
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.05.18
16:29
Що москалі - великі брехуни.
То знаєм ми, то знають і вони.
Та москалів то зовсім не спиня,
Бо ж то вся сутність їхня – та брехня.
Не вигадки якісь там комуняк.
І при царях брехали та ще й як.
Ото горілку без кінця пили
Й брехали – тільки тим вони
То знаєм ми, то знають і вони.
Та москалів то зовсім не спиня,
Бо ж то вся сутність їхня – та брехня.
Не вигадки якісь там комуняк.
І при царях брехали та ще й як.
Ото горілку без кінця пили
Й брехали – тільки тим вони
2025.05.18
11:23
Не відаю, що буде завтра —
а до ворожки не піти.
Можливо, більшого не варта?
Та в мене є чудовий — ти!
Усе, що треба чуйній жінці—
ковток любові, не жалю.
Хай осінь золоті червінці
в дорогу сипле журавлю.
а до ворожки не піти.
Можливо, більшого не варта?
Та в мене є чудовий — ти!
Усе, що треба чуйній жінці—
ковток любові, не жалю.
Хай осінь золоті червінці
в дорогу сипле журавлю.
2025.05.18
10:01
Сенат Карфагену, на мир налаштований,
всю зброю здав Риму негайно;
відтак Карфаген, певна річ, був зруйнований,
а мешканці – вбиті, звичайно.
А потім – весь світ зачитався паперами,
що склали Катони речисті:
мовляв, карфагенці були людожерами!
всю зброю здав Риму негайно;
відтак Карфаген, певна річ, був зруйнований,
а мешканці – вбиті, звичайно.
А потім – весь світ зачитався паперами,
що склали Катони речисті:
мовляв, карфагенці були людожерами!
2025.05.18
06:36
Серце любляче, мов кубок
Ароматного вина, –
Відчуваю, як ти любиш,
Упиваючись сповна.
Молодію від напою
Найсолодшого на смак, –
І найтяжчу рану гою
Ситий добре й натощак.
Ароматного вина, –
Відчуваю, як ти любиш,
Упиваючись сповна.
Молодію від напою
Найсолодшого на смак, –
І найтяжчу рану гою
Ситий добре й натощак.
2025.05.18
05:55
Ей, Джо! куди прямуєш із револьвером оце
Ей, Джо! кажу, куди прямуєш із револьвером оце
Іду застрелити свою стареньку
Або застав її із іншим, у постелі
Іду застрелити свою стареньку
Або застав її із іншим, у постелі
Оце такий бруд
Ей, Джо! кажу, куди прямуєш із револьвером оце
Іду застрелити свою стареньку
Або застав її із іншим, у постелі
Іду застрелити свою стареньку
Або застав її із іншим, у постелі
Оце такий бруд
2025.05.18
00:25
У натовпі мерзотників-святош,
Що дивляться в підлогу винувато,
Я припускаю, що мене також
Безсовісним ждуном не гріх назвати.
Крізь аркуші свого календаря
Зустріну мрію... Може, стан афекту:
Оце блювотне "трєтьє сєнтября"
Що дивляться в підлогу винувато,
Я припускаю, що мене також
Безсовісним ждуном не гріх назвати.
Крізь аркуші свого календаря
Зустріну мрію... Може, стан афекту:
Оце блювотне "трєтьє сєнтября"
2025.05.17
21:38
Подивитися в очі чорній безодні,
зазирнути до чорних дір
чи розкрити
твань підсвідомості.
Подивитися в очі потворності,
страху, ненависті.
Що може бути страшніше?
Впитися в магму ночі,
зазирнути до чорних дір
чи розкрити
твань підсвідомості.
Подивитися в очі потворності,
страху, ненависті.
Що може бути страшніше?
Впитися в магму ночі,
2025.05.17
17:30
вертай живим
вертай живим
крізь лють вітрів
де смерть на Ви
де вирви піль -
стигмати прі
мечі навхрест
вертай живим
крізь лють вітрів
де смерть на Ви
де вирви піль -
стигмати прі
мечі навхрест
2025.05.17
14:20
Вечірня тиша бродить в домі,
навшпиньках сонно очі тре.
Пишу і розставляю коми,
лапки, апострофи, тире.
Дефіс, трикрапки... знак питання? —
Дужки — закриті два крила.
Слова, неначе біль останній,
сльозою скрапують з пера.
навшпиньках сонно очі тре.
Пишу і розставляю коми,
лапки, апострофи, тире.
Дефіс, трикрапки... знак питання? —
Дужки — закриті два крила.
Слова, неначе біль останній,
сльозою скрапують з пера.
2025.05.17
12:08
Так повсякчасно прагнем волі
І благ, і радощів земних,
Що всі страхи перебороли
Перед жахливістю війни.
Лише позбутись важко туги
І біля трун скорботних поз,
Якщо в останню путь за другом
Проводим рідного когось...
І благ, і радощів земних,
Що всі страхи перебороли
Перед жахливістю війни.
Лише позбутись важко туги
І біля трун скорботних поз,
Якщо в останню путь за другом
Проводим рідного когось...
2025.05.16
21:30
Ілля прийшов, і літу вже кінець.
Кінець усім зникомим сподіванням.
Так звершиться безславності вінець
Під маревом осіннього кохання.
Упав листок, немов метеорит,
У озеро, що в спокої спочило.
І Бог спочив, що все це сотворив,
Кінець усім зникомим сподіванням.
Так звершиться безславності вінець
Під маревом осіннього кохання.
Упав листок, немов метеорит,
У озеро, що в спокої спочило.
І Бог спочив, що все це сотворив,
2025.05.16
21:03
Наші пам’ятники
Двозначні
Мають форму впадини
Наші пам’ятники
Мають форму
Сльози
Двозначні
Мають форму впадини
Наші пам’ятники
Мають форму
Сльози
2025.05.16
17:52
У світломузиці весь зал,
Зірки яскравішими стали.
І що тобі ще не сказав,
Очей у танці скаже спалах.
У колі подруг ти стоїш,
Далека, мріє, незбагненна…
До тебе кілька кроків лиш,
Зірки яскравішими стали.
І що тобі ще не сказав,
Очей у танці скаже спалах.
У колі подруг ти стоїш,
Далека, мріє, незбагненна…
До тебе кілька кроків лиш,
2025.05.16
15:26
Поміж роями зоряних галактик
Несеться, неомірний відчуттям
Гривастий час, який не осідлати.
Лиш зірка має пОру в нім палати.
А з миті мить у ньому для життя,
Яке сяйне ураз, без вороття,
Щоб в Божих зупинитися палатах.
І мить із миті - шанс для ка
Несеться, неомірний відчуттям
Гривастий час, який не осідлати.
Лиш зірка має пОру в нім палати.
А з миті мить у ньому для життя,
Яке сяйне ураз, без вороття,
Щоб в Божих зупинитися палатах.
І мить із миті - шанс для ка
2025.05.16
08:24
Не обманюй, солодкий, мене
і себе ти також не обманюй.
Згодом цей листопад промайне,
подаруєш любов іншій лані.
І розсиплеш печалі сумні
хною осені на видноколи.
Буде туга дощити в мені
і себе ти також не обманюй.
Згодом цей листопад промайне,
подаруєш любов іншій лані.
І розсиплеш печалі сумні
хною осені на видноколи.
Буде туга дощити в мені
2025.05.16
07:15
Якби загоїлася рана
Та сум утрати відійшов, –
Скипало б серце в час весняний
І нуртувала в жилах кров.
Якби не снилася ти часто,
А появлялась наяву, –
Радів би зараз щиро щастю,
Що вкупі з любою живу.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та сум утрати відійшов, –
Скипало б серце в час весняний
І нуртувала в жилах кров.
Якби не снилася ти часто,
А появлялась наяву, –
Радів би зараз щиро щастю,
Що вкупі з любою живу.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2024.05.20
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2021.07.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ярослав Чорногуз (1963) /
Критика | Аналітика
Нема до чого присікатись або лікування чи убивання
Почнемо із заголовка рецензії. Вірш мій називається: Як морем розлилось благоухання». Автор рецензії Олександр Сушко навіть не спроможний правильно процитувати назву твору рецензованого автора і придумав свій недолугий заголовок «Кінець весни» - це недвозначно говорить про особливий «витончений смак» рецензента. Я б ніколи не назвав так свій твір, хоч цими словами починається мій вірш. Тому про смаки судіть самі.
