
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.23
14:26
Мідну турку вгортає пелюстями синіми полум'я.
Синій ранок за шибою холодом першим вістить.
Починається осінь іще одна, стомлена й зболена.
Пробивається сонце в тумані остудженим променем.
Синій ранок ув очі вдивляється садом пустим.
Сну розкидані
Синій ранок за шибою холодом першим вістить.
Починається осінь іще одна, стомлена й зболена.
Пробивається сонце в тумані остудженим променем.
Синій ранок ув очі вдивляється садом пустим.
Сну розкидані
2025.09.23
11:45
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2025.09.23
09:50
Холодні іскри зорепаду
Безслідно танули вгорі
Над потемнілим тужно садом
І німотою чагарів.
Вони з'являлись і зникали,
Як не приборкані думки
Про світлі радощі й печалі,
І швидко пройдені роки...
Безслідно танули вгорі
Над потемнілим тужно садом
І німотою чагарів.
Вони з'являлись і зникали,
Як не приборкані думки
Про світлі радощі й печалі,
І швидко пройдені роки...
2025.09.22
22:25
У дитинстві я довго подорожував.
Що я шукав?
Я шукав те, чого не існує,
а знаходив лише порожнечу.
Із дитинства закріпилася звичка
шукання невідомих світів.
Я потрапляв у магму невідомості,
у в'язку речовину невизначеності,
Що я шукав?
Я шукав те, чого не існує,
а знаходив лише порожнечу.
Із дитинства закріпилася звичка
шукання невідомих світів.
Я потрапляв у магму невідомості,
у в'язку речовину невизначеності,
2025.09.22
19:07
Сонет)
Четвертий рік вона приходить поспіль.
Колись весела,
А тепер сумна.
Розгублена нерозумінням Осінь.
Чом йде війна?
Четвертий рік вона приходить поспіль.
Колись весела,
А тепер сумна.
Розгублена нерозумінням Осінь.
Чом йде війна?
2025.09.22
16:58
Не гадаю наразі, що буде зі мною —
домовина соснова, чи сонця розмай?
Бач, вервечкою ходить біда за бідою,
без страждання гріхи не пускають у рай.
Ще не все допила із ґрааля терпіння
і не склала в дорогу валізу важку.
На краю океану збираю камін
домовина соснова, чи сонця розмай?
Бач, вервечкою ходить біда за бідою,
без страждання гріхи не пускають у рай.
Ще не все допила із ґрааля терпіння
і не склала в дорогу валізу важку.
На краю океану збираю камін
2025.09.22
15:40
Літає павутина примою в повітрі,
Нюанс плете любові міражем.
І ллється бабиного літечка палітра,
Складає візерунок вітражем.
І швидко час злітає, мов легка пір'їна,
Вже осінь дефілює у вбранні.
Із золотого листя встелена перина,
Нюанс плете любові міражем.
І ллється бабиного літечка палітра,
Складає візерунок вітражем.
І швидко час злітає, мов легка пір'їна,
Вже осінь дефілює у вбранні.
Із золотого листя встелена перина,
2025.09.22
14:40
Згадаю я ті давні дні,
Коли з’явилась ти мені.
І я від тебе шаленів,
Кохання квітку сам приніс.
Приспів:
Хоч роки, як стрімка ріка,-
В моїй руці твоя рука.
Коли з’явилась ти мені.
І я від тебе шаленів,
Кохання квітку сам приніс.
Приспів:
Хоч роки, як стрімка ріка,-
В моїй руці твоя рука.
2025.09.22
10:31
Спокуса щирістю найнебезпечніша з спокус.
Така солодка і така принадна.
Ти відчуваєш доторк її вуст?
Він дуже ніжний й неспростовно владний.
Він проникає у твоє єство,
запалює й розпалює все дужче.
Невже ти хочеш загасить його?
Така солодка і така принадна.
Ти відчуваєш доторк її вуст?
Він дуже ніжний й неспростовно владний.
Він проникає у твоє єство,
запалює й розпалює все дужче.
Невже ти хочеш загасить його?
2025.09.22
10:11
Все швидше й швидше мчать літа,
Все більше й більше смутку в звуках, -
Знедавна втома й гіркота
Дороговказом стали мукам.
Зловісний стрій нових недуг
Вже приглядається до мене
І так ось топчеться навкруг,
Що пилом дихають легені.
Все більше й більше смутку в звуках, -
Знедавна втома й гіркота
Дороговказом стали мукам.
Зловісний стрій нових недуг
Вже приглядається до мене
І так ось топчеться навкруг,
Що пилом дихають легені.
2025.09.21
20:52
У життя мого блокноті для нотаток
Добігають чисті аркуші кінця
І останній вже готується прийняти
Завершальну епіграму від Творця.
Отче наш, пошаруди іще папером:
Переглянь Свої помітки на полях,
Що мені до бенефісу від прем’єри
Добігають чисті аркуші кінця
І останній вже готується прийняти
Завершальну епіграму від Творця.
Отче наш, пошаруди іще папером:
Переглянь Свої помітки на полях,
Що мені до бенефісу від прем’єри
2025.09.21
19:27
В одній тональності
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.
2025.09.21
17:17
О, ця жінка зо цвинтаря від мене має діти
Душевна, хай не всяк нас має видіти
Вона ангел звалища, є у неї їжа
Якщо я помиратиму, ти знаєш, хто саме накриє моє ліжко
Якщо трубопровід зламаний, на мості я приникнув
Чи їду з глузду на гайвеї недалік р
Душевна, хай не всяк нас має видіти
Вона ангел звалища, є у неї їжа
Якщо я помиратиму, ти знаєш, хто саме накриє моє ліжко
Якщо трубопровід зламаний, на мості я приникнув
Чи їду з глузду на гайвеї недалік р
2025.09.21
16:12
В історії України скільки раз бувало,
Що самі ж і «верховоди» її продавали.
Хто відкрито її зрадив, хто дурно попхався,
Хотів слави. Замість того сорому набрався.
Ще і більше зробив шкоди, ніж доброї справи.
Тому то наша історія така і кривава.
Геть
Що самі ж і «верховоди» її продавали.
Хто відкрито її зрадив, хто дурно попхався,
Хотів слави. Замість того сорому набрався.
Ще і більше зробив шкоди, ніж доброї справи.
Тому то наша історія така і кривава.
Геть
2025.09.21
15:37
Хоч нема вже літа наче.
Сонце й досі.
А мене у гості кличе
Тиха осінь
приспів
Теплі дні ясні, чудові.
Світ, мов красень.
Сонце й досі.
А мене у гості кличе
Тиха осінь
приспів
Теплі дні ясні, чудові.
Світ, мов красень.
2025.09.21
13:13
Ти сонце золотаве із промінням,
Що лагідно торкається обличчя.
Я чую твоє тихе шепотіння.
На зустріч радісну кохання кличе.
Твої вуста зливаються з моїми,
Мов річка, що впадає в тепле море.
І ніжно поцілунками п'янкими
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Що лагідно торкається обличчя.
Я чую твоє тихе шепотіння.
На зустріч радісну кохання кличе.
Твої вуста зливаються з моїми,
Мов річка, що впадає в тепле море.
І ніжно поцілунками п'янкими
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011) /
Публіцистика
/
"Там, де я сміюся крізь сльози" (2006)
КОАЛЯНТИ-ДУЕЛЯНТИ
У сценарії – невідомий широкому загалу вузько-клановий план-задум; розвиток сюжету – у карколомній режисурі поки що утаємниченого для світу новітнього генія.
На загал – перепалки й перестрілки статистів. Загадково-інтригуючі репліки окремих сірих акторів. А справжню дуель, між іншим, «проганяють-обкачують» за кулісами.
Не лінуйся, думко, ворушись: хто в кого буде влучати і хто від чого буде відлучений?
Запросто: влучатиме найнахабніший; відлучатимуть від життєдайного корита (кормиги, кормила) найегоїстичного всепожиральника.
Обидва дуелянти – аристократи, не інакше. Простолюд – той просто прилюдно чубиться, обмінюється матовими нотами протесту. Хоч і видовищно, зате брутально. Як і все простолюдинське, пересічне та маленько-українське.
Загойданий міжвладдям і безладом помаранчевий Майдан, заколисані синьо-білими мареннями спецмайданчики професійних сепаратних регіонів не наважуються приперти до стінки сценариста і режисера, бо й не знають точно-достеменно: хто вони, геніальні й непередбачувані.
Преса, радіо і телебачення, різні сайти-шмайти верзуть щось малосусвітнє – нема ніякої поживно-їстівної інформації. Оприлюднюються чутки – напівфабрикати й штучні замінники всілякі.
А ну ж бо, думко недріманна, розкинь сіренькими мізками! Хрін із ними, з дуелянтами-аристократами, хай убивають одне одного – не жаль… Бодай запопадливих захребетників-секундантів вирахуй (уй-уй-юй!) – мож, полегшає майданчикам і спецмайданчикам, розвиднить очі потенційним втікачам-чамайданникам…
«Буква Я – погана буква, – кажуть філологи з майдану. – За неї стрілятися не варт. А от за букву Ю – почесно навіть». Слід лише розібратися, за яку «Ю» почесніше: за велико-маленьку, чи за маленько-велику.
Дуже мудро для нас, нефілологів!
«Буквиця Ю – не наша буквиця, – мудрують лукавенько ті, що на спецмайданчиках. – Ми ж, оригінальні лінгвісти-пофігісти, нутром це чуємо, сліпою кишкою бачимо істину! І більша, але менша, і менша, але більша – обидві псують наше руськоязичне солодкоголосся».
А секунданти-маркітанти (ті, що в одну секунду куплять-продадуть, з мертвого здеруть), не дуже-то й маскуючись, шмигають-шниряють сюди-туди, туди-сюди, події наближають до біди, себто до розв’язки, до акту-антракту. Усі на вигляд безсмертні, хоч і приморожені, усі припорошені славою-неславою, усі без винятку недоторканно-примандачені, хоч і, як його, самопризначені. Усі – гостро намантачені на всепоражаючо-вражаючу перемогу і щасливе виконання всекланових п’ятирічних планів! Їм «до фені», хто в кого влучить, хто від кого щось получить: самим треба вціліти, зберегти свої численночаді сім’ї…
А що ж діється в реґіонах, у «самостійних закордонах», про що патякають на ринках, у шинках та у вагонах?
А все про те ж саме, вічне: про хліб і видовища, про гроші хороші, про кекси й секси, про сексотів, патріотів, обормотів… Про що ж іще балакати маленьким, пересічним українцям і громадянам космополітичним?!
І лише поодинокі (на сході та півдні переважно) недобитки всіх численних у нашій історії ненаших дуельних поєдинків, нашорошивши вуха і вушка, надіються вловити на своїх маленьких батьківщинах рішучий голос судді-арбітра – великої Батьківщини в образі мініатюрної доброї фурії Юлії…
А з ефіру доноситься:
– На сходняк, братани, так його та не так!
– Дерибанять «общак», усе пожруть натощак!
А що ж робить-поробляє хоружисто-погетьманений мій земляк верхосульський, пранащадок гарний та хороший всевеликого козацтва низового запорозького – Віктор-переможець? Чи сидить у столичній хаті при своїм антикваріаті, чи на пасіці пасе українських бджілок-трудівниць? Воно ж відомо: буде мед – пісня буде! Пісня буде… А чи буде пісня, коли обидва великих антиподи-Віктори, потиснувши одне одному правиці-лівиці, сядуть за круглий столик та присмачаться по-кумівськи до Божого еліксиру-медку?!
Гримніть на заклопотаних секундантів, пане Президенте! Хай сядуть голими сідницями свого его-ентузіазму на гострі колючки симпатичних наших українських їжачків. Дайте їм полизати свіжого медку, бо вони теж – діти, хоча й нерозумні. І не пригощайте – заради всього святого недригайлівського, київського, луганського простолюду, заради спокою матері нашої єдиної України – трудовим всенародним медом отого найбільшого трутня, тезку вашого ненависного… Скасуйте рукостискання та відмініть дуель!
Бла-га-є-мо-о-о-о-о!
07.07.2006
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
КОАЛЯНТИ-ДУЕЛЯНТИ
У сценарії – невідомий широкому загалу вузько-клановий план-задум; розвиток сюжету – у карколомній режисурі поки що утаємниченого для світу новітнього генія.
На загал – перепалки й перестрілки статистів. Загадково-інтригуючі репліки окремих сірих акторів. А справжню дуель, між іншим, «проганяють-обкачують» за кулісами.
Не лінуйся, думко, ворушись: хто в кого буде влучати і хто від чого буде відлучений?
Запросто: влучатиме найнахабніший; відлучатимуть від життєдайного корита (кормиги, кормила) найегоїстичного всепожиральника.
Обидва дуелянти – аристократи, не інакше. Простолюд – той просто прилюдно чубиться, обмінюється матовими нотами протесту. Хоч і видовищно, зате брутально. Як і все простолюдинське, пересічне та маленько-українське.
Загойданий міжвладдям і безладом помаранчевий Майдан, заколисані синьо-білими мареннями спецмайданчики професійних сепаратних регіонів не наважуються приперти до стінки сценариста і режисера, бо й не знають точно-достеменно: хто вони, геніальні й непередбачувані.
Преса, радіо і телебачення, різні сайти-шмайти верзуть щось малосусвітнє – нема ніякої поживно-їстівної інформації. Оприлюднюються чутки – напівфабрикати й штучні замінники всілякі.
А ну ж бо, думко недріманна, розкинь сіренькими мізками! Хрін із ними, з дуелянтами-аристократами, хай убивають одне одного – не жаль… Бодай запопадливих захребетників-секундантів вирахуй (уй-уй-юй!) – мож, полегшає майданчикам і спецмайданчикам, розвиднить очі потенційним втікачам-чамайданникам…
«Буква Я – погана буква, – кажуть філологи з майдану. – За неї стрілятися не варт. А от за букву Ю – почесно навіть». Слід лише розібратися, за яку «Ю» почесніше: за велико-маленьку, чи за маленько-велику.
Дуже мудро для нас, нефілологів!
«Буквиця Ю – не наша буквиця, – мудрують лукавенько ті, що на спецмайданчиках. – Ми ж, оригінальні лінгвісти-пофігісти, нутром це чуємо, сліпою кишкою бачимо істину! І більша, але менша, і менша, але більша – обидві псують наше руськоязичне солодкоголосся».
А секунданти-маркітанти (ті, що в одну секунду куплять-продадуть, з мертвого здеруть), не дуже-то й маскуючись, шмигають-шниряють сюди-туди, туди-сюди, події наближають до біди, себто до розв’язки, до акту-антракту. Усі на вигляд безсмертні, хоч і приморожені, усі припорошені славою-неславою, усі без винятку недоторканно-примандачені, хоч і, як його, самопризначені. Усі – гостро намантачені на всепоражаючо-вражаючу перемогу і щасливе виконання всекланових п’ятирічних планів! Їм «до фені», хто в кого влучить, хто від кого щось получить: самим треба вціліти, зберегти свої численночаді сім’ї…
А що ж діється в реґіонах, у «самостійних закордонах», про що патякають на ринках, у шинках та у вагонах?
А все про те ж саме, вічне: про хліб і видовища, про гроші хороші, про кекси й секси, про сексотів, патріотів, обормотів… Про що ж іще балакати маленьким, пересічним українцям і громадянам космополітичним?!
І лише поодинокі (на сході та півдні переважно) недобитки всіх численних у нашій історії ненаших дуельних поєдинків, нашорошивши вуха і вушка, надіються вловити на своїх маленьких батьківщинах рішучий голос судді-арбітра – великої Батьківщини в образі мініатюрної доброї фурії Юлії…
А з ефіру доноситься:
– На сходняк, братани, так його та не так!
– Дерибанять «общак», усе пожруть натощак!
А що ж робить-поробляє хоружисто-погетьманений мій земляк верхосульський, пранащадок гарний та хороший всевеликого козацтва низового запорозького – Віктор-переможець? Чи сидить у столичній хаті при своїм антикваріаті, чи на пасіці пасе українських бджілок-трудівниць? Воно ж відомо: буде мед – пісня буде! Пісня буде… А чи буде пісня, коли обидва великих антиподи-Віктори, потиснувши одне одному правиці-лівиці, сядуть за круглий столик та присмачаться по-кумівськи до Божого еліксиру-медку?!
Гримніть на заклопотаних секундантів, пане Президенте! Хай сядуть голими сідницями свого его-ентузіазму на гострі колючки симпатичних наших українських їжачків. Дайте їм полизати свіжого медку, бо вони теж – діти, хоча й нерозумні. І не пригощайте – заради всього святого недригайлівського, київського, луганського простолюду, заради спокою матері нашої єдиної України – трудовим всенародним медом отого найбільшого трутня, тезку вашого ненависного… Скасуйте рукостискання та відмініть дуель!
Бла-га-є-мо-о-о-о-о!
07.07.2006
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію