Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.02
20:34
Свобода як усвідомлення неминучості («Пробудження»)
У вірші [«Добрий Кабанчик»] Володимира Мацуцького філософський підтекст свободи є центральним стрижнем усього твору. Попри «дитячу» форму казки про тварин, автор порушує глибокі екзистенційні питання,
2026.10.02
20:19
У садочку світлячки
сяють, ніби зірочки.
Я їх кілька вніс у хату.
«Подивись, — гукаю, — тату!»
А у жменьці лиш жучки.
Де поділись світлячки?
сяють, ніби зірочки.
Я їх кілька вніс у хату.
«Подивись, — гукаю, — тату!»
А у жменьці лиш жучки.
Де поділись світлячки?
2026.10.02
16:50
Оброблений канвою золотою,
Тримав він лише тишу до пори,
У зорях марився корою під горою,
Здіймаючись у церкві на хори!
У норові доконаних івентів,
Де попід небом парить Кант нудний,
Облудний розум пестив компліментом,
Тримав він лише тишу до пори,
У зорях марився корою під горою,
Здіймаючись у церкві на хори!
У норові доконаних івентів,
Де попід небом парить Кант нудний,
Облудний розум пестив компліментом,
2026.10.02
13:39
Я відчуваю борг святий, несплатний
Перед полями і перед людьми.
Я - ніби лицар у залізних латах,
Вкриваю вічність сильними грудьми.
Я світові явлю слова закриті,
Слова, заховані у тайниках,
Слова, що небесами оповиті
Там, де ширяє нескоримий птах.
Перед полями і перед людьми.
Я - ніби лицар у залізних латах,
Вкриваю вічність сильними грудьми.
Я світові явлю слова закриті,
Слова, заховані у тайниках,
Слова, що небесами оповиті
Там, де ширяє нескоримий птах.
2026.10.02
10:34
Не знаю, чи кохав мене завжди,
чи розважався у жазі нестримній,
спиваючи із губ моїх меди,
солодкі, наче ночі лебедині.
Напевно, хто б там що не говорив,
для тебе я була палким натхненням,
веселкою посеред теплих злив,
п'янким дурманом, сло
чи розважався у жазі нестримній,
спиваючи із губ моїх меди,
солодкі, наче ночі лебедині.
Напевно, хто б там що не говорив,
для тебе я була палким натхненням,
веселкою посеред теплих злив,
п'янким дурманом, сло
2026.10.02
06:11
В життєвім ломбарді припали вже пилом
Залишені мною фрагменти надій,
Які нещодавно служили вітрилом
Для судна, що згинуло в гущі подій.
Десь там, під водою, і компас, і карта,
І пляшка зелена сухого вина, -
Утрачене мною чогось, певно, варте,
Коли
Залишені мною фрагменти надій,
Які нещодавно служили вітрилом
Для судна, що згинуло в гущі подій.
Десь там, під водою, і компас, і карта,
І пляшка зелена сухого вина, -
Утрачене мною чогось, певно, варте,
Коли
2026.10.01
23:54
осяяно вітражний
фірмовий день осінній
оспіваний у римах
стрункіших за мої
засипаний плодами
а поруч – все у квітах
яких ти не купляєш
і я так само ні
фірмовий день осінній
оспіваний у римах
стрункіших за мої
засипаний плодами
а поруч – все у квітах
яких ти не купляєш
і я так само ні
2026.10.01
22:54
Частина I: Принц Руперт Пробуджується(0:00–4:31)
Прощавайте, дзвони майстра храму
Його кіоск і чорний кмин
Ґречність вибраного слова
Едем обіцяний
Принц Руперт при скляних сльозах
Шафран шабат кров із повік
Прощавайте, дзвони майстра храму
Його кіоск і чорний кмин
Ґречність вибраного слова
Едем обіцяний
Принц Руперт при скляних сльозах
Шафран шабат кров із повік
2026.10.01
21:39
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники
2026.10.01
20:31
Бринить над яром тиша десь далеко.
Вже обрій золотить тополі.
Осінній відчуваю солод,
Хоч морок проростає ледве-ледве.
Воркують сині, вайлуваті тіні.
І чути ніжність слів доречних,
І сутінки схилились ґречно.
Вже обрій золотить тополі.
Осінній відчуваю солод,
Хоч морок проростає ледве-ледве.
Воркують сині, вайлуваті тіні.
І чути ніжність слів доречних,
І сутінки схилились ґречно.
2026.10.01
19:48
Москалям на вулкані Камчатки
Закортіло пограти у «прятки».
Хто хутчіше стрибав,
Булькнув в лаву й пропав
Й не паскудить терени Камчатки.
На КП на кордоні Хорватії
Запровадили тест з демократії.
Закортіло пограти у «прятки».
Хто хутчіше стрибав,
Булькнув в лаву й пропав
Й не паскудить терени Камчатки.
На КП на кордоні Хорватії
Запровадили тест з демократії.
2026.10.01
19:09
Коли упхались в Україну москалі,
Її скорити дуже швидко захотіли,
Але по пиці тільки добре ухопили,
Стаючи добривом чужої їм землі,
Знайшлось не так багато світових країн,
Які б відкрито москалям допомагали,
Солдат і зброю їм у поміч посилали.
І се
Її скорити дуже швидко захотіли,
Але по пиці тільки добре ухопили,
Стаючи добривом чужої їм землі,
Знайшлось не так багато світових країн,
Які б відкрито москалям допомагали,
Солдат і зброю їм у поміч посилали.
І се
2026.10.01
16:23
Я вип'ю келих осені гіркої,
Пізнаючи таємну благодать.
Ми так і не зустрілися з тобою...
Хіба що листям неживим загою
Безглузді мрії, що в мені болять.
Я осушу цей келих. Вмить порветься
Чекань моїх натягнута струна.
Пізнаючи таємну благодать.
Ми так і не зустрілися з тобою...
Хіба що листям неживим загою
Безглузді мрії, що в мені болять.
Я осушу цей келих. Вмить порветься
Чекань моїх натягнута струна.
2026.10.01
14:52
Води ніколи не нап'єшся
З криниці чистої сльози.
Не зіграна на сцені п'єса.
Надірваний фагот грози.
Ти не пізнаєш цю криницю,
Її глибини, таїну.
Ідеї епохальні й ниці
З криниці чистої сльози.
Не зіграна на сцені п'єса.
Надірваний фагот грози.
Ти не пізнаєш цю криницю,
Її глибини, таїну.
Ідеї епохальні й ниці
2026.10.01
12:46
Захлинаюся зболеним віршем —
у сутемряві місяця німб.
Задивляюся в небо частіше,
щоб побачити Бога у нім.
Та пітьма затуляє Світило,
сіллю вкрила чумацький мій шлях.
Я колись божевільно любила
у сутемряві місяця німб.
Задивляюся в небо частіше,
щоб побачити Бога у нім.
Та пітьма затуляє Світило,
сіллю вкрила чумацький мій шлях.
Я колись божевільно любила
2026.10.01
11:24
Розірвеш тенета власного страху,
зробиш перший крок —
і починають рости крила.
І ширшає обрій,
бо ти вже — над собою колишнім.
Треба лише втримати напрямок польоту,
аби вітри спокус
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...зробиш перший крок —
і починають рости крила.
І ширшає обрій,
бо ти вже — над собою колишнім.
Треба лише втримати напрямок польоту,
аби вітри спокус
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
Тернистий шлях до щастя
Красуню –смоленьку князівну віщий Олег обирає для Ігоря, аби підкорити Смоленськ та зміцнити владу молодого князя, а те, що відчувають молоді люди одне до одного – кохання чи раше ненависть, чи зможуть вони змиритись зі своєю долею, те покаже тільки час, а поки ж...
Норовлива княжна Светорада звикла підкорювати серця чоловіків. Була вродливою, знала собі ціну, дорогі пишні шати лише підкреслювали її стрункий дівочий стан. Вона звикла, що їй завжди підкорялися і обожнювали, не один багатий славний володар просив її руки у батька Егіля Золото...
Доля молодої княжни не буде легкою, безхмарною, наче безкрає небо над просторами рідного Смоленська. Віщунка напророчила дівчині далеку дорогу, сповнені небезпек мандри, та зрештою тернистий шлях до щастя, а поруч з нею залишатиметься її вірний ринда (так в давнину називали особистого охоронця особи княжого роду), Стемід –лучник...
Для мене особливістю цієї книги стало те, що в процесі читання, читач, ніби, перебуває «всередині» сюжету, завжди у самому центрі всіх подій, «ходить» вулицями древнього Києва чи Смоленська, бачить наче на власні очі, багато оздоблений маєток князя, відчуває чари купальської ночі, коли молоді юнаки та дівчата стрибають через ритуальне вогнище закликаючи слов`янських богів подарувати плодючість Матері Землі, а людям – добрий урожай, достаток, довголіття та сімейне благополуччя.
В долях кожного з персонажів роману йдуть поруч відданість і зрада, благородство і підлість,любов та ненависть.
Думаю, що головний посил першої книги цієї трилогії у тому, що «Якщо хочеш щастя, борись за нього. Життя-це битва. Але не всяка битва вдається з самого початку. Зрештою перемагає той, хто не здається.» [c. 305].
Книга вчить не опускати рук, не втрачати промінчик надії на краще навіть у найскрутніших життєвих обставинах та ситуаціях. Ну а чим закінчаться перепетії на життєвому шляху, читачі дізнаються з наступних книг, адже кожна сторінка дарує насолоду вдумливо проведеного дозвілля, у якому можна почути шелест листя могутнього дуба та плескіт хвиль могутнього Дніпра.
Насамкінець додам, що книга припаде до смаку поціновувачам слов`янської міфології, давніх обрядів, традицій... аж до моторошного жертвоприношення Перунові –Громовержцю. Звісно, було б краще, якби книгу можна було б прочитати рідною українською мовою.
07.06.2021
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тернистий шлях до щастя
Симона Вилар «Светорада Золотая» - Х: «Клуб сімейного дозвілля». – 2009 -576 с.
Історичний роман Сімони Вілар «Светорада Золота» - ідеальний вибір для тих, хто полюбляє читати романи з продовженням. Події відбуваються у IX ст. у Київській Русі, за правління князя Ігоря. Смоленська княжна Светорада справжня золотоволоска, про чию красу складають легенди.
Красуню –смоленьку князівну віщий Олег обирає для Ігоря, аби підкорити Смоленськ та зміцнити владу молодого князя, а те, що відчувають молоді люди одне до одного – кохання чи раше ненависть, чи зможуть вони змиритись зі своєю долею, те покаже тільки час, а поки ж...
Норовлива княжна Светорада звикла підкорювати серця чоловіків. Була вродливою, знала собі ціну, дорогі пишні шати лише підкреслювали її стрункий дівочий стан. Вона звикла, що їй завжди підкорялися і обожнювали, не один багатий славний володар просив її руки у батька Егіля Золото...
Доля молодої княжни не буде легкою, безхмарною, наче безкрає небо над просторами рідного Смоленська. Віщунка напророчила дівчині далеку дорогу, сповнені небезпек мандри, та зрештою тернистий шлях до щастя, а поруч з нею залишатиметься її вірний ринда (так в давнину називали особистого охоронця особи княжого роду), Стемід –лучник...
Для мене особливістю цієї книги стало те, що в процесі читання, читач, ніби, перебуває «всередині» сюжету, завжди у самому центрі всіх подій, «ходить» вулицями древнього Києва чи Смоленська, бачить наче на власні очі, багато оздоблений маєток князя, відчуває чари купальської ночі, коли молоді юнаки та дівчата стрибають через ритуальне вогнище закликаючи слов`янських богів подарувати плодючість Матері Землі, а людям – добрий урожай, достаток, довголіття та сімейне благополуччя.
В долях кожного з персонажів роману йдуть поруч відданість і зрада, благородство і підлість,любов та ненависть.
Думаю, що головний посил першої книги цієї трилогії у тому, що «Якщо хочеш щастя, борись за нього. Життя-це битва. Але не всяка битва вдається з самого початку. Зрештою перемагає той, хто не здається.» [c. 305].
Книга вчить не опускати рук, не втрачати промінчик надії на краще навіть у найскрутніших життєвих обставинах та ситуаціях. Ну а чим закінчаться перепетії на життєвому шляху, читачі дізнаються з наступних книг, адже кожна сторінка дарує насолоду вдумливо проведеного дозвілля, у якому можна почути шелест листя могутнього дуба та плескіт хвиль могутнього Дніпра.
Насамкінець додам, що книга припаде до смаку поціновувачам слов`янської міфології, давніх обрядів, традицій... аж до моторошного жертвоприношення Перунові –Громовержцю. Звісно, було б краще, якби книгу можна було б прочитати рідною українською мовою.
07.06.2021
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
