ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
2024.04.17
07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
2024.04.17
06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
2024.04.17
06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
2024.04.17
05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
2024.04.17
00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
2024.04.16
23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
2024.04.16
22:33
Тут колись росли кущі кизилу,
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Левицька /
Проза
Зая
В кабінеті слідчого Заячук збентежено витирала вологі пальці об спідницю, і не могла зв'язати жодної думки до купи.
Сідайте, Маріє Степанівно, на той стілець, що ближче до мене, - запропонував слідчий Олег Федорович Цікавий.
Він попередив про кримінальну відповідальність за неправдиві свідчення, і у Марусі затремтіли спітнілі руки ще більше, ніж до того.
- Маріє Степанівно, декілька уточнень і ми вас миттєво відпустимо. Розкажіть, будь ласка, про ваші ключі, які знаходилися у квартирі вбитого Шматка Віктора Гавриловича? - я Вас уважно слухаю, - слідчий взяв до рук запальничку і почав нею постукувати по захаращеному столу.
- Річ у тім, що я дуже неуважна і часто гублю ключі. Щоб не вибивати двері, запасні завше лежать у Шматків, я їм довіряю.
- Нам стало відомо з вірогідних джерел, що Ви часто заходили по ті ключі, коли була відсутня вдома ваша подруга. Як це пояснити? - вистукуючи запальничкою барабанний дріб, запитав Цікавий О.Ф.
Коли до кабінету зайшов ще один слідчий зі старою циганкою, яку затримали за зберігання наркотиків, та глянула на Марію і сказала, що вона - вбивця. Сценарій був розіграний так само, як при допиті Віри Миколаївни Шматко.
Марія настільки перелякалася, що почала, не запинаючись, розповідати правду.
- Все почалося відтоді, як я загубила ключі від своєї квартири вперше. Мій чоловік був у відрядженні, тому не змогла відчинити квартиру. Згадавши, що дублікат знаходиться у Віри, зателефонувала їй. Подруга сказала, що на дачі, що вдома Віктор, тож я пішла до нього по свої ключі.
Піднявшись на дев'ятий поверх, побачила, як з квартири Шматків виходить молоденька дівчина, а Віктор за нею зачиняє двері. Висока білявка, яку я навіть не встигла роздивитися, швидко промайнула у напрямку сходів, а Віктор розгублено дивився на мене.
- Дуже цікаво, я Вас уважно слухаю, продовжуйте, не бійтеся, - підтримав свідка слідчий.
- Віктор мене запитав: «Що тобі потрібно, Зая?!»- незадоволено, бо його упіймали на гарячому.
Я спитала за дублікат ключів.
- А далі, як розгорталися події? - допитувався слідчий, не забуваючи голосніше стукати запальничкою.
Марію це дуже відволікало, збивало з думки, дратувало, вона не могла зосередитися.
- А далі у нас відбулася розмова на кухні з Віктором. Він благав мене нічого не розповідати Вірі. Говорив, що інколи викликає повій, коли дружина їде в село. Чесно кажучи, Віктор був справжнім ловеласом і любив смазливих, сексапільних жінок. Не спав з Вірою, бо вона сама його відштовхувала. Що залишалося бідному робити? Ось, скажіть, по-людськи? - трохи осміліла Зая.
- Я не збираюся тут з вами обговорювати моральні якості вбитого, - роздратовано відпарирував слідчий! - Мені потрібні лише факти! Продовжуйте, Маріє Степанівно.
- Шматко мене залякав... Сказав, що докладе зусиль, щоб вижити мого чоловіка з роботи, а мене - зі світу. Тож, я мовчала, як миша, бо підполковник при зв'язках і міг нас стерти в порошок. А після смерті мого чоловіка, якось зателефонував мені, попросив прийти до нього посидіти, буцім-то одному сумно. Я прийшла, коли Віри не було вдома, ми понапивалися і між нами виникла близькість. Зрозумійте, я теж самотня нещасна жінка, а Віктор був щедрий. Знаю, винна перед подругою, але не вбивала, чесне слово! Я знаю, хто це зробив! Вірин коханець - Куриленко Андрій. Вона сама мені розповідала, що той ненавидів суперника, ревнував завше. -
І Марію понесло, як бурхливу воду восени. Вона розповіла, що Віра зраджувала Віктору останніх півтора року, що вона - Марія особисто її теж підозрює, бо та закохалася, а вже не молода і бажала лютої смерті чоловіку.
- Я сама неодноразово чула, як подруга казала: «Щоб ти здох! Коли ти мене вже звільниш, садюго»... і все таке інше, - з запалом розповідала Зая.
Наостанок Марія привітала Цікавого ОФ. з Новим роком і Різдвом Христовим, побажала тому, щоб у нього все було і за те нічого не було.
Трохи заспокоївшись, з чистим сумлінням, Маруся рушила додому. Вона була задоволена собою, бо витримала іспит у слідчого на відмінно.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Зая
XIII
Після Різдва Марія Заячук йшла в райвідділ міліції на другий допит. В її голові була каша, жахливо хвилювалася. З одного боку - вона подруга Віри, а з іншого, аж ніяк, не хотіла підставляти себе і нести відповідальність за вбивство підполковника Шматка.
В кабінеті слідчого Заячук збентежено витирала вологі пальці об спідницю, і не могла зв'язати жодної думки до купи.
Сідайте, Маріє Степанівно, на той стілець, що ближче до мене, - запропонував слідчий Олег Федорович Цікавий.
Він попередив про кримінальну відповідальність за неправдиві свідчення, і у Марусі затремтіли спітнілі руки ще більше, ніж до того.
- Маріє Степанівно, декілька уточнень і ми вас миттєво відпустимо. Розкажіть, будь ласка, про ваші ключі, які знаходилися у квартирі вбитого Шматка Віктора Гавриловича? - я Вас уважно слухаю, - слідчий взяв до рук запальничку і почав нею постукувати по захаращеному столу.
- Річ у тім, що я дуже неуважна і часто гублю ключі. Щоб не вибивати двері, запасні завше лежать у Шматків, я їм довіряю.
- Нам стало відомо з вірогідних джерел, що Ви часто заходили по ті ключі, коли була відсутня вдома ваша подруга. Як це пояснити? - вистукуючи запальничкою барабанний дріб, запитав Цікавий О.Ф.
Коли до кабінету зайшов ще один слідчий зі старою циганкою, яку затримали за зберігання наркотиків, та глянула на Марію і сказала, що вона - вбивця. Сценарій був розіграний так само, як при допиті Віри Миколаївни Шматко.
Марія настільки перелякалася, що почала, не запинаючись, розповідати правду.
- Все почалося відтоді, як я загубила ключі від своєї квартири вперше. Мій чоловік був у відрядженні, тому не змогла відчинити квартиру. Згадавши, що дублікат знаходиться у Віри, зателефонувала їй. Подруга сказала, що на дачі, що вдома Віктор, тож я пішла до нього по свої ключі.
Піднявшись на дев'ятий поверх, побачила, як з квартири Шматків виходить молоденька дівчина, а Віктор за нею зачиняє двері. Висока білявка, яку я навіть не встигла роздивитися, швидко промайнула у напрямку сходів, а Віктор розгублено дивився на мене.
- Дуже цікаво, я Вас уважно слухаю, продовжуйте, не бійтеся, - підтримав свідка слідчий.
- Віктор мене запитав: «Що тобі потрібно, Зая?!»- незадоволено, бо його упіймали на гарячому.
Я спитала за дублікат ключів.
- А далі, як розгорталися події? - допитувався слідчий, не забуваючи голосніше стукати запальничкою.
Марію це дуже відволікало, збивало з думки, дратувало, вона не могла зосередитися.
- А далі у нас відбулася розмова на кухні з Віктором. Він благав мене нічого не розповідати Вірі. Говорив, що інколи викликає повій, коли дружина їде в село. Чесно кажучи, Віктор був справжнім ловеласом і любив смазливих, сексапільних жінок. Не спав з Вірою, бо вона сама його відштовхувала. Що залишалося бідному робити? Ось, скажіть, по-людськи? - трохи осміліла Зая.
- Я не збираюся тут з вами обговорювати моральні якості вбитого, - роздратовано відпарирував слідчий! - Мені потрібні лише факти! Продовжуйте, Маріє Степанівно.
- Шматко мене залякав... Сказав, що докладе зусиль, щоб вижити мого чоловіка з роботи, а мене - зі світу. Тож, я мовчала, як миша, бо підполковник при зв'язках і міг нас стерти в порошок. А після смерті мого чоловіка, якось зателефонував мені, попросив прийти до нього посидіти, буцім-то одному сумно. Я прийшла, коли Віри не було вдома, ми понапивалися і між нами виникла близькість. Зрозумійте, я теж самотня нещасна жінка, а Віктор був щедрий. Знаю, винна перед подругою, але не вбивала, чесне слово! Я знаю, хто це зробив! Вірин коханець - Куриленко Андрій. Вона сама мені розповідала, що той ненавидів суперника, ревнував завше. -
І Марію понесло, як бурхливу воду восени. Вона розповіла, що Віра зраджувала Віктору останніх півтора року, що вона - Марія особисто її теж підозрює, бо та закохалася, а вже не молода і бажала лютої смерті чоловіку.
- Я сама неодноразово чула, як подруга казала: «Щоб ти здох! Коли ти мене вже звільниш, садюго»... і все таке інше, - з запалом розповідала Зая.
Наостанок Марія привітала Цікавого ОФ. з Новим роком і Різдвом Христовим, побажала тому, щоб у нього все було і за те нічого не було.
Трохи заспокоївшись, з чистим сумлінням, Маруся рушила додому. Вона була задоволена собою, бо витримала іспит у слідчого на відмінно.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію