Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.06
16:41
Здавалося, що усе добре йшло.
Хоч на душі його тривожно було,
Мов небезпеку та якусь відчула.
Десь бойовище у степу гуло.
Монголи налетіли, але їх
Вдалося досить легко відігнати,
Взялись коней із криками вертати
І то у війську запалило всіх.
Хоч на душі його тривожно було,
Мов небезпеку та якусь відчула.
Десь бойовище у степу гуло.
Монголи налетіли, але їх
Вдалося досить легко відігнати,
Взялись коней із криками вертати
І то у війську запалило всіх.
2026.09.06
15:10
1
Давно живу, та не збагну і досі
в природі перетворень весняних.
Дедалі краще розумію осінь.
А паростки? Що знаю я про них?
2026.09.06
11:41
Вірші, мої діти,
щодня підростають,
осені квіти
ще зацвітають,
умиваються росами
і втираються травами,
стають вірші дорослими
вірою й правдою;
щодня підростають,
осені квіти
ще зацвітають,
умиваються росами
і втираються травами,
стають вірші дорослими
вірою й правдою;
2026.09.06
08:46
заніміло поскучавши
розбрелися сірі сни
не залишивши у чаші
неживої рідини
все на ліпше
все на краще
все кінець іще війни
й перемога наша завше
розбрелися сірі сни
не залишивши у чаші
неживої рідини
все на ліпше
все на краще
все кінець іще війни
й перемога наша завше
2026.09.06
07:34
Я тебе, веселу і лукаву,
Пестити не хочу напоказ, -
Зігріваю поглядом ласкавим,
Подумки голублю повсякчас.
Росами вмиваю пишну вроду,
Витираю сонячним теплом
І, твоєму серцю на догоду,
Вітерцем цілую перед сном.
Пестити не хочу напоказ, -
Зігріваю поглядом ласкавим,
Подумки голублю повсякчас.
Росами вмиваю пишну вроду,
Витираю сонячним теплом
І, твоєму серцю на догоду,
Вітерцем цілую перед сном.
2026.09.06
00:04
ти прийшов до лікаря,
він тебе оглянув
запитав як завжди
чому не прийшов раніше
виписав якісь пігулки
по дві штуки під час їжі
тричі на день
одужуйте
він тебе оглянув
запитав як завжди
чому не прийшов раніше
виписав якісь пігулки
по дві штуки під час їжі
тричі на день
одужуйте
2026.09.05
22:42
Непідписаний щоденник загубився в школі.
Ніч лежав у коридорі на підлозі голій.
Мав, сердешний, сподівання на власника Вову,
що той знайде і закине до портфеля знову.
Та не сталось, як гадалось, бо якісь дівчата
підняли його з підлоги і мерщій гортат
Ніч лежав у коридорі на підлозі голій.
Мав, сердешний, сподівання на власника Вову,
що той знайде і закине до портфеля знову.
Та не сталось, як гадалось, бо якісь дівчата
підняли його з підлоги і мерщій гортат
2026.09.05
21:03
Цей сум, в очах
Тьми сміх, о так
В її очах
Почати щоби
У бездиханну ніч відчуй
Найлегший поцілунок уст
На самоті
Тьми сміх, о так
В її очах
Почати щоби
У бездиханну ніч відчуй
Найлегший поцілунок уст
На самоті
2026.09.05
18:40
Чи Південний Буг, чи Джаггер,
Чи палаццо Ручеллаї
Вздовж рамен часу відваги,
У полоні дармограю…
Бубонці біжать по колу,
Серце пнеться до яруги,
Там, де духи волошкові
Краще, ніж прудкі папуги!
Чи палаццо Ручеллаї
Вздовж рамен часу відваги,
У полоні дармограю…
Бубонці біжать по колу,
Серце пнеться до яруги,
Там, де духи волошкові
Краще, ніж прудкі папуги!
2026.09.05
13:20
був ліс
несправжній але ліс
були дерева кущі
непролазні хащі
дикий виноград плющ
була вереснева шипшина
були птахи зайці
несправжній але ліс
були дерева кущі
непролазні хащі
дикий виноград плющ
була вереснева шипшина
були птахи зайці
2026.09.05
13:05
Спресований час у секунди, години.
Спресований дух у фортеці хвилини
Чекає надійної, світлої днини,
Аби проспівати пісні горобини.
Спресована вічність у долі секунди.
Її затискають в майстерні чи кузні.
Ми підемо точним протореним курсом.
Спресований дух у фортеці хвилини
Чекає надійної, світлої днини,
Аби проспівати пісні горобини.
Спресована вічність у долі секунди.
Її затискають в майстерні чи кузні.
Ми підемо точним протореним курсом.
2026.09.05
11:29
Ти знаєш, любий, ще живу,
якщо це можна так назвати.
Кошу жагучу кропиву
і вимітаю горе з хати.
Я ще тримаюся за тих,
хто заховав у душу втрати.
Ще є кому подать води
якщо це можна так назвати.
Кошу жагучу кропиву
і вимітаю горе з хати.
Я ще тримаюся за тих,
хто заховав у душу втрати.
Ще є кому подать води
2026.09.05
11:05
«ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ: Гнів Везувію»
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Пліній Молодший – свідок катастрофи, що втілює пам'ять історії.
Марк – гордий римський патрицій, засліплений власним багатством.
Юлія – йог
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Пліній Молодший – свідок катастрофи, що втілює пам'ять історії.
Марк – гордий римський патрицій, засліплений власним багатством.
Юлія – йог
2026.09.05
07:16
І спалахи, і гуркоти,
І гар їдкий пожеж,
А ти, життям затурканий,
Утомлено живеш.
Вздовж згарищ, межи вирвами,
Повз ці й оті пости, -
Продовжуєш настирливо
То їхати, то йти.
І гар їдкий пожеж,
А ти, життям затурканий,
Утомлено живеш.
Вздовж згарищ, межи вирвами,
Повз ці й оті пости, -
Продовжуєш настирливо
То їхати, то йти.
2026.09.05
04:24
Осене! До тебе простягну
Те, що написали руки втомлені.
Я почув незайману весну
У голосовому повідомленні.
Це - відлуння молодих років,
Де бажанням пахли трави скошені.
Та чому за стіл я раптом сів
Те, що написали руки втомлені.
Я почув незайману весну
У голосовому повідомленні.
Це - відлуння молодих років,
Де бажанням пахли трави скошені.
Та чому за стіл я раптом сів
2026.09.05
04:23
У нашій країні вбивають за мову,
У нашій країні вбивають за правду.
А світ крізь картинно опущені брови
Цінує прибутки, біткоїни, нафту.
Завжди так було - не змінилось нічого.
Нависла кривавих сторіч веремія.
Не любо своє, бо в холопів чужого
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У нашій країні вбивають за правду.
А світ крізь картинно опущені брови
Цінує прибутки, біткоїни, нафту.
Завжди так було - не змінилось нічого.
Нависла кривавих сторіч веремія.
Не любо своє, бо в холопів чужого
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Критика | Аналітика
Окрушини зі столу юдейських мудреців
Але не забулась Україна, історія євреїв , стосунки їхні з українцями, складний, почасти кривавий клубок болю й страждань. Хвилювали українські пісні. А то, почувши якось з уст великого актора Богдана Ступки фразу зі спектаклю «Тев’є-Тевель» за п’єсою Шолом-Алейхема: «В Анатовці жили євреї й українці і жили гарно», не могла втриматись од сліз.
Та ось натрапила на книги Івана (Йоханана) Потьомкіна – «Запорожець за Йорданом» і «Заплутавшись у гомоні століть». І стало зрозуміло, що в Єрусалимі оселився поет, котрий шукає і знаходить те, що єднає два народи.
Ми, євреї, вважаємо себе богообраним народом. І цей очевидний для нас факт викликав і, на жаль, ще й досі викликає люту ненависть тих, хто не годен зрозуміти, що це не привілей, а складна й водночас гірка доля – нести світові настанови Божі.
Продовжуючи знайомити читачів «Поетичних майстерень» з першими вчителями хасидів, більшість яких жила й творила в Україні, зараз поет-дослідник завершив добірку «Окрушини зі столу юдейських мудреців».
Кожен зможе відтепер переконатися, який же багатий цей стіл! Тут і вислови, що стали прислів’ями та приказками, і уривки з молитв, серед яких і «Шма Ісраель» («Слухай Ізраїль»), з якою часто-густо йшли на смерть ті, хто нізащо не хотів переходити в іншу віру.
Кожний розділ добірки, сподіваюсь, переконає українського читача, що створені недругами народів-сусідів стереотипи, які лягли в основу антисемітизму (єврейська скупість, чванство щодо інших націй, дармоїдство, неохайність тощо), не що інше як вигадки тих, хто не знає життя моїх братів і сестер по крові.
Перед читачем відкриється незнайомий світ добра, поваги, чистоти й щирості. Саме те, завдяки чому євреї й українці так гарно жили в Анатовці!
Понад двісті років тому раббі Нахман з Брацлава, чий прах покоїться в Умані, сказав, що увесь світ – це вузенький міст. А великий Павло Тичина начебто продовжив цю думку: «Я володію аркодужим перевисанням до народів». Цим пройнята і творчість Івана (Йоханана) Потьомкіна.
