Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.06
14:38
Працює, піднімаючись все вище.
У резиденції його весь світ.
Світило дня, дароване Всевишнім
Живе і житиме мільярди літ.
Несе і світло, і тепло завзято,
Гігантське і всесильне для землі
І для людей. Небес правічне свято,
У резиденції його весь світ.
Світило дня, дароване Всевишнім
Живе і житиме мільярди літ.
Несе і світло, і тепло завзято,
Гігантське і всесильне для землі
І для людей. Небес правічне свято,
2026.05.06
12:22
ТАНКА галицько-пуерто-риканська.
Я - ніби кролик,
З котрого чупакабра
Кров відсмоктала.
Крівці мого кохання
Достатньо тобі на ланч?
Я - ніби кролик,
З котрого чупакабра
Кров відсмоктала.
Крівці мого кохання
Достатньо тобі на ланч?
2026.05.06
12:01
Постійні калюжі, постійна сльота.
Похмурий пейзаж, як сама німота.
У цьому болоті втонула зоря,
Що сяяла нам на далекі моря.
Постійний застій і застиглість думок.
Панує безумства прадавній амок.
Похмурий пейзаж, як сама німота.
У цьому болоті втонула зоря,
Що сяяла нам на далекі моря.
Постійний застій і застиглість думок.
Панує безумства прадавній амок.
2026.05.06
11:27
Ти не промовляй, так нестерпно живеться,
як матері тій, що утратила сина.
Носила крилату надію під серцем,
але віддала горю в люту годину.
Сорочка своя завше ближче до тіла —
чужої скорботи нам не перейняти,
Не пестила лялю, а просто хотіла,
щоб па
як матері тій, що утратила сина.
Носила крилату надію під серцем,
але віддала горю в люту годину.
Сорочка своя завше ближче до тіла —
чужої скорботи нам не перейняти,
Не пестила лялю, а просто хотіла,
щоб па
2026.05.06
08:49
Шопен меланхолійний ,Рільке серед дня
І лебідь Малларме на дзеркалі води.
Чи в змозі крок важкий гидкого каченя
Завершити рядки щириці й лободи?
В забутому ставку серед самих забрьох,
Що в справжній глушині полють на бабок,
Чи можна в інший сві
І лебідь Малларме на дзеркалі води.
Чи в змозі крок важкий гидкого каченя
Завершити рядки щириці й лободи?
В забутому ставку серед самих забрьох,
Що в справжній глушині полють на бабок,
Чи можна в інший сві
2026.05.06
06:55
Наум Лисиця (1932-2013, Україна)
Сонця не буде, не чекай,
вже третій тиждень – дощ, і край,
мокрий ущент маршрут у нас,
неба забута синь.
Ніби з незримих сит мілких,
сіється мжичка, як на гріх...
Сонця не буде, не чекай,
вже третій тиждень – дощ, і край,
мокрий ущент маршрут у нас,
неба забута синь.
Ніби з незримих сит мілких,
сіється мжичка, як на гріх...
2026.05.06
06:10
Удосвіта шибки задеренчали
І злякано розсіялася мла, -
І всі побігли швидко якнайдалі
З охопленого полум'ям села.
Хати горіли шумно і багрово
На склі тремтіли відблиски вогнів,
А я, руками бурими від крові,
Хотів сусіду дати стусанів.
І злякано розсіялася мла, -
І всі побігли швидко якнайдалі
З охопленого полум'ям села.
Хати горіли шумно і багрово
На склі тремтіли відблиски вогнів,
А я, руками бурими від крові,
Хотів сусіду дати стусанів.
2026.05.06
02:41
О Боже, о Боже, о Боже!
Нарешті настало плюс двадцять!
Повилітали хрущі,
Дівки почали роздягаться!
Повиймали із шафів
Свої коротенькі спідниці!
Як гляну – відразу, о Боже!-
Нарешті настало плюс двадцять!
Повилітали хрущі,
Дівки почали роздягаться!
Повиймали із шафів
Свої коротенькі спідниці!
Як гляну – відразу, о Боже!-
2026.05.05
22:17
Коло покинутої хати старий колодязь,
з якого більше не п'ють ні люди, ні звірі.
Інколи птаха сідає на тряхлий рипучий обід,
гойдаючись у вишнім небеснім ефірі.
Вітер крутить зотліле колесо.
Линуть між хмари веселі пташині співи.
Хтось гукає знемо
з якого більше не п'ють ні люди, ні звірі.
Інколи птаха сідає на тряхлий рипучий обід,
гойдаючись у вишнім небеснім ефірі.
Вітер крутить зотліле колесо.
Линуть між хмари веселі пташині співи.
Хтось гукає знемо
2026.05.05
22:03
життя картини поллока
але усе мине
розвидніє за мороком
земне таке земне
і хліба житнє золото
і молоко і мед
з-під ніг злітають голуби
дідок травицю жне
але усе мине
розвидніє за мороком
земне таке земне
і хліба житнє золото
і молоко і мед
з-під ніг злітають голуби
дідок травицю жне
2026.05.05
14:08
Питання – що робити з цим
Я і він, чи я і ти?
Ви стоїте, волосся вітер звіює
Очі сяють і душі замріяні
Говорячи
«Тебе ми любимо, як же нам бути?»
І я обох люблю
Я і він, чи я і ти?
Ви стоїте, волосся вітер звіює
Очі сяють і душі замріяні
Говорячи
«Тебе ми любимо, як же нам бути?»
І я обох люблю
2026.05.05
13:44
Розлився туман велемудрий, тужавий,
Розлився, як ціла аморфна держава.
Які таємниці, які парадокси
Чаїть у собі, ніби сховані оси!
Туман розчиняє депресію люту,
У вічні слова й заповіти закуту.
Розлився, як ціла аморфна держава.
Які таємниці, які парадокси
Чаїть у собі, ніби сховані оси!
Туман розчиняє депресію люту,
У вічні слова й заповіти закуту.
2026.05.05
12:08
Літа лебедіють, мов кужіль прядуть,
У вир'єчку гублять пір'їни.
Дари мироносні до стіп покладуть
У церкві святої Ірини.
Над мороки ночі, над тугу в очах,
Над біль, що метеликом зрине.
Невпинно співатиме божа свіча
У вир'єчку гублять пір'їни.
Дари мироносні до стіп покладуть
У церкві святої Ірини.
Над мороки ночі, над тугу в очах,
Над біль, що метеликом зрине.
Невпинно співатиме божа свіча
2026.05.05
10:16
Можливо десь за вісім днів до свят
Тут Фіміам кадив задорого у ямі -
На шиї каганець, на вигляд як архат*
На грудях золото, в долонях оригамі.
В китайських косах бігали дівки
І…, ніби у записаному стрімі
Лимонний сік, бамбук і огірки
Тут Фіміам кадив задорого у ямі -
На шиї каганець, на вигляд як архат*
На грудях золото, в долонях оригамі.
В китайських косах бігали дівки
І…, ніби у записаному стрімі
Лимонний сік, бамбук і огірки
2026.05.05
08:36
Цвіла магнолія, бузок
схиляв додолу віти.
В кишені загубивсь квиток
на потяг «Інтерсіті».
Не встигла сісти у вагон —
спіткнулась, то й не варто.
Давно згорів пустий перон
схиляв додолу віти.
В кишені загубивсь квиток
на потяг «Інтерсіті».
Не встигла сісти у вагон —
спіткнулась, то й не варто.
Давно згорів пустий перон
2026.05.05
05:47
Передпокій літа - травень духовитий
І мрійливий дуже, і ледь-ледь хмільний, -
Сонечком південним лагідно зігрітий,
За собою двері щільно зачинив.
Потепліло різко, заквітчало всюди,
Вигляду ясного світу надало, -
Ніби відбулося дивовижне чудо,
Ніби
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І мрійливий дуже, і ледь-ледь хмільний, -
Сонечком південним лагідно зігрітий,
За собою двері щільно зачинив.
Потепліло різко, заквітчало всюди,
Вигляду ясного світу надало, -
Ніби відбулося дивовижне чудо,
Ніби
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Притча про чарівну воду
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Притча про чарівну воду
Притча про чарівну воду
В одному королівстві жив могутній чаклун. Одного разу він зробив чарівне зілля і вилив його в джерело, з якого пили всі жителі королівства. Варто було кому-небудь випити цієї води, і він відразу ж божеволів.
На ранок всі жителі королівства, покуштувавши води з цього джерела, зійшли з розуму. Королівська родина брала воду з окремого колодязя, до якого чаклун не зміг дістатися, тому король і його родина продовжували пити нормальну воду і не були божевільними, як інші.
Побачивши, що в країні править хаос, король спробував відновити порядок і видав ряд указів, але коли піддані короля дізналися про королівські укази, вони вирішили, що король зійшов з розуму і тому віддає такі ж божевільні накази. З криками вони попрямували до замку і стали вимагати, щоб король відрікся від престолу.
Король визнав своє безсилля і вже хотів скласти корону. Але королева підійшла до нього і сказала: «Давай теж вип'ємо воду з цього джерела. Тоді ми станемо такими ж, як вони ».
Так вони і зробили. Король і королева випили води з джерела божевілля і тут же понесли нісенітницю. У той же час їх піддані відмовилися від своїх вимог: якщо король виявляє таку мудрість, то чому б не дозволити йому і далі правити країною?
У країні запанував спокій, не дивлячись на те, що її жителі вели себе зовсім не так, як їхні сусіди. І король зміг правити до кінця своїх днів.
Через багато-багато років правнук чаклуна зумів створити чарівне зілля, здатне отруїти всю воду на землі. Одного разу, він вилив це зілля в один з струмків і, через деякий час, вся вода на землі виявилася отруєна. Люди не можуть жити без води, і незабаром на землі не залишилося ні однієї нормальної людини. Весь світ зійшов з Ума. Але ніхто про це не знає. Але іноді на землі народжуються люди, на яких це зілля чомусь не діє. Ці люди народжуються і ростуть абсолютно нормальними, і навіть намагаються пояснити іншим, що вчинки людей божевільних. Але зазвичай їх не розуміють, приймаючи за божевільних.
Переклала на українську мову 29.07.18 20.00
В одному королівстві жив могутній чаклун. Одного разу він зробив чарівне зілля і вилив його в джерело, з якого пили всі жителі королівства. Варто було кому-небудь випити цієї води, і він відразу ж божеволів.
На ранок всі жителі королівства, покуштувавши води з цього джерела, зійшли з розуму. Королівська родина брала воду з окремого колодязя, до якого чаклун не зміг дістатися, тому король і його родина продовжували пити нормальну воду і не були божевільними, як інші.
Побачивши, що в країні править хаос, король спробував відновити порядок і видав ряд указів, але коли піддані короля дізналися про королівські укази, вони вирішили, що король зійшов з розуму і тому віддає такі ж божевільні накази. З криками вони попрямували до замку і стали вимагати, щоб король відрікся від престолу.
Король визнав своє безсилля і вже хотів скласти корону. Але королева підійшла до нього і сказала: «Давай теж вип'ємо воду з цього джерела. Тоді ми станемо такими ж, як вони ».
Так вони і зробили. Король і королева випили води з джерела божевілля і тут же понесли нісенітницю. У той же час їх піддані відмовилися від своїх вимог: якщо король виявляє таку мудрість, то чому б не дозволити йому і далі правити країною?
У країні запанував спокій, не дивлячись на те, що її жителі вели себе зовсім не так, як їхні сусіди. І король зміг правити до кінця своїх днів.
Через багато-багато років правнук чаклуна зумів створити чарівне зілля, здатне отруїти всю воду на землі. Одного разу, він вилив це зілля в один з струмків і, через деякий час, вся вода на землі виявилася отруєна. Люди не можуть жити без води, і незабаром на землі не залишилося ні однієї нормальної людини. Весь світ зійшов з Ума. Але ніхто про це не знає. Але іноді на землі народжуються люди, на яких це зілля чомусь не діє. Ці люди народжуються і ростуть абсолютно нормальними, і навіть намагаються пояснити іншим, що вчинки людей божевільних. Але зазвичай їх не розуміють, приймаючи за божевільних.
Переклала на українську мову 29.07.18 20.00
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
