
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.09
21:54
Тихо спадає листя,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,
2025.08.09
21:11
Неначе у карцері дрібен --
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.
Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.
Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори
2025.08.09
13:45
Говорилось
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже
2025.08.09
13:25
Чорнявий кіт із карими очима споглядає з височини книжкового розвалу на тих, хто мало не щодня приходить і переглядає те, що прибуло.
Здається, що кіт знає всі мови, крім гебрайської та китайської, яких немає серед написаних стосів книжок. Тих, за якими
2025.08.09
11:52
…Шукати щось нове? Стаж і кваліфікація в Северина були, проте йому хронічно не таланило. Всі однокурсники знайшли теплі місця й тихо пожинали купюри. І не те щоб вони збивали зорі з неба - просто ситих кутків на всіх не вистачає. Свого часу він засиджував
2025.08.09
10:52
Із Бориса Заходера
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
2025.08.08
22:12
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
2025.08.08
16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
2025.08.08
14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
2025.08.08
11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
2025.08.07
21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
2025.08.07
19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
2025.08.07
19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
2025.08.07
16:29
Із Бориса Заходера
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
2025.08.07
02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
2025.08.06
22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Піта Хейна
Піт Хейн Груки 6
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Піт Хейн Груки 6
КАМІНЕЦЬ В ЧЕРЕВИКУ
Якщо змуляв камінчиком ногу,
Що потрапив у твій черевик, --
Що один тільки він, дякуй Богу,
Бо до двох -- ну ніяк би не звик!
НАТЯК
(представникам пишучої братії)
В писаннях бездумних
Аж надто вже сильні,
Повчіться в розумних,
Що до цього не схильні.
КРАЙНЯ МУДРІСТЬ
Філософи врешті
Зуміють здійснить
Крайні свої амбіції,
Як дурість людську
Зможуть всю прояснить
Завдяки інтуїції.
ПРО ДАНЦІВ
(Напис на данському павільйоні "Експо-67")
Подорожуємо на Захід і на Схід
Й людей достойних скрізь знаходим слід,
І впізнаєм в них данців різновид.
НАВЧАННЯ
Ми вчимось і нас вчать,
Ми вчимось відчувать,
Вибачать ми вчимось і мовчать.
Та при цім щось втрачаєм,
Бо відчуєм з відчаєм:
Не відчуть те вже, що відчуваєм.
ОСУД
(Грук у відповідь на довгий пояснювальний лист)
З огляду на манеру,
Як час тратиш, сподівання
Все ж маю, що зрозумієш
Ще до кінця днів своїх:
Зусилля, що витрачаєш
На помилок виправдання,
Краще було б потратить
На виправлення їх.
ЕГОЦЕНТРИСТИ
Люди егоїстичні настільки,
Що аж відчуваєш відразу:
Те, що мене стосується тільки,
Приміряють на себе одразу.
СЕСТРИЧКА МАЛЕНЬКОЇ РУСАЛКИ
Сестричка Маленької Русалки
Більш рибкою була, ніж царівною;
Й тим, хто цілував її в зябра палко,
Зовсім не здавалась чарівною.
Але нижче відсутні вже вади;
Й не духу, а плоті тамуючи спрагу,
Саме їй за оті принади
Я віддаю перевагу.
ДЕШЕВЕ ХАРЧУВАННЯ
Коли гаманець відкриваєш із ваганням,
Обідаю в "Золотошукачів вігвамі",
Де їжа настільки не відповідає порівнянням,
Що не помічаєш навіть, що ціни ті самі.
ДАНІЯ
Данія, як дивитись з іншої країни,
Здається не більшою від піску зернини;
Данія, як данцям дать її мірять,
Велика настільки, що нам не повірять.
ГРУК ПРО ДОВІРУ, НАДІЮ І Т.П.
Дала мені надію,
Любов мені дала,
Мов ніжній мелодії флейту;
Але всю довіру,
Що в ній була,
Віддала вона Фрейду.