Мір’ям Туркинець,
магістер філософії (історія)
Єрусалим
ВСЕВИШНІЙ, МОЛИТВИ, ІНОВІРЦІ
*Слухай, Ізраїлю, Господь, Бог наш, Господь один! І люби Господа, Бога твого, всім серцем і всією душею своєю, і всім єством своїм! І будуть ці слова, що Я наказую тобі сьогодні, в серці твоїм, і повторюй їх дітям своїм, і проказуй їх, сидячи вдома, перебуваючи в дорозі, лягаючи спати і встаючи. І пов’яжи їх як знак на руку свою, і будуть вони знаками перед очима твоїми, і напиши їх на бічних одвірках господи своєї і на воротах своїх.
*Усі справи твої хай будуть для Бога.
*Вага вірна, тягарці вірні, ефа вірна, гін вірний буде у вас. Я – Господь, Бог ваш, що вивів з єгипетського краю.
*О, змилуйся, Господе, Бог наш, над Ізраїлем, народом Твоїм, і над Єрусалимом, містом Твоїм, і не допусти, Господе, Бог наш, щоб залежали ми од благодіянь, од милостей людських,- але хай лиш рука Твоя, наповнена благами, щедра, свята, несе достаток, дарує нам прожиток.
*Усе в руках Всевишнього, крім страху перед Всевишнім.
*Як у людини є обов’язки перед Всевишнім, так і в Нього є обов’язки перед людьми.
*Думай про три речі й не погрішиш: знай, відки ти прийшов і куди йдеш, і перед Ким відповідати будеш.
*Не слід покладатись на диво.
*Гарні думки Всевишній поєднує з гарними справами.
*Людина рівноцінна всьому творінню, і той, хто рятує одну душу, начебто рятує весь світ.
*Ким задоволені люди, тим задоволений і Всевишній.
*На трьох основах стоїть світ – на законі, на правді й на мирі: дотримуються закону – дотримуються правди, дотримуються правди – зберігають мир
*Хто годен зійти на гору Господню і стати на місце святе Його? Той, у кого чисті руки й непорочне серце,хто не схиляв до суєтності душу свою і не клявсь ложно.
*Мета мудрості – покаяння й гарні справи. Навіть тоді, коли людина не читала багато і не вчила багато. Аби тільки не зреклася вона батька, матері й учителя свого чи тих, хто вище її мудрістю й авторитетом. Як сказано: «Початок мудрості – страх перед Господом».
*Ось добрі справи, плоди яких людина пожинає в цьому світі, а заслуга її зберігається й для світу майбутнього: пошанування батька й матері й допомога ближньому, і ранній прихід у дім навчання вранці й увечері, й гостинність, і турбота про хворих, і поміч бідним нареченим у влаштуванні весілля, й участь у похороні, й зосередженість під час молитви, й примирення друзів, що посварились, і вивчення Тори ( - рівноцінне всім цим заповідям, разом узятих.
*Не вчиться сором’язливий і не навчає запальний.
*Той, хто вчить Тору, але не повторює її, схожий на того, хто сіє, але не жне.
*Заповіді дано не для вдоволення.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Окрушини зі столу юдейських мудреців
«І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.
І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши,
«Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів,- демон тяжко дочку мою мучить!»
А Він відповів і сказав:
«Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...
Не годиться взяти хліб у дітей і кинути щенятам...»
Вона ж відказала:
«Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті крихти, що спадають зо столу їхніх панів»
Євангелія від св. Матвія, 15:21-22, 24, 26-27
За два десятиліття життя в Ізраїлі я не згадувала мову краю, де народилась. Репатріація, опанування івритом, усілякі житейські клопоти й проблеми... Словом, українська мова начебто сховалась у серпанку минулого.
Але не забулась Україна, історія євреїв , стосунки їхні з українцями, складний, почасти кривавий клубок болю й страждань. Хвилювали українські пісні. А то, почувши якось з уст великого актора Богдана Ступки фразу зі спектаклю «Тев’є-Тевель» за п’єсою Шолом-Алейхема: «В Анатовці жили євреї й українці і жили гарно», не могла втриматись од сліз.
Та ось натрапила на книги Івана (Йоханана) Потьомкіна – «Запорожець за Йорданом» і «Заплутавшись у гомоні століть». І стало зрозуміло, що в Єрусалимі оселився поет, котрий шукає і знаходить те, що єднає два народи.
Ми, євреї, вважаємо себе богообраним народом. І цей очевидний для нас факт викликав і, на жаль, ще й досі викликає люту ненависть тих, хто не годен зрозуміти, що це не привілей, а складна й водночас гірка доля – нести світові настанови Божі.
Продовжуючи знайомити читачів «Поетичних майстерень» з першими вчителями хасидів, більшість яких жила й творила в Україні, зараз поет-дослідник завершив добірку «Окрушини зі столу юдейських мудреців».
Кожен зможе відтепер переконатися, який же багатий цей стіл! Тут і вислови, що стали прислів’ями та приказками, і уривки з молитв, серед яких і «Шма Ісраель» («Слухай Ізраїль»), з якою часто-густо йшли на смерть ті, хто нізащо не хотів переходити в іншу віру.
Кожний розділ добірки, сподіваюсь, переконає українського читача, що створені недругами народів-сусідів стереотипи, які лягли в основу антисемітизму (єврейська скупість, чванство щодо інших націй, дармоїдство, неохайність тощо), не що інше як вигадки тих, хто не знає життя моїх братів і сестер по крові.
Перед читачем відкриється незнайомий світ добра, поваги, чистоти й щирості. Саме те, завдяки чому євреї й українці так гарно жили в Анатовці!
Понад двісті років тому раббі Нахман з Брацлава, чий прах покоїться в Умані, сказав, що увесь світ – це вузенький міст. А великий Павло Тичина начебто продовжив цю думку: «Я володію аркодужим перевисанням до народів». Цим пройнята і творчість Івана (Йоханана) Потьомкіна.
Мір’ям Туркинець,
магістер філософії (історія)
Єрусалим
ВСЕВИШНІЙ, МОЛИТВИ, ІНОВІРЦІ
*Слухай, Ізраїлю, Господь, Бог наш, Господь один! І люби Господа, Бога твого, всім серцем і всією душею своєю, і всім єством своїм! І будуть ці слова, що Я наказую тобі сьогодні, в серці твоїм, і повторюй їх дітям своїм, і проказуй їх, сидячи вдома, перебуваючи в дорозі, лягаючи спати і встаючи. І пов’яжи їх як знак на руку свою, і будуть вони знаками перед очима твоїми, і напиши їх на бічних одвірках господи своєї і на воротах своїх.
*Усі справи твої хай будуть для Бога.
*Вага вірна, тягарці вірні, ефа вірна, гін вірний буде у вас. Я – Господь, Бог ваш, що вивів з єгипетського краю.
*О, змилуйся, Господе, Бог наш, над Ізраїлем, народом Твоїм, і над Єрусалимом, містом Твоїм, і не допусти, Господе, Бог наш, щоб залежали ми од благодіянь, од милостей людських,- але хай лиш рука Твоя, наповнена благами, щедра, свята, несе достаток, дарує нам прожиток.
*Усе в руках Всевишнього, крім страху перед Всевишнім.
*Як у людини є обов’язки перед Всевишнім, так і в Нього є обов’язки перед людьми.
*Думай про три речі й не погрішиш: знай, відки ти прийшов і куди йдеш, і перед Ким відповідати будеш.
*Не слід покладатись на диво.
*Гарні думки Всевишній поєднує з гарними справами.
*Людина рівноцінна всьому творінню, і той, хто рятує одну душу, начебто рятує весь світ.
*Ким задоволені люди, тим задоволений і Всевишній.
*На трьох основах стоїть світ – на законі, на правді й на мирі: дотримуються закону – дотримуються правди, дотримуються правди – зберігають мир
*Хто годен зійти на гору Господню і стати на місце святе Його? Той, у кого чисті руки й непорочне серце,хто не схиляв до суєтності душу свою і не клявсь ложно.
*Мета мудрості – покаяння й гарні справи. Навіть тоді, коли людина не читала багато і не вчила багато. Аби тільки не зреклася вона батька, матері й учителя свого чи тих, хто вище її мудрістю й авторитетом. Як сказано: «Початок мудрості – страх перед Господом».
*Ось добрі справи, плоди яких людина пожинає в цьому світі, а заслуга її зберігається й для світу майбутнього: пошанування батька й матері й допомога ближньому, і ранній прихід у дім навчання вранці й увечері, й гостинність, і турбота про хворих, і поміч бідним нареченим у влаштуванні весілля, й участь у похороні, й зосередженість під час молитви, й примирення друзів, що посварились, і вивчення Тори ( - рівноцінне всім цим заповідям, разом узятих.
*Не вчиться сором’язливий і не навчає запальний.
*Той, хто вчить Тору, але не повторює її, схожий на того, хто сіє, але не жне.
*Заповіді дано не для вдоволення.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
