ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.16
09:45
травня - День вишиванки
На кістках тривають бісові танці,
пологові будинки лежать у руїнах…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я - українець.
По ночах небо геть червоне,
На кістках тривають бісові танці,
пологові будинки лежать у руїнах…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я - українець.
По ночах небо геть червоне,
2024.05.16
05:48
Зморені та щасливі.
Чи спати вони хотіли?
Де зорепадів зливи
останні спивали сили.
Світанку не чекали
своє у ночі багаття,
день наступав помалу,
ніби відьмацьке прокляття.
Чи спати вони хотіли?
Де зорепадів зливи
останні спивали сили.
Світанку не чекали
своє у ночі багаття,
день наступав помалу,
ніби відьмацьке прокляття.
2024.05.16
05:15
Вітер розгойдує дзвоники,
Рве пелюстки голубі, –
Крильця розпрямивши коники
Тонко сюркочуть собі.
Ніби для слуху придумані,
Чи показової гри, –
Звуки не раз мною чувані
Й бачені вже кольори.
Рве пелюстки голубі, –
Крильця розпрямивши коники
Тонко сюркочуть собі.
Ніби для слуху придумані,
Чи показової гри, –
Звуки не раз мною чувані
Й бачені вже кольори.
2024.05.16
00:59
Дякую, Сонце, за те, що зі мною була.
Просто собою. Земною. Ніяким не ангелом.
Зливою пристрасті, вічним джерельцем тепла.
І оберегом від чорного зла стати прагнула.
Дякую щиро за світлі та радісні дні.
Також за ночі - бо в кожній ти втілилась мріє
Просто собою. Земною. Ніяким не ангелом.
Зливою пристрасті, вічним джерельцем тепла.
І оберегом від чорного зла стати прагнула.
Дякую щиро за світлі та радісні дні.
Також за ночі - бо в кожній ти втілилась мріє
2024.05.16
00:45
Дивуюсь... Невже це насправді?
Не в тихому, доброму сні?
Краплинки води на смарагді -
Наївні дощі весняні.
Повітря прозоро-зелене...
Нечутний, омріяний спів...
І в'яже мій квітень катрени,
Не в тихому, доброму сні?
Краплинки води на смарагді -
Наївні дощі весняні.
Повітря прозоро-зелене...
Нечутний, омріяний спів...
І в'яже мій квітень катрени,
2024.05.15
22:12
Подорожній іде невідомо куди.
Його кроки звучать передвістям біди.
Він іде ледь відчутно, немовби роса.
А надія в очах невимовно згаса.
Його жести і рухи, як згустки пітьми.
Він оточений міфами, болем, людьми.
Йдуть від нього енергії чорні круги,
Його кроки звучать передвістям біди.
Він іде ледь відчутно, немовби роса.
А надія в очах невимовно згаса.
Його жести і рухи, як згустки пітьми.
Він оточений міфами, болем, людьми.
Йдуть від нього енергії чорні круги,
2024.05.15
18:50
Скло ночі по лінії долі трісло.
Тіні облизують губи твої на кармін.
Сідай на скрипуче віденське крісло.
Пий свій чай, Семірамі.
Пий свій чай у холодній кімнаті театру.
За лаштунками тіней старих наче світ героїнь.
Актори позбулися п’ятого акту.
Пий
Тіні облизують губи твої на кармін.
Сідай на скрипуче віденське крісло.
Пий свій чай, Семірамі.
Пий свій чай у холодній кімнаті театру.
За лаштунками тіней старих наче світ героїнь.
Актори позбулися п’ятого акту.
Пий
2024.05.15
12:46
Імла водою заливає жар,
Дощі ідуть, зірок ясних не видно,
Раптово зблискує Волосожар*,
Сміється тайкома собі єхидно.
Хтось пан серед стихій, бува й бунтар --
Кому цариця -- рідина -- обридне.
Паливода породжує той згар --
Дощі ідуть, зірок ясних не видно,
Раптово зблискує Волосожар*,
Сміється тайкома собі єхидно.
Хтось пан серед стихій, бува й бунтар --
Кому цариця -- рідина -- обридне.
Паливода породжує той згар --
2024.05.15
10:14
Прокидається ніжне проміння,
Проникає крізь гілля посадки,
І щоразу дивуюся вмінню:
Світло сонячне ллється з горнятка.
І не хочу ні чаю, ні кави,
Лиш би ласка ця Божа не меркла,
І війна не торкалась заграви,
Гул сирен не впивався у серце.
Проникає крізь гілля посадки,
І щоразу дивуюся вмінню:
Світло сонячне ллється з горнятка.
І не хочу ні чаю, ні кави,
Лиш би ласка ця Божа не меркла,
І війна не торкалась заграви,
Гул сирен не впивався у серце.
2024.05.15
05:30
Невтомні мурашки
Будують мурашник
І тягнуть до нього хвоїнки сосни, –
Злагоджено й дружно
Працюють натужно
У лісі від ранку до ночі вони.
Одвічно й повсюди
В них учаться люди,
Будують мурашник
І тягнуть до нього хвоїнки сосни, –
Злагоджено й дружно
Працюють натужно
У лісі від ранку до ночі вони.
Одвічно й повсюди
В них учаться люди,
2024.05.15
05:07
Безсоння. Думки про минуле.
Що взяти з собою в дорогу?
Ми знову ці звуки почули -
Над містом лунає тривога.
Про сльози по рідному краю,
Про гордість і праведну силу
Сирена гуде. Докоряє!
Що взяти з собою в дорогу?
Ми знову ці звуки почули -
Над містом лунає тривога.
Про сльози по рідному краю,
Про гордість і праведну силу
Сирена гуде. Докоряє!
2024.05.15
00:26
Ким народжений, тим і повзаю.
Ну куди мені в солов’ї?
Та виспівую про любов все я…
І про чари очей твоїх.
До фіналу цієї арії -
Як у Греції до календ.
Чи ймовірний у цім сценарії
Занебесний мій хепі-енд?
Ну куди мені в солов’ї?
Та виспівую про любов все я…
І про чари очей твоїх.
До фіналу цієї арії -
Як у Греції до календ.
Чи ймовірний у цім сценарії
Занебесний мій хепі-енд?
2024.05.14
10:00
Василий Куролесов
Я свято верю, что собака -
последний Ангел на Земле.
Когда затянет душу мраком -
Я свято верю, что собака -
последний Ангел на Земле.
Когда затянет душу мраком -
2024.05.14
05:55
Одне питання зріє у мені,
а відповідь заплутана до краю,
країна вигорає у вогні
та дехто навіть дотепер не знає,
куди ведуть історії сліди
у цім давно забутім Богом світі,
ми покручі московської орди
чи козаків нащадки гордовиті?
а відповідь заплутана до краю,
країна вигорає у вогні
та дехто навіть дотепер не знає,
куди ведуть історії сліди
у цім давно забутім Богом світі,
ми покручі московської орди
чи козаків нащадки гордовиті?
2024.05.14
04:53
Вже розвидняється надворі,
Запіяв когут десь зо сну,
А я, працюючи над твором,
Іще повіки не зімкнув.
Мов тінь, за вікнами майнула
Весняна ніч, а я іще
Сиджу незрушно, мов під дулом,
Упертим ворогом в лице.
Запіяв когут десь зо сну,
А я, працюючи над твором,
Іще повіки не зімкнув.
Мов тінь, за вікнами майнула
Весняна ніч, а я іще
Сиджу незрушно, мов під дулом,
Упертим ворогом в лице.
2024.05.14
01:31
В забутих райдужних світах
Я бачу жовте і рожеве.
Там, де король та королева
І там, де щастя вічний птах.
Нехай сьогодні сум в рядках
Не схожий на струмки квітневі.
В забутих райдужних світах
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я бачу жовте і рожеве.
Там, де король та королева
І там, де щастя вічний птах.
Нехай сьогодні сум в рядках
Не схожий на струмки квітневі.
В забутих райдужних світах
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Зустріч
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Зустріч
Я сотні разів уявляла, як відбуватиметься наша зустріч.
І коли вона стала неминучою, у що я щиро вірила і надіялася, ретельна підготовка знадобилася неабияк. З дня, як ми познайомилися у інтернеті, минуло понад місяць. А вже перебуваючи у відпустці на морі планувала, як ми з тобою питимемо на брудершафт за знайомство справжній брют з Нового Світу, пляшку якого спеціально придбала. У мене було шалене бажання тебе побачити, обійняти, почути твій запах, поцілувати. Пригорнутися до твого серця, доброго і вогняного. Я мріяла і марила тобою, відсилаючи тьохкання свого серденька через тисячі кілометрів. Навіть почала відчувати твій ритм, прокидатися тоді, коли прокидаєшся ти, хоча на годиннику у нас була глибока ніч. Звісно, потім знову засинала. І коли ти не міг опиратися мому натиску, все сталося як мало бути.
Ось я стою в терміналі аеропорту вперше в житті, біля довідкового бюро, адже ми домовилися про місце зустрічі заздалегідь, і з хвилюванням вдивляюся у кожну чоловічу спину, що проходить повз мене, ніби прикидаючи, якого зросту ти, мій довгоочікуваний гість.
Напарфумлена, зібрана, але однак нервую. Стою, поглядаючи на табло прибуття, і вже сумнів закрадається, а що як не прилетів, просто в останній момент передумав. Але сподіваюся, що навпаки, бажання зустрітися виявиться сильнішим за острах, і ти все ж прилетиш.
Я стою, поглядаючи на перехожих, які вже тісняться біля турнікетів виходу з терміналу, різні обличчя, осяяні надією на зустріч, в очікуванні хто кого. Тут є і чоловіки, що чекають дружин і дітей, і рідні, очікуючі родичів, і просто приятелі чи друзі. Тут є перекладачі, зустрічаючі представники фірм, таксисти, що настирно пропонують скористатися таксі. Шарлатани, що прагнуть перевірити вміст сумочок і кишень. У руках таблички з написами, з повітряними кульками, квітами, посмішками на обличчі. І я, що поза натовпом, у білому жакеті, чорній прозорій блузі, спідниці-олівець і білих балетках. Блондинка з новою зачіскою, прагну тебе здивувати.
Час від часу дивлюся на свої ноги. Чому я не взула туфлі на високих підборах справити перше враження? Певно, тому, що хотіла, щоб ти був вищим, таким, щоб ставати навшпиньки. Обвивати твою шию руками у обіймах.
Я підходжу до віконця довідки, щоб уточнити інформацію про прибуття рейсу.
Вже питаю втретє, звісно, хвилююся.
Раптом, високий і симпатичний молодик оминає мене. Я квапливо прямую за ним і негучно гукаю на ім'я. Він обертається і всміхається. Каже, що я помилилася, але хотів би бути тим, кого я чекаю. Зашарілася, опустила очі, зніяковіла, посміхаюся. І знову повертаюся на позицію очікування. У грудях холоне. Це очікування перетворюється помалу на тортури. Випробування. Нервове навантаження, де туго натягнуті струни вже дзвенять.
І тут – я бачу лише посмішку, іншого не помічаю, і розумію, ця посмішка, що рухається до мене – я її знаю тисячі років!
– Привіт, Вітуля! – тільки і встигаю почути. Далі все, ніби у круговерті – я простягаю руки, щоб обійняти, але наші вуста поєднуються у поцілунку. Блискавично! Це вище моїх сил. Магніт спрацював і я піддалася. Відчуття – я вдома, нарешті вдома! Світ пливе з-під ніг, земля крутиться, зірки сяють, я в космосі, і мій космос – ти. Ми цілуємося і одні у цілому Всесвіті. Я стою навшпиньках, ти мене схопив за талію і крутиш-крутиш-крутиш навколо осі, моя вісь – ти. Світ зачаївся. Час спинився. Тільки Кохання вічне.
У автобусі з аеропорту ми не спиняємося,поцілунки-поцілунки-багато поцілунків. Надолужити простір і час. Наздогнати життя. За спиною французи, випадкові спостерігачі нашої пристасті, шепочуть про нас, про Париж і любов.
І коли вона стала неминучою, у що я щиро вірила і надіялася, ретельна підготовка знадобилася неабияк. З дня, як ми познайомилися у інтернеті, минуло понад місяць. А вже перебуваючи у відпустці на морі планувала, як ми з тобою питимемо на брудершафт за знайомство справжній брют з Нового Світу, пляшку якого спеціально придбала. У мене було шалене бажання тебе побачити, обійняти, почути твій запах, поцілувати. Пригорнутися до твого серця, доброго і вогняного. Я мріяла і марила тобою, відсилаючи тьохкання свого серденька через тисячі кілометрів. Навіть почала відчувати твій ритм, прокидатися тоді, коли прокидаєшся ти, хоча на годиннику у нас була глибока ніч. Звісно, потім знову засинала. І коли ти не міг опиратися мому натиску, все сталося як мало бути.
Ось я стою в терміналі аеропорту вперше в житті, біля довідкового бюро, адже ми домовилися про місце зустрічі заздалегідь, і з хвилюванням вдивляюся у кожну чоловічу спину, що проходить повз мене, ніби прикидаючи, якого зросту ти, мій довгоочікуваний гість.
Напарфумлена, зібрана, але однак нервую. Стою, поглядаючи на табло прибуття, і вже сумнів закрадається, а що як не прилетів, просто в останній момент передумав. Але сподіваюся, що навпаки, бажання зустрітися виявиться сильнішим за острах, і ти все ж прилетиш.
Я стою, поглядаючи на перехожих, які вже тісняться біля турнікетів виходу з терміналу, різні обличчя, осяяні надією на зустріч, в очікуванні хто кого. Тут є і чоловіки, що чекають дружин і дітей, і рідні, очікуючі родичів, і просто приятелі чи друзі. Тут є перекладачі, зустрічаючі представники фірм, таксисти, що настирно пропонують скористатися таксі. Шарлатани, що прагнуть перевірити вміст сумочок і кишень. У руках таблички з написами, з повітряними кульками, квітами, посмішками на обличчі. І я, що поза натовпом, у білому жакеті, чорній прозорій блузі, спідниці-олівець і білих балетках. Блондинка з новою зачіскою, прагну тебе здивувати.
Час від часу дивлюся на свої ноги. Чому я не взула туфлі на високих підборах справити перше враження? Певно, тому, що хотіла, щоб ти був вищим, таким, щоб ставати навшпиньки. Обвивати твою шию руками у обіймах.
Я підходжу до віконця довідки, щоб уточнити інформацію про прибуття рейсу.
Вже питаю втретє, звісно, хвилююся.
Раптом, високий і симпатичний молодик оминає мене. Я квапливо прямую за ним і негучно гукаю на ім'я. Він обертається і всміхається. Каже, що я помилилася, але хотів би бути тим, кого я чекаю. Зашарілася, опустила очі, зніяковіла, посміхаюся. І знову повертаюся на позицію очікування. У грудях холоне. Це очікування перетворюється помалу на тортури. Випробування. Нервове навантаження, де туго натягнуті струни вже дзвенять.
І тут – я бачу лише посмішку, іншого не помічаю, і розумію, ця посмішка, що рухається до мене – я її знаю тисячі років!
– Привіт, Вітуля! – тільки і встигаю почути. Далі все, ніби у круговерті – я простягаю руки, щоб обійняти, але наші вуста поєднуються у поцілунку. Блискавично! Це вище моїх сил. Магніт спрацював і я піддалася. Відчуття – я вдома, нарешті вдома! Світ пливе з-під ніг, земля крутиться, зірки сяють, я в космосі, і мій космос – ти. Ми цілуємося і одні у цілому Всесвіті. Я стою навшпиньках, ти мене схопив за талію і крутиш-крутиш-крутиш навколо осі, моя вісь – ти. Світ зачаївся. Час спинився. Тільки Кохання вічне.
У автобусі з аеропорту ми не спиняємося,поцілунки-поцілунки-багато поцілунків. Надолужити простір і час. Наздогнати життя. За спиною французи, випадкові спостерігачі нашої пристасті, шепочуть про нас, про Париж і любов.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію