Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.19
08:19
стояв мовчав дивився
на останній
багряний кленовий листок
на дереві під під’їздом
думаючи про своє
про листок хай останній
який ще
повисить ще нічо ще ого
на останній
багряний кленовий листок
на дереві під під’їздом
думаючи про своє
про листок хай останній
який ще
повисить ще нічо ще ого
2026.06.19
07:02
Вогнем негаснучим москва
Охоплена місцями, -
Лягла завіса димова,
Як Божий гнів, на храми.
Зійшла покара із небес
На москалів за вчинки,
Що спонукали світ увесь
Здійснить переоцінку
Охоплена місцями, -
Лягла завіса димова,
Як Божий гнів, на храми.
Зійшла покара із небес
На москалів за вчинки,
Що спонукали світ увесь
Здійснить переоцінку
2026.06.19
06:21
Жвріє вогник знеднілого сонця за містом -
встигну іще присмалити цигарку думок.
Вітер лабає на кабелях пісню джазисту,
свінг одтанцьовує - скок- йому все - перескок.
Не поспішаю сьогодні. Запаривши м'яти,
ковзаю поглядом з лоджії -з лету птахів.
встигну іще присмалити цигарку думок.
Вітер лабає на кабелях пісню джазисту,
свінг одтанцьовує - скок- йому все - перескок.
Не поспішаю сьогодні. Запаривши м'яти,
ковзаю поглядом з лоджії -з лету птахів.
2026.06.19
06:18
Коли облітала акація біла
і падав додолу обпечений цвіт,
я невиліковно любов'ю хворіла,
бо ліків від неї не вигадав світ.
Світилися очі небесним опалом,
шалено у грудях вистукував пульс.
Та Єва в мені крізь віки воскресала
і падав додолу обпечений цвіт,
я невиліковно любов'ю хворіла,
бо ліків від неї не вигадав світ.
Світилися очі небесним опалом,
шалено у грудях вистукував пульс.
Та Єва в мені крізь віки воскресала
2026.06.18
22:09
Танець у піску на морі ]
Атож, ось і ми, а точніш, ось і я, сам-один
Видимі речі, які були спільними, о давніше
Пам’ять розтягується, я вражений, чому би ні
Бо це був прегарний час, я сміявся
Часи змінилися, недосяжна ти, я не можу скаржитись
Були
Атож, ось і ми, а точніш, ось і я, сам-один
Видимі речі, які були спільними, о давніше
Пам’ять розтягується, я вражений, чому би ні
Бо це був прегарний час, я сміявся
Часи змінилися, недосяжна ти, я не можу скаржитись
Були
2026.06.18
20:12
Коли війна закінчилась, москалі завзято
Узялись про перемоги книжечки писати.
Тонни книжок написали про Московську битву,
Як їм удалося вперше ворога розбити,
Сталінградську, Курську, звісно, про взяття Берліна,
Як поставили фашистів вони на коліна.
Узялись про перемоги книжечки писати.
Тонни книжок написали про Московську битву,
Як їм удалося вперше ворога розбити,
Сталінградську, Курську, звісно, про взяття Берліна,
Як поставили фашистів вони на коліна.
2026.06.18
20:04
Війни невигойні стигмати.
Печаль Арахна тче і тче.
Виходить на узвишшя Мати
І руку прикладає до очей.
Кого там надивляє, – не питайте.
Про те в нас знають навіть малюки...
...Війни невигойні стигмати,
Невжеж ви оселились навіки?
Печаль Арахна тче і тче.
Виходить на узвишшя Мати
І руку прикладає до очей.
Кого там надивляє, – не питайте.
Про те в нас знають навіть малюки...
...Війни невигойні стигмати,
Невжеж ви оселились навіки?
2026.06.18
14:21
Лютує сіре небо грозове.
Живуть під ним приборкані міщани.
Безпосередність малюка Жерве
Зустрілася з підступністю Вальжана.
Знов заглушають Божу благодать
Реальності приземлені куплети.
Нічого не змінилося. Дзвенять
Живуть під ним приборкані міщани.
Безпосередність малюка Жерве
Зустрілася з підступністю Вальжана.
Знов заглушають Божу благодать
Реальності приземлені куплети.
Нічого не змінилося. Дзвенять
2026.06.18
12:57
Ми зійшлися, щоб множився рід,
Щоб зростав український нарід,
Та життя скерувало не так -
Ми злучали котів і собак.
Бо найперше цінує наш рід
Непоганий стабільний дохід,
А як треба продовжити рід -
Щоб зростав український нарід,
Та життя скерувало не так -
Ми злучали котів і собак.
Бо найперше цінує наш рід
Непоганий стабільний дохід,
А як треба продовжити рід -
2026.06.18
11:59
А кого я знайду на забутій стежині?
Може, Будду, а може, в лахмітті Христа.
Чи Конфуція в давній, старій одежині.
Ця стежина - пролог до нового хреста.
На зарослій і вкритій снігами стежині
Відшукаю забуті, затихлі слова,
Що сховались колись у зел
Може, Будду, а може, в лахмітті Христа.
Чи Конфуція в давній, старій одежині.
Ця стежина - пролог до нового хреста.
На зарослій і вкритій снігами стежині
Відшукаю забуті, затихлі слова,
Що сховались колись у зел
2026.06.18
10:15
Кінець! Я все колишнє перезрів.
Кольт у руці не виправить мій нрав,
та крапку покладе тому, як жив,
нехай і з тим, за що усе б віддав.
Моя душа неначе за дверми,
в яких немає клямки вороття
аби не повернути до юрми,
Кольт у руці не виправить мій нрав,
та крапку покладе тому, як жив,
нехай і з тим, за що усе б віддав.
Моя душа неначе за дверми,
в яких немає клямки вороття
аби не повернути до юрми,
2026.06.18
08:09
Вовк почув від Лиса вість,
Що разів, напевно, шість
У саду з'являвся гість,
Що кору і зелень їсть,
І від саду аж до гаю
Непокареним петляє,
Бо, не маючи утоми,
Відточив отак прийоми
Що разів, напевно, шість
У саду з'являвся гість,
Що кору і зелень їсть,
І від саду аж до гаю
Непокареним петляє,
Бо, не маючи утоми,
Відточив отак прийоми
2026.06.18
03:59
Поганий правнуче!
Ми, славний прадід твій,
не задля того це понаскладали,
щоб всяке падло,
опинившися в віддаленні,
про се ліпило, як йому намарено, й
грошву легку звивало у сувій
на сплату світла,
Ми, славний прадід твій,
не задля того це понаскладали,
щоб всяке падло,
опинившися в віддаленні,
про се ліпило, як йому намарено, й
грошву легку звивало у сувій
на сплату світла,
2026.06.17
22:45
Борис Скорбін (1904-1972; народився й провів молодість в Україні)
Ми діти тих, хто бій давав
самій Центральній Раді,
хто паровоз свій полишав,
йдучи на барикади.
Наш паровозе, мчи притьма,
Ми діти тих, хто бій давав
самій Центральній Раді,
хто паровоз свій полишав,
йдучи на барикади.
Наш паровозе, мчи притьма,
2026.06.17
21:35
неминучість намагається
влізти в душу ніби
їй мало того що вона і так
неминуча
мовби поганські боги
якім обов’язкова
маніфестація
неминучість ревно
влізти в душу ніби
їй мало того що вона і так
неминуча
мовби поганські боги
якім обов’язкова
маніфестація
неминучість ревно
2026.06.17
20:26
Я брав круті пороги без вагань,
Палив мости, не дбаючи про попіл.
Із безлічі безумних сподівань
Лишав собі лише гарячий клопіт.
Здавався світ підручним і малим,
Кохання — штормом, а невдачі — димом,
І кожен день у пошуках мети
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Палив мости, не дбаючи про попіл.
Із безлічі безумних сподівань
Лишав собі лише гарячий клопіт.
Здавався світ підручним і малим,
Кохання — штормом, а невдачі — димом,
І кожен день у пошуках мети
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
Тисячолітня історія зі скіфських курганів
На жаль, зараз багато шедеврів про які йдеться у книзі зараз знаходяться на окупованій російськими загарбниками території і про них можна дізнатися хіба що на книжкових сторінