* * *
Співаймо про шість пенсів,
Що я для вас беріг;
Двадцять чотири зяблики
Ми запекли в пиріг.

Як стали його їсти,
Почувсь пташиний спів;
Таких делікатесів
І сам король не їв.

Король був у скарбниці,
Він рахував там гроші,
А королева в спальні
Купалась у розкоші.

Служниця ж у той час
В саду гуляла боса,
Як зяблик прилетів
І їй склював півноса.

* * *
Я мав шість пенсів, гарненьких пенсів,
Радів так пенсам шістьом я нині;
Один я втратив, один потратив,
Й чотири пенси приніс дружині.

Чотири пенси, гарненькі пенси,
Радів так пенсам чотирьом нині;
Один я втратив, один потратив,
І два лиш пенси риніс дружині.

Мої два пенси, гарненькі пенси,
І так радів я двом пенсам нині;
Один я втратив, один потратив,
Й ніщо вже тільки приніс дружині.

Ніщо маленьке, ніщо гарненьке,
За це нічого не купиш нині;
Нема нічого, не варт нічого,
Й не рад нічому так, як дружині.

* * *
Скажіть, скільки миль до Вавілона? --
Дванадцять галонів і ще одна тонна. --
Чи дійду я туди, запаливши свічку? --
Так, і всього лиш за одну нічку;
Якщо маєш силу і до ходьби звичку,
Ти можеш дійти туди, запаливши свічку.

* * *
Ішов на базар я,
На продаж ніс яйця,
І стрів чоловіка,
Що гнав полем зайця.

Він мав криві ноги
І згорблену спину,
Та в полі за зайцем
Ганявсь без упину.

* * *
Одного туманного ранку
В полях, що омили дощі,
Я стрів чоловіка низенького
У шкіряному плащі.

Весь одяг на ньому із шкіри,
Й був шкірою вкритий він сам
З його "Добридень, добридень, добридень,
І ще раз добридень вам!"

Й не знаю, скільки стояли,
Взаємно вітаючись, там,
Де чулось: "Добридень, добридень, добридень,
І ще раз добридень вам!"

* * *
Малий Джек Махоні
Сидів на ослоні
І їв різдвяний пиріжок.
Як пальця встромив
І добрався до слив,
Сказав: "Молодчина, дружок!"

* * *
Піт-молодець, гарбузів їдець,
Дружину він мав, та урвався терпець;
Отож у гарбуз помістив він її,
Й відтоді вже спокій і мир у сім'ї.

* * *
Том, Том, прокравсь він селом,
Вкрав порося і в ліс бігом;
Порося з'їли, а Тома били,
Й тому наш Том голосить щосили.

* * *
Тюхтій-торохтію, брехень-грамотію,
І де ж це ти так забарився?
Чекали ще зранку тебе до сніданку --
Ти ж в полудень тільки явився.

* * *
Робін-Бобін, товстун-ненажера,
Він більше з'їдав, ніж казкова химера:
Він з'їв корову й ще половину,
Він з'їв м'ясника і його дружину;
З'їв церкву і з'їв паркан,
Попа з'їв і всіх прочан;
Корову й теля,
Бичка і вола,
Церкву й паркан,
Попа і прочан --
Й ще жалівся, що шлунок не повний.

* * *
Маленькі два привидива
Сиділи за обідивом
І їли хліб з повидливом,
Липкі й бридкі обидива;
Не знали вони стидива
Й нічого, крім огидива,
Не мав я з цього видива.

* * *
Різдво вже надходить,
Й гуси жирні такі.
-- Подайте нам пенні! --
Кричать жебраки. --
А не маєте пенні,
Півпенні хоч дайте;
Як нема і півпенні,
То з богом бувайте!

* * *
Бідний Робінзон Крузо!
Бідний Робінзон Крузо!
Із кози старої
Куртку собі скроїв,
Щоб не мерзло пузо.
Як ще не став п'яницею
Із дикуном П'ятницею?
Бідний Робінзон Крузо!

* * *
Робін і Річард
У свято і в будні
Вставали із ліжка
Завжди пополудні.

У Робіна першим
Розплющувалось око:
"О Річарде брате,
Вже сонце високо!"

"Вставай ти спочатку
Й готуй нам обід,
А я ще посплю,
Бо не виспавсь як слід."