Тепер цитата:
Серед усього поетичного творчого розмаїття в сучасній українській поезії виокремо твори Ярослава Чорногуза . Що це – творчий несмак? Відсутність глибоких ґрунтовних мовних знань? Чи просто бажання видати бажане за дійсне? Майстер (якщо він себе таким вважає) мусить відповідальніше підходити до того, що буде надруковане у періодиці або увійде до книжок.
Що за слово: «виокремо»? Очевидно, «виокреМИмо» - автор Сушко неспроможний грамотно, без помилок, написати чи не ключове слово в рецензії.
Кричуща невичитка, читач збитий з пантелику, не розуміє про що йде мова.
Одразу, ще без цитування самого твору, постає узагальнююча фраза: що це – творчий несмак? Відсутність глибоких ґрунтовних знань? Чи просто бажання видати бажане за дійсне? – читач іще не знає, про що йде мова, а рецензент уже, можна сказати, узагальнив, поховав рецензованого автора, якого, сам пише збирається лікувати:
Не біда, о "поетичний гуру",-
Лікувати випало мені!
Повернись! Вливатиму мікстуру -
Гумор і сатиру запашні.
Одразу видно зі слів рецензента О. Сушка, що рецензований автор Я.Чорногуз – це взагалі щось віджиле, застояне, нікчемне:
Славою дешевою упився!
Аж хита, неначе од вина.
А таланту (якщо чесно) - мізер,
Основний - отой, що у штанах.
Рецензент навіть знає, що там у рецензованого в штанах! «А таланту, якщо чесно, мізер», то нащо взагалі рецензувати і вести мову про такого автора тоді?!
Мова йде про ось цей мій твір «Як морем розлилось благоухання»:
Кінець весни такий, неначе літо…
Вже спека, майже люта, навкруги.
І комарі нахабні, ненаситні
Навколо все описують круги.
Лише трава не всохла, а буяє,
Ще свіжість не втекла із вечорів.
Сплелись черемха і бузок в розмаї,
В запаморочливих змаганні-грі.
Кому між них надИхатись удасться,
То він, без перебільшення таки
Спроможний захлинутися від щастя,
Його мов наковтавшись навіки.
Як морем розлилось благоухання –
І кольорів і запахів парад…
Це – квітів шаленіюче кохання
Наповнює поезією сад!
5.05.7526 р. (Від Трипілля) (2018)
Тепер іде «геніальний» аналіз рецензента:
"Кінець весни такий, неначе літо…" (оці прямі порівняння рясніють із твору у твір, це несмак у поезії, їх краще зовсім уникати, а не натикувати ледь не в кожному рядку.) ( кінець цитати) – цікаво, хто уповноважував О.Сушка робити висновок про прямі (а що є і криві?) порівняння, у той час, коли за цими словами постає одразу зрима картина кінця весни, спекотного, неначе літо…
Далі:
- -
"Вже спека, майже люта, навкруги." (майже люта спека - люта дурниця, ще й коми обидві зайві; і що таке спека навкруги? А якщо не навкруги, то десь в - одній точці? це як діти пишуть: весна на подвір'ї... а на вулиці весни вже немає? Загалом, навкруги - зайве слово.) – (кінець цитати)
- Рецензент не розуміє значення слова «навкруги». І не розуміє, як це спека навкруги – якою мовою ще йому можна пояснити? Навкруги – це навколо, скрізь – вдамося до мови синонімів. І заувага стосовно дітей – весна на подвір»ї, а в мене – весна навкруги – невже рецензент не вдчуває різниці в масштабах слів на подвір»ї – наскільки це локально і навкруги – наскільки це масштабно? Просто сміх бере та й годі.
- "Вже спека, майже люта, навкруги." майже люта спека - люта дурниця, ще й коми обидві зайві; (кінець цитати). Невже для О.Сушка спека лютою не буває, особливо в останні роки, коли в Україні постають ледь не тропіки, температура доходить до майже 40 плюс? Сушко не годен уявити, відчути, люту спеку? Про що це говорить – про повну відсутність уяви рецензента, на жаль. Він учить мене грамотності, і не знає, що вставна конструкція на письмі виділяється комами – правило, відоме ще з середньої школи.
- Господи, прости мене грішного, чи варто далі продовжувати аналізувати горе-аналіз О.Сушка. Краще йому з таким аналізом піти у поліклініку самому, ніж вказувати на когось…
- Але ще трохи:
- Цитата:
- "Лише трава не всохла, а буяє,
Ще свіжість не втекла із вечорів.
Сплелись черемха і бузок в розмаї, (КВР - поганючий збіг)
В запаморочливих змаганні-грі." (граматична помилка: означення в множині до однини іменника, тут узагалі важко визначити рід для означення, бо іменники різних родів, недолуго підібрані слова, як дуже часто буває в автора, бо він не дуже витрачає час на те підбирання. Тобто - запаморочливих - множина, змагання-гра - однина. Має бути "В запаморочливому змаганні-грі (в цьому випадку буде на один склад більше), або "Запаморочливих змаганнях-іграх" (в цьому випадку не буде рими).
(кінець цитати)
- КВР – поганючий збіг – це, як на чий смак, прочитується він, досить легко, бо різні за різкістю вимови приголосні – автор рецензії цих «надтонких» нюансів мовних просто не відчуває і обмежується голослівним запереченням.
- Далі просто класика: у словах «змаганні-грі» рецензент Сушко не відчув множини, для нього гра і змагання – синоніми і тотожні поняття, в той час як це досить різні за семантикою поняття, не тотожні і до них цілком ЛОГІЧНО І ДОРЕЧНО пасує множинний прикметник «запаморочливих».
- Рецензент О.Сушко не розуміє простих семантичних значень слів української мови!!!! То як же він може взагалі не те що писати рецензії, а писати літературні твори, якщо така ситуація? Невже я повинен йому «розжовувати», як ластівка пташеняті розжовує їжу, що слово «гра» в даному контексті, це – чергування запахів бузку і черемхи, а змагання – це те, хто з цих квітів-рослин краще пахне? Ви втямили, пане Сушко, великий горе-гуру – учителе?
- Тепер ще один принциповий момент. Цитую знову:
- "Як морем розлилось благоухання – " (благоухання - відвертий московізм; як морем - граматична помилка, мало би бути так: Як море, розлилось - АБО: морем розлилось
І кольорів і запахів парад… бракує коми після кольорів)
"Це – квітів шаленіюче кохання" ( шаленіюче - неукраїнське утворення, наша мова позбувається активних дієприкметників на уч-юч-ач-яч, вони їй не характерні, у словниках такого слова немає, казатиме, що неологізм авторський - дурня, тоді це московізм; та й тире там зайве, хоч можна сприйняти як авторський знак)
"Наповнює поезією сад!"
Висновок: тема банальна, жодної знахідки поетичної; образи традиційні, бідні; незрозуміло взагалі - для чого це було писати.
Звичайно, Ви можете зі мною сперечатися. Але погодьтеся – все вищевказане правда.
(кінець цитати)
Стосовно так званого русизму «благоухання». Так, це моє – СВІДОМЕ – запозичення красивого слова з російської мови. Керуючись власним відчуттям мови, відчуттям естетики, краси слова, я зробив те, що росіяни роблять із сотнями українських слів – запозичують їх і вживляють у свій мовний контекст. І часто-густо наші слова приживаються там. Я зробив експеримент, і вирішив перевірити - чи приживеться русизм на українському грунті?
Ось відгуки на вірш, спершу не з Поетичних майстерень», а з Фейсбуку на цей вірш:
Далека луна Трипілля, як цивілізації - вічна луна для нащадків не глухих... та на цих теренах гармонія веселкою свтіться, виграває, а ще як пахне... зачаровує ... так, це другий світ - це України цвіт, плоди збиратиме вже Центрально-Европейська цивілізація й гордитиметься нею, а ми... в фантазіях, ну, скажімо, десь зверху, будемо тішитись, дивись, он як, розвернулось в другий бік і ріки потекли з моря, а воно стало джерелом... благоуханним!
