Сьогодні я пережила справжній шок, вдивляючись у озвірілі пики "безсмертного полку", який крокував центральним проспектом нашого м. Дніпро до монументу Слави. Забракло слів, забило подих, тремтіли руки і ноги і здавалося, що за мить втрачу свідомість. Відійшла у сторону, опанувала себе і розплакалась. Жаль, що не змогла зафіксувати на фото увесь цей україноненависний шабаш, який бризкав на нас ядовитою слиною, викрикував образливі слова і на наш заклик "Слава Україні" рявкали падлюки: - А на хера нам ваша Украина і фашизм не пройдет, і мало не плювали нам в обличчя. Одним словом - дожилися!!! Обличчя ніби з пекла - злобні, перекошені від ненависті і усі з кульками від Вілкула. Важко було зрозуміти, чому ці люди прийшли сюди: чи святкувати День Перемоги, чи день "Александра Вилкула".Слава Богу обійшлося без бійки, але від цього не легше, повірте, бо на запитання одній з них: - За кого ж ви вийшли сюди? Вона відповіла, що за Путіна і я тоді не добираючи уже слів відповіла їй: - Сука, іди звідси, бо зараз отримаєш у пику, він же дітей наших убиває, на що ця гадина зауважила, що це Порошенко убиває.
Отаке у нас відбувається у нашому славному і героїчному м. Дніпро, яке всього навсього за 230 км.від фронту, Вам друзі це нічого не нагадує??? Зранку ще сумнівалася, чи іти туди, бо минулого року довго видихували те , що відбувалося 9-го травня, та все таки пішла і зараз не жалію, бо ворогів потрібно бачити і знати, а їх у нашому місті, яке колись у 2014р позиціонувалося в Україні, як місто патріотів, добровольців і волонтерів, сьогодні неміряно. Вдивляючись у їх озвірілі лиця сумніву не було, що якщо дати їм волю, то нас в живих не залишать.Отакі сумні у нас реалії і Україна повинна про це знати, те що відбувається тут є небезпечним для усієї країни.
Початок був хоч і напружений, бо ті злощасні вілкуловські кульки кого хочеш з рівноваги виведуть, але доволі мирний,. Прийшли до монументу воїни, волонтери - поклали квіти і уже повертаючись назад, я підійшла до наших патріотів, які розташувалися справа від аллеї з різними плакатами і чучалом сепаратиста от тоді і почалося...
Нас спопеляли поглядами і люто ненавиділи, з усієї маси народу підійшло декілька адекватних українців, які намагалися нас підтримати. Та ми вистояли і я дуже дякую Сергію Карнозі, як організатору і кожному з патріотів, які мужньо і відносно спокійно витрмали увесь той негатив, який лився на нас з усіх сторін. А коли, моло не біг. "безсмертний полк" я думала про наших хлопців, що на передовій, що і цих злобних, неадекватних і проплачених, які невідомо чиї портрети несуть, вони сьогодні також захищають. Можливо і добре, що я не зробила з них світлин, бо це жахіття не доведи Господи ще раз побачити.

09.05.2018р. Надія Таршин.