"...і відверто - мені до ср..ки,
хто і ким мене визнає."

Юлія Стиркіна

У гумористів клізмочки відерні
Лікують поетичний енурез.
Коментування ж недоступне. Знає "геній",
Що попаде під сатиричний прес.

Прибилася на сайт "княгиня слова",
Заціпило од захвату братві.
Читво митця, немов кістлява мойва,
Поези голос - здавлене "куві!".

Думки ж колег феміні до лампади,
Щодня по мордам новим твором "хрясь!".
А, може, графоман не має вади?
Потрібно хором вигукнути "Клас!"?

Відомо - завтра знову словом гупне,
Від реготу здригатиметься сайт.
Але..."коментування недоступне":
Читати - мо. Не мо куснути в зад.

Який конфуз!- братва гукнула дружно,-
Пожива заховалась у норі!
Дивлюсь на "вічне" сфінксом незворушним,
Ховаючи сатири пазурі.

04.12.2018р.

Рояль чи скрипка?

Сусідка чухає лобок
Мізинцем у помаді.
То що - писати про любо?
Дівчата будуть раді?

Гучне до біса "га-га-га!",
Бо гарно повечеряв.
Чутливість, цнота і жага -
Три клавіши натхнення.

Відкрив "рояльчика" бігом,
Пора втішатись грою.
Натиснув клавішу...Ого!-
Повіяло весною.

Натиснув другу - висота,
Нескорена вершина.
Штовхаюсь. Чується "Не дам!
У тебе є дружина!".

А третя нота - це огонь
Чи руйнівне торнадо...
Здалася фея аж бігом,
Усілася на скальда.

Оце такі мої гріхи,
Цілую милій пипки.
А за вікном зима, сніги...
Не вистачає скрипки.


04.12.2018 р.


Всьо чотко!

Кошлатобрових мудреців - товпа, засилля,
А особливо в Спілці (то є факт!).
А от жона зрання траву косила,
У мене з нею про ненапад пакт.

Із вечора не виорана нива,
Кабака загорнулась у кожух.
Зобидилася надвельбучна діва,
Що я про неї тиждень не пишу.

До того ж і кохатися не хочу,
Для мене секс - отрута, патоген.
Для хропаків забився у куточок,
Здоров'я ніц нема, на букву ге.

Не випив відучора ані грама,
Водицею освячую нутро.
Всьому виною - банерна реклама,
Увірувало серце в лохотрон.

Що буде газ дешевий, мед і сало,
На пенсію придбаю НЛО.
Але грошви чомусь нікчемно мало:
- Пиши,- чортяка шепче,- некролог.

Я б написав та кіт живе у хаті -
Його нікому в прийми не віддам.
Мене з усіх повиганяли партій,
Бо лідерам мій пес штани латав.

Депресія, скажу вам,- люта штука,
Пропав до світу зовсім інтерес.
Але знадвору прилетіла любка,
Ломакою по горбакові "Гепс!".

Печаль втекла, бо жінка надто гнівна,
Злякала так, що треба у гальюн.
Краса реве: - Полежиш хоч хвилину -
Розпатраю, а потім удавлю!

Шліфують длані держака лопати,
Із носа булька впала на траву.
Мужам щодня потрібно кайлувати,
Щоб голова не пухла як кавун.

В душі нірвана! Настрій - як годиться!
Сердити жінку - це великий гріх.
Увечері писатиму про циці,
Але спочатку пеститиму їх.

04.12.2018р.