ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.30
22:48
Ти була красива, наче юна Геба*,
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
2024.04.30
14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
2024.04.30
13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
2024.04.29
23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
2024.04.29
13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
2024.04.29
11:37
ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
2024.04.29
07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
2024.04.29
07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
2024.04.29
07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
2024.04.29
05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Мед
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мед
Собачий хвіст заважав зосередитися. Веселий песик Шобтиздох віддано дивився мені у вічі, очікуючи аби я його погладив, і вихляв обреп’яченим вертуном як пропелером. На носі сидів кліщ завбільшки з ніготь і безплатно ссав кров з мого гавкуна. Як тут можна писати про кохання? Ніяк.
Затискую одомашнену приблуду між ніг та потихеньку викручую упиряку проти часової стрілки. Пес не королівської крові, розумний, тому сидить сумирно, тільки повискує трохи, бо ніс – місце ніжне. Його краще покривати поцілунками, аніж болісно торсати. Згодні? Згодні.
Після інквізиторських вправ беру до рук олівця та записника аби продовжити віршувати, але гаспидський цюцько крутиться межи ніг і кличе погратися: то за штани ззаду вхопить, то штовхне лобом у сідницю, кличе. І час від часу гавкає. Ну, дитина мала, чесне слово!
Поклав записника на пустого вулика, взяв косу, мантачку і почалапав на луг підкосити молодого полину. Любить барбос, коли в буді лежить це зілля, блохи скачуть аж на місяць від його запаху. За це мені бровко вельми вдячний, виє від щастя на місяць щоночі, радує своїм колоратурним сопрано усіх сусідів у радіусі кілометра. І сьогодні вив, та так, що уранці прийшов кум і каже:
- Буде покійник у селі, навіть знаю хто.
- ???
- Чикилдиха учора гнала горілку з недогону, меляса проти неї – парфуми Шанель №5. Пити її не можна, а для настоянок – ще терпимо. Продала бабі Горпині трилітрового баняка, а я їй червоних мухоморів кошик приніс на замовлення.
- Ноги болять у її діда?
- Так, болять. Вона ті грибочки кришить у горілку та робить йому настоянку для втирання. Але сталася халепа: заскочив до Горпини Микола Смоктун, хотів десятку позичити на чекушку, а в хаті нікого. А на столі сулія стоїть. От він і приклався до «щастя», половину видудлив і пішов додому щасливий. А увечері приїхала швидка і забрала самогубцю до лікарні. У його жінки питав: «Як справи у чоловіка?». « Нирки відмовляють», каже.
Скільки люду згубило те пійло - і не порахувати. Втрачені сімейні цінності, відсутність родового зв’язку, небажання вчитися прекрасному приземляють людські душі, привчають їх отримувати дурне задоволення за рахунок власного здоров’я. А місцева влада не дбає про людей.
Я застав ще ті часи, коли в країні було чисто, увечері потомлені люди співали пісень, танцювали, ходили разом на толоку. А це зайшов якось увечері на дискотеку в сільський клуб, а там…
П’яна молодь у клубах сигнаретного диму під гаспидську музику тупцює одне проти одного і викрикує матюччя. А разом з ними майбутні мами.
Ніхто не знає, що таке краков'як, повзунець, гопак, полька, вальс. Як слоненята – гуп-гуп! Оце і весь танець. А потім у кущі, мацатися. На гітарі ніхто грати не вміє, на баяні також, сопілки ніхто в руках не тримав. Ця молодь буде забезпечувати нам ситну і спокійну старість.
Прийшов на поле. Собака біг поруч і клацав зубами на мух, які пролітали поруч. Дарма витратив десять хвилин аби повидирати реп'яхи з його вихлястого хвоста - за три хвилини біганини по забур'яненому полі за горобцями їх не було хіба що на носі, з якого я зняв кліща. Не собака, а мустанг! І розумний страшенно!
Восени ходив до лісу за грибами, то він за мною ув'язався. Бігає, нюшкує сліди звірині, від азарту повискує. Аж тут уздрів білку на березі: дістати зась, а хочеться. І що б ви думали? Розганяється мій напівлабрадор-напівмуфлон, лобом геп у стовбур – і струсив білку! Підбігає, зубами клац – і пожива у роті. Доки я кошик білих назбирав він п'ять штук уполював. І не шматує, а акуратно у зубах приносить. Я за осінь жінці шубу справив, зараз фотку покажу аби не сказали, що брешу.
Кошу чорнобиль, намагаюся робити різкіші рухи, бо молоді стовбурці вже почали дерев'яніти.
Ага! Натрапив на джмелине гніздо! Добре, що косою в нього не заїхав, а то дали б такого меду, на місяць вистачило б. Викошену зелень склав у мішок і поніс до хати. А потім хутко повернувся.
Хто не пробував джмелиного меду, той не пробував найсмачнішої речі у світі. Треба тільки сноровку відповідну мати. І дуже гарно бігати. Акуратно, не постпішаючи наближаю правицю до гнізда. Ні в якому разі не можна робити швидких рухів, бо джмелі-охоронці з розгону угвинтяться жалами в небезпеку, ще й своїх братів покличуть взяти участь у голкотерапії. А джміль – це вам не бджола, рука дубіє дуже швидко. Кілька укусів одночасно можуть викликати приступ тахікардії. Упевненим рухом відхилив убік кущик моху з пучком трави, іншою рукою прудко ухопив один чарунок і рвонув до річки, наче тікав од привида. Більше брати не можна, бо може загинути гніздо. У спину ударило басовите гудіння сердитих комах. Вони летіли прямо за мною, орієнтуючись на запах меду та інфрачервоний слід, який залишало моє тіло у повітрі. Гавкун не відставав, вважаючи що я таки згодився з ним погратися. Але бігав якось дивно, колами, і люто гарчав.
Я зупинився через півкілометра, а потім повернув назад, оскільки біг у протилежному від домівки напрямі. Поки дійшов – загамав поцуплений мед разом із чарунками, навіть не намагаючись випльовувати віск. Ох і смакота, скажу вам!
Підійшов до порогу, а там лежить мій барбос і тихо виє. А ніс утричі більший, аніж треба. Ой, леле! Покусали його джмелі, дали меду чотирилапому другові, а не справжньому злодієві.
Дружина прийшла з роботи і застала мене за незвичною процедурою: я прикладував шмоточки льоду з холодильника до собачого носа і гладив його по голові.
- Що сталося, чоловіче? Чого це у Шобтиздоха ніс як у віслюка?
- Джміль вкусив,- одказую. – Бач, тварина мучається? Мушу хоч якось біль тамувати.
Переодягнулася моя краса, прийшла до мене, сіла поруч на порозі та почала допомагати. Бере шматочки льоду з миски і прикладує на припухлі місця.
Споночіло. Нічне небо вкрилося світляками зірок. Туманився Чумацький шлях, сузір'я Ліри стояло над головою, коштовними діамантами блищали Плеяди, а з сузір'я Персея зривалися поодинокі метеори,- то до землі поверталися заблукалі душі. О другій годині ночі собака, нарешті, заснув, поклавши важку, вимучену голову на поділ жінчиного плаття. Уперше за місяць сьогодні у нього не було ні бажання, ні сил вити у високості, дослухаючись до голосів своїх братів по крові, які інколи підвивали нашому барбосові зі своїх собачих буд.
Коли ж і ми із жінкою опинилися у ліжку, то вона принюхалася і запитала?
- А чого це від тебе медом пахне, чоловіче? Ще ж качати, наче, рано?
- То я так пахну, бо ти мене любиш, - відповів їй і ніжно поцілував у кармінові вуста.
Запитайте і ви, братове, у своїх жінок: чи пахнете ви їм медом? Чи хочуть вони вас покуштувати? Якщо так – то люблять не понарошку. А це саме головне у подружньому житті.
І прошу вас: якщо наткнетеся на бджолине гніздо – не руйнуйте, обійдіть стороною. Краще поставте перед входом у нірку мисочку з підсолодженою медом водою. Ну, а якщо захочете меду – приходьте на мою пасіку. Бджоли у мене не прості, а мандрагорські, завбільшки з куряче яйце. Меду в один чарунок накачують зі столову ложку, вулики зроблені з двохсотлітрових діжок. Тож на всіх вистачить. Домовилися?
24.03.2019р.
Затискую одомашнену приблуду між ніг та потихеньку викручую упиряку проти часової стрілки. Пес не королівської крові, розумний, тому сидить сумирно, тільки повискує трохи, бо ніс – місце ніжне. Його краще покривати поцілунками, аніж болісно торсати. Згодні? Згодні.
Після інквізиторських вправ беру до рук олівця та записника аби продовжити віршувати, але гаспидський цюцько крутиться межи ніг і кличе погратися: то за штани ззаду вхопить, то штовхне лобом у сідницю, кличе. І час від часу гавкає. Ну, дитина мала, чесне слово!
Поклав записника на пустого вулика, взяв косу, мантачку і почалапав на луг підкосити молодого полину. Любить барбос, коли в буді лежить це зілля, блохи скачуть аж на місяць від його запаху. За це мені бровко вельми вдячний, виє від щастя на місяць щоночі, радує своїм колоратурним сопрано усіх сусідів у радіусі кілометра. І сьогодні вив, та так, що уранці прийшов кум і каже:
- Буде покійник у селі, навіть знаю хто.
- ???
- Чикилдиха учора гнала горілку з недогону, меляса проти неї – парфуми Шанель №5. Пити її не можна, а для настоянок – ще терпимо. Продала бабі Горпині трилітрового баняка, а я їй червоних мухоморів кошик приніс на замовлення.
- Ноги болять у її діда?
- Так, болять. Вона ті грибочки кришить у горілку та робить йому настоянку для втирання. Але сталася халепа: заскочив до Горпини Микола Смоктун, хотів десятку позичити на чекушку, а в хаті нікого. А на столі сулія стоїть. От він і приклався до «щастя», половину видудлив і пішов додому щасливий. А увечері приїхала швидка і забрала самогубцю до лікарні. У його жінки питав: «Як справи у чоловіка?». « Нирки відмовляють», каже.
Скільки люду згубило те пійло - і не порахувати. Втрачені сімейні цінності, відсутність родового зв’язку, небажання вчитися прекрасному приземляють людські душі, привчають їх отримувати дурне задоволення за рахунок власного здоров’я. А місцева влада не дбає про людей.
Я застав ще ті часи, коли в країні було чисто, увечері потомлені люди співали пісень, танцювали, ходили разом на толоку. А це зайшов якось увечері на дискотеку в сільський клуб, а там…
П’яна молодь у клубах сигнаретного диму під гаспидську музику тупцює одне проти одного і викрикує матюччя. А разом з ними майбутні мами.
Ніхто не знає, що таке краков'як, повзунець, гопак, полька, вальс. Як слоненята – гуп-гуп! Оце і весь танець. А потім у кущі, мацатися. На гітарі ніхто грати не вміє, на баяні також, сопілки ніхто в руках не тримав. Ця молодь буде забезпечувати нам ситну і спокійну старість.
Прийшов на поле. Собака біг поруч і клацав зубами на мух, які пролітали поруч. Дарма витратив десять хвилин аби повидирати реп'яхи з його вихлястого хвоста - за три хвилини біганини по забур'яненому полі за горобцями їх не було хіба що на носі, з якого я зняв кліща. Не собака, а мустанг! І розумний страшенно!
Восени ходив до лісу за грибами, то він за мною ув'язався. Бігає, нюшкує сліди звірині, від азарту повискує. Аж тут уздрів білку на березі: дістати зась, а хочеться. І що б ви думали? Розганяється мій напівлабрадор-напівмуфлон, лобом геп у стовбур – і струсив білку! Підбігає, зубами клац – і пожива у роті. Доки я кошик білих назбирав він п'ять штук уполював. І не шматує, а акуратно у зубах приносить. Я за осінь жінці шубу справив, зараз фотку покажу аби не сказали, що брешу.
Кошу чорнобиль, намагаюся робити різкіші рухи, бо молоді стовбурці вже почали дерев'яніти.
Ага! Натрапив на джмелине гніздо! Добре, що косою в нього не заїхав, а то дали б такого меду, на місяць вистачило б. Викошену зелень склав у мішок і поніс до хати. А потім хутко повернувся.
Хто не пробував джмелиного меду, той не пробував найсмачнішої речі у світі. Треба тільки сноровку відповідну мати. І дуже гарно бігати. Акуратно, не постпішаючи наближаю правицю до гнізда. Ні в якому разі не можна робити швидких рухів, бо джмелі-охоронці з розгону угвинтяться жалами в небезпеку, ще й своїх братів покличуть взяти участь у голкотерапії. А джміль – це вам не бджола, рука дубіє дуже швидко. Кілька укусів одночасно можуть викликати приступ тахікардії. Упевненим рухом відхилив убік кущик моху з пучком трави, іншою рукою прудко ухопив один чарунок і рвонув до річки, наче тікав од привида. Більше брати не можна, бо може загинути гніздо. У спину ударило басовите гудіння сердитих комах. Вони летіли прямо за мною, орієнтуючись на запах меду та інфрачервоний слід, який залишало моє тіло у повітрі. Гавкун не відставав, вважаючи що я таки згодився з ним погратися. Але бігав якось дивно, колами, і люто гарчав.
Я зупинився через півкілометра, а потім повернув назад, оскільки біг у протилежному від домівки напрямі. Поки дійшов – загамав поцуплений мед разом із чарунками, навіть не намагаючись випльовувати віск. Ох і смакота, скажу вам!
Підійшов до порогу, а там лежить мій барбос і тихо виє. А ніс утричі більший, аніж треба. Ой, леле! Покусали його джмелі, дали меду чотирилапому другові, а не справжньому злодієві.
Дружина прийшла з роботи і застала мене за незвичною процедурою: я прикладував шмоточки льоду з холодильника до собачого носа і гладив його по голові.
- Що сталося, чоловіче? Чого це у Шобтиздоха ніс як у віслюка?
- Джміль вкусив,- одказую. – Бач, тварина мучається? Мушу хоч якось біль тамувати.
Переодягнулася моя краса, прийшла до мене, сіла поруч на порозі та почала допомагати. Бере шматочки льоду з миски і прикладує на припухлі місця.
Споночіло. Нічне небо вкрилося світляками зірок. Туманився Чумацький шлях, сузір'я Ліри стояло над головою, коштовними діамантами блищали Плеяди, а з сузір'я Персея зривалися поодинокі метеори,- то до землі поверталися заблукалі душі. О другій годині ночі собака, нарешті, заснув, поклавши важку, вимучену голову на поділ жінчиного плаття. Уперше за місяць сьогодні у нього не було ні бажання, ні сил вити у високості, дослухаючись до голосів своїх братів по крові, які інколи підвивали нашому барбосові зі своїх собачих буд.
Коли ж і ми із жінкою опинилися у ліжку, то вона принюхалася і запитала?
- А чого це від тебе медом пахне, чоловіче? Ще ж качати, наче, рано?
- То я так пахну, бо ти мене любиш, - відповів їй і ніжно поцілував у кармінові вуста.
Запитайте і ви, братове, у своїх жінок: чи пахнете ви їм медом? Чи хочуть вони вас покуштувати? Якщо так – то люблять не понарошку. А це саме головне у подружньому житті.
І прошу вас: якщо наткнетеся на бджолине гніздо – не руйнуйте, обійдіть стороною. Краще поставте перед входом у нірку мисочку з підсолодженою медом водою. Ну, а якщо захочете меду – приходьте на мою пасіку. Бджоли у мене не прості, а мандрагорські, завбільшки з куряче яйце. Меду в один чарунок накачують зі столову ложку, вулики зроблені з двохсотлітрових діжок. Тож на всіх вистачить. Домовилися?
24.03.2019р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію