Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.12
22:23
Ти прийшов невипадково
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
2026.06.12
20:11
сьогодні графоманія
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
2026.06.12
18:47
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
2026.06.12
13:39
Розпливається перед очима
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
2026.06.12
12:40
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
2026.06.12
09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
2026.06.12
07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
2026.06.11
21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
2026.06.11
20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі
2026.06.11
17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при
2026.06.11
15:56
Коли пора іти до дна
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.
***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.
***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...
2026.06.11
15:44
Я у царстві ялинок бреду.
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.
Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.
Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,
2026.06.11
13:22
Щоденність – тиха, непримітно-звична плином.
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.
Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.
Злітають звідтіля провіщення всілякі -
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.
Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.
Злітають звідтіля провіщення всілякі -
2026.06.11
08:10
Везувій винищив Помпеї
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.
2026.06.11
07:41
Як інакше назвати довге чекання чогось для тебе важливого? Певно, хворобою, яку треба перенести, знаючи, що вона не марна і колись відпустить.
Ти ковтаєш казенні ліки у палаті своєї байдужості до всього, що є довкола, і слухаєш лікаря часу. Він лікує мов
2026.06.11
06:54
верлібри дуже навіть
експортний артикул
якщо у тебе є
чого продати
їм
читачам трактатів
молодняку на слемі
панночкам серпанковим
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...експортний артикул
якщо у тебе є
чого продати
їм
читачам трактатів
молодняку на слемі
панночкам серпанковим
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Шаман Дощ /
Проза
Тяжко без волі.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тяжко без волі.
Воля... Чи важко її здобути в небутті.
Ми живемо у світі мрій і думок про щасливе майбутнє.
Нас оточує неспокій стосовно звільнення свого розуму від хтивих бажань
Так, родина, щасливі брати і сестри
Так це безумовно є важливим процентом за.
Але чи варто взагалі над цим задумуватися.
Вода що падає з високої скелі завжди розбивається
Об гостре каміння. Завжди.
Нема чого говорити про любов, якщо ця тема пуста
Звичайно поет може написати вірш
Письменник – роман
Художник – пейзаж
Але чи варто.
Хто вірить що він у центрі всесвіту.
Хто прагне підкорити своїй волі інших той безумовно
Проживе довше.
Доля – це крик душі.
Для віри в майбутнє, доля відіграє важлике значення
Звичайно час і тут пхає свого носа
І втручається в чужі справи.
Не в свої
Бо той хто має формулу і щасливу долю
Той не має проблем ніде.
Це життя вставляє свої корективи
Навіщо комусь мріяти про любов
Якщо все одно її не здобуде.
Він буде намагатися змінити себе
Але в результаті нічого не досягне.
Він залишеться таким як є, а любов
Пташкою випурхне з його рук і полетить
На пошуки іншої зріднено подібної душі...
Тяжко без волі...
Волі осягнути Хто Ти є
Що необхідно здобути в цьому житті.
Хто дасть пораду як поступити в конкретній ситуації
Ніхто...
Жити – значить боротися
Боротьба дійсно йде
Почуття людини змагаються безперервно
Тисячі питань за день людина задає собі
Тисячу.
Закінчити життя самогубством
Означає припинити боротьбу
Через лінощі, ломку чи нещасливе кохання
Втекти !
Але чи варто. Варто ?
Чи може краще віддати тіло в Божі руки
І йти до загибелі
Загибелі душевної
Багато випадків таких стається із людьми
Нещастя приходить як завжди несподівано
Було все добре і раптом...
Філософи мислять, теоретики думають
Розробляють теореми, плани
Вчені використовують нові технології
У фізико – хімічному прогресі...
Фігура Бога уявляється мені
Можливо ти скажеш ні
Але чи правда це скажи
Я вірю в Господа і молюся йому
Але чи варто
Ти скажи про що думаєш ти
Коли твою сестру гвалтують тварюки
Коли матір роздирають хижі пси
Коли ти вже один з сім’ї
Коли ти є – живий
Скажи !
Мені цікаво про це знати бо я Нечистий, бавлюсь кожною душею.
Я п’ю твою кров, я випиваю мозок
Я мучу душі і з живими розправляюсь
Я є безсмертний і я не вмираю
І я на тебе чекаю...
У сатанинські сіті я не клюну
Я йду у бій деколи без зброї
Тримаю волю у своїй долоні
Чекаю я спокус як мрій
Чекаю раю і не знаю
Коли мені годиться туди йти
Я переможу смерть і зраду і кохання
Я не піддамся...
Ти думаєш що можеш вже зламати
Мене – людину як патик
Непрада я тримаюсь і буду тримати
Свій гнів, свій час , свої думки.
Гнів... це прояв
Коли люди обмежують себе в чомусь
Це відбувається тоді, коли розпука
Вже є непідвладна
Коли твій розум прорвало
І ти вже не належиш собі
Хто тоді відповідає за тебе
Хто керує твоїми діями
Бог , Чорт чи Ангел-Хоронитель
Ти знаєш. Ні.
Ти ведеш війну проти всього що тебе оточує
Ти повинен тримати себе в руках
Навіть ні не в руках а в лещатах
І навіть тоді коли близьких тобі людей
При тобі мучать і роздирають на шматки
Ти повинен зберегти холод у собі
Згаряча діло чи проблему не рішиш – ти знаєш
І це тобі не в перший раз.
Тож нехай беззвучним прокляттям все і обмежиться.
Дай спокій собі. Порахуй до ста.
Заспокіся !!!
Ми живемо у світі мрій і думок про щасливе майбутнє.
Нас оточує неспокій стосовно звільнення свого розуму від хтивих бажань
Так, родина, щасливі брати і сестри
Так це безумовно є важливим процентом за.
Але чи варто взагалі над цим задумуватися.
Вода що падає з високої скелі завжди розбивається
Об гостре каміння. Завжди.
Нема чого говорити про любов, якщо ця тема пуста
Звичайно поет може написати вірш
Письменник – роман
Художник – пейзаж
Але чи варто.
Хто вірить що він у центрі всесвіту.
Хто прагне підкорити своїй волі інших той безумовно
Проживе довше.
Доля – це крик душі.
Для віри в майбутнє, доля відіграє важлике значення
Звичайно час і тут пхає свого носа
І втручається в чужі справи.
Не в свої
Бо той хто має формулу і щасливу долю
Той не має проблем ніде.
Це життя вставляє свої корективи
Навіщо комусь мріяти про любов
Якщо все одно її не здобуде.
Він буде намагатися змінити себе
Але в результаті нічого не досягне.
Він залишеться таким як є, а любов
Пташкою випурхне з його рук і полетить
На пошуки іншої зріднено подібної душі...
Тяжко без волі...
Волі осягнути Хто Ти є
Що необхідно здобути в цьому житті.
Хто дасть пораду як поступити в конкретній ситуації
Ніхто...
Жити – значить боротися
Боротьба дійсно йде
Почуття людини змагаються безперервно
Тисячі питань за день людина задає собі
Тисячу.
Закінчити життя самогубством
Означає припинити боротьбу
Через лінощі, ломку чи нещасливе кохання
Втекти !
Але чи варто. Варто ?
Чи може краще віддати тіло в Божі руки
І йти до загибелі
Загибелі душевної
Багато випадків таких стається із людьми
Нещастя приходить як завжди несподівано
Було все добре і раптом...
Філософи мислять, теоретики думають
Розробляють теореми, плани
Вчені використовують нові технології
У фізико – хімічному прогресі...
Фігура Бога уявляється мені
Можливо ти скажеш ні
Але чи правда це скажи
Я вірю в Господа і молюся йому
Але чи варто
Ти скажи про що думаєш ти
Коли твою сестру гвалтують тварюки
Коли матір роздирають хижі пси
Коли ти вже один з сім’ї
Коли ти є – живий
Скажи !
Мені цікаво про це знати бо я Нечистий, бавлюсь кожною душею.
Я п’ю твою кров, я випиваю мозок
Я мучу душі і з живими розправляюсь
Я є безсмертний і я не вмираю
І я на тебе чекаю...
У сатанинські сіті я не клюну
Я йду у бій деколи без зброї
Тримаю волю у своїй долоні
Чекаю я спокус як мрій
Чекаю раю і не знаю
Коли мені годиться туди йти
Я переможу смерть і зраду і кохання
Я не піддамся...
Ти думаєш що можеш вже зламати
Мене – людину як патик
Непрада я тримаюсь і буду тримати
Свій гнів, свій час , свої думки.
Гнів... це прояв
Коли люди обмежують себе в чомусь
Це відбувається тоді, коли розпука
Вже є непідвладна
Коли твій розум прорвало
І ти вже не належиш собі
Хто тоді відповідає за тебе
Хто керує твоїми діями
Бог , Чорт чи Ангел-Хоронитель
Ти знаєш. Ні.
Ти ведеш війну проти всього що тебе оточує
Ти повинен тримати себе в руках
Навіть ні не в руках а в лещатах
І навіть тоді коли близьких тобі людей
При тобі мучать і роздирають на шматки
Ти повинен зберегти холод у собі
Згаряча діло чи проблему не рішиш – ти знаєш
І це тобі не в перший раз.
Тож нехай беззвучним прокляттям все і обмежиться.
Дай спокій собі. Порахуй до ста.
Заспокіся !!!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
