Вичитка, або ж ремейк, створений на основі Кантової “Критики чистого розуму” (вибрані тексти не Поетичних Майстерень).

II
ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНА МЕТОДОЛОГІЯ

ПЕРШОГО РОЗДІЛУ
СЕКЦІЯ ЧЕТВЕРТА

Дисципліна чистого розуму стосовно його доказів
    Докази трансцендентальних (тих, що виводить за межі), та синтетичних (складених) положень, маючи, поміж всіх прикмет (доказів) синтетичного (складеного) передуючого (апріорного) усвідомлення, і власних-своєрідних (Eigentümliche-чудних) розумінь ще й розуміння того, що розум не може звертатися безпосередньо до самого предмета, а що, перед тим, мусить доказати передуючу (апріорі) об’єктивну силу (законність) понять і, можливість синтезу (складення) понять його (предмета). І це не є просто (bloß- голо) вимушеним правилом загально-обережної поведінки в процесі мислення, а стосується сутності (Wesen) та можливості буття самого доказу. Коли я зобов’язаний виходити передуючи (апріорі) над поняття про предмет (Gegenstande-предмет-сюжет) яким він є, то без - взятого з поза цього поняття, особливого способу його визначення – зробити це неможливо. Цей спосіб для математики - є передуючим (апріорним) спогляданням, згідно котрого проводиться моє, подальше, узагальнення (синтез), і тут, увесь висновок, в силі виводитись безпосередньо в чистому спогляданні. А в трансцендентальній (котра веде за межі) свідомості, поки та (свідомість) перебуває наодинці (bloß- голо) з поняттями розсудку, то й процес (синтез-складання) повинен відбуватись за інструкціями можливого досвіду (mögliche Erfahrung) . При цьому сам доказ, а хай це є найправильнішим поняттям (наприклад того, що відбувається), не дає нам права вводити його (доказ), далі, безпосередньо в інше поняття (в причину (Ursache) ); тому то неприпустимо, тут, собі дозволити, щоб подібний перехід відбувався за один скачок-сполучення (ein Sprung-тріщина,злучка-по натхненню) ; розбираючись далі - він (процес переходу) показує, що сам досвід, а отже, цей-такий об’єкт досвіду, без зв'язку (дії й причини) буде неможливим. Значить доказ мусить, водночас - при досягненні, мати можливість констатувати факт пізнання його в понятті, котре початково його не мало (не містило), повідомляючи про синтетичне і передуючи (апріорно) вірне пізнання речі (Dingen-річ в собі-штучка) . Бо без такої завбачливості (констатації пізнаного в понятті) аргумент (доказ) має силу води, яка рве берег і дико, без дороги, прямує туди-куди, випадково, підводять його взаємозв’язки (Hang-схильність) прихованих асоціацій (поєднань). Тоді ілюзія впевненості - яка, основується на суб’єктивних мотивах асоціацій (поєднань) і, тримається на перегляді натуральної спорідненості реального - може тримати не врівноваженими свої сумніви (Bedenklichkeit-побоювання) , і тому, справедливо, мусить (фіксуватись) з’являтися (і не один раз) понад подібний ризик (силу води) аргументації. Даремними, також, будуть ще і всі спроби аргументації опертої на авторитет будь-якого знавця - та, перш ніж, трансцендентальна (та що веде за межі) критика, життєздатно ступить далі, - тут, ці принципи-аксіоми, все таки (критика, що веде за межі) не може покидати, а мусить (за щораз) посилати свою норовливість (силу води) на корекцію людським розсудком (розсудком-прихистком (логіки), котрий свідчить, що все-це, однак - безнадійна справа розуму) перш, ніж хотіти пробувати (утверджувати) якусь-нову догматичність (незаперечність) доказів.
