайяфину печать.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Оскар Вайльд Балада Редінзької в'язниці"
• Перейти на сторінку •
"Джон Донн Із циклу "Священні сонети""
• Перейти на сторінку •
"Джон Донн Із циклу "Священні сонети""
Про публікацію