Густий туман прийшов із нізвідки
Так і зявилось почуття
Моя любов швидка і дуже непомітна
Тепер Уляну обплела
Вона торкається устами її сутності
І їй приємно, може від поглядів моїх
Від моїх дій, але неначе камінь в воду
Або в криницю, обірвалось
Неначе сум у моїм голосі звучить зараз
То це напевно є життя, котре мене
Уже вже в сотий раз кидає в день кохання
У непотрібне місце, чи то в транс – не знаю.
Мої і її помисли лукаві – вони всі зникли
І я почав прицінюватись до неї
Дивитись як Уляна одягається, на її ноги
Звички, тобто ну ви зрозуміли про що я
Але ми тільки так дружили
Ми як одногрупники жили
Уже не разом а на самоті
Я згадую той час коли проводжав її додому
Проводив, і не чув що можу зараз їй признатись
А тоді треба було, проте не знав я цього
Все закинув, почав дивитися на інших
Прицінюватись до воровки, дружить з Мартою
А також з дівчатами того потоку
На парах спільних я писав записки
Говорив що всіх – усіх кохаю
Вони не знали що на думці маю лиш Уляну
Так пройшов перший курс, на другому я зараз
Намеками продовжував їй признаватись
Все ж не доходячи до суті
Моя любов, моє бажання
Усе зів’яло як осінні квіти.
Пройшло усе тоді, як захопившись спогляданням
На сутність дівчини моєї, мене помітили
Помітив погляд конкурент мій.
Він точно на Уляну не дивився
Постійно він до інших залицявся
Ну, там а потім і їбався – він шустрий був студент.
Він же зі мною заїдався, принижував в очах дівчат
Та я терпів бо вже привик терпіти,
Терпів щоразу я його образу,
Та не про те базар.

Так значить, подивився, як я дивлюсь на Уляну
Він вирішив мої порвати плани
Ходити з нею всім на злість
А особливо мені – як ворогу його.
Йому подобалось моральненько мене вбивати
Але коли він зачепив мої сімейні-особисті почуття
Мене прорвало
Я у цю мить, рішив признатися Уляні в почуттях своїх.
В записці, я на парі написав моїй Уляні
Щось про любов, про почуття
Про особистість, про життя
Моє без неї.
Вона, втопила у мені свій яскравий зір
Чи погляд і сказала, що мол пізніше це
Обсудимо, поговоримо, бо...бо зараз пара
Вже після пари, конкурент, він підійшов до Уляни
І щось сказав.
Не чув я що, але як по чаклунству, моя Уляна, вона згодилась
Хоча усім із пацанів вона перечила, і може одмовляла
Ну так, і почали вони ходити,
А я терпів, бо мусів я терпіти
Я не показував Уляні й конкуренту нічого,
Що могло би стати зачіпкою у ділі мому
Але сьогодні я не стримався, і вірячи що
Вона його не любить, а одже щось до мене почуває
Та це, мабуть обманливою була річ.
Я дочекався тої миті, коли вона була одна
Я написавши їй записку почав чекати
А вона чомусь не писала
Вона читала і зітхала, а відповісти не могла.
Я згадую, вона спитала чи це бува часом не гра.
Я дуже знітився, і написав їй що люблю її
І хай вона це вибирає, хто буде з нею а хто ні.
На слідующій парі, вона-Уляна золота
Зустрілась із подружками своїми, показала їм записку
Тоді я ще раз написав їй, бодай вирішує вона одна
Але подруга на імя Альона, забрала цю записку і
Вголос групі прочитала.

Моє серце було розбите
В моїй душі була велика дірка
Яка посилилась лише тоді
Коли Улана взявши попід руку конкурента
Пішла собі.
Скільки часу я потратив на кохання
Мені шкідливо думати про це
Це перший випадок, коли я не в зізнанні
Все ясно зрозумів, що не кохає Уляна мене.

Скільки часу потратив на думки про Уляну
Скільки душевної волі і почуття
Я, чи ще когось покохаю
Не знаю, і не відчуваю.


Так, напевно хочеться мені напитись
Забути все це на коротку мить
Проснутись у важкім похміллі
І вже ніколи так нікого не любить.