Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.29
22:28
Не вслухаюсь в гамір дітвори,
у гомінкі перепалки дорослих,
а от пронизливі надривні
зойки амбулансів тривожать серце,
і на їхній одчайдушний клич
пошепки Всевишнього прошу,
щоб швидше добрались до мети,
і потерпілого вдалося врятувати.
у гомінкі перепалки дорослих,
а от пронизливі надривні
зойки амбулансів тривожать серце,
і на їхній одчайдушний клич
пошепки Всевишнього прошу,
щоб швидше добрались до мети,
і потерпілого вдалося врятувати.
2025.10.29
21:47
Старий зруйнований парк
ніби після запеклого бою.
Старі атракціони й будівлі
зносять, утворюючи пустку,
яку нічим заповнити,
яка волає до нас усіх,
яка ставить питання,
на які неможливо відповісти,
ніби після запеклого бою.
Старі атракціони й будівлі
зносять, утворюючи пустку,
яку нічим заповнити,
яка волає до нас усіх,
яка ставить питання,
на які неможливо відповісти,
2025.10.29
18:32
Вже гарненькі дівчатка у ліжку, мабуть
Вітці сього міста намагаються, жмуть
Щоб коня Пола Ревіра реінкарнуть
А містечку – чого нервувати
Душа Бели Стар поглум передає
Єзавелі-черниці й та шалено плете
Півперуку для Різника-Джека що є
Вітці сього міста намагаються, жмуть
Щоб коня Пола Ревіра реінкарнуть
А містечку – чого нервувати
Душа Бели Стар поглум передає
Єзавелі-черниці й та шалено плете
Півперуку для Різника-Джека що є
2025.10.29
17:54
Народжуються десь, а може поруч,
Цнотливі та незаймані слова.
Та де шукати? Спереду, праворуч?
Як завжди таємниця вікова.
Промовить хто, почуєш їх від кого?
Як лине недоторкана трава
До сонця. Так торуємо дорогу
До тих, хто має справжні почуття,
Цнотливі та незаймані слова.
Та де шукати? Спереду, праворуч?
Як завжди таємниця вікова.
Промовить хто, почуєш їх від кого?
Як лине недоторкана трава
До сонця. Так торуємо дорогу
До тих, хто має справжні почуття,
2025.10.29
13:15
А для мене негода - лише у замащених берцях
Об тягучої глини окопної ржаву багнюку.
То не дощ, що мені цілу ніч підвіконнями стукав.
Дощ - це там, де солдату на плечі натомлені ллється.
Де тяжіє розгрузка, де мокрі несушені ноги,
Де гарячого чаю к
Об тягучої глини окопної ржаву багнюку.
То не дощ, що мені цілу ніч підвіконнями стукав.
Дощ - це там, де солдату на плечі натомлені ллється.
Де тяжіє розгрузка, де мокрі несушені ноги,
Де гарячого чаю к
2025.10.29
11:51
Іржа в іржі не іржавіє…
Вода з водою все це бачить.
Тому, хто бачити не вміє
Навряд чи Видиво пробачить.
Надія, все ж, оптомістична:
Є інші видиви: калюжі…
Ну а якщо ви симпатичні —
Вам поталанило предуже…
Вода з водою все це бачить.
Тому, хто бачити не вміє
Навряд чи Видиво пробачить.
Надія, все ж, оптомістична:
Є інші видиви: калюжі…
Ну а якщо ви симпатичні —
Вам поталанило предуже…
2025.10.29
06:04
Пообіді в гастрономі
Я зустрів сусідку Тому
З імпозантним чоловіком
Одного зі мною віку.
Він всміхався без упину
І все гладив Томи спину,
Поки та не захотіла
Від руки звільнити тіло,
Я зустрів сусідку Тому
З імпозантним чоловіком
Одного зі мною віку.
Він всміхався без упину
І все гладив Томи спину,
Поки та не захотіла
Від руки звільнити тіло,
2025.10.28
22:03
Вогненні мечі - це основа закону.
Ми перед мечами присягу даєм.
Вогненні мечі, як таємні ікони,
Які кровоточать у полі знамен.
Вогненні мечі у танку хаотичнім,
У щільному колі хоругв і списів.
Вогненні мечі в нетривалім затишші,
Ми перед мечами присягу даєм.
Вогненні мечі, як таємні ікони,
Які кровоточать у полі знамен.
Вогненні мечі у танку хаотичнім,
У щільному колі хоругв і списів.
Вогненні мечі в нетривалім затишші,
2025.10.28
16:14
Безліч творчих людей
Тут приймали за честь
Набувати ідей
В центрі всіх перехресть,
В місті цім, де стою.
Тож вкладав свій талант
І амбітність свою
Генерал, музикант,
Тут приймали за честь
Набувати ідей
В центрі всіх перехресть,
В місті цім, де стою.
Тож вкладав свій талант
І амбітність свою
Генерал, музикант,
2025.10.28
12:32
Він міг розрізнити сміттєві контейнери за запахом.
Пам’ятав господарів, які викидали в них сміття.
Промишляв на скляній тарі та макулатурі.
Якщо везло знайти пристойні ношені речі,
здавав по п’ять гривен Вірці –
стерві у дві точки: на барахолці
і
2025.10.28
12:12
Коли думкам затісно в тілі,
А вихід замкнений назовні,
Причина навіть не в похміллі,
А в тім, що зникли полюбовні
Я сам по собі… думи вільні.
Інакше виникне дво-бійка...
І знов причина не в похміллі —
А вихід замкнений назовні,
Причина навіть не в похміллі,
А в тім, що зникли полюбовні
Я сам по собі… думи вільні.
Інакше виникне дво-бійка...
І знов причина не в похміллі —
2025.10.28
11:46
Диявол постачає нас вином,
зі своїх пекельних підвалів.
У тебе з рота пахне полином,
це запах вакханальних аномалій.
Я несу тобі крихітку ґлузду,
мов декілька грамів дусту.
Причащаймось частіше й чистішими,
зі своїх пекельних підвалів.
У тебе з рота пахне полином,
це запах вакханальних аномалій.
Я несу тобі крихітку ґлузду,
мов декілька грамів дусту.
Причащаймось частіше й чистішими,
2025.10.28
06:11
Хто сказав, що збайдужіло
Поглядаю на жінок, -
Що змарнів, як перецвілий
І обламаний бузок?
Хто й чому хитрить лукаво
Та навіює злий дух,
Щоб скоріше рот роззявив
Для роїв кусючих мух?
Поглядаю на жінок, -
Що змарнів, як перецвілий
І обламаний бузок?
Хто й чому хитрить лукаво
Та навіює злий дух,
Щоб скоріше рот роззявив
Для роїв кусючих мух?
2025.10.27
21:24
Літо вислизає із-під нас,
Мов коштовний осяйний алмаз.
Літо хмарою пливе у даль,
Залишаючи свою печаль.
Літо вислизає із-під ніг.
І жене вперед жорсткий батіг.
Мов коштовний осяйний алмаз.
Літо хмарою пливе у даль,
Залишаючи свою печаль.
Літо вислизає із-під ніг.
І жене вперед жорсткий батіг.
2025.10.27
09:17
Крок за кроком… Слово в слово
Нога в ногу… свій маршрут
Лиш малесенька обмова:
Вони там, а я ще тут…
В кожнім ритмі музиченьки
В кожнім подиху вітри
Не такий щоб я маленький
Але, звісно, до пори…
Нога в ногу… свій маршрут
Лиш малесенька обмова:
Вони там, а я ще тут…
В кожнім ритмі музиченьки
В кожнім подиху вітри
Не такий щоб я маленький
Але, звісно, до пори…
2025.10.27
08:32
Накрила ніч все темною габою,
Гуляє вітер одиноким звіром.
А чи зустрінемось іще з тобою?
Лойовий каганець тріщить, мов віра.
Ми якось розійшлися по-англійськи,
Немов блукаємо у мутнім меві,
А почуттів ще теплий гріє ліжник,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Гуляє вітер одиноким звіром.
А чи зустрінемось іще з тобою?
Лойовий каганець тріщить, мов віра.
Ми якось розійшлися по-англійськи,
Немов блукаємо у мутнім меві,
А почуттів ще теплий гріє ліжник,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Шаман Дощ /
Проза
Тяжко без волі.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тяжко без волі.
Воля... Чи важко її здобути в небутті.
Ми живемо у світі мрій і думок про щасливе майбутнє.
Нас оточує неспокій стосовно звільнення свого розуму від хтивих бажань
Так, родина, щасливі брати і сестри
Так це безумовно є важливим процентом за.
Але чи варто взагалі над цим задумуватися.
Вода що падає з високої скелі завжди розбивається
Об гостре каміння. Завжди.
Нема чого говорити про любов, якщо ця тема пуста
Звичайно поет може написати вірш
Письменник – роман
Художник – пейзаж
Але чи варто.
Хто вірить що він у центрі всесвіту.
Хто прагне підкорити своїй волі інших той безумовно
Проживе довше.
Доля – це крик душі.
Для віри в майбутнє, доля відіграє важлике значення
Звичайно час і тут пхає свого носа
І втручається в чужі справи.
Не в свої
Бо той хто має формулу і щасливу долю
Той не має проблем ніде.
Це життя вставляє свої корективи
Навіщо комусь мріяти про любов
Якщо все одно її не здобуде.
Він буде намагатися змінити себе
Але в результаті нічого не досягне.
Він залишеться таким як є, а любов
Пташкою випурхне з його рук і полетить
На пошуки іншої зріднено подібної душі...
Тяжко без волі...
Волі осягнути Хто Ти є
Що необхідно здобути в цьому житті.
Хто дасть пораду як поступити в конкретній ситуації
Ніхто...
Жити – значить боротися
Боротьба дійсно йде
Почуття людини змагаються безперервно
Тисячі питань за день людина задає собі
Тисячу.
Закінчити життя самогубством
Означає припинити боротьбу
Через лінощі, ломку чи нещасливе кохання
Втекти !
Але чи варто. Варто ?
Чи може краще віддати тіло в Божі руки
І йти до загибелі
Загибелі душевної
Багато випадків таких стається із людьми
Нещастя приходить як завжди несподівано
Було все добре і раптом...
Філософи мислять, теоретики думають
Розробляють теореми, плани
Вчені використовують нові технології
У фізико – хімічному прогресі...
Фігура Бога уявляється мені
Можливо ти скажеш ні
Але чи правда це скажи
Я вірю в Господа і молюся йому
Але чи варто
Ти скажи про що думаєш ти
Коли твою сестру гвалтують тварюки
Коли матір роздирають хижі пси
Коли ти вже один з сім’ї
Коли ти є – живий
Скажи !
Мені цікаво про це знати бо я Нечистий, бавлюсь кожною душею.
Я п’ю твою кров, я випиваю мозок
Я мучу душі і з живими розправляюсь
Я є безсмертний і я не вмираю
І я на тебе чекаю...
У сатанинські сіті я не клюну
Я йду у бій деколи без зброї
Тримаю волю у своїй долоні
Чекаю я спокус як мрій
Чекаю раю і не знаю
Коли мені годиться туди йти
Я переможу смерть і зраду і кохання
Я не піддамся...
Ти думаєш що можеш вже зламати
Мене – людину як патик
Непрада я тримаюсь і буду тримати
Свій гнів, свій час , свої думки.
Гнів... це прояв
Коли люди обмежують себе в чомусь
Це відбувається тоді, коли розпука
Вже є непідвладна
Коли твій розум прорвало
І ти вже не належиш собі
Хто тоді відповідає за тебе
Хто керує твоїми діями
Бог , Чорт чи Ангел-Хоронитель
Ти знаєш. Ні.
Ти ведеш війну проти всього що тебе оточує
Ти повинен тримати себе в руках
Навіть ні не в руках а в лещатах
І навіть тоді коли близьких тобі людей
При тобі мучать і роздирають на шматки
Ти повинен зберегти холод у собі
Згаряча діло чи проблему не рішиш – ти знаєш
І це тобі не в перший раз.
Тож нехай беззвучним прокляттям все і обмежиться.
Дай спокій собі. Порахуй до ста.
Заспокіся !!!
Ми живемо у світі мрій і думок про щасливе майбутнє.
Нас оточує неспокій стосовно звільнення свого розуму від хтивих бажань
Так, родина, щасливі брати і сестри
Так це безумовно є важливим процентом за.
Але чи варто взагалі над цим задумуватися.
Вода що падає з високої скелі завжди розбивається
Об гостре каміння. Завжди.
Нема чого говорити про любов, якщо ця тема пуста
Звичайно поет може написати вірш
Письменник – роман
Художник – пейзаж
Але чи варто.
Хто вірить що він у центрі всесвіту.
Хто прагне підкорити своїй волі інших той безумовно
Проживе довше.
Доля – це крик душі.
Для віри в майбутнє, доля відіграє важлике значення
Звичайно час і тут пхає свого носа
І втручається в чужі справи.
Не в свої
Бо той хто має формулу і щасливу долю
Той не має проблем ніде.
Це життя вставляє свої корективи
Навіщо комусь мріяти про любов
Якщо все одно її не здобуде.
Він буде намагатися змінити себе
Але в результаті нічого не досягне.
Він залишеться таким як є, а любов
Пташкою випурхне з його рук і полетить
На пошуки іншої зріднено подібної душі...
Тяжко без волі...
Волі осягнути Хто Ти є
Що необхідно здобути в цьому житті.
Хто дасть пораду як поступити в конкретній ситуації
Ніхто...
Жити – значить боротися
Боротьба дійсно йде
Почуття людини змагаються безперервно
Тисячі питань за день людина задає собі
Тисячу.
Закінчити життя самогубством
Означає припинити боротьбу
Через лінощі, ломку чи нещасливе кохання
Втекти !
Але чи варто. Варто ?
Чи може краще віддати тіло в Божі руки
І йти до загибелі
Загибелі душевної
Багато випадків таких стається із людьми
Нещастя приходить як завжди несподівано
Було все добре і раптом...
Філософи мислять, теоретики думають
Розробляють теореми, плани
Вчені використовують нові технології
У фізико – хімічному прогресі...
Фігура Бога уявляється мені
Можливо ти скажеш ні
Але чи правда це скажи
Я вірю в Господа і молюся йому
Але чи варто
Ти скажи про що думаєш ти
Коли твою сестру гвалтують тварюки
Коли матір роздирають хижі пси
Коли ти вже один з сім’ї
Коли ти є – живий
Скажи !
Мені цікаво про це знати бо я Нечистий, бавлюсь кожною душею.
Я п’ю твою кров, я випиваю мозок
Я мучу душі і з живими розправляюсь
Я є безсмертний і я не вмираю
І я на тебе чекаю...
У сатанинські сіті я не клюну
Я йду у бій деколи без зброї
Тримаю волю у своїй долоні
Чекаю я спокус як мрій
Чекаю раю і не знаю
Коли мені годиться туди йти
Я переможу смерть і зраду і кохання
Я не піддамся...
Ти думаєш що можеш вже зламати
Мене – людину як патик
Непрада я тримаюсь і буду тримати
Свій гнів, свій час , свої думки.
Гнів... це прояв
Коли люди обмежують себе в чомусь
Це відбувається тоді, коли розпука
Вже є непідвладна
Коли твій розум прорвало
І ти вже не належиш собі
Хто тоді відповідає за тебе
Хто керує твоїми діями
Бог , Чорт чи Ангел-Хоронитель
Ти знаєш. Ні.
Ти ведеш війну проти всього що тебе оточує
Ти повинен тримати себе в руках
Навіть ні не в руках а в лещатах
І навіть тоді коли близьких тобі людей
При тобі мучать і роздирають на шматки
Ти повинен зберегти холод у собі
Згаряча діло чи проблему не рішиш – ти знаєш
І це тобі не в перший раз.
Тож нехай беззвучним прокляттям все і обмежиться.
Дай спокій собі. Порахуй до ста.
Заспокіся !!!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
