Громадяни України, незалежно від віросповідання і від того, якою мовою ви рзмовляєте, коли любите Україну по-справжньому, то почуйте мене – волонтера, якій пішов уже 70-рік. Мені не потрібен піар, бо ви розумієте, який у мене вік. Сьогодні моя найбільша потреба це достукатися до Ваших душ, сердець, щоб ті, хто нині, сам того не розуміючи, живе уже по програмі ретельно розробленій спецслужбами Росії, а у них у цьому досвід неабиякий, почули мене.
Четвертий день, як я повернулася з Мар’їнки, а місця собі не знаходжу після побаченого і почутого. Перед очима часто постає екран каналу «Новоросія», де кожнв 10хв. показують колону нашої бронетехники і за кадром диктор громовим голосом кометує, що уже чотири роки Україна убиває Донбас. Після цього зразу ж показують гнівне обличчя нашого президента, де Він мало не кричить: - Діти в школу не підуть, будуть сидіти у підвалах!!! І так кожні 10хв. Хоча наскільки мені пам’ятається, то повне речення несло у собі зовсім інший зміст і носило характер запитання. Отакі страшні підлі ворожі технології, які сіють страшну ворожнечу , розбрат і ненависть. Народ задурманений повністю, альтернативої інформації немає, тож вірить тому, що йому постійно впарюють з брехливих засобів інформації.
Світлини, які ви бачите для мене дуже знакові. Я ніколи не стріляла і не вмію цього робити, взяла зброю у молодого воїна, який декілька тижнів назад дивом уцілів під пострілом снайпера (шолом на голові розлетівся на шматки) яка ж вона важка ця зброя, а ще бронежелет і усе обмундирування і так з дня на день і з року в рік. Я стою на відносно «мирній» вулиці у Мар’їнці ,бо і там зовсім недавно були жертви, а на паралельній вулиці уже передова, а з виду і не скажеш, що війна, якби постійно не бабахкало так, що внутрішньо аж пересмикується усе всередині.
А ще одна світлина, зроблена мною на День Захисника у минулому році, коли проїжджали особливо небезпечну, прострільну зону, колись це був спальний район цього міста, нині усі будинки отакі розгромлені.
Дві інші світлини - це мій сад, виноград і город, які я в перериві між збором волонтерської допомоги і громадською роботою обробляю і я не хочу бачити тут те, що бачу там, то ж буду захищати свою землю, на якій живу до останку, скільки буду на ногах, скільки моїх сил вистачить бо іншого шляху у нас немає і Вам усім раджу те саме, поки ще у нас є можливість це робити. Не вірте тим, хто каже, що війну можна закінчити в один день, якщо захоче наш президент, прошу не вірте. Коли Ви цьому вірите і таке розповсюджуєте, а ще радите не пускати синів на війну, то божевільний гном , рука якого на ядерній кнопці, і якого уже боїться увесь світ, задоволено потирає руки, що його звірячі технології так гарно спрацьовують.
Час тривожний і на мить не забуваймо, якою ціною утримується ця ворожа навала, не забуваймо про тих хто щодня у такій небезпеці, не рахуймо їхню заробітну плату , а вклонімося їм низько , низько за наш відносний спокій і допомагаймо, як можемо, підтримуймо наших захисників. Для мене Вони усі Герої. Купуючи овочі на передову на одному з тепличних підприєств я на тому тижні почула цікаве запитання: - Як ти влаштувалася на цю роботу? Запитала хороша людина і я відповіла,що і її можу влаштувати, коли Вона дуже захоче, а потім пояснила як усе починалося і що це за покликом душі , після чого Вона запропонувала ще звертатися і пообіцяла що буде допомагати.
Особливо хочу звернутися до усіх волонтерів, яких так було багато у 2014-15рр і розпіарених, і нагроджених не раз –де ж ви тепер??? Хіба у нас війна закінчилася??? Дороги війни порожні, а тих, хто і досі туди їздить залишилась жменька, а воїни, наші славні захисники чекають.
Я знову збираю поїздку, бо сумління не дозволяє бути байдужим спостерігачем, коли на мою землю прийшла велика біда. Ми не годуємо Армію, бо це нам не під силу, але наша допомога дає велику моральну підтримку воїнам, покращує настрій, а знащить підвищує бойову готовність захищати нас. То ж долучайтеся, до кого достукалася і прошу Вас, друзі, допомогти максимальним репостом. Звіт за усі надходження і витрати гарантую кожному, хто долучиться до цієї поїздки.
№ картки Приватбанку 4149 4978 6228 4454 Таршин Надія Павлівна.

27.05.2018р Надія Таршин