ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Матінки Гуски
Із Матінки Гуски 6
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Матінки Гуски 6
* * *
Блимай, блимай, моя зірко!
Без тебе мені так гірко!
Підморгни мені згори,
Серцю ніжно говори.
Сіло сонце осяйне --
Ти вже грій в пітьмі мене;
Промінь свій спрямуй навстріч --
Блимай, блимай усю ніч!
Мандрівець, що не в журбі,
Щиро дякує тобі:
Він не знав би, куди йти,
Не сяйни у небі ти.
Я, й коли вже засинаю,
У вікні тебе впізнаю;
Лиш одна ти в тьмі ночей
Не змикатимеш очей.
Ти згори всю ніч моргай
Й мандрівця оберігай;
Діамант неначе, з неба
Блимай, блимай -- нам це треба!
* * *
Куди це ти кішечко,
Куди, моя душко? --
Іду я до міста
Купить капелюшка. --
Що?! -- капелюшок для кішки?
Тобі не пасує ні трішки.
Вже краще купити панчішки!
* * *
Бабця у вівторок мала сім овчин --
І це зачин;
Продала їх у середу вона --
І це середина;
В четвер музик найняла й пустилась в танець --
І це вже кінець.
* * *
Містер Схід мав зранку обід,
Містер Південь -- увесь він їв день,
Містер Захід в смерк їсти мав за хіть,
А містер Північ -- усю він їв ніч.
* * *
Сказала жаба: "Гей ти, незграбо!
Щоб мати втіху,
Сядь верхи, сину, мені на спину --
Ото вже буде сміху!"
* * *
Моя тітонька, як померла,
Залишила мені безліч скарбу:
Ночви старі, два костури,
Щоб щоки рум'янить, фарбу;
Три онучки, чайник без ручки,
Табакерку без кришки,
Розвалену пічку, копійчану свічку
І в коморі дві мишки.
* * *
Із півночі вітер подує
І нам снігу надує --
Що ж робитиме тоді малинівка бідна?
Їй ніде подітись;
Вона, щоб зігрітись,
Ховатиме голову під крило, бідна!
Із півночі вітер подує
І нам снігу надує --
Що ж робитиме тоді ластівка бідна?
Їй уже все одно --
Відлетіла давно
В краї, від наших тепліші, бідна!
Із півночі вітер подує
І нам снігу надує --
Що ж робитиме тоді мишка бідна?
У нірку сховавшись,
В клубочок зібгавшись,
Чекатиме кінця зими, бідна!
Із півночі вітер подує
І нам снігу надує --
Що ж робитимуть тоді діти бідні?
Як зроблять уроки,
Стрибатимуть, бігатимуть, доки
Вони самі не зігріються, бідні!
* * *
Жила за горбом
Бабуся, й вона
Послала раз мишку
В мішку до млина.
Здивований мельник,
Що діять, не знав:
В житті за помол ще
Мишами не брав.
* * *
Раз лікар Фостер пішов у Глостер --
Й там стільки було води!
І впав цей муж в одну з калюж
Й вже більш не ходив туди.
* * *
Була у мене курка --
Взірцевий норов мала:
Вона тарілки мила
І в хаті прибирала.
Ходила до млина
І з борошном верталась,
Й крім цього, з дому більш
Уже не відлучалась.
І хліб вона пекла,
І пиво готувала;
Коли ж лягав я спать,
Казки розповідала.
* * *
Гав-гав, каже собачка,
Няв-няв, каже кішка,
Кря-кря, каже качка,
Пі-пі, каже мишка.
Бе-ме, каже ягничка,
Хрю-хрю, каже свинка,
Му-му, каже теличка,
Ма-ма, каже дитинка.
* * *
Кицько моя, кицько моя,
Кігтик сталевий,
Де ти сьогодні була? --
У королеви.
Кицько моя, кицько моя,
Що там робила? --
В залі під кріслом її
Мишку зловила.
* * *
Бе-е, бе-е, чорна овечко, чи не дасиш ти нам вовни? --
Так, сер, так, сер, цілих три торби повні:
Одну господарю, одну господині,
А ще одну -- нашій маленькій дитині.
* * *
Хікеті, пікеті, курочко чорна,
Яйця нести ти дуже проворна;
По дев'ять, по десять -- ти в цім неповторна;
Хікеті, пікеті, курочко чорна.
* * *
Мудрець став думать про став
Й на став задивлятись він став;
Й тоді навіть, як перестав,
Бо став уже той заростав, --
Усе, що у снах бачить став,
Був став, став, став...
Блимай, блимай, моя зірко!
Без тебе мені так гірко!
Підморгни мені згори,
Серцю ніжно говори.
Сіло сонце осяйне --
Ти вже грій в пітьмі мене;
Промінь свій спрямуй навстріч --
Блимай, блимай усю ніч!
Мандрівець, що не в журбі,
Щиро дякує тобі:
Він не знав би, куди йти,
Не сяйни у небі ти.
Я, й коли вже засинаю,
У вікні тебе впізнаю;
Лиш одна ти в тьмі ночей
Не змикатимеш очей.
Ти згори всю ніч моргай
Й мандрівця оберігай;
Діамант неначе, з неба
Блимай, блимай -- нам це треба!
* * *
Куди це ти кішечко,
Куди, моя душко? --
Іду я до міста
Купить капелюшка. --
Що?! -- капелюшок для кішки?
Тобі не пасує ні трішки.
Вже краще купити панчішки!
* * *
Бабця у вівторок мала сім овчин --
І це зачин;
Продала їх у середу вона --
І це середина;
В четвер музик найняла й пустилась в танець --
І це вже кінець.
* * *
Містер Схід мав зранку обід,
Містер Південь -- увесь він їв день,
Містер Захід в смерк їсти мав за хіть,
А містер Північ -- усю він їв ніч.
* * *
Сказала жаба: "Гей ти, незграбо!
Щоб мати втіху,
Сядь верхи, сину, мені на спину --
Ото вже буде сміху!"
* * *
Моя тітонька, як померла,
Залишила мені безліч скарбу:
Ночви старі, два костури,
Щоб щоки рум'янить, фарбу;
Три онучки, чайник без ручки,
Табакерку без кришки,
Розвалену пічку, копійчану свічку
І в коморі дві мишки.
* * *
Із півночі вітер подує
І нам снігу надує --
Що ж робитиме тоді малинівка бідна?
Їй ніде подітись;
Вона, щоб зігрітись,
Ховатиме голову під крило, бідна!
Із півночі вітер подує
І нам снігу надує --
Що ж робитиме тоді ластівка бідна?
Їй уже все одно --
Відлетіла давно
В краї, від наших тепліші, бідна!
Із півночі вітер подує
І нам снігу надує --
Що ж робитиме тоді мишка бідна?
У нірку сховавшись,
В клубочок зібгавшись,
Чекатиме кінця зими, бідна!
Із півночі вітер подує
І нам снігу надує --
Що ж робитимуть тоді діти бідні?
Як зроблять уроки,
Стрибатимуть, бігатимуть, доки
Вони самі не зігріються, бідні!
* * *
Жила за горбом
Бабуся, й вона
Послала раз мишку
В мішку до млина.
Здивований мельник,
Що діять, не знав:
В житті за помол ще
Мишами не брав.
* * *
Раз лікар Фостер пішов у Глостер --
Й там стільки було води!
І впав цей муж в одну з калюж
Й вже більш не ходив туди.
* * *
Була у мене курка --
Взірцевий норов мала:
Вона тарілки мила
І в хаті прибирала.
Ходила до млина
І з борошном верталась,
Й крім цього, з дому більш
Уже не відлучалась.
І хліб вона пекла,
І пиво готувала;
Коли ж лягав я спать,
Казки розповідала.
* * *
Гав-гав, каже собачка,
Няв-няв, каже кішка,
Кря-кря, каже качка,
Пі-пі, каже мишка.
Бе-ме, каже ягничка,
Хрю-хрю, каже свинка,
Му-му, каже теличка,
Ма-ма, каже дитинка.
* * *
Кицько моя, кицько моя,
Кігтик сталевий,
Де ти сьогодні була? --
У королеви.
Кицько моя, кицько моя,
Що там робила? --
В залі під кріслом її
Мишку зловила.
* * *
Бе-е, бе-е, чорна овечко, чи не дасиш ти нам вовни? --
Так, сер, так, сер, цілих три торби повні:
Одну господарю, одну господині,
А ще одну -- нашій маленькій дитині.
* * *
Хікеті, пікеті, курочко чорна,
Яйця нести ти дуже проворна;
По дев'ять, по десять -- ти в цім неповторна;
Хікеті, пікеті, курочко чорна.
* * *
Мудрець став думать про став
Й на став задивлятись він став;
Й тоді навіть, як перестав,
Бо став уже той заростав, --
Усе, що у снах бачить став,
Був став, став, став...
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію