Краса Небесна! Аню, я технічно допоможу :)
Станьте в голові цієї веселої процесії (форма одежі на ваш вибір)!

Народ запитує, чому ми, редактори не так часто, як хотілося би авторам, оцінюємо їх вірші.
Ось мій погляд на цю проблему. Редактори у нас зовсім не праві судді. Вони такі ж автори, як і інші, так? Можливо, трохи більш яскравіші у певних напрямках творчості, близьких для них. І, звичайно, мають багато різних справ окрім, як просякати віршами інших авторів, розбиратися у тонкощах і не тонкощах. Але вони цим займаються, і, зрозуміло, що там, де їм цікаво. Тобто, відсутність оцінок і справді є симптомом.
З іншого боку, редактори нічого авторам особливо не винні. Якщо автор більш-менш одноманітний, то й немає потреби оцінювати всі його твори, які в основному відрізняються різним формулюванням схожих думок?
Редактори, я думаю, винні перед читачами. Тобто, сторонній читач, опираючись на редакторські оцінки, бачить наш сайт, бачить орієнтовну систему цінностей. Це важливо.
Так чи інакше, головним для нас усіх, я так сподіваюся, є якісне формування власних авторських сторінок. Бути задоволеними цим формуванням. І нікуди особливо не поспішати. Ось зараз буде чергова модернізація ресурсу - вона на багато запитань дасть відповіді, у тому числі і акцентуватиме перед редакторами і читачами неоцінені (чи недооцінені) твори.

З іншого боку, нам, редакторам, потрібно проявляти акробатичну майстерність у висловленні наших критичних зауважень, так? Бо сказати прямим текстом те, чи інше, без знаків запитання, без "вставок" (як на мене, здається, схоже, можливо і т.д.), часто значить образити автора. Бо здебільшого ситуація виглядає так, що по суті автор у чомусь правий, хоча формально є якісь напружені моменти. Напевно завжди є сенс допускати, що автор розробляє якусь специфічну техніку, яку ми недолуго не помічаємо.

Мені все більш очевидною є ось яка річ -
автори, які користуються сайтом під псевдонімом мають перевагу над тими, хто публікується під власним прізвищем.
Отже, потрібно це якось врівноважити.
Я бачу таку можливість у свідомому обмеженні таких інкогніто-авторів при оцінюванні.
Можливо такі автори не мають переступати межу 4,5-5,5 балів при оцінюванні?

Редакціє, хотіла б задати питання - чи може редактор поставити за твір оцінку, значно нижчу, ніж інші редактори - не обгрунтувавши цього? Завчасно вдячна.

Я гадаю Вандочко, (мо` Володимир мене поправить) коли різниця
є надто великою - скажімо 6 і 4 - то це тут щось мабуть не так.
Але оцінка 5 - це припустимо і пояснення не потребуються.

Хммм, а якщо редактор мотивує це тим - що не зрозумів твору - що "тут щось не те, але не знаю що"? Таке пояснення допускається?

Вандочко,
Пояснень до 5 не потебується - читай правила...

Пояснення уже були дані :) Мене зокрема цікавить оцей випадок http://www.maysterni.com/publication.php?id=21125

Зеньо, ніби правий, "5" має універсальний характер. :)
Але я ще не ознайомився із публікацією. Йду знайомитись...

Ознайомився із віршем, щось своє зрозумів, хоча на цю ранкову годину, ще не зовсім прокинувся. :)

Одна гарна авторка пише іншій гарній авторці:
"як казав колись Жорж Дикий, "або я вірша не зрозуміла, або вірш мене". образи класні, суперові: і Даная, і доня в колисці, і чарівна дудка щуролова. і форма небанальна, але чогось бракує. НЕ знаю, чого, але цього, що тут написано, не досить. не читається, як цілісна мозаїка, картинка розмита..."

Отже, після прочитання вірша, у мене склалося враження, що Богдана оцінює Ванду цілком серйозно, враховуючи усі майбутні і нинішні перспективи авторського росту Ванди Н.
Тобто, тут кожен правий по своєму.

Щодо самого вірша, то, як на мене, композиція вибудована на перехідному етапі авторського світосприйняття. Є 5-6 слів із минулого, і ці слова вносять певне еклектичне звучання, ніби розмиваючи картинку.
Так чи інакше, прагнути ідеального напевно правильно. Щоправда, мало хто до того, ідеального, доходить. Але дійшовши, повинен згадати древню мудрість, на кшталт - повинна залишатись "невеличка" недосконалість, незавершеність... Інакше ..., але про це іншим разом. :)

Редакціє, дякую за увагу до вірша :) Як казав Далі - "не бійтеся ідеалу - вам його не досягнутии"...

шановна редакціє, чи можу я акцентувати увагу тієї ж шановної редакції на особі Ванди Нової, поетичний талант, аналітичний рівень і практична користь від рецензій котрої просто зашкалює?
аргументую: нмд, з огляду на вище перераховані чесноти, поради Ванди завжди є професійними і об"єктивними, цілком відповідаючи критеріям редакторських.
іншими словами, прошу Вас розглянути народну петицію про надання Ванді Новій статусу редактора, коли тільки мила авторка сама не заперечуватиме.

Нікусю, ви вельми точно, як на мене, бачите ситуацію. Але прошу вас, давайте повернемося до цього питання днів за 20-25?

Щодо специфіки редакторства, то мені чомусь здається, що однією із фундаментальних рис, наявність якої бажана в особі редактора, є уміння щиро сказати - "... у моїй творчості час від часу помітні наслідки від криз, які я щасливо переживаю. Звичайно, неприємно, що кризи глибшають, але якось рятує, що я теж... А ось те, що кількість криз зменшилася, не правда, я просто трохи забронзовів - не на все звертаю увагу..." :)

Щодо коментування
Як на мене, автор має право на погляди в усі сторони. Власне, як і читач.
Але чи можемо ми, читачі, диктувати авторові, що писати? Інколи наші коментарі носять характер таких порад.

У нашому колі - авторів, напевно найдоцільніше ефективно витрачати свій час, і коментувати близькі для себе на даний момент теми.
Тобто я би радив шановним критикам бути трохи егоїстами - шукаючи для себе вигоди, звертати увагу не на ідеї, ідеологію, а на художню сторону, на ті чи інші прийоми, вирішення.

Якщо нас цікавлять практичні деталі, альтернативне бачення їх вирішення - то є зміст у коментуванні, а якщо не йдеться про якусь вигоду для нас, то у чому сенс коментування?

З іншого боку навряд чи доцільно підходити до кожного авторського творіння із найвищими вимогами. Тобто є й ескізи, є завершені чи не завершені картини - і то, й інше має свою цінність.
І, головне, автор публікує на "Майстернях" свої твори не стільки для нас, читачів "Майстерень", скільки для самого себе. Автор формує свою бібліотеку, додає, віднімає - це його творча Майстерня.

Тобто завжди буде актуальним такий образ - Операційний стіл перед нашими, глядацькими, очима - за склом монітора, але наскільки ми можемо і повинні втручатися у ті процеси?

До речі, нагадую, - якщо хтось із редакторів ставить під гідним такої участі твором оцінку 5,5 і вище, то такий твір, час від часу, з'являтиметься у блоці "кращий вірш", "Краща проза" і т.д.
І навпаки, якщо наші редактори критично оцінять той чи інший твір із "кращих", то він перестане з'являтися у відповідних блоках. Отже, редактори мають змогу нести мистецтво у читацькі маси. :)

А ще є можливість самому авторові звернутися до тих редакторів чия думка для нього важлива.
Такі опції є на ВСІХ ГОЛОВНИХ СТОРІНКАХ.
1.Отримати редакторську рецензію
2. Обсудити проблему із редакторами та адміністрацією

Або, наприклад, будь-хто на сторінці
Редактори. Хто вони і чим займаються? ( http://maysterni.com/publication.php?id=14744 )
може звернути загальну увагу - ось, мовляв, твір, який чомусь низько оцінений, - ось автор, якого ви чомусь не бачите...

ой (невинно шаркає ніжкою), а хіба нині редакторів не має значитись на 4 більше, нє? ну-у-у-у, 19 + 4?..
(граційно тікає, доки не побили)

- Дякую, Нікусю, за "питання". Вельми актуальне. І взагалі, чого ми тут так, якось, за лаштунками - кажу, трохи розгублено, але міцно тримаючи руку молодої, але вельми здібної акторки (не дай бог вирветься, передчасно), - Розумієте Нікусю, зараз період відпусток, і ми не часто здибаємось тут, вірніше там (показую пальцем кудись угору), - Але ви вірно зауважили, що питання стоїть гостро (прямо як питання статі, "кстаті"), хоча і були пропозиції їх розділити (кстаті о "статі")...
Розумієте, Ніко, ви такі юні і веселі, а редакторство - це, передусім, досвід і ще раз досвід. І ось адміністрація вирішила, буквально трішечки почекати, доки досвід закріпить позитивні тенденції. І на початку осені повернутися до цих питань статі, пробачте "кстаті"...

А ось ви, Ніко-чарівнице, збираєтесь цього разу взяти участь у цій нашій трагікомедії?
Я поцілував ручку і відпустив її на мить, на одну мить, щоби поправити пенсне.
- Де ви, Ніко? - але чарівне видіння розтануло, і тільки привід Опери виник натомість біля мене і декілька хвилин печально споглядав зі мною змілілу літню поетичну сцену на "Майстернях", а потім зник і він, залишивши духмяний поклик віденського вальсу...
Літо, сезон відпусток...

У хвилюючі звуки віденського вальсу зненацька вривається веселий передзвін мідних тарілок, який ненав"язливо переходить в мінорне соло на цимбалах...

Так, Нікі, ти ще така юна і весела, куди тобі зрозуміти, що досвід не завжди є запорукою таланту, який не проп"єш, хоч би якої статі ти не був :) Але хіба тут про таланти мова? Тут про "поклонників" :)
Все грам, мила, все гра...

- сумне соло тихішає і вже нічого не порушує толерантну тишшшшшшшшу...
Літо, сезон відпусток...