ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.21
11:51
СО-СУ-КУР
Вітаємо із створенням літературного блоку СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський)!
Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,
Вітаємо із створенням літературного блоку СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський)!
Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,
2024.05.21
11:25
Вертить римами поет,
Віршики ладнає.
То ронделик, то сонет -
Він війни не знає.
Знову зрада і любов,
Пристрасні сюжети...
Що там жертви, що там кров,
Віршики ладнає.
То ронделик, то сонет -
Він війни не знає.
Знову зрада і любов,
Пристрасні сюжети...
Що там жертви, що там кров,
2024.05.21
10:58
Мрії збуваються.
https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k
https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k
2024.05.21
08:12
Яка морська краса! Ось "Ланжерон",
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
2024.05.21
07:03
Сколихнувши гілку,
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
2024.05.21
04:06
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
2024.05.21
00:02
Ні, «любов» - заслабке те слівце, як на мене.
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
19:15
Підбитий у відльоті птах.
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
2024.05.20
13:30
Вплетись у пам'ять чорною стрічкою.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
2024.05.20
12:53
В моєму лобі кублиться печаль,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
2024.05.20
12:46
Святині зруйновані житимуть в наших серцях,
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.
Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.
Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро
2024.05.20
11:46
Над соколом небо безкрає,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:
- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:
- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,
2024.05.20
10:29
Лицедій
Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.
Автор: Юрко Дар
Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.
Автор: Юрко Дар
2024.05.20
09:48
Запроданець – то не пусті слова,
приємно часом підлість учинити!
Так обертом колує голова,
що лише б не злетіти із орбіти…
Перевертень… Які страшні слова!
Яка тонка метафора і образ…
Чи зрада – невід’ємна складова,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...приємно часом підлість учинити!
Так обертом колує голова,
що лише б не злетіти із орбіти…
Перевертень… Які страшні слова!
Яка тонка метафора і образ…
Чи зрада – невід’ємна складова,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Інеса Завялова (1999) /
Проза
Про борсучка Лимка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про борсучка Лимка
Казка.
Коло одного великого будинку, на окраїні села, коло невеличкого ставка, жив маленький борсучок. Він був хороший хазяїн. Багато працював, мав гарну домівку, запасів харчових підготував влітку на всю зиму. Про все це дізнався борсучок-ледацюга.
Одного дня борсучок-ледацюга, його звали Тимко, прийшов до нори борсучка Лимка та й каже:
-От сидиш ти тут щодня, працюєш, світа божого не бачиш, для чого це тобі? Ця хазяйновитість, цей порядок, для чого він тобі? От у мене життя так життя! Я багато всього бачу, подорожую, сплю… де хочу, їм… де хочу! Я щасливіший за тебе!
-То, може, й так, але мені в праці весело і хороше.
-Та кому потрібні ці твої порядки, кому потрібно так надриватися? Пішли зі мною, погуляєм!
- З тобою, а для чого?- засумнівався борсучок Лимко.
-Як для чого? Я тобі покажу красиві поля, дивні пахучі квіти. Поїмо всього, чого ти тільки захочеш, в лісі є все!
-Та ні, не піду, мені вдома хороше!
-То ти ще й трусливий, Лимко. А я думав ти сміливий, сміливіший за мене, тому й прийшов тебе кликати, щоб подивитися на красиві поля та гарні галявини.
Задумався борсучок Лимко та й міркує:
- Ну, дійсно, що тут такого? Піти трохи розвіятись не гріх! Прогулятись, красоту доріг побачити, що в цьому поганого?
Переодягнувся в гарне чисте вбрання, взяв з собою теплий светрик на всяк випадок; радіє, що Тимко його з собою кличе.
Йшли вони довго.
Аж враз… за великим деревом, коло лісочка, лис притаївся.
Борсучок Тимко знав, що лис полює на здобич, але про таку пастку Тимко не сказав нічого своєму новому товаришу Лимку.
-Он бачиш дерево, бачиш, Лимку, яке воно гарне! Іди до нього, а далі… квіти гарні, ти таких ніде не бачив, грибів на галявині лісній теж багато! А я зараз, я миттю метнусь, ще когось із друзів приведу, не переживай, тут нікого немає, я… та ти! Щоб веселіше було… ще когось покличу!
Не встиг Лимко у відповідь Тимкові і слово мовити, як залишився сам на лісній галявині, Тимко зник, а на Лимка враз напав лис та з’їв його.
Радіє борсучок Тимко, що Лимка лис з’їв, не переживає за нового товариша, а скоріш мчить до нори Лимка, забіг до його хатинки та хазяйнує. Не нарадується, що добро чуже, йому так легко дісталося.
Та не все так сталося, як хотів Тимко. Лис який проковтнув Лимка, почав так кашляти, дихнути не може. Не знав лис, що Лимко чесний та трудолюбивий, а таких з’їсти не просто. Ще разок кашлянув лис та й врешті-решт виплюнув борсучка Лимка. Налякався лис такої чесності та втік в гущу хащі.
Сидить Лимко самітній на лісній дорозі, стряхує з себе неприємні запахи, мало не плаче, бо ще мить, то міг і не зостатися цілим та здоровим. Озирається Лимко навколо, але Тимка ніде не бачить.
Аж от… повзе їжачок Фрол до нього з лісу.
-А що це ти такий липкий і скуйовджений, борсучок ти малий, чи хто ти?
-Та лихо мене спіткало, лис мене зїв, а потім виплюнув. Я мало в його животі не застряг назавжди, ледь-ледь не пропав. Організм лиса мене не сприйняв.
-То живий залишився, і то хвали бога, за таке диво!
-То так і є! – каже, тремтячи, Лимко, бо нанервувався дуже.
-Пішли вже, небіжнику, допоможу тобі до дому прийти.
Йдуть ці двоє не спішачи, прийшли до домівки Лимка, а там вже Тимко хазяйнує.
Їжак дуже розсердився на таку справу, бо про все, що сталося йому борсучок Лимко розказав.
Іжак зашипів, гострі голки підняв...
Як побачив таке Тимко, давай геть з чужого дому тікати, біг так…, навіть не оглядувався.
-Дякую тобі, друже! Їжаче, Фроле, ти справжній! Ти мене до дому довів та ще з мого дому брехуна та злочинця вигнав. Зоставайся тут коло мене жити, будемо вдвох хазяйнувати.
-А чому не залишитися, залишусь.
Так їжак та борсучок подружилися, хазяйнували довго та чесно. Ловили мишей, комах надоїдливих відганяли, та за садом хозяйским, де люди живуть, довго та справно приглядували.
Коло одного великого будинку, на окраїні села, коло невеличкого ставка, жив маленький борсучок. Він був хороший хазяїн. Багато працював, мав гарну домівку, запасів харчових підготував влітку на всю зиму. Про все це дізнався борсучок-ледацюга.
Одного дня борсучок-ледацюга, його звали Тимко, прийшов до нори борсучка Лимка та й каже:
-От сидиш ти тут щодня, працюєш, світа божого не бачиш, для чого це тобі? Ця хазяйновитість, цей порядок, для чого він тобі? От у мене життя так життя! Я багато всього бачу, подорожую, сплю… де хочу, їм… де хочу! Я щасливіший за тебе!
-То, може, й так, але мені в праці весело і хороше.
-Та кому потрібні ці твої порядки, кому потрібно так надриватися? Пішли зі мною, погуляєм!
- З тобою, а для чого?- засумнівався борсучок Лимко.
-Як для чого? Я тобі покажу красиві поля, дивні пахучі квіти. Поїмо всього, чого ти тільки захочеш, в лісі є все!
-Та ні, не піду, мені вдома хороше!
-То ти ще й трусливий, Лимко. А я думав ти сміливий, сміливіший за мене, тому й прийшов тебе кликати, щоб подивитися на красиві поля та гарні галявини.
Задумався борсучок Лимко та й міркує:
- Ну, дійсно, що тут такого? Піти трохи розвіятись не гріх! Прогулятись, красоту доріг побачити, що в цьому поганого?
Переодягнувся в гарне чисте вбрання, взяв з собою теплий светрик на всяк випадок; радіє, що Тимко його з собою кличе.
Йшли вони довго.
Аж враз… за великим деревом, коло лісочка, лис притаївся.
Борсучок Тимко знав, що лис полює на здобич, але про таку пастку Тимко не сказав нічого своєму новому товаришу Лимку.
-Он бачиш дерево, бачиш, Лимку, яке воно гарне! Іди до нього, а далі… квіти гарні, ти таких ніде не бачив, грибів на галявині лісній теж багато! А я зараз, я миттю метнусь, ще когось із друзів приведу, не переживай, тут нікого немає, я… та ти! Щоб веселіше було… ще когось покличу!
Не встиг Лимко у відповідь Тимкові і слово мовити, як залишився сам на лісній галявині, Тимко зник, а на Лимка враз напав лис та з’їв його.
Радіє борсучок Тимко, що Лимка лис з’їв, не переживає за нового товариша, а скоріш мчить до нори Лимка, забіг до його хатинки та хазяйнує. Не нарадується, що добро чуже, йому так легко дісталося.
Та не все так сталося, як хотів Тимко. Лис який проковтнув Лимка, почав так кашляти, дихнути не може. Не знав лис, що Лимко чесний та трудолюбивий, а таких з’їсти не просто. Ще разок кашлянув лис та й врешті-решт виплюнув борсучка Лимка. Налякався лис такої чесності та втік в гущу хащі.
Сидить Лимко самітній на лісній дорозі, стряхує з себе неприємні запахи, мало не плаче, бо ще мить, то міг і не зостатися цілим та здоровим. Озирається Лимко навколо, але Тимка ніде не бачить.
Аж от… повзе їжачок Фрол до нього з лісу.
-А що це ти такий липкий і скуйовджений, борсучок ти малий, чи хто ти?
-Та лихо мене спіткало, лис мене зїв, а потім виплюнув. Я мало в його животі не застряг назавжди, ледь-ледь не пропав. Організм лиса мене не сприйняв.
-То живий залишився, і то хвали бога, за таке диво!
-То так і є! – каже, тремтячи, Лимко, бо нанервувався дуже.
-Пішли вже, небіжнику, допоможу тобі до дому прийти.
Йдуть ці двоє не спішачи, прийшли до домівки Лимка, а там вже Тимко хазяйнує.
Їжак дуже розсердився на таку справу, бо про все, що сталося йому борсучок Лимко розказав.
Іжак зашипів, гострі голки підняв...
Як побачив таке Тимко, давай геть з чужого дому тікати, біг так…, навіть не оглядувався.
-Дякую тобі, друже! Їжаче, Фроле, ти справжній! Ти мене до дому довів та ще з мого дому брехуна та злочинця вигнав. Зоставайся тут коло мене жити, будемо вдвох хазяйнувати.
-А чому не залишитися, залишусь.
Так їжак та борсучок подружилися, хазяйнували довго та чесно. Ловили мишей, комах надоїдливих відганяли, та за садом хозяйским, де люди живуть, довго та справно приглядували.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію