Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.01
08:16
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.
Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.
Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
2026.01.31
16:05
Із Леоніда Сергєєва
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
2026.01.31
14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
2026.01.31
12:07
Ця вічна сирена просвердлює мозок
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
2026.01.30
23:35
Недосить обрати вірний напрямок, важливо не збитися з курсу.
Меншовартість занадто вартує.
Якщо люди метають ікру, лососі відпочивають.
Хто править бал, тому правила зайві.
У кожного історика свої історичні паралелі і своя паралельна історія.
2026.01.30
21:35
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
2026.01.30
21:03
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
2026.01.30
16:17
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
2026.01.30
15:28
Згораю я у пломені жаги,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
2026.01.30
13:38
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
2026.01.30
10:48
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
2026.01.29
21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
2026.01.29
19:57
МАГІСТРАЛ
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
2026.01.29
18:05
о так я відьмача
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
2026.01.29
18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
2026.01.29
17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
(про закоханість і метафізику)
Стан закоханості, нехай і легенький, провокує зміну реальності. Метафізично. Відчуваєш магію у подіях і настрої, людях і світові. І нехай це лише мить на фоні плину буднів, вона алогічна, але така до щему приємна. Цією нотою розпочато було день, а день, як відомо, розпочинається з вечора минулого дня і так по колу.
Віра випурхнула з офісу, ніби пташка. Попереду було кілька важливих справ. А обідня перерва не гумова, отже, треба встигнути, і насолодитися літечком, променями сонечка, буйною зеленню і квітами, самотністю і відособленістю, полюбуватися ягодами шипшини, що щодня наливаються і стають дедалі червонішими, співом пташок і синню неба. Насолодитися зміною обстановки, можливими знайомствами з випадковими людьми, враженнями і емоціями. А ще Віра страшенно любить дивитися в небо, це її найулюбленіше із занять, адже погляд у монітор і погляд, що впирається у навколишні будівлі – майже одне й те ж, а от у сині небес - візерунки хмар і мрійливі літаки.
Дівчина, всміхаючись світові, на підборах, оминаючи калюжі від вранішнього дощу, направилася до найближчої ятки з квітами. Авжеж, квіти необхідно купити, у приятельки презентація персональної збірки віршів, і Віра розуміє, наскільки це знаковий момент для коліжанки. Навідавши банкомат, дівчина вибрала букет, але ще згадала, що треба у магазин гайнути, тому домовилася з продавчинею, що повернеться за букетом.
Вони стрілися на порозі магазину. Дядечко не міг відірвати погляду від Віри, приязно усміхався і промовив:
- Дівчино, ви така гарна, можна я Вас поцілую?
- Отак? І одразу? - засміялася, мов джерельце, Віра, вирішивши підіграти чоловікові.- Авжеж, повітряний поцілунок можете надіслати, чом би й ні.
- Та Ви що, я насправді хочу! Я ж морський військовий, хоч куди козак, і мені 74! – гордо повідомив дядечко.
- Є ще порох у порохівницях, - підсумувала дівчина, чоловік засяяв, так йому стало приємно.
Віра гайнула у справах.
Попереду чекала ще робота, але магія радості від позитивного спілкування і сукупності інших факторів ще довго витали у повітрі, розповсюджуючи особливий настрій і створюючи атмосферу загадковості і таїни.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
(про закоханість і метафізику)
Стан закоханості, нехай і легенький, провокує зміну реальності. Метафізично. Відчуваєш магію у подіях і настрої, людях і світові. І нехай це лише мить на фоні плину буднів, вона алогічна, але така до щему приємна. Цією нотою розпочато було день, а день, як відомо, розпочинається з вечора минулого дня і так по колу.
Віра випурхнула з офісу, ніби пташка. Попереду було кілька важливих справ. А обідня перерва не гумова, отже, треба встигнути, і насолодитися літечком, променями сонечка, буйною зеленню і квітами, самотністю і відособленістю, полюбуватися ягодами шипшини, що щодня наливаються і стають дедалі червонішими, співом пташок і синню неба. Насолодитися зміною обстановки, можливими знайомствами з випадковими людьми, враженнями і емоціями. А ще Віра страшенно любить дивитися в небо, це її найулюбленіше із занять, адже погляд у монітор і погляд, що впирається у навколишні будівлі – майже одне й те ж, а от у сині небес - візерунки хмар і мрійливі літаки.
Дівчина, всміхаючись світові, на підборах, оминаючи калюжі від вранішнього дощу, направилася до найближчої ятки з квітами. Авжеж, квіти необхідно купити, у приятельки презентація персональної збірки віршів, і Віра розуміє, наскільки це знаковий момент для коліжанки. Навідавши банкомат, дівчина вибрала букет, але ще згадала, що треба у магазин гайнути, тому домовилася з продавчинею, що повернеться за букетом.
Вони стрілися на порозі магазину. Дядечко не міг відірвати погляду від Віри, приязно усміхався і промовив:
- Дівчино, ви така гарна, можна я Вас поцілую?
- Отак? І одразу? - засміялася, мов джерельце, Віра, вирішивши підіграти чоловікові.- Авжеж, повітряний поцілунок можете надіслати, чом би й ні.
- Та Ви що, я насправді хочу! Я ж морський військовий, хоч куди козак, і мені 74! – гордо повідомив дядечко.
- Є ще порох у порохівницях, - підсумувала дівчина, чоловік засяяв, так йому стало приємно.
Віра гайнула у справах.
Попереду чекала ще робота, але магія радості від позитивного спілкування і сукупності інших факторів ще довго витали у повітрі, розповсюджуючи особливий настрій і створюючи атмосферу загадковості і таїни.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