П`єр Шидивар, Франція
ЯКА КРАСА - вірш та світлини, де шаленіє бузковий рай ))
Ірина Якобчук, Швеція
Який гарний вірш!
Анеля Кузьменко, Київ
Неймовірна краса,захоплює та ще й соловейко співає...
Светик Медок
Дуже гарно. "... Це квітів шаленіюче кохання наповнює поезією сад!" Дякую.
Ingrid Martin
Надія Іванівна Шевченко "...Квітів шаленіюче кохання наповнює поєзією сад"...Такі слова наповнюють серце поєзією кохання!
Татьяна Лимаз Щиро дякую ,пане Ярославе за таку красу , за співучу поезію "за кольорів і запахів парад... "
Аліна Третяк "Наповнює поезією сад! "ТАК і є! Гарно ж як сказано! Втім, як завжди! Розмаю нових творів, Ярославе! Не підведи,бо цвітіння багато! Хай і твоя поезія буде такою ж красивою, духмяною і МАГнетичною!!!
-
Любов Сердунич Яка краса! Ще й опоетизована!
Віра Носенко Спроможний захлинутися від щастя, Яка ж це правда! Крвсиво і переконливо! Спасибі!!!
Ось лише один відгук, який заперечує дещо мій експеримент. Наводжу повністю розмову і чи вдалось мені переконати автора в моїй новації:
Olha Tkach Дякуємо. Гарно, думаю, пахощі відчули всі. Тільки, перепрошую, російською мовою БЛАГОУХАНИЕ, а українською -- 🤔 ПАХОЩІ.
Ярослав Чорногуз Дякую за відгук, Ольго! Так, це калька з російської, але тут той випадок, коли російське слово більше прекрасне, точне. Тому, як казав мій друг - сильний поет Ігор Павлюк - заберемо в москалів це чудове слово. Вони з нашої мови украли набагато більше слів.))
Olha Tkach Ярослав Чорногуз Добре, погоджуюсь. Тоді потрібен новий словник! Бо я посилаю дітей до словників... До речі, і себе теж.
Ярослав Чорногуз Словники наші - недосконалі і давно вже потребують оновлення!)))
Olha Tkach Теж погоджуюсь, пане Ярославе. Та інтернетний словник ще слабший... А хтось зараз працює у нас над перекладними словниками? Я не знаю... Звичайно, хотілось би. Я дуже доскіпуюсь до русизмів...Пишу вірші теж, українською і російською мовами...
А тепер найголовніше в цій суперечці, відгук на вірш самого Олександра Сушка і наша з ним розмова вже тут, на сторінках «Поетичних майстерень»:
Олександр Сушко:
Хороша кінцівка. Дуже подобається.
Ярослав Чорногуз:
Що це ти в одобрямси вдарився? Сам себе заперечуєш чи виріс із себе самого старого? А-а-а, це ж тобі тільки кінцівка сподобалась! Все інше треба переробити! Ясно!
Олександр Сушко:
Нащо переробляти? Твір зримий, зрозумілий. Все на своїх місцях. Я б трохи по іншому написав би, наприклад, "Кінець весни - спекотне літо". Ну і так далі в такому ж ритмі, без наче-неначе, мовби-немовби. Але це був би не авторський вірш, а сухар від Олександра Сушка. Отже, хай залишається як є. Що тут поганого?
То виходить: Твір зримий, зрозумілий. Все на своїх місцях. Хороша кінцівка. Дуже подобається.
І ось вже цитований висновок рецензії:
тема банальна, жодної знахідки поетичної; образи традиційні, бідні; незрозуміло взагалі - для чого це було писати.
Як це назвати? Підкажіть будь ласка. Може, знову цитую самого рецензента: «сухар від Олександра Сушка»? Обидва висновки писала одна і та ж людина. Це при тому, що ми ще не бралися за аналіз його власних творів!!!
Дволикий Янус чи як назвати таке явище? Зведення порахунків? Помста? Лікування чи таки убивання?!!!
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Нема до чого присікатись або лікування чи убивання
рецензія на рецензію мого вірша Олександра Сушка "Як морем розлилось благоухання"?
Змушений саме так назвати свій твій твір, і з подальшого викладу ви, шановні читачі, зрозумієте, чому саме так, а не інакше.
Почнемо із заголовка рецензії. Вірш мій називається: Як морем розлилось благоухання». Автор рецензії Олександр Сушко навіть не спроможний правильно процитувати назву твору рецензованого автора і придумав свій недолугий заголовок «Кінець весни» - це недвозначно говорить про особливий «витончений смак» рецензента. Я б ніколи не назвав так свій твір, хоч цими словами починається мій вірш. Тому про смаки судіть самі.
Тепер цитата:
Серед усього поетичного творчого розмаїття в сучасній українській поезії виокремо твори Ярослава Чорногуза . Що це – творчий несмак? Відсутність глибоких ґрунтовних мовних знань? Чи просто бажання видати бажане за дійсне? Майстер (якщо він себе таким вважає) мусить відповідальніше підходити до того, що буде надруковане у періодиці або увійде до книжок.
Що за слово: «виокремо»? Очевидно, «виокреМИмо» - автор Сушко неспроможний грамотно, без помилок, написати чи не ключове слово в рецензії.
Кричуща невичитка, читач збитий з пантелику, не розуміє про що йде мова.
Одразу, ще без цитування самого твору, постає узагальнююча фраза: що це – творчий несмак? Відсутність глибоких ґрунтовних знань? Чи просто бажання видати бажане за дійсне? – читач іще не знає, про що йде мова, а рецензент уже, можна сказати, узагальнив, поховав рецензованого автора, якого, сам пише збирається лікувати:
Не біда, о "поетичний гуру",-
Лікувати випало мені!
Повернись! Вливатиму мікстуру -
Гумор і сатиру запашні.
Одразу видно зі слів рецензента О. Сушка, що рецензований автор Я.Чорногуз – це взагалі щось віджиле, застояне, нікчемне:
Славою дешевою упився!
Аж хита, неначе од вина.
А таланту (якщо чесно) - мізер,
Основний - отой, що у штанах.
Рецензент навіть знає, що там у рецензованого в штанах! «А таланту, якщо чесно, мізер», то нащо взагалі рецензувати і вести мову про такого автора тоді?!
Мова йде про ось цей мій твір «Як морем розлилось благоухання»:
Кінець весни такий, неначе літо…
Вже спека, майже люта, навкруги.
І комарі нахабні, ненаситні
Навколо все описують круги.
Лише трава не всохла, а буяє,
Ще свіжість не втекла із вечорів.
Сплелись черемха і бузок в розмаї,
В запаморочливих змаганні-грі.
Кому між них надИхатись удасться,
То він, без перебільшення таки
Спроможний захлинутися від щастя,
Його мов наковтавшись навіки.
Як морем розлилось благоухання –
І кольорів і запахів парад…
Це – квітів шаленіюче кохання
Наповнює поезією сад!
5.05.7526 р. (Від Трипілля) (2018)
Тепер іде «геніальний» аналіз рецензента:
"Кінець весни такий, неначе літо…" (оці прямі порівняння рясніють із твору у твір, це несмак у поезії, їх краще зовсім уникати, а не натикувати ледь не в кожному рядку.) ( кінець цитати) – цікаво, хто уповноважував О.Сушка робити висновок про прямі (а що є і криві?) порівняння, у той час, коли за цими словами постає одразу зрима картина кінця весни, спекотного, неначе літо…
Далі:
- -
"Вже спека, майже люта, навкруги." (майже люта спека - люта дурниця, ще й коми обидві зайві; і що таке спека навкруги? А якщо не навкруги, то десь в - одній точці? це як діти пишуть: весна на подвір'ї... а на вулиці весни вже немає? Загалом, навкруги - зайве слово.) – (кінець цитати)
- Рецензент не розуміє значення слова «навкруги». І не розуміє, як це спека навкруги – якою мовою ще йому можна пояснити? Навкруги – це навколо, скрізь – вдамося до мови синонімів. І заувага стосовно дітей – весна на подвір»ї, а в мене – весна навкруги – невже рецензент не вдчуває різниці в масштабах слів на подвір»ї – наскільки це локально і навкруги – наскільки це масштабно? Просто сміх бере та й годі.