БУДУЧИ СОБОЮ
(Гарний грук на розрізнення)
Як не можу чесноти
Вважать лиш своїми --
Принаймні хоч вади
Хай будуть моїми.
МУДРІСТЬ
Мудрість -- це, звісно,
За дурість ціна,
Й той платить її,
Хто не зна.
ХТО ВИ?
Спосіб світочем стати
Не є -- вимагати;
Ви той в області кожній,
На що ви спроможні.
VITA BREVIS
Життя досить довге,
Щоб навіть простак
Відчув, шо у нім
Щось не так.
Vita brevis, ars longa (лат.) -- життя коротке, мистецтво вічне.
Якщо змуляв камінчиком ногу,
Що потрапив у твій черевик, --
Що один тільки він, дякуй Богу,
Бо до двох -- ну ніяк би не звик!
НАТЯК
(представникам пишучої братії)
В писаннях бездумних
Аж надто вже сильні,
Повчіться в розумних,
Що до цього не схильні.
КРАЙНЯ МУДРІСТЬ
Філософи врешті
Зуміють здійснить
Крайні свої амбіції,
Як дурість людську
Зможуть всю прояснить
Завдяки інтуїції.
ПРО ДАНЦІВ
(Напис на данському павільйоні "Експо-67")
Подорожуємо на Захід і на Схід
Й людей достойних скрізь знаходим слід,
І впізнаєм в них данців різновид.
НАВЧАННЯ
Ми вчимось і нас вчать,
Ми вчимось відчувать,
Вибачать ми вчимось і мовчать.
Та при цім щось втрачаєм,
Бо відчуєм з відчаєм:
Не відчуть те вже, що відчуваєм.
ОСУД
(Грук у відповідь на довгий пояснювальний лист)
З огляду на манеру,
Як час тратиш, сподівання
Все ж маю, що зрозумієш
Ще до кінця днів своїх:
Зусилля, що витрачаєш
На помилок виправдання,
Краще було б потратить
На виправлення їх.
ЕГОЦЕНТРИСТИ
Люди егоїстичні настільки,
Що аж відчуваєш відразу:
Те, що мене стосується тільки,
Приміряють на себе одразу.
СЕСТРИЧКА МАЛЕНЬКОЇ РУСАЛКИ
Сестричка Маленької Русалки
Більш рибкою була, ніж царівною;
Й тим, хто цілував її в зябра палко,
Зовсім не здавалась чарівною.
Але нижче відсутні вже вади;
Й не духу, а плоті тамуючи спрагу,
Саме їй за оті принади
Я віддаю перевагу.
ДЕШЕВЕ ХАРЧУВАННЯ
Коли гаманець відкриваєш із ваганням,
Обідаю в "Золотошукачів вігвамі",
Де їжа настільки не відповідає порівнянням,
Що не помічаєш навіть, що ціни ті самі.
ДАНІЯ
Данія, як дивитись з іншої країни,
Здається не більшою від піску зернини;
Данія, як данцям дать її мірять,
Велика настільки, що нам не повірять.
ГРУК ПРО ДОВІРУ, НАДІЮ І Т.П.
Дала мені надію,
Любов мені дала,
Мов ніжній мелодії флейту;
Але всю довіру,
Що в ній була,
Віддала вона Фрейду.
БУДУЧИ СОБОЮ
(Гарний грук на розрізнення)
Як не можу чесноти
Вважать лиш своїми --
Принаймні хоч вади
Хай будуть моїми.
МУДРІСТЬ
Мудрість -- це, звісно,
За дурість ціна,
Й той платить її,
Хто не зна.
ХТО ВИ?
Спосіб світочем стати
Не є -- вимагати;
Ви той в області кожній,
На що ви спроможні.
VITA BREVIS
Життя досить довге,
Щоб навіть простак
Відчув, шо у нім
Щось не так.
Vita brevis, ars longa (лат.) -- життя коротке, мистецтво вічне.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію