ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.01
13:03
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка
така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка
така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості
2026.02.01
12:19
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш
2026.02.01
11:43
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.
І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.
І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти
2026.02.01
11:29
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.
Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.
Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,
2026.02.01
08:16
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.
Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.
Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
2026.01.31
16:05
Із Леоніда Сергєєва
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
2026.01.31
14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
2026.01.31
12:07
Ця вічна сирена просвердлює мозок
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
2026.01.30
23:35
Недосить обрати вірний напрямок, важливо не збитися з курсу.
Меншовартість занадто вартує.
Якщо люди метають ікру, лососі відпочивають.
Хто править бал, тому правила зайві.
У кожного історика свої історичні паралелі і своя паралельна історія.
2026.01.30
21:35
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
2026.01.30
21:03
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
2026.01.30
16:17
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
2026.01.30
15:28
Згораю я у пломені жаги,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
2026.01.30
13:38
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
2026.01.30
10:48
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
2026.01.29
21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.01.28
2026.01.22
2026.01.19
2026.01.19
2026.01.16
2026.01.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Вірші
Миколі Рубцову....
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Миколі Рубцову....
Виктор Улин
Николаю Рубцову
« Меж болотных стволов красовался восток огнеликий…
Вот наступит октябрь – и покажутся вдруг журавли!
И разбудят меня, позовут журавлиные клики
Над моим чердаком, над болотом, забытым вдали…»
( Н.Рубцов, « Журавли»)
Если мне суждено не дожить до утра этой ночью,
Я уйду все равно, раньше срока покинув свой дом –
По цепям фонарей мимо улиц пустых и порочных
Я уйду поскорей и никто не заплачет о том.
Далеко-далеко на востоке колышется осень.
Высоко-высоко диких уток прощальный полет.
У туманной реки среди бронзово гаснущих сосен
Все горят огоньки, предвещая крутойповорот.
Меж обугленных плит те костры шепчут путнику: «Грейся…»
Дальше город теснит подступивший к окраинам лес.
Там кричат поезда, там гудят беспокойные рельсы,
Там слетает звезда, с утомленных от жизни небес.
Я родился – поет – не на счастье, теперь понимаю:
Тех времен уже нет, а сегодня иная пора.
Я, конечно, грешил и у врат недоступного рая
Упаду я без сил под неласковым взором Петра.
Я, конечно, уйду – хоть никто никогда не заметит.
Слышу в жарком бреду октября ненадежную медь.
Я вернусь к вам опять, хоть на том, нами думанном, свете
Мне уже не писать, не любить и конечно, не петь…
2-3 октября 2017
Перевела на украинский язык 18.06.20 8.00
Віктор Улін
Миколі Рубцову
« Між болотних стовбурів красувався схід огнеликий...
Ось настане жовтень – і з"являться раптом журавлі!
І розбудять мене, покличуть журавлині кліки
Над моїм горищем, над болотом, забутим вдалені...»
( Н.Рубців, « Журавлі»)
Якщо мені не судилося дожити до ранку цієї ночі,
Я піду все одно, раніше строку покинувши свій дім –
По ланцюгах ліхтарів повз порожніх вулиць і порочних
Я піду мерщій і ніхто не заплаче про те.
Далеко-далеко на сході колишеться осінь.
Високо-високо диких качок прощальний політ.
У туманній річки серед бронзово згасаючих сосен
Все горять вогники, віщуючи крутий поворіт.
Поміж обвуглених плит ті багаття шепочуть подорожньому: «Грійся...»
Далі місто тіснить підступивший до околиць ліс.
Там кричать поїзди, там гудуть неспокійні рейки,
Там злітає зірка, з втомлених від життя небес.
Я народився поет – не на щастя, тепер розумію:
Тих часів вже немає, а сьогодні інша пора.
Я, звичайно, грішив і біля брами недоступного раю
Упаду я без сил під нелагідним поглядом Петра.
Я, звичайно, піду – хоч ніхто ніколи не помітить.
Чую в гарячому маренні жовтня ненадійну мідь.
Я повернуся до вас знову, хоч на тому, нами думанному, світі
Мені вже не писати, не любити і звичайно, не співати...
2-3 жовтня 2017
Переклала на українську мову 18.06.20 8.00
Николаю Рубцову
« Меж болотных стволов красовался восток огнеликий…
Вот наступит октябрь – и покажутся вдруг журавли!
И разбудят меня, позовут журавлиные клики
Над моим чердаком, над болотом, забытым вдали…»
( Н.Рубцов, « Журавли»)
Если мне суждено не дожить до утра этой ночью,
Я уйду все равно, раньше срока покинув свой дом –
По цепям фонарей мимо улиц пустых и порочных
Я уйду поскорей и никто не заплачет о том.
Далеко-далеко на востоке колышется осень.
Высоко-высоко диких уток прощальный полет.
У туманной реки среди бронзово гаснущих сосен
Все горят огоньки, предвещая крутойповорот.
Меж обугленных плит те костры шепчут путнику: «Грейся…»
Дальше город теснит подступивший к окраинам лес.
Там кричат поезда, там гудят беспокойные рельсы,
Там слетает звезда, с утомленных от жизни небес.
Я родился – поет – не на счастье, теперь понимаю:
Тех времен уже нет, а сегодня иная пора.
Я, конечно, грешил и у врат недоступного рая
Упаду я без сил под неласковым взором Петра.
Я, конечно, уйду – хоть никто никогда не заметит.
Слышу в жарком бреду октября ненадежную медь.
Я вернусь к вам опять, хоть на том, нами думанном, свете
Мне уже не писать, не любить и конечно, не петь…
2-3 октября 2017
Перевела на украинский язык 18.06.20 8.00
Віктор Улін
Миколі Рубцову
« Між болотних стовбурів красувався схід огнеликий...
Ось настане жовтень – і з"являться раптом журавлі!
І розбудять мене, покличуть журавлині кліки
Над моїм горищем, над болотом, забутим вдалені...»
( Н.Рубців, « Журавлі»)
Якщо мені не судилося дожити до ранку цієї ночі,
Я піду все одно, раніше строку покинувши свій дім –
По ланцюгах ліхтарів повз порожніх вулиць і порочних
Я піду мерщій і ніхто не заплаче про те.
Далеко-далеко на сході колишеться осінь.
Високо-високо диких качок прощальний політ.
У туманній річки серед бронзово згасаючих сосен
Все горять вогники, віщуючи крутий поворіт.
Поміж обвуглених плит ті багаття шепочуть подорожньому: «Грійся...»
Далі місто тіснить підступивший до околиць ліс.
Там кричать поїзди, там гудуть неспокійні рейки,
Там злітає зірка, з втомлених від життя небес.
Я народився поет – не на щастя, тепер розумію:
Тих часів вже немає, а сьогодні інша пора.
Я, звичайно, грішив і біля брами недоступного раю
Упаду я без сил під нелагідним поглядом Петра.
Я, звичайно, піду – хоч ніхто ніколи не помітить.
Чую в гарячому маренні жовтня ненадійну мідь.
Я повернуся до вас знову, хоч на тому, нами думанному, світі
Мені вже не писати, не любити і звичайно, не співати...
2-3 жовтня 2017
Переклала на українську мову 18.06.20 8.00
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1719 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1719 seconds