ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.08.09 21:54
Тихо спадає листя,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,

Ярослав Чорногуз
2025.08.09 21:11
Неначе у карцері дрібен --
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.

Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори

С М
2025.08.09 13:45
Говорилось
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже

Іван Потьомкін
2025.08.09 13:25
Чорнявий кіт із карими очима споглядає з височини книжкового розвалу на тих, хто мало не щодня приходить і переглядає те, що прибуло. Здається, що кіт знає всі мови, крім гебрайської та китайської, яких немає серед написаних стосів книжок. Тих, за якими

Юрій Гундарєв
2025.08.09 11:52
…Шукати щось нове? Стаж і кваліфікація в Северина були, проте йому хронічно не таланило. Всі однокурсники знайшли теплі місця й тихо пожинали купюри. І не те щоб вони збивали зорі з неба - просто ситих кутків на всіх не вистачає. Свого часу він засиджував

Олена Побийголод
2025.08.09 10:52
Із Бориса Заходера

Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!

І ось наша доблесна Рижка

Борис Костиря
2025.08.08 22:12
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,

Юрій Лазірко
2025.08.08 16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття

Світлана Пирогова
2025.08.08 14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.

Портулак обіймає землю,

С М
2025.08.08 11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі

Борис Костиря
2025.08.07 21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена

Тамара Ганенко
2025.08.07 19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині

Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно

Євген Федчук
2025.08.07 19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його

Олена Побийголод
2025.08.07 16:29
Із Бориса Заходера

– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)

Артур Курдіновський
2025.08.07 02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.

Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.

Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.

Борис Костиря
2025.08.06 22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Марач (1955) / Вірші / Із Піта Хейна

 Піт Хейн Груки 6
КАМІНЕЦЬ В ЧЕРЕВИКУ

Якщо змуляв камінчиком ногу,
Що потрапив у твій черевик, --
Що один тільки він, дякуй Богу,
Бо до двох -- ну ніяк би не звик!

НАТЯК
(представникам пишучої братії)

В писаннях бездумних
Аж надто вже сильні,
Повчіться в розумних,
Що до цього не схильні.

КРАЙНЯ МУДРІСТЬ

Філософи врешті
Зуміють здійснить
Крайні свої амбіції,
Як дурість людську
Зможуть всю прояснить
Завдяки інтуїції.

ПРО ДАНЦІВ
(Напис на данському павільйоні "Експо-67")

Подорожуємо на Захід і на Схід
Й людей достойних скрізь знаходим слід,
І впізнаєм в них данців різновид.

НАВЧАННЯ

Ми вчимось і нас вчать,
Ми вчимось відчувать,
Вибачать ми вчимось і мовчать.

Та при цім щось втрачаєм,
Бо відчуєм з відчаєм:
Не відчуть те вже, що відчуваєм.

ОСУД
(Грук у відповідь на довгий пояснювальний лист)

З огляду на манеру,
Як час тратиш, сподівання
Все ж маю, що зрозумієш
Ще до кінця днів своїх:
Зусилля, що витрачаєш
На помилок виправдання,
Краще було б потратить
На виправлення їх.

ЕГОЦЕНТРИСТИ

Люди егоїстичні настільки,
Що аж відчуваєш відразу:
Те, що мене стосується тільки,
Приміряють на себе одразу.

СЕСТРИЧКА МАЛЕНЬКОЇ РУСАЛКИ

Сестричка Маленької Русалки
Більш рибкою була, ніж царівною;
Й тим, хто цілував її в зябра палко,
Зовсім не здавалась чарівною.
Але нижче відсутні вже вади;
Й не духу, а плоті тамуючи спрагу,
Саме їй за оті принади
Я віддаю перевагу.

ДЕШЕВЕ ХАРЧУВАННЯ

Коли гаманець відкриваєш із ваганням,
Обідаю в "Золотошукачів вігвамі",
Де їжа настільки не відповідає порівнянням,
Що не помічаєш навіть, що ціни ті самі.

ДАНІЯ

Данія, як дивитись з іншої країни,
Здається не більшою від піску зернини;
Данія, як данцям дать її мірять,
Велика настільки, що нам не повірять.

ГРУК ПРО ДОВІРУ, НАДІЮ І Т.П.

Дала мені надію,
Любов мені дала,
Мов ніжній мелодії флейту;
Але всю довіру,
Що в ній була,
Віддала вона Фрейду.

БУДУЧИ СОБОЮ
(Гарний грук на розрізнення)

Як не можу чесноти
Вважать лиш своїми --
Принаймні хоч вади
Хай будуть моїми.

МУДРІСТЬ

Мудрість -- це, звісно,
За дурість ціна,
Й той платить її,
Хто не зна.

ХТО ВИ?

Спосіб світочем стати
Не є -- вимагати;
Ви той в області кожній,
На що ви спроможні.

VITA BREVIS

Життя досить довге,
Щоб навіть простак
Відчув, шо у нім
Щось не так.

Vita brevis, ars longa (лат.) -- життя коротке, мистецтво вічне.


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-09-23 20:53:31
Переглядів сторінки твору 1353
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.555 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.493 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.721
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.07.02 19:13
Автор у цю хвилину відсутній