Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тарас Ніхто (2019) /
Критика | Аналітика
Що Сміє Бути Перечіпкою Знанню?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Що Сміє Бути Перечіпкою Знанню?
Правда подекуди видається легкодоступною, начеб фастфуд. Не погоджується парубок-писака, не погоджується Стівен Хокінг, не погоджуються чесні вчені, що не бояться зняти з науки шаль істинності.
На десерт жазі перестати бути сліпцем-недоумком кладуть скептицизм. Зразу згадується жартівливе львівське графіті біля Автобусного Заводу, де пише “Ні мозку, ні пана!”. Допетратися, так, наш перший моральний обов’язок полягає в тім, щоби допетратися до того, як це чи он се працює, обмежуючись лишень приватним хотінням та монументальними сумнівами.
Згодом більшість людей вчувають серцем, що авторитети при пізнанні світу зась допоможуть, але направити можуть. Колишні кріпаки відкидають свою римську рабську оболонку рівно в ту мить, коли відмовляються від чийогось надуманого права на більшу правду, і приймають на кістляві плечі відповідальність за прийняття рішень, за формування власної думки.
Їхній заново народжений ум махає крилами, починає розсуджувати направо й наліво, кидається наївно-цинічним “Істини не існує”, “Люди брешуть!”, “Доктор Хаус наш Господь!”, et cetera. Скептицизм є добрим знаком, і людей за нього треба хвалити. До пори до часу, як перехідний етап, і майже ніколи не споминати злим словом, якщо хтось повис на його ліані та кричить, що то його пік розвитку.
Щиро кажучи, філософування також небезпечне і шкідливе. Наче недопечений пиріжок, який бабуся силкується втиснути у свою виразку шлунку. Найболючіше, до чого воно підкочує непідготовлений міркувальний апарат, це абсурд. Розчарування у Всесвіті, у супутниках Nasa, у прикладній конфліктології, у маминому недосоленому борщі. Абсурд абсурдний, підказує наявність здорової логіки.
Транквілізатор та методологію подолання тупості слід шукати в освіті, у хороших, якісних університетах (здогадайтеся, в якому?:), у щоденному читанні та перевірці-оновленні програмного забезпечення під назвою “Світогляд”. Крок назад крутиться доріжками у сектантство, у книжкову дитячість, у веганство без вирахування калорій. Ніде семи чудес світу не буває, і розум є черговим процесом, що рівний будь-якій іншій частині нашого житія. А поляна красива тільки в живописі, і вимагає догляду в щоденності.
Другою заминкою пізнанню таврують пам’ять-хитрунку, вона обманює медом забуття. Проводився контрольований експеримент по вживленню людській расі фальшивих спогадів. Організатори, Джулія Шоу та Стівен Портер, піддали сумніву об’єктивність пам’яті, й піддали так, що експеримент підтвердив найгірше: спогади та минуле можуть бути нав’язаними. 70 % учасників пройшли через конвеєр поліціянтських допитів і почали зізнаватися у скоєних злочинах за підліткових років. Річ у тім, що вони не були причетними до них..
Злягаєшся з пам’яттю, народжуються малята: куріпки, які називають речі своїми іменами, або ж майстерність прямих рук, що силкується поремонтувати стілець та оминути дзвінків робочому напідпитку. А тут світ додумався до того, що вона потенційна брехунка!
Замість висновку чешуться рефлексії запитати самого себе: чи стоїть людина на блокаді Знання? Чи тебе зупиняє світ, але відаєш, що то виправдання? Чи ти чуєш силу вивчати Життя під тиском нових вісточок в InstaGram?
..Чи ти?..
2020
На десерт жазі перестати бути сліпцем-недоумком кладуть скептицизм. Зразу згадується жартівливе львівське графіті біля Автобусного Заводу, де пише “Ні мозку, ні пана!”. Допетратися, так, наш перший моральний обов’язок полягає в тім, щоби допетратися до того, як це чи он се працює, обмежуючись лишень приватним хотінням та монументальними сумнівами.
Згодом більшість людей вчувають серцем, що авторитети при пізнанні світу зась допоможуть, але направити можуть. Колишні кріпаки відкидають свою римську рабську оболонку рівно в ту мить, коли відмовляються від чийогось надуманого права на більшу правду, і приймають на кістляві плечі відповідальність за прийняття рішень, за формування власної думки.
Їхній заново народжений ум махає крилами, починає розсуджувати направо й наліво, кидається наївно-цинічним “Істини не існує”, “Люди брешуть!”, “Доктор Хаус наш Господь!”, et cetera. Скептицизм є добрим знаком, і людей за нього треба хвалити. До пори до часу, як перехідний етап, і майже ніколи не споминати злим словом, якщо хтось повис на його ліані та кричить, що то його пік розвитку.
Щиро кажучи, філософування також небезпечне і шкідливе. Наче недопечений пиріжок, який бабуся силкується втиснути у свою виразку шлунку. Найболючіше, до чого воно підкочує непідготовлений міркувальний апарат, це абсурд. Розчарування у Всесвіті, у супутниках Nasa, у прикладній конфліктології, у маминому недосоленому борщі. Абсурд абсурдний, підказує наявність здорової логіки.
Транквілізатор та методологію подолання тупості слід шукати в освіті, у хороших, якісних університетах (здогадайтеся, в якому?:), у щоденному читанні та перевірці-оновленні програмного забезпечення під назвою “Світогляд”. Крок назад крутиться доріжками у сектантство, у книжкову дитячість, у веганство без вирахування калорій. Ніде семи чудес світу не буває, і розум є черговим процесом, що рівний будь-якій іншій частині нашого житія. А поляна красива тільки в живописі, і вимагає догляду в щоденності.
Другою заминкою пізнанню таврують пам’ять-хитрунку, вона обманює медом забуття. Проводився контрольований експеримент по вживленню людській расі фальшивих спогадів. Організатори, Джулія Шоу та Стівен Портер, піддали сумніву об’єктивність пам’яті, й піддали так, що експеримент підтвердив найгірше: спогади та минуле можуть бути нав’язаними. 70 % учасників пройшли через конвеєр поліціянтських допитів і почали зізнаватися у скоєних злочинах за підліткових років. Річ у тім, що вони не були причетними до них..
Злягаєшся з пам’яттю, народжуються малята: куріпки, які називають речі своїми іменами, або ж майстерність прямих рук, що силкується поремонтувати стілець та оминути дзвінків робочому напідпитку. А тут світ додумався до того, що вона потенційна брехунка!
Замість висновку чешуться рефлексії запитати самого себе: чи стоїть людина на блокаді Знання? Чи тебе зупиняє світ, але відаєш, що то виправдання? Чи ти чуєш силу вивчати Життя під тиском нових вісточок в InstaGram?
..Чи ти?..
2020
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Непередбачуваність та Сльози Щастя"
• Перейти на сторінку •
"Три зайчики-захованки в публічній лекції Я. Грицака "The Beatles і їхні жінки""
• Перейти на сторінку •
"Три зайчики-захованки в публічній лекції Я. Грицака "The Beatles і їхні жінки""
Про публікацію
