Складна робота з перетворення древніх біблійних текстів на монотеїстичні твори так і залишилася донині незавершеною. А чому? А тому що в арамейській Біблії, що дійшла до нас, язичницький зміст усе ще занадто яскравий та опуклий. Боги борються між собою, їм приносять данину, поклоняються. Не чортам з рогами, а саме богам. Але мова про це буде згодом. А нині даваймо поміркуємо про те, якою мовою писалися першоджерела і ким саме.
Нині непоінформована більшість вважає, що перехід до монотеїзму стався у древніх..євреїв! Але чому така важлива подія не зафіксована в біблійних хроніках, де викладається історія єврейського народу? Як бути з історією Ієрусалимського храму, з історією самого Єрусалиму?
Етимологія слова «єврей» в енциклопедіях та словниках, як правило, не розглядається. Звернімося до Біблії, як лексикографічного джерела.
Арамейське слово ЕБРІ (від дієслова ЕБР - проходити мимо, перекочовувати), яке вкрай рідко зустрічається в біблійних книгах (з точністю до тотожних повторень 18 разів+2 паралельних місця), перекладене всюди - «єврей», хоча і має в залежності від контексту значення - «мандрівна людина», «переселенець». Для порівняння зазначимо, що слово «ізраїльтяни» в Біблії зустрічається понад 1000 разів, а ще частіше - «юдеї».
Як дійові особи переважну кількість разів ЕБРІМ (множина від ебрі) зустрічаються в Торі і в Книгах Царств - 17 разів. І то не в усіх, а у вузько локалізованих: Бутті - 5 разів, Виході - 7 разів, Повторенні Закону - 1 раз, і в 1-й книзі Царств (Самуїла) - 4 рази.
Першого разу це слово вживається Аврамом, після того, як він переселився в землю Ханаанську. Нічого дивного тут немає, оскільки про переселенця і слід говорити, що він переселенець. У книзі Буття ще чотири рази названі словом ЕБРІМ сини Якова - Ізраїля під час перебування їх у Єгипті в якості уточнення, що вони також є переселенцями. У Виході та ж картина: це слово вживається щодо людей, які живуть не на рідній землі. І тільки.
Після того, як автор приступає до опису осідлого життя ізраїльтян, слова ЕБРІМ або ЕБРІ не вживаються. НЕ існує їх ні в Числах, ні Левіті, ні Параліпоменоні, ні в історії Суддів та історії Ісуса Навіна. Тільки одного разу у книзі Іони головний герой, визначаючи свій статус переселенця, говорить про себе - ЕБРІ. І все.
Яка ж тоді етнічна приналежність основних дієвих осіб Біблії?
Відповідь міститься в першій книзі Буття: сини сходу (БНІ ‘КДМ) Авраам, Ісак та Ізраїль - арамейці (АРМІ). Остання обставина особливо застережується і підкреслюється авторами Буття.
Коли настає пора Ісаку одружитися, то Авраам посилає слугу до свого рідного брата, арамейця Нахора, що жив у Харрані, посватати наречену арамейку для Ісака. Про одруження на хеттаянці чи ханаенянці не хотів навіть чути: нехай буде родичка, але неодмінно арамейка. Так дружиною Ісака стала його троюрідна племінниця Ревекка. Історія повторилася, коли одружувався Яков-Ізраїль, який побрався одразу з двома сестрами - Лією та Рахіллю, теж родичками.
Усі праотці - Авраам, Ісак та Ізраїль, та всі праматері - Сара, Ревекка, Лія, Рахіль - є арамейцями. Цей факт авторам Тори здався настільки істотним, що у Повторенні Закону, в заключній її книзі, наполегливо підкреслюється (26.5): «Ти ж проголоси і скажи перед обличчям ІЄУЄ, бога твого: арамейцем, що поневірявся, був батько мій, і спустився до Єгипту, і проживав там з багатьма людьми, та став там народом великим».
Сталося, однак, так, що настільки важливе нагадування про національність Ізраїля було зроблене даремно. Люди, які перекладали Біблію з арамейської на грецьку, не розуміли і залишили без перекладу слово ЕБРІ, записавши його грецьку транслітерацію - так арамейці були перетворені в євреїв.
Автори Нового заповіту зробили наступний крок. Мову арамейців-переселенців вона назвали «єврейською» - див., наприклад, Лука (23.38) - хоча в Старому Заповіті ця мова називається «юдейською» - Несмія (13.24) - і відзначається її діалектна спорідненість з арамейською - Ісайя (36.11). Але (ніде!) старозавітні автори не називають її єврейською (ЕБРІ’Т, у сучасній вимові - іврит). Грунтуючись на грецькій транслітерації уперше це зробили євангелісти.
Юдаїсти з точкою зору авторів Нового Заповіту не рахувалися, і ще в 10 столітті н. ери видатний юдаїстський письменник, філософ і теолог Саадія Гаон, який здійснив переклад Біблії арабською мовою, підкреслював, що «арамейська - це мова наших предків». А Талмуд без будь-яких застережень називав її «ассирійською» (останнє, зауважмо, є близьким до істини: арамейська - мова, в основі якої лежить древня ассирійська, а сучасна ассирійська походить від арамейської). При перекладі Талмуду цю обставину перекладач не наважився приховати, перекладено точно - «ассирійська мова». Хоча теж дико накрутив, обарвивши переклад в яскраве національне забарвлення. Як саме? - запитаєте ви. Та дуже просто.
Досить часто у Талмуді зустрічається слово ШІРАЛ, яке перекладено як «єврей», що є абсолютною нісенітницею з двох причин. Перша причина формальна: такий переклад суперечить раніше зробленому перекладу Біблії - можна було б скористатися словом «ізраїльтянин», але на це не скрізь можна піти, оскільки Талмуд писався відповідно до традиційної хронології, коли ізраїльтян вже не існувало. Друга причина - надто серйозна: подібний переклад перебуває у внутрішньому протиріччі з самим Талмудом, бо його автори вважають, що всі народи світу перемішані між собою з часів завоювань Сінаххеріба і що національностей не існує взагалі.
А насправді словом ШІРАЛ позначається позанаціональна громада - «ізраїліти». Воно протиставляється поняттям язичник або прозеліт, а не поняттю араб або іспанець. А ізраїліти називають священною мовою, якою написано Талмуд - не арамейську (так воно насправді і є), а ассирійську.
Тому першоосновою для слова «єврей» послужило арамейське слово ЕБРІ, що не має етнічного змісту. Такого забарвлення воно почало набувати в середньовіччя. А в Новий час Авраама, Ісака та Якова почали вважати євреями, незважаючи на їхні біблійні паспорти стовідсоткових арамейців.
І ось ще на закінчення: у древніх документах вперше слово ЕБРІ, яке в ассирійському клинописі звучить як «хапіру» або «хабарі» було виявлено в Амарнському архіві (14 ст. до н.е.). Знахідка спантеличила істориків - виходило, що є інформація і про добіблійну історію євреїв. Однак після відкриття в руїнах Марі двох клинописних бібліотек з’ясувалося, що “хабарі» означає не етнічну приналежність, а соціальну. В табличках ідеться про грабіжницькі племена з пустелі, вони вважалися чужинцями та подорожніми та позначалися словом «хабірі».
Отакі от пироги, шановні читачі. Вважайте, що я сьогодні повернув загублені паспорти почесним громадянам нашої планети – Абраму, Ісаку, Якову, Мойсею та іншим поважним людям. І в графі національність у них стоїть «арамеєць». Слово «єврей» викреслене.
Парнусем лехайм.
За матеріалами книги Ігора Мельниченка «Коли і скільки заплатили Юді Іскаріоту».

22.12.2020р.