Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.17
00:04
Привіт!
Мене звати Портос. Можете сміятися, я вже звик. Можете також задавати дурнуваті запитання на кшталт «А чому не Араміс чи Дартаньян», гадаєте ви перші? Таких персонажів із таким «тонким» почуттям гумору я за свої тридцять з гаком років зустр
2025.12.16
17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
2025.12.16
13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
2025.12.16
13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
2025.12.16
12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
2025.12.16
12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
2025.12.16
10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
2025.12.16
09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
2025.12.16
06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
2025.12.15
23:52
Недобре добро називати добром недобре.
Кремлівські недомірки міряють світ своєю міркою.
Ворожка ворогам ворожила вороже.
Генії на гени не нарікають.
Світило у світі недовго світило.
Пан Баняк до банку поклав грошей банку.
Одержимі своє о
2025.12.15
21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
2025.12.15
20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
2025.12.15
20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
2025.12.15
19:55
Я повертаюсь у минуле,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
2025.12.15
19:00
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
2025.12.15
14:41
цьогоріч ми всі гадали,
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
(про закоханість і метафізику)
Стан закоханості, нехай і легенький, провокує зміну реальності. Метафізично. Відчуваєш магію у подіях і настрої, людях і світові. І нехай це лише мить на фоні плину буднів, вона алогічна, але така до щему приємна. Цією нотою розпочато було день, а день, як відомо, розпочинається з вечора минулого дня і так по колу.
Віра випурхнула з офісу, ніби пташка. Попереду було кілька важливих справ. А обідня перерва не гумова, отже, треба встигнути, і насолодитися літечком, променями сонечка, буйною зеленню і квітами, самотністю і відособленістю, полюбуватися ягодами шипшини, що щодня наливаються і стають дедалі червонішими, співом пташок і синню неба. Насолодитися зміною обстановки, можливими знайомствами з випадковими людьми, враженнями і емоціями. А ще Віра страшенно любить дивитися в небо, це її найулюбленіше із занять, адже погляд у монітор і погляд, що впирається у навколишні будівлі – майже одне й те ж, а от у сині небес - візерунки хмар і мрійливі літаки.
Дівчина, всміхаючись світові, на підборах, оминаючи калюжі від вранішнього дощу, направилася до найближчої ятки з квітами. Авжеж, квіти необхідно купити, у приятельки презентація персональної збірки віршів, і Віра розуміє, наскільки це знаковий момент для коліжанки. Навідавши банкомат, дівчина вибрала букет, але ще згадала, що треба у магазин гайнути, тому домовилася з продавчинею, що повернеться за букетом.
Вони стрілися на порозі магазину. Дядечко не міг відірвати погляду від Віри, приязно усміхався і промовив:
- Дівчино, ви така гарна, можна я Вас поцілую?
- Отак? І одразу? - засміялася, мов джерельце, Віра, вирішивши підіграти чоловікові.- Авжеж, повітряний поцілунок можете надіслати, чом би й ні.
- Та Ви що, я насправді хочу! Я ж морський військовий, хоч куди козак, і мені 74! – гордо повідомив дядечко.
- Є ще порох у порохівницях, - підсумувала дівчина, чоловік засяяв, так йому стало приємно.
Віра гайнула у справах.
Попереду чекала ще робота, але магія радості від позитивного спілкування і сукупності інших факторів ще довго витали у повітрі, розповсюджуючи особливий настрій і створюючи атмосферу загадковості і таїни.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
(про закоханість і метафізику)
Стан закоханості, нехай і легенький, провокує зміну реальності. Метафізично. Відчуваєш магію у подіях і настрої, людях і світові. І нехай це лише мить на фоні плину буднів, вона алогічна, але така до щему приємна. Цією нотою розпочато було день, а день, як відомо, розпочинається з вечора минулого дня і так по колу.
Віра випурхнула з офісу, ніби пташка. Попереду було кілька важливих справ. А обідня перерва не гумова, отже, треба встигнути, і насолодитися літечком, променями сонечка, буйною зеленню і квітами, самотністю і відособленістю, полюбуватися ягодами шипшини, що щодня наливаються і стають дедалі червонішими, співом пташок і синню неба. Насолодитися зміною обстановки, можливими знайомствами з випадковими людьми, враженнями і емоціями. А ще Віра страшенно любить дивитися в небо, це її найулюбленіше із занять, адже погляд у монітор і погляд, що впирається у навколишні будівлі – майже одне й те ж, а от у сині небес - візерунки хмар і мрійливі літаки.
Дівчина, всміхаючись світові, на підборах, оминаючи калюжі від вранішнього дощу, направилася до найближчої ятки з квітами. Авжеж, квіти необхідно купити, у приятельки презентація персональної збірки віршів, і Віра розуміє, наскільки це знаковий момент для коліжанки. Навідавши банкомат, дівчина вибрала букет, але ще згадала, що треба у магазин гайнути, тому домовилася з продавчинею, що повернеться за букетом.
Вони стрілися на порозі магазину. Дядечко не міг відірвати погляду від Віри, приязно усміхався і промовив:
- Дівчино, ви така гарна, можна я Вас поцілую?
- Отак? І одразу? - засміялася, мов джерельце, Віра, вирішивши підіграти чоловікові.- Авжеж, повітряний поцілунок можете надіслати, чом би й ні.
- Та Ви що, я насправді хочу! Я ж морський військовий, хоч куди козак, і мені 74! – гордо повідомив дядечко.
- Є ще порох у порохівницях, - підсумувала дівчина, чоловік засяяв, так йому стало приємно.
Віра гайнула у справах.
Попереду чекала ще робота, але магія радості від позитивного спілкування і сукупності інших факторів ще довго витали у повітрі, розповсюджуючи особливий настрій і створюючи атмосферу загадковості і таїни.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