    Якщо ж, зрештою, положення, рухаючись понад аргументи, повинно ставати твердженням чистого розуму, і, далі, я хотів би, навіть, за допомогою голісіньких (bloßer) ідей виходити понад, своє, досвідне поняття, - тоді, тим більше, той самий (доказ) повинен мати виправдання для подібних кроків синтезу (якщо він (доказ) взагалі можливий) і містити в собі умови його доказовості як щось одне-необхідне (notwendig - потребо-рухоме) . Якщо-такий-уявний (scheinbar-ніби) - а отже придуманий (vermeintliche-гаданий) доказ простоти природи нашої думаючої субстанції може зумовлюватись єдністю попереднього сприйняття (Apperzeption лат.- до перцепція-перед чуттєве сприйняття) , то-тут, йому назустріч (entgegen-проти) , неминуче, постає ось-такий роздум (сумнів): що однак, тут, абсолютна простота є не таким поняттям, котре може охоплювати все, безпосередньо, за одне спостереження, а бути таким, яке відбираючи ідеї мусить просто (bloß-голо) їх об’єднувати, та бути готовим постійно розглядати (gar nicht einzusehen ist-готова не раз бачити є) те, - яким це чином моя гола (bloße) свідомість, котра міститься в усьому мисленні, чи принаймні, щонайменше, може бути, тут, головною, бо воно (мислення), хоч віддалено (sofern-постільки), є простим напученням (Vorstellung-вистава) для свідомості де й пізнання одної справи (Dinges-річ в собі) повинно переводитись туди, де в усьому (мисленні) думка може бути собі окремою (allein-одна) (завжди вільною). Якщо ж я поставлю, вперед, силу мого рухомого тіла (meines Körpers-мій корпус) , то воно (фізичне тіло-субстанція) буде байдужим (sofern-так далеко-постільки) для моєї, абсолютної, єдності (для голісіньких (bloßer) ідей) і мої посилання (напучення) (Vorstellung-вистава) з нього будуть простими (вираженням потреб тіла – їсти-спати); тому тут, я можу висловлюватись, також, й через рух (Bewegung-хвилювання) одного пункту (однієї точки тіла), бо моя цілісність (Volumen-об’єм) при цьому не виголошується (tut-трубиться) і виходить що (моя цілісність), без зусиль (фізичних) може стати (ідеєю) як завгодно малою – а отже - зробитись мислено поміщеною в одному пункті... Але я не буду (не бажаю) завершувати (зупинятись) на такому-цьому: що-якщо, даний випадок, для мене, як рухома сила одного (цілого-фізичного) тіла – зведеться на матеріальне ніщо (в ідею), то, в тому випадку, тіло, як проста субстанція-матерія, стане можливим мисленно, бо його (тіла) позиви (Vorstellung-вистава) абстрагуються (уявно виокремляться) від найбільшого об’єму змісту (Raumesinhalts-місткість простору) (про усе) і, отже, стануть простими (зробляться фізичним ніщо). Тепер, - щоб щось, абстрагуючись (виокремлюючись) в просте з об’єкта, - через це просте, (щось) ставало цілком вирізненним, і що це я, який в першому розсуді цієї готової багатобічності (Mannigfaltigkeit) в собі не зрозумів, в другому розсуді, де це ж (щось) значить вже саму людську душу (Seele) , і може бути дуже (занадто) поєднаним (sehr komplexen) поняттям, тобто - занадто визначальним (sehr vieles-дуже значне) - котре утримує під собою все це для ознаменування, то я виявляю що тут-це (все - ніщо, ніщо – все) є вже паралогізмом (ненавмисною логічною помилкою в міркуванні). І лиш тільки, через це виявлення (паралогізм-хибний умовивід) і, для того, щоб його ж (паралогізму) перестерігатись (ahnden-карати-мститися) - (бо (все ж) без такого, поки що припущення-паралогізму, не стане готовим для усвідомлення (fassen-ловлення) аргументів (доказів) будь-який здогад (Verdacht-підозра) ) – потрібно обов’язково мати під руками повсякчасне мірило (Kriterium) достовірності такого синтетичного положення, котре повинно доводити щось-більше, як може дати досвід (Erfahrung) , та наполягати на такому: щоб, завжди, аргумент (серйозний доказ) вимагав розбирати предикат (сказане-предмет мови) не навмання (geradezu-нагло-безсоромно) , а лиш за допомогою принципів можливого (основ світу) - розширяючи наш даний зразок поняття (gegebenen-відоміший випадок) передуючи (апріорі) аж до ідеї, а вона (ідея), далі, уже піддавалася (практичній) реалізації... Якщо, завжди, користуватися цією пересторогою (розширення згідно основ можливого), - якщо, перш ніж доказ (аргумент) використовувати - іти собі, розсудливо, до норми, не дивлячись на те, хто б - яким чином і з якої основи сподівався очікувати - за допомогою чистого розуму - такого розширення, і з чого б - не з цього (розширеного згідно основ можливого) поняття – розвивав ці перегляди в такого роду тенета (Falle-пастка-западня) і, може статися, також, що такі антиципації (передбачення-здогад-прогноз) не будуть, далі, вирішуватись у зв’язках з можливим досвідом (mögliche Erfahrung) , - тому бажано зауважити собі таке: можна заощадити багато важких - і все ж даремних старань, розумінням того, що, - в той час як розум не всемогутній (nichts zumutet- не вважає кого-небудь здатним до чого-небудь) , і що-тут, очевидно, йде (преться) над їх (власних старань) спроможність, або навпаки, за приступу (Anwandlungen-припадковості) власних спекулятивних маній розповсюдження, хоч і не охоче обмежуючи себе, слід - наполягати на опановуванні правил дисципліни помірності.
    Перше правило таке: а щоб жодний (всякий) - пошукуваний (versuchen-пробуваний) , трансцендентальний (котрий виводить за межі), аргумент (доказ) був без (посилань) упереджених (ohne zuvor überlegt-крім завідомо пихатих) , та щоб, зрештою, мати їх (аргументи) собі за справедливі (falls gerechtfertigt-якщо обґрунтовані) , - їх (аргументи) слід брати згідно тих основних (фундаментальних) правил, за якими вони намірено засновувались, і для яких, з повним правом, можна чекати добрий результат (зміст) висновків (повну переконливість). Далі посилаються (витікають) основні правила розсудку (Verstandes) (наприклад причинність), і за їх допомогою – рахуй задарма (umsonst-безплатно-марно) доходиться до ідей чистого розуму; а, слід зауважити - тут, будь-що варте чогось (gelten-буде дійсним) лиш як предмет можливого досвіду (möglicher Erfahrung) . Поки що тут-це (основоположне) повинно стати (sein-бути) й основними правилами чистого розуму - так що знову всі зусилля безплатно (umsonst- задарма-марно) . А вже далі тому, що розум (Vernunft) , правда (zwar-хоч) , вже маючи основні правила як об’єктивні, всеж посилає їх, далі-сукупно в діалозі (в навиках діалектики), можливими лиш як регулятивний принцип систематичності, у всякому разі – має силу (gültig sein) зв’язаною досвідом користування (Erfahrungsgebrauchs-досвід-вживання) (розуму). Тож слід посилати, такого роду, ніби аргументи (докази), вже сформованими (schon vorhanden-вже присутні) (ніби об'єктивними): такими, що складають видиму впевненість, non liquet (лат.- чогось не зрозумілого) , вашої розумової здатності, уже дозрілої до зустрічного руху і, чи їхній, однак-обман (Blendwerk-бліндаж) , той-такий, ще не спроможний проникати, та, про те, маючий повне право (спроможний) робити (вести) умовивід від загального до окремого (дедукція) в середині процесу, щоб вимагати користуватися основними правилами, котрі, далі, стане можливо узгоджувати тоді, коли вони зобов’яжуть голісінький (bloßer) розум розпочинати з нуля (euch niemals-від ніколи) бути собою (entsprungen-починається sein-свій sollen-повинен) . І таким чином, надалі, ми потребуємо, неодноразово, займатися проявленям і спростуванням кожної (окремої) безпідставної видимості, а (також) можемо (ми), все це, у вивертах невичерпної діалектики (діалогу), в судовій палаті (am Gerichtshofe) критичного розуму, як вимагає порядок (закон), відхиляти (безпідставні аргументи), й за один раз, в цілому їх нагромадженні.
    Другою особливістю (причудою взятою за правило) трансцендентальних (котрі виводить за межі) аргументів (доказів) є таке: до кожного трансцендентального (котре виводить за межі) положення можна припасувати (знайти) лиш один-єдиний аргумент (доказ). А далі - я повинен повідомляти (подавати аргументи) об’єднаному поняттю (einem Begriffe) виходячи - не від поняття (nicht aus Begriffen) , а від споглядання (Anschauung-світогляду) , - і хай буде тут, віднині, один чистий світогляд (Anschauung-споглядання) , як в математиці, або емпірично (в досвіді розсудку) - як в природо-науці (Naturwissenschaft) підсумовуючи: давати мені, покладаючи до основ, таке споглядання (Anschauung-світогляд) різноманітних речовин-реакцій (Stoff-субстанції-сюжетів) для виведення синтетичного положення, яке я, далі, зв’язую за, більше як один спосіб (Art-вид) і, поміж іншим, також те (давати відповідь) – яким чином я можу, виходячи більш-ніж від одного пункту (споглядання) - та за допомогою різних засобів, досягати (можу добиратись) до одного - того ж самого поняття (його ідентичності).
    Однак тепер, виходячи (geht-йдучи) з кожного окремого (bloß-голе) трансцендентального (того - що веде за межі) положення, - завжди йдеться про єдине (об’єднане) поняття (Einem Begriffe-одна ідея) , і-далі висловлюється синтетична умова можливості предмета побудована на цьому понятті (ідеї). Отже, тут, підстава може бути взагалі лиш єдина (ein einziger-одна єдина) , бо, виходячи (außer-з він) з цього поняття - дальше нічого (nichts-ніщо) такого, через що, предмет-сюжет, може (ще-далі) визначатися, отже аргумент (доказ), дальше, ніщо (nichts-нічого) інше, як достеменність (Bestimmung-визначення) одного предмета-сюжету, що (котрий) може в цім понятті міститися. Ми маємо, наприклад, в трансцендентальній (тій, що виводить за межі) аналітиці основних правил таке становище: все, що відбувається (was geschieht-що походить) має причину, котра йде з єдиної (einzigen) умови об’єктивної можливості поняття того, що відбувається взагалі (was überhaupt geschieht-що зовсім трапдяється) в процесі: що є визначеним (Bestimmung-достеменністю) одної події в часі - отже ця (подія) як належна до досвіду (Erfahrung) неможлива без підпорядкування (zu stehen-до стояння) цим-таким, динамічним, правилам процесу (трансцендентальності). І це - єдина підстава (Beweisgrund-доказу основа) ; бо лиш тому-що поняття, через правила причинності, визначають (bestimmt wird-роблять достеменним) предмет-сюжет, треба мати все постійно-поставленим перед (поряд) події об’єктивної реальності (Gültigkeit-дійсності-закону) , тобто - перед правду. Щоправда, маючи можливість брати ще й всякі-інші докази (для аргументації), згідно цих основних правил, наприклад - пробувати доказувати (виходячи) з випадкового; та тут, коли це-таке спостереження (з випадкового) брати окремо, то (далі) неможна знайти серйозних ознак вже-самої випадковості такого ряду - як подія (Geschehen) , тобто, таких (серйозних) як буття (Dasein - там-тут буття) котрому передувало б небуття (Nichtsein) предмета (точки відліку нового предмета) і, отже (таке спостереження), постійно ітиме знову, назад (повертаючись до простішого), в ті самі підстави (у випадкове). А якщо положення (Satz-речення-теза) стане проявлятись, то виявиться: все, що думає, є простим; таким чином йдеться не про різноманітність в мисленні, а уперто (зводиться до логіки Я) іде лише (bloß-голо) про поняття Я, котре є простим (einfach-одно-разове-кратне) і до котрого (одного Я) все мислення, зрештою, зводиться. Так само стоять справи з трансцендентальним (тим що веде за межі) аргументом буття Бога (Dasein Gottes-тут-там буття Бога) - тут ідеться тільки про пов’язаність (Reziprokabilität-взаємозв’язок) понять, - іде про реальність і необхідність (notwendigen) торкання сутності і, - десь-інакше вже немає потреби шукати.
    Через ці застереження (зводиться до Я - та ідеться про реальність і необхідність торкання сутності - десь інакше немає потреби шукати) критика (оцінка) розумо-висновків зводиться, тут, вже до мізерного (sehr ins Kleine gebracht-дуже до малого бракує) . І там-де розум проводить угоду через просте (bloße-голе) поняття, лиш там є єдиний аргумент (доказ) можливого, якщо взагалі (nur-тільки) , тут (überall-скрізь) , якийсь (доказ) є можливим. Хай, як гарно, догматик являє вам, на розгляд, з десяток доводів, тут можна бути впевненим, що він немає готовим й одного. Бо, якщо він мав-би одного (як воно мусить бути в серйозній справі (Sachen-річ-пожитки-справа) чистого розуму), то це, аподиктично (згідно логічної необхідності), проявляє таке - а для чого, тоді, він потребує інших аргументів (der übrigen-зайвого) ? Його наміром, тут, є лиш, як в того парламентського-адвоката: один аргумент є для цього судді, інший - для того, тобто, використовувати для себе (для Я) слабкість своїх суддів, для одних - щоб робилось справу без глибокого-однозначного аналізу (einzulassen-одно-до-змушення) , а іншим - котрі, через нечесну угоду (Geschäft-торгова операція) для швидшого, власного, вивільнення, рішуче беруться за перше-стрічне, - те, що їм тільки попадеться на очі й захопить свідомість.
    Третє, особливе (eigentümliche-чудне) , правило (як метод) чистого розуму, – якщо це (усвідомлення-аргументування) стане підкладеним в зауваженому (Ansehung-маючому на увазі) - трансцендентальному (такому - що виводить за межі) доводі ось в такому порядку (Disziplin-науки) : що їхні аргументи (доводи трансцендентального) не (niemals-ніколи) від протилежного- apagogische , а всякчас прямі-демонстративні - ostensive. А прямі (очевидні), або ж ostensive (з лат. остенсивні-демонстративні, шляхом показу) аргументи (докази) потрібні (бажані) усім видам усвідомлення (Erkenntnis -пізнання) , - але вони (прямі) мають бути такими (derjenige-це ті) - котрі разом з можливістю перегляду (Einsicht-проникливості) їх в самому джерелі (в основах), ще мають бути переконливо-правдивими; а в той час, непрямі - apagogische (апагогічні- від протилежного) аргументи (derselben-ті самі) - тісно (логікою) звязані – в постійному порівнянні (з прямими) - щоправда, може достовірнішими (наглядними аргументами), однак не зв’язаними, з (фундаментальністю) основами, самою можливістю мислення (Begrifflichkeit-зрозумілості) їх істини в зауваженому (Ansehung-мати на увазі) (безпосередньо в джерелах аргументації). З цього (апагогічного-непрямого - від протилежного) зрештою (letzteren- останнім) , завжди передається щось більше ніж нагальна допомога (Nothilfe-крайня підтримка) , - щось таке, як одне діяння, яке, при цьому, достатньо розголошує (Genüge tut- задоволено трубить) всі наміри розуму. Це (аргументація від протилежного) отримує-має, також, перевагу над наглядністю (Evidenz-очевидних) (демонстративних) аргументів - перед безпосередністю (direkten-прямої) аргументації (доказів), таким чином: що, насправді, те протиріччя (від протилежного), завжди, несе в собі (bei sich führt-при собі везе) більше прозорості (ясності) для напучень (Vorstellung-вистава) , як кращого зв'язку, і завдяки цьому приближує (виводить нас на прямі аргументи) до самої, наочної, демонстрації.
    Прямий (eigentliche-в безпосередньому значенні) привід вживання непрямого (apagogischer- від протилежного) доводу в різних науках бажаний (ist wohl diese-є хотіти це) . Якщо основа, з котрої повинні походити безперечні усвідомлення (gewisse Erkenntnis-совісні пізнання) дуже різнобічна - або вони (усвідомлення) лежать глибоко схованими: тож-тоді спокушаємось, а чи-то (рухаючись) до них (основ) - чи-то (рухаючись) з них (основ) будемо досягати пізнань (усвідомлень) (Folgen-випливаючого) . Тепер-тут стане modus ponens (лат.- поклавши межі) на правді (істині) одного (спільного) усвідомлення (Erkenntnis-пізнання) зробленого, в кінцевому підсумку (zu schließen-для зачинення) , з істини (правди) їх висновків, а вже - якщо з того (спільного) стануть всі можливі висновки (як наслідок) - лиш потім буде дозволено посилати (рухатись далі); тому що тоді, значить, теж утвердиться можливою (спроможною) для цього, лиш єдина (ein einziger-одна єдина) основа. Однак (все даремно) - ця-така процедура (Verfahren-процес-проїзд) є чимсь неможливим (ist untunlich-є непідхожим) бо-то - понад наші сили, щоб всі, можливі, наслідки (висновки) з будь-яких, прийнятих, положень, бачились нами воднораз-водночас (einzusehen-один для бачити) ; адже ж, власне, вживати цю-таку процедуру (Art-вид-спосіб-манеру) для завершення (zu schließen- для зачинення) , незважаючи на те (obzwar-а хоч) - чи через якусь уступливість (einer gewissen Nachsicht-якась поблажливість) , чи слід робити це виконання через щось, просте (bloß-голе) - мов гіпотеза для доведення де, між тим, допускається робити висновок згідно такої аналогії: що-якщо бажано узгоджувати (zusammenstimmen-разом узгоджується) так багато результатів, котрі завжди лиш мають братися (versucht-спокушатись) з одного припустимого ґрунту, то і все інше - також, мусить приставати на це-таке узгодження з одним (einstimmen-одне узгоджується) . Але, заради (deswillen-бажаючи) самої можливості (kann-можна) такого способу (Weg-засіб-шлях) - гіпотеза, однак, не перетвориться (niemals-ніколи) на демонструючу правду (пряму істину). Цей modus tollens (з лат. режим прийняття) спосіб отримання розумозаключень - рухаючись від наслідків та замикаючись на основу (стаючи на грунт) повинен, при цьому, проявляти не лише (allein-саму) строгу цілісність - а ще й надзвичайну легкість (überaus leicht-над-із злегка - жартома) . Бо-якщо з положення тягнеться, хоч лиш єдиний (ein einziger-один єдиний) , фальшивий висновок (хоч сумнів), то й само це положення фальшиве (сумнівне). Отже, замість цілого ряду обґрунтувань (Gründe-перен. причин) , в одному прямому-остенсивному (ostensiven, з лат. демонстративному) доводі усе сходиться (durchzulaufen-через збіг) на правдивості (істині) одного усвідомлення (Erkenntnis -пізнання) і, тоді-аж, через досконаліше проникнення в його можливості, можна рухатись далі, - при умові, що-якщо, між вільних висновків (fließenden Folgen- текучості результату) , виведених з протилежного (Gegenteil-протилежності) знайдеться (в прямому) один (ein einziger-однин єдиний) хибний (сумнівний), то й все те суперечливе (Gegenteil-протилежності) (в прямому), з чого робився висновок, теж хибне, - і подалі, тільки таким чином (всякий раз відкинувши хибне) матимемо (те – що залишиться в прямому аргументі) усвідомлення (Erkenntnis-пізнання) пригодне для (дальшого) доведення.
    Проте непрямий-апагогічний (apagogischer - від протилежного) спосіб аргументації (Beweisart-доводу-рід) може бути дозволеним в науці, лиш в тому разі, коли є неможливим, суб’єктивне, виголошення-демонстрація (Vorstellungen-вистава) нами об’єктивності (предмета-сюжету), тобто, коли тут панує усвідомлення (Erkenntnis-пізнання) того, що предмет-сюжет потрібний лиш для посування-руху (unterzuschieben-під-для-руху-підпихання-спекуляції) самого способу. Де це (усвідомлення) хай і , як кажуть - останнє (dieses letztere-кінцеве) з можливого - але пануюче (направляюче) (aber herrschend-але керівне) , і тут, часто, залишається подавати собі його (такий спосіб аргументації), як протиріччя - протилежність сторін одного, вірного, положення, вибираючи (entweder) що, або – щось, одне-з цього (протилежних сторін), суперечить простій (bloße-голій) суб’єктивній умові мислення але не суперечить (об’єктивності) предмету-сюжету, або , що ці обидва положення (beide Sätze) (протилежні положення) разом (unter einer-за одно) лиш як (одна) суб’єктивна умова, подана для того щоб цю, хибність для наповнення об’єктивності (gehalten-змістовності-місткості) взаємно відкинути (заперечувати), а що ця умова, тут, хибна є, - то й обидва положення (чи по одному , чи два разом мов одно) можуть бути хибними, - а, отже-далі, - виключивши все те що (походить) від такої хибності одного (ohne daß von der Falschheit des einen) – а (лиш) все інше (решта взятого, що залишається) в світлі істини (Wahrheit-правди) може стати (в свідомості) цілісним (geschlossen-замкненим) .
    Для математики ця-така (від протилежного) субрепція (subreption лат. (subrepo-підкрадаюсь) - отримання аргументів шляхом приховування фактів) є нестерпна (unmöglich-неможлива) ; з цього виходить – тут (в математиці) вона (аргументація від протилежного) має свій, окремий - власний плац (eigentlichen Platz- прямозначне місце) . В природознавстві, оскільки тут все (daselbst-тут же-там же) ґрунтується на емпіричному (досвідом розсудку) спогляданні, і тому в, усьому (іншому) - отриманому хитрощами (Erschleichung-одержання обманом) - можна (для природознавства), через численні порівняння спостережень (в спогляданні), хоч якось запобігати роздробленності (mehrenteils-множити-частково) самого процесу; тому - хоч (бо) це (від протилежного), все-таки, спосіб аргументації (Beweisart-доказу-рід) - але, зрештою, роздроблення (mehrenteils-множити-частково) (отже і субрепція), тут (в природознавстві) неістотне. Але трансцендентальні (ті що виводять за межі) спроби (мислення) чистого розуму виконуються всі-разом в середині (innerhalb-у внутрішній частині) власного середовища (eigentlichen Medium-власній половині) і служать діалектичній видимості (Scheins-сяйву) , тобто суб’єктивному (мисленню), яке в їх (суб’єктивній же) передумові пропонує, або нав’язує отримане, власному розуму, готовим - мов об’єктивне. Тут-тепер, що стосується синтетичного (складеного) положення, - воно може (через спроби чистого розуму), завдяки цьому впорядкуванню (zu rechtfertigen-для права складати) , яке спростовує цю-таку протилежність (в ньому) - не дозволити зробити готовими (видати за об'єктивні) його (субєктивні) твердження. Тому що, (entweder-вибираючи) або - що це спростування є не що інше, як звичайне (bloße-голе) виголошення-демонстрація (Vorstellungen-вистава) сутички зустрічних (протилежних) думок-поглядів, а також (mit-разом-з) - суб’єктивних умов і їх втямлення (Begreiflichkeit-зрозумілості) , через наш розум, який не готовий на щось інше, крім цього виголошення (nichts dazu tut-не до того трубить) , через предмет (Sache-пожитки-справа) , про щось навколо цього-самого відхилення (як, наприклад, безумовна (unbedingte-неодмінна) необхідність (Notwendigkeit – потребо-рухомість) в бутті (Dasein - там-тут буття) одної сутності що - незалежно (schlechterdings-рішуче-безумовно) від нас, може зробитися (суб'єктивно) незрозумілою, а для себе (для безумовності процесу), однак, іде далі - від субєктивності всякого спекулятивного доводу, до необхідності (notwendigen - потребо-рухомо) вищої первинності правди (Wisents mit Recht-первинність разом-з істиною) самої можливості цеї-такої первосуті (Urwesens) , - але щоб, переглядаючи її, з (позиції) неправди (Unrecht) , суперечити (widersetzt-проти дивитись) їй ж, в собі самій), - або обидва (той і цей - протилежність сторін одного), сміливо (sowohl-так воліючи) твердять, в той час як відкидаюча сторона (заперечна частина) пролягає через трансцендентальну (котра веде за межі) видимість (Schein-сяйво) щоб обманюватись (betrogen-обманом позбавляти) щодо неможливості спільного (einen-об’єднаного) поняття (unmöglichen Begriff-нестерпності поняння) про (такий-з протилежного складений) предмет для фундаменту (основ), то тут, всюди (da-тут-там) , має силу правило: немає про що й казати non entis nulla sunt praedicata (лат. там є нуль предмета мови) , тобто - сміливо (sowohl-так воліють) стверджувати (брати) щось - як щось заперечне з предмета-сюжету (як окремого-одного-спільного) - значить відстоювати неправильність подвійності (саму протилежність), і можливість не апагогічно (не виходячи від протилежного в мисленні), а прямо – про досягагнення правди (очевидність істини) через спростовання цієї протилежності в самому усвідомленні (zur Erkenntnis- для цього пізнання) . Так наприклад, коли передбачається (vorausgesetzt-правомірно) , що цей осмислений світ (Sinnenwelt-чуттєвий світ) , само собою, перебуває у власній все-загальності (Totalität) відносно до даного випадку, тоді та (неможливість) хибність (es falsch-воно фальшиве) , що (відбувається) (entweder-вибираючи) або в безмежному просторі, - або, зрештою, мусить ж бути і в обмеженому (виокремленому), то ж, виходить, обидва (твердження) хибні є. Але-тому, що така примара (явище світу - як голе виголошення (Vorstellungen-вистава-заперечення-напучення) , в собі самій, в даному випадку, однак стане посилатись на якусь міру неможливості чогось, і розлад цього, здавалось-би, й так примарного цілого, мусить бути обов’язковим (неминучим), хоч тут – правда – варто (можна) сміливо заперечувати, – але-тут також (тому-що в цій примарі (явищі) геть-все зумовлене є), однак, передбачено (vorausgesetzt-правомірно) й обов’язковість велико-достовірності (Größenbestimmung-величини визначення) вже в самій ідеї (Begriffe-понятті) (тобто - завжди і всюди - повна присутність реальності - а хай що-то буде).
    Непрямий - апагогічний (apagogischer-від протилежного) спосіб аргументації (Beweisart-доказу-рід) , що є власне, міцною ілюзією (Blendwerk-сліпучий обман-бліндаж) , чим, повсякчас, притягує (фанатика) поклонника беззаперечної ґрунтовності нашого розуму (Vernünftler-розумовості) : це-воно (апопогічність-як спосіб) є ніби чемпіон, що всяка честь і безперечне право вибраної поклонником сторони (Partei) хоче проявлятись завдяки тому, що це він (прихильник) готовий, а хоч би великоговорінням (Großsprecherei) , змагатися з всяким, хто хоче сумніватись, та – хоч, тут, вирішує не предмет-справи (Sachen-пожитки) , а лиш відповідна твердість опонента і, саме, теж лиш на користь (в сторону) того, хто себе поводить наступально (angreifend-виснажуючи) . Сторонньому глядачеві, між тим, бачиться, що тут кожний (опонент), почерзі, скоріше (bald-ледь не) переможець, чи тут - ледь не (bald- скоріше) програючи, часто бере, з цього, зразок (Anlaß-привід-випадок) об’єкта суперечки – чи, навіть (щось), просто-для того, щоб собі-скептично сумніватися. Але вона (апогогічність-не прямота), насправді-для цього підстав немає (не дає), - і цього (самої апагогічності як способу пізнання) достатньо, щоб їх (подібних опонентів) відкликати: non defensoribus istis tempus eget (лат.) - нема потреби в таких захисниках! Тут кожен (опонент) - за допомогою одного-невпинного обґрунтування правових доводів, мусить рухати далі предмет своєї справи (Sachen-річ-пожитки) - через трансцендентальну (що виводить за межі) дедукцію (виведення від загального до окремого), тобто, правомірно (direct-ця-вірно) вести справу, щоб бачити, що його розумування (Vernunftansprüche-розуму-домагання) потрібні (хоч-би) для себе самого. Тому що і його опонент, теж, уперається ногами в суб’єктивний грунт, що робить його доводи, звичайно, легкими для спростовувань, але-однак без вигоди й для опонента догматичного - в того ж, звичайно (gemeiniglich-взагалі) також проявляється суб’єктивний привід для додавання причини, що далі, однак-допускає таку ж можливість і його опонентові... і так далі - на краю метушіння. Але, однак, поведінка опонентів, безпосередньо (beide Teile bloß direkt-обидві сторіни голо прямо) зупиниться (стане) (entweder-на вибір) або на загальній трудності - а то й навіть - на неможливості знайти, між само собою виявлених (тверджень), навіть титулів (Titel-назви) для ідентифікації твердженнь (Behauptungen-відстоювань) , залишаючи собі, зрештою, лиш можливість посилатись (за щораз) на їх давність (вертатись до старих визначень), - або ж критика (логічний аналіз) легко виявить всяку, догматичну, видимість в зарозумілому пожвавленні спекулятивного вживання тверджень, - і далі, задля допогодження (тверджень) (aufzugeben-на додавання) , примушуватиме чистий розум, всякий раз, іти всередину - в межі її (свідомості) своєрідних (eigentümlichen-чудніших) володінь, жаданно повертаючись (zurückzuziehen-назад поселяючись) до практичності принципів (praktischer Grundsätze) .
худ. Я Саландяк – композиція: Принципи практичні... (фотошоп)

17.09.2018 р.