- "Вже спека, майже люта, навкруги." майже люта спека - люта дурниця, ще й коми обидві зайві; (кінець цитати). Невже для О.Сушка спека лютою не буває, особливо в останні роки, коли в Україні постають ледь не тропіки, температура доходить до майже 40 плюс? Сушко не годен уявити, відчути, люту спеку? Про що це говорить – про повну відсутність уяви рецензента, на жаль. Він учить мене грамотності, і не знає, що вставна конструкція на письмі виділяється комами – правило, відоме ще з середньої школи.
- Господи, прости мене грішного, чи варто далі продовжувати аналізувати горе-аналіз О.Сушка. Краще йому з таким аналізом піти у поліклініку самому, ніж вказувати на когось…
- Але ще трохи:
- Цитата:
- "Лише трава не всохла, а буяє,
Ще свіжість не втекла із вечорів.
Сплелись черемха і бузок в розмаї, (КВР - поганючий збіг)
В запаморочливих змаганні-грі." (граматична помилка: означення в множині до однини іменника, тут узагалі важко визначити рід для означення, бо іменники різних родів, недолуго підібрані слова, як дуже часто буває в автора, бо він не дуже витрачає час на те підбирання. Тобто - запаморочливих - множина, змагання-гра - однина. Має бути "В запаморочливому змаганні-грі (в цьому випадку буде на один склад більше), або "Запаморочливих змаганнях-іграх" (в цьому випадку не буде рими).
(кінець цитати)
- КВР – поганючий збіг – це, як на чий смак, прочитується він, досить легко, бо різні за різкістю вимови приголосні – автор рецензії цих «надтонких» нюансів мовних просто не відчуває і обмежується голослівним запереченням.
- Далі просто класика: у словах «змаганні-грі» рецензент Сушко не відчув множини, для нього гра і змагання – синоніми і тотожні поняття, в той час як це досить різні за семантикою поняття, не тотожні і до них цілком ЛОГІЧНО І ДОРЕЧНО пасує множинний прикметник «запаморочливих».
- Рецензент О.Сушко не розуміє простих семантичних значень слів української мови!!!! То як же він може взагалі не те що писати рецензії, а писати літературні твори, якщо така ситуація? Невже я повинен йому «розжовувати», як ластівка пташеняті розжовує їжу, що слово «гра» в даному контексті, це – чергування запахів бузку і черемхи, а змагання – це те, хто з цих квітів-рослин краще пахне? Ви втямили, пане Сушко, великий горе-гуру – учителе?
- Тепер ще один принциповий момент. Цитую знову:
- "Як морем розлилось благоухання – " (благоухання - відвертий московізм; як морем - граматична помилка, мало би бути так: Як море, розлилось - АБО: морем розлилось
І кольорів і запахів парад… бракує коми після кольорів)
"Це – квітів шаленіюче кохання" ( шаленіюче - неукраїнське утворення, наша мова позбувається активних дієприкметників на уч-юч-ач-яч, вони їй не характерні, у словниках такого слова немає, казатиме, що неологізм авторський - дурня, тоді це московізм; та й тире там зайве, хоч можна сприйняти як авторський знак)
"Наповнює поезією сад!"
Висновок: тема банальна, жодної знахідки поетичної; образи традиційні, бідні; незрозуміло взагалі - для чого це було писати.
Звичайно, Ви можете зі мною сперечатися. Але погодьтеся – все вищевказане правда.
(кінець цитати)
Стосовно так званого русизму «благоухання». Так, це моє – СВІДОМЕ – запозичення красивого слова з російської мови. Керуючись власним відчуттям мови, відчуттям естетики, краси слова, я зробив те, що росіяни роблять із сотнями українських слів – запозичують їх і вживляють у свій мовний контекст. І часто-густо наші слова приживаються там. Я зробив експеримент, і вирішив перевірити - чи приживеться русизм на українському грунті?
Ось відгуки на вірш, спершу не з Поетичних майстерень», а з Фейсбуку на цей вірш:
Далека луна Трипілля, як цивілізації - вічна луна для нащадків не глухих... та на цих теренах гармонія веселкою свтіться, виграває, а ще як пахне... зачаровує ... так, це другий світ - це України цвіт, плоди збиратиме вже Центрально-Европейська цивілізація й гордитиметься нею, а ми... в фантазіях, ну, скажімо, десь зверху, будемо тішитись, дивись, он як, розвернулось в другий бік і ріки потекли з моря, а воно стало джерелом... благоуханним!
П`єр Шидивар, Франція
ЯКА КРАСА - вірш та світлини, де шаленіє бузковий рай ))
Ірина Якобчук, Швеція
Який гарний вірш!
Анеля Кузьменко, Київ
Неймовірна краса,захоплює та ще й соловейко співає...
Светик Медок
Дуже гарно. "... Це квітів шаленіюче кохання наповнює поезією сад!" Дякую.
Ingrid Martin
Надія Іванівна Шевченко "...Квітів шаленіюче кохання наповнює поєзією сад"...Такі слова наповнюють серце поєзією кохання!
Татьяна Лимаз Щиро дякую ,пане Ярославе за таку красу , за співучу поезію "за кольорів і запахів парад... "
Аліна Третяк "Наповнює поезією сад! "ТАК і є! Гарно ж як сказано! Втім, як завжди! Розмаю нових творів, Ярославе! Не підведи,бо цвітіння багато! Хай і твоя поезія буде такою ж красивою, духмяною і МАГнетичною!!!
-
Любов Сердунич Яка краса! Ще й опоетизована!
Віра Носенко Спроможний захлинутися від щастя, Яка ж це правда! Крвсиво і переконливо! Спасибі!!!
Ось лише один відгук, який заперечує дещо мій експеримент. Наводжу повністю розмову і чи вдалось мені переконати автора в моїй новації:
Olha Tkach Дякуємо. Гарно, думаю, пахощі відчули всі. Тільки, перепрошую, російською мовою БЛАГОУХАНИЕ, а українською -- 🤔 ПАХОЩІ.
Ярослав Чорногуз Дякую за відгук, Ольго! Так, це калька з російської, але тут той випадок, коли російське слово більше прекрасне, точне. Тому, як казав мій друг - сильний поет Ігор Павлюк - заберемо в москалів це чудове слово. Вони з нашої мови украли набагато більше слів.))
Olha Tkach Ярослав Чорногуз Добре, погоджуюсь. Тоді потрібен новий словник! Бо я посилаю дітей до словників... До речі, і себе теж.
Ярослав Чорногуз Словники наші - недосконалі і давно вже потребують оновлення!)))
Olha Tkach Теж погоджуюсь, пане Ярославе. Та інтернетний словник ще слабший... А хтось зараз працює у нас над перекладними словниками? Я не знаю... Звичайно, хотілось би. Я дуже доскіпуюсь до русизмів...Пишу вірші теж, українською і російською мовами...
А тепер найголовніше в цій суперечці, відгук на вірш самого Олександра Сушка і наша з ним розмова вже тут, на сторінках «Поетичних майстерень»:
Олександр Сушко:
Хороша кінцівка. Дуже подобається.
Ярослав Чорногуз:
Що це ти в одобрямси вдарився? Сам себе заперечуєш чи виріс із себе самого старого? А-а-а, це ж тобі тільки кінцівка сподобалась! Все інше треба переробити! Ясно!
Олександр Сушко:
Нащо переробляти? Твір зримий, зрозумілий. Все на своїх місцях. Я б трохи по іншому написав би, наприклад, "Кінець весни - спекотне літо". Ну і так далі в такому ж ритмі, без наче-неначе, мовби-немовби. Але це був би не авторський вірш, а сухар від Олександра Сушка. Отже, хай залишається як є. Що тут поганого?
То виходить: Твір зримий, зрозумілий. Все на своїх місцях. Хороша кінцівка. Дуже подобається.
І ось вже цитований висновок рецензії:
тема банальна, жодної знахідки поетичної; образи традиційні, бідні; незрозуміло взагалі - для чого це було писати.
Як це назвати? Підкажіть будь ласка. Може, знову цитую самого рецензента: «сухар від Олександра Сушка»? Обидва висновки писала одна і та ж людина. Це при тому, що ми ще не бралися за аналіз його власних творів!!!
Дволикий Янус чи як назвати таке явище? Зведення порахунків? Помста? Лікування чи таки убивання?!!!
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію