Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.10
22:51
Деметра на коні вороному
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло
2026.09.10
21:28
тривкі складнопорожні дні
складаються із порожнеч
великих менших і дрібних
ні зустрічей ані утеч
ні спілкувань ані новин
інформаційний білий шум
хто скілько виніс
скілько вніс
складаються із порожнеч
великих менших і дрібних
ні зустрічей ані утеч
ні спілкувань ані новин
інформаційний білий шум
хто скілько виніс
скілько вніс
2026.09.10
21:12
Десь відходить моє тепле літо,
неквапливо, без зайвих прощань.
Лиш торкнулось, ще сонцем сповите,
моїх рук і далеких бажань.
Я дивлюсь йому вслід без тривоги —
хай іде у свою далечінь.
У той край не питаю дороги,
неквапливо, без зайвих прощань.
Лиш торкнулось, ще сонцем сповите,
моїх рук і далеких бажань.
Я дивлюсь йому вслід без тривоги —
хай іде у свою далечінь.
У той край не питаю дороги,
2026.09.10
19:59
Зовсім звичайним ранок видававсь –
Похмурий, сірий. Ще в Москві не знали,
Що німці фронт під Вязьмою прорвали
І до Москви Гудеріан вже рвавсь.
Москву не було кому захищать,
Бо армії в оточення попали
І тисячами у лісах вмирали.
На них вже смерть по
Похмурий, сірий. Ще в Москві не знали,
Що німці фронт під Вязьмою прорвали
І до Москви Гудеріан вже рвавсь.
Москву не було кому захищать,
Бо армії в оточення попали
І тисячами у лісах вмирали.
На них вже смерть по
2026.09.10
15:15
Де ви, дозвілля невпізнані люди?
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.
2026.09.10
12:13
Нехай гряде оновлення весни,
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.
Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.
Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети
2026.09.10
08:41
«ЗАГИБЕЛЬ АТЛАНТИДИ: Коли Океан закрив Небо»
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється
2026.09.10
08:04
Зарясніли відтінки
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.
2026.09.10
06:52
Ніким непереконана
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.
2026.09.09
21:29
віршики
віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі
віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі
2026.09.09
19:40
Ніч наблизилась тихенько.
Мама — доні:
— Спи, рідненька.
— Я без казки не засну.
Прочитай бодай одну.
Розгорнула мама книжку
там, де оповідь про мишку,
про її сім’ю спочатку:
Мама — доні:
— Спи, рідненька.
— Я без казки не засну.
Прочитай бодай одну.
Розгорнула мама книжку
там, де оповідь про мишку,
про її сім’ю спочатку:
2026.09.09
14:59
Де ж нам знайти королеву,
Де ж украсти один міліон???
Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?
Де ж украсти один міліон???
Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?
2026.09.09
13:21
Пробач, мій хороший, іще не готова
пірнути у вир недолугим дитям.
Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя.
Природи не випила смуток осінній,
на смак не пізнала наснагу жаги.
Проспали світанки давно треті півні,
завіяли сад хриз
пірнути у вир недолугим дитям.
Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя.
Природи не випила смуток осінній,
на смак не пізнала наснагу жаги.
Проспали світанки давно треті півні,
завіяли сад хриз
2026.09.09
12:53
«АХІЛЛЕС: Кров на вівтарі Стріловержця»
(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі в дусі античного плачу-«коммосу», у трьох сценах)
«Долі ніхто із людей не уникне – ні слабкий, ні мужній,
З того самого дня, як на світ він родився земний».
Гомер,
(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі в дусі античного плачу-«коммосу», у трьох сценах)
«Долі ніхто із людей не уникне – ні слабкий, ні мужній,
З того самого дня, як на світ він родився земний».
Гомер,
2026.09.09
12:31
Так не хоче мороз відступати
Із делеких замерзлих долин,
Закувавши дерева у ґрати,
Ніби шмаття забутих билин.
Він погрожує люто, безбожно
Із минулого, ніби зі сну.
Та весні відступати не можна.
Я нечутно межу перетну.
Із делеких замерзлих долин,
Закувавши дерева у ґрати,
Ніби шмаття забутих билин.
Він погрожує люто, безбожно
Із минулого, ніби зі сну.
Та весні відступати не можна.
Я нечутно межу перетну.
2026.09.09
12:01
Для меншої частки минулого серпня,
На випадок дощику ранком на східцях,
Святі й чарівні на кордоні безсмертя
Живуть провидінням, як шах шахівниці.
Дикунське, мрійливе стриножених буднів
У звуках скорботних, у фарбах змарнілих,
Як текстів акадськи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На випадок дощику ранком на східцях,
Святі й чарівні на кордоні безсмертя
Живуть провидінням, як шах шахівниці.
Дикунське, мрійливе стриножених буднів
У звуках скорботних, у фарбах змарнілих,
Як текстів акадськи
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.09.08
2026.08.07
2026.08.01
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Ящук (1966) /
Вірші
Переклади з Віслави Шимборської
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Переклади з Віслави Шимборської
Моя тінь
Тінь – наче блазень королеви,
Лиш встане Та – і зробить крок,
Як блазень кинеться в куток
І по стіні метнеться левом.
Світ на два виміри –
для нього
Тісний до щастя і тривог,
І вже палац – немов острог,
Де все принизливо та вбого.
З вікна вельможна гляне долі,
А блазню падай стрімголов,
Аби дотриматись умов.
Але хіба так ділять ролі?
Простак, допущений до трону,
Собі візьме хоча б на мить
Все те, чим влада так гнітить:
Це – берло, мантію й корону.
...Ах, буду я легка в поклоні,
Вся – етикет і обичай,
Як свому королю "прощай"
Скажу на дальньому пероні.
Королю, гарних вам доріг.
А блазень мій на рейки ліг.
Дві мавпи Брейгеля
Так явився вві сні мій іспит зрілості:
Сидять, ланцюгами прикуті,
дві мавпи в вікні,
За ним витанцьовує небо
І море хлюпоче.
А я в історії людства
Заникуюсь і збиваюсь.
Мавпа вп’яла іронічно погляд
і слуха,
Друга немовби дрімає,
А коли після запитання
настає тиша,
Підказує мені
Тихим ланцюговим бряжчанням.
Утопія
Острів, де все з’ясовується,
Тут можна стояти на грунті доведень.
Немає доріг, крім тієї, що прямує до цілі,
А кущі аж угинаються од відповідей.
Росте тут дерево Прозріння
І навдивовижу рівне дерево Розуміння
При джерелі Ах Ось Воно Як.
Що далі в ліс, тим ширше відкривається
Долина Очевидності.
Якщо є якісь вагання, вітер їх розвіває,
Луна некликана слово бере
Й таємниці світів розкриває.
Праворуч печера, де приховано Сенс,
Зліва озеро Глибокого Переконання.
З дна відривається Правда і легко спливає.
Горує над долом Непохитна Потреба,
Із щита її розпросторюється Суть Речей.
Попри всі принади, острів необжитий
І тільки видно на берегах сліди ступнів -
Усі до одного спрямовані в строну моря.
У житті все так незбагненно.
(Переклад з польської).
Тінь – наче блазень королеви,
Лиш встане Та – і зробить крок,
Як блазень кинеться в куток
І по стіні метнеться левом.
Світ на два виміри –
для нього
Тісний до щастя і тривог,
І вже палац – немов острог,
Де все принизливо та вбого.
З вікна вельможна гляне долі,
А блазню падай стрімголов,
Аби дотриматись умов.
Але хіба так ділять ролі?
Простак, допущений до трону,
Собі візьме хоча б на мить
Все те, чим влада так гнітить:
Це – берло, мантію й корону.
...Ах, буду я легка в поклоні,
Вся – етикет і обичай,
Як свому королю "прощай"
Скажу на дальньому пероні.
Королю, гарних вам доріг.
А блазень мій на рейки ліг.
Дві мавпи Брейгеля
Так явився вві сні мій іспит зрілості:
Сидять, ланцюгами прикуті,
дві мавпи в вікні,
За ним витанцьовує небо
І море хлюпоче.
А я в історії людства
Заникуюсь і збиваюсь.
Мавпа вп’яла іронічно погляд
і слуха,
Друга немовби дрімає,
А коли після запитання
настає тиша,
Підказує мені
Тихим ланцюговим бряжчанням.
Утопія
Острів, де все з’ясовується,
Тут можна стояти на грунті доведень.
Немає доріг, крім тієї, що прямує до цілі,
А кущі аж угинаються од відповідей.
Росте тут дерево Прозріння
І навдивовижу рівне дерево Розуміння
При джерелі Ах Ось Воно Як.
Що далі в ліс, тим ширше відкривається
Долина Очевидності.
Якщо є якісь вагання, вітер їх розвіває,
Луна некликана слово бере
Й таємниці світів розкриває.
Праворуч печера, де приховано Сенс,
Зліва озеро Глибокого Переконання.
З дна відривається Правда і легко спливає.
Горує над долом Непохитна Потреба,
Із щита її розпросторюється Суть Речей.
Попри всі принади, острів необжитий
І тільки видно на берегах сліди ступнів -
Усі до одного спрямовані в строну моря.
У житті все так незбагненно.
(Переклад з польської).
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
