
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.30
07:12
Цей грішний світ затьмарює чимсь розум
І змушує на блуд, штовхає на обман, –
Він знає все про тонкощі гіпнозу,
Як духівник про слабкості прочан.
Він володіє сутністю і плоттю,
І легко здійснює всі наміри свої,
Раз я не можу крок зробити проти
Й
І змушує на блуд, штовхає на обман, –
Він знає все про тонкощі гіпнозу,
Як духівник про слабкості прочан.
Він володіє сутністю і плоттю,
І легко здійснює всі наміри свої,
Раз я не можу крок зробити проти
Й
2025.08.30
05:12
Ніч засиляє,
мов нитку у голку,
серце у біль
одинокому вовку.
Туго стискає
слухняність за шию –
волю чи смерть
мов нитку у голку,
серце у біль
одинокому вовку.
Туго стискає
слухняність за шию –
волю чи смерть
2025.08.30
02:10
https://youtu.be/3XPUsVIPIs4?si=E5FfdQyPwF7bF9km
2025.08.29
22:36
Є краса квітки,
а є мудрість каменя.
Вона незмінна,
вона тверда, як вічність.
Скільки слів мудрість каменя
містить у собі,
а скільки мовчання!
Скільки крику,
а є мудрість каменя.
Вона незмінна,
вона тверда, як вічність.
Скільки слів мудрість каменя
містить у собі,
а скільки мовчання!
Скільки крику,
2025.08.29
17:35
Дід Василь перебирав важкі стиглі качани кукурудзи, які перед тим щойно позривав на полі, здирав з них зелену листяну шкіру, обтинав жовті бороди і сортував на три великих полив’яних миски:
- То для онучків, то на продаж, а то для хрума.
Кукурудзу нин
2025.08.29
05:46
Прогриміли вибухи і зразу
Здійнялись пожежі навкруги, –
І дими ядуче-чорномазі
Огорнули щільно береги.
Темна мла забарвлювала місто
Пройняте плачами, від яких
Струменіли тихо тужні вісті
По дорогах давніх і нових.
Здійнялись пожежі навкруги, –
І дими ядуче-чорномазі
Огорнули щільно береги.
Темна мла забарвлювала місто
Пройняте плачами, від яких
Струменіли тихо тужні вісті
По дорогах давніх і нових.
2025.08.28
22:01
Крізь хмару тютюнового диму
не можна побачити істину,
а лише диявола.
Сон розуму породжує чудовиськ.
Літери стають
так само розпливчатими,
як дим. Крізь смог безумства
не можна побачити
не можна побачити істину,
а лише диявола.
Сон розуму породжує чудовиськ.
Літери стають
так само розпливчатими,
як дим. Крізь смог безумства
не можна побачити
2025.08.28
21:43
Із Бориса Заходера
– Скажіть, а хто пошкодив сир,
нарив у ньому стільки дір?
«Без жодних сумнівів, не я!» –
квапливо рохнула Свиня.
«Це загадка! – ґеґекнув Гусь,
– Скажіть, а хто пошкодив сир,
нарив у ньому стільки дір?
«Без жодних сумнівів, не я!» –
квапливо рохнула Свиня.
«Це загадка! – ґеґекнув Гусь,
2025.08.28
19:27
Цар москальський скликав кодло все на раду.
Пика скривлена, немов життю не радий.
Вся зібралася на раду ту «еліта».
Скоса зиркають, немовби пси побиті.
Забагато розвелося «горлопанів»,
Що говорять й по тверезому, й по п‘яні,
Що зажерлась влада та на
Пика скривлена, немов життю не радий.
Вся зібралася на раду ту «еліта».
Скоса зиркають, немовби пси побиті.
Забагато розвелося «горлопанів»,
Що говорять й по тверезому, й по п‘яні,
Що зажерлась влада та на
2025.08.28
06:17
Вишгород високий, Вишгород горбатий,
Вишгород яристий і зелений вкрай, –
У віках не зникнув та красу не втратив,
Попри грабування під гарматний грай.
Вишгород прадавній берегом похилим
До Дніпра приникнув, а не в бран попав,
Бо з ріки святої набува
Вишгород яристий і зелений вкрай, –
У віках не зникнув та красу не втратив,
Попри грабування під гарматний грай.
Вишгород прадавній берегом похилим
До Дніпра приникнув, а не в бран попав,
Бо з ріки святої набува
2025.08.28
00:54
Не люби, не люби, не люби --
Темна смуга лягає між нами.
Як вселенська печаль - тінь журби,
Наче тріщина між берегами.
Розверзається прірвою лих,
Твої руки з моїх вириває,
Пекла лютого видих і вдих -
Темна смуга лягає між нами.
Як вселенська печаль - тінь журби,
Наче тріщина між берегами.
Розверзається прірвою лих,
Твої руки з моїх вириває,
Пекла лютого видих і вдих -
2025.08.27
21:20
Голоси із покинутого будинку,
голоси із далеких епох,
дитячий щебет.
Як воскресити голоси
із магми часу?
Вони доносяться, ледь живі,
ледве відчутні,
майже нерозбірливі.
голоси із далеких епох,
дитячий щебет.
Як воскресити голоси
із магми часу?
Вони доносяться, ледь живі,
ледве відчутні,
майже нерозбірливі.
2025.08.27
17:23
Мені якусь пораду мудру дай! –
Знайомій жіночка жаліється. –
Не знаю, чи дурниця, чи біда,
Бо щось із чоловіком діється.
Гіпноз йому чи лікаря б мені.
Не знаю, що з ним врешті коїться.
Раніше часто говорив у сні,
Тепер лиш хитро посміхається.
Знайомій жіночка жаліється. –
Не знаю, чи дурниця, чи біда,
Бо щось із чоловіком діється.
Гіпноз йому чи лікаря б мені.
Не знаю, що з ним врешті коїться.
Раніше часто говорив у сні,
Тепер лиш хитро посміхається.
2025.08.27
12:42
Повітря пряне...Чорнобривці
голівки не схиляють дружно.
Плісе жоржин у росах дивне,
але свою тримає пружність.
Засмагле дотліває літо.
Сачком лови, хіба впіймаєш?
Час спокою, і час марніти.
голівки не схиляють дружно.
Плісе жоржин у росах дивне,
але свою тримає пружність.
Засмагле дотліває літо.
Сачком лови, хіба впіймаєш?
Час спокою, і час марніти.
2025.08.27
11:40
Коли мрійливо сню тобою,
Чи наяву наткнусь впритул,
То серце сплескує прибоєм,
А почуттів зростає гул.
Думки про тебе зразу будять
У серці ніжні почуття, -
І радість пнеться звідусюди,
І щастям повниться життя.
Чи наяву наткнусь впритул,
То серце сплескує прибоєм,
А почуттів зростає гул.
Думки про тебе зразу будять
У серці ніжні почуття, -
І радість пнеться звідусюди,
І щастям повниться життя.
2025.08.27
09:15
Заплющую очі та, аж важко повірити,
навіть у горлі наростає ком,
бачу: рудий весь із очима сірими -
Франко…
-Пане Іване, як ви там на небесех?
Чи бачите на годиннику лютий час?
-Вболіваю, рідні мої, всім серцем
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...навіть у горлі наростає ком,
бачу: рудий весь із очима сірими -
Франко…
-Пане Іване, як ви там на небесех?
Чи бачите на годиннику лютий час?
-Вболіваю, рідні мої, всім серцем
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Тетяна Левицька /
Проза
Зая
В кабінеті слідчого Заячук збентежено витирала вологі пальці об спідницю, і не могла зв'язати жодної думки до купи.
Сідайте, Маріє Степанівно, на той стілець, що ближче до мене, - запропонував слідчий Олег Федорович Цікавий.
Він попередив про кримінальну відповідальність за неправдиві свідчення, і у Марусі затремтіли спітнілі руки ще більше, ніж до того.
- Маріє Степанівно, декілька уточнень і ми вас миттєво відпустимо. Розкажіть, будь ласка, про ваші ключі, які знаходилися у квартирі вбитого Шматка Віктора Гавриловича? - я Вас уважно слухаю, - слідчий взяв до рук запальничку і почав нею постукувати по захаращеному столу.
- Річ у тім, що я дуже неуважна і часто гублю ключі. Щоб не вибивати двері, запасні завше лежать у Шматків, я їм довіряю.
- Нам стало відомо з вірогідних джерел, що Ви часто заходили по ті ключі, коли була відсутня вдома ваша подруга. Як це пояснити? - вистукуючи запальничкою барабанний дріб, запитав Цікавий О.Ф.
Коли до кабінету зайшов ще один слідчий зі старою циганкою, яку затримали за зберігання наркотиків, та глянула на Марію і сказала, що вона - вбивця. Сценарій був розіграний так само, як при допиті Віри Миколаївни Шматко.
Марія настільки перелякалася, що почала, не запинаючись, розповідати правду.
- Все почалося відтоді, як я загубила ключі від своєї квартири вперше. Мій чоловік був у відрядженні, тому не змогла відчинити квартиру. Згадавши, що дублікат знаходиться у Віри, зателефонувала їй. Подруга сказала, що на дачі, що вдома Віктор, тож я пішла до нього по свої ключі.
Піднявшись на дев'ятий поверх, побачила, як з квартири Шматків виходить молоденька дівчина, а Віктор за нею зачиняє двері. Висока білявка, яку я навіть не встигла роздивитися, швидко промайнула у напрямку сходів, а Віктор розгублено дивився на мене.
- Дуже цікаво, я Вас уважно слухаю, продовжуйте, не бійтеся, - підтримав свідка слідчий.
- Віктор мене запитав: «Що тобі потрібно, Зая?!»- незадоволено, бо його упіймали на гарячому.
Я спитала за дублікат ключів.
- А далі, як розгорталися події? - допитувався слідчий, не забуваючи голосніше стукати запальничкою.
Марію це дуже відволікало, збивало з думки, дратувало, вона не могла зосередитися.
- А далі у нас відбулася розмова на кухні з Віктором. Він благав мене нічого не розповідати Вірі. Говорив, що інколи викликає повій, коли дружина їде в село. Чесно кажучи, Віктор був справжнім ловеласом і любив смазливих, сексапільних жінок. Не спав з Вірою, бо вона сама його відштовхувала. Що залишалося бідному робити? Ось, скажіть, по-людськи? - трохи осміліла Зая.
- Я не збираюся тут з вами обговорювати моральні якості вбитого, - роздратовано відпарирував слідчий! - Мені потрібні лише факти! Продовжуйте, Маріє Степанівно.
- Шматко мене залякав... Сказав, що докладе зусиль, щоб вижити мого чоловіка з роботи, а мене - зі світу. Тож, я мовчала, як миша, бо підполковник при зв'язках і міг нас стерти в порошок. А після смерті мого чоловіка, якось зателефонував мені, попросив прийти до нього посидіти, буцім-то одному сумно. Я прийшла, коли Віри не було вдома, ми понапивалися і між нами виникла близькість. Зрозумійте, я теж самотня нещасна жінка, а Віктор був щедрий. Знаю, винна перед подругою, але не вбивала, чесне слово! Я знаю, хто це зробив! Вірин коханець - Куриленко Андрій. Вона сама мені розповідала, що той ненавидів суперника, ревнував завше. -
І Марію понесло, як бурхливу воду восени. Вона розповіла, що Віра зраджувала Віктору останніх півтора року, що вона - Марія особисто її теж підозрює, бо та закохалася, а вже не молода і бажала лютої смерті чоловіку.
- Я сама неодноразово чула, як подруга казала: «Щоб ти здох! Коли ти мене вже звільниш, садюго»... і все таке інше, - з запалом розповідала Зая.
Наостанок Марія привітала Цікавого ОФ. з Новим роком і Різдвом Христовим, побажала тому, щоб у нього все було і за те нічого не було.
Трохи заспокоївшись, з чистим сумлінням, Маруся рушила додому. Вона була задоволена собою, бо витримала іспит у слідчого на відмінно.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Зая
XIII
Після Різдва Марія Заячук йшла в райвідділ міліції на другий допит. В її голові була каша, жахливо хвилювалася. З одного боку - вона подруга Віри, а з іншого, аж ніяк, не хотіла підставляти себе і нести відповідальність за вбивство підполковника Шматка.
В кабінеті слідчого Заячук збентежено витирала вологі пальці об спідницю, і не могла зв'язати жодної думки до купи.
Сідайте, Маріє Степанівно, на той стілець, що ближче до мене, - запропонував слідчий Олег Федорович Цікавий.
Він попередив про кримінальну відповідальність за неправдиві свідчення, і у Марусі затремтіли спітнілі руки ще більше, ніж до того.
- Маріє Степанівно, декілька уточнень і ми вас миттєво відпустимо. Розкажіть, будь ласка, про ваші ключі, які знаходилися у квартирі вбитого Шматка Віктора Гавриловича? - я Вас уважно слухаю, - слідчий взяв до рук запальничку і почав нею постукувати по захаращеному столу.
- Річ у тім, що я дуже неуважна і часто гублю ключі. Щоб не вибивати двері, запасні завше лежать у Шматків, я їм довіряю.
- Нам стало відомо з вірогідних джерел, що Ви часто заходили по ті ключі, коли була відсутня вдома ваша подруга. Як це пояснити? - вистукуючи запальничкою барабанний дріб, запитав Цікавий О.Ф.
Коли до кабінету зайшов ще один слідчий зі старою циганкою, яку затримали за зберігання наркотиків, та глянула на Марію і сказала, що вона - вбивця. Сценарій був розіграний так само, як при допиті Віри Миколаївни Шматко.
Марія настільки перелякалася, що почала, не запинаючись, розповідати правду.
- Все почалося відтоді, як я загубила ключі від своєї квартири вперше. Мій чоловік був у відрядженні, тому не змогла відчинити квартиру. Згадавши, що дублікат знаходиться у Віри, зателефонувала їй. Подруга сказала, що на дачі, що вдома Віктор, тож я пішла до нього по свої ключі.
Піднявшись на дев'ятий поверх, побачила, як з квартири Шматків виходить молоденька дівчина, а Віктор за нею зачиняє двері. Висока білявка, яку я навіть не встигла роздивитися, швидко промайнула у напрямку сходів, а Віктор розгублено дивився на мене.
- Дуже цікаво, я Вас уважно слухаю, продовжуйте, не бійтеся, - підтримав свідка слідчий.
- Віктор мене запитав: «Що тобі потрібно, Зая?!»- незадоволено, бо його упіймали на гарячому.
Я спитала за дублікат ключів.
- А далі, як розгорталися події? - допитувався слідчий, не забуваючи голосніше стукати запальничкою.
Марію це дуже відволікало, збивало з думки, дратувало, вона не могла зосередитися.
- А далі у нас відбулася розмова на кухні з Віктором. Він благав мене нічого не розповідати Вірі. Говорив, що інколи викликає повій, коли дружина їде в село. Чесно кажучи, Віктор був справжнім ловеласом і любив смазливих, сексапільних жінок. Не спав з Вірою, бо вона сама його відштовхувала. Що залишалося бідному робити? Ось, скажіть, по-людськи? - трохи осміліла Зая.
- Я не збираюся тут з вами обговорювати моральні якості вбитого, - роздратовано відпарирував слідчий! - Мені потрібні лише факти! Продовжуйте, Маріє Степанівно.
- Шматко мене залякав... Сказав, що докладе зусиль, щоб вижити мого чоловіка з роботи, а мене - зі світу. Тож, я мовчала, як миша, бо підполковник при зв'язках і міг нас стерти в порошок. А після смерті мого чоловіка, якось зателефонував мені, попросив прийти до нього посидіти, буцім-то одному сумно. Я прийшла, коли Віри не було вдома, ми понапивалися і між нами виникла близькість. Зрозумійте, я теж самотня нещасна жінка, а Віктор був щедрий. Знаю, винна перед подругою, але не вбивала, чесне слово! Я знаю, хто це зробив! Вірин коханець - Куриленко Андрій. Вона сама мені розповідала, що той ненавидів суперника, ревнував завше. -
І Марію понесло, як бурхливу воду восени. Вона розповіла, що Віра зраджувала Віктору останніх півтора року, що вона - Марія особисто її теж підозрює, бо та закохалася, а вже не молода і бажала лютої смерті чоловіку.
- Я сама неодноразово чула, як подруга казала: «Щоб ти здох! Коли ти мене вже звільниш, садюго»... і все таке інше, - з запалом розповідала Зая.
Наостанок Марія привітала Цікавого ОФ. з Новим роком і Різдвом Христовим, побажала тому, щоб у нього все було і за те нічого не було.
Трохи заспокоївшись, з чистим сумлінням, Маруся рушила додому. Вона була задоволена собою, бо витримала іспит у слідчого на відмінно.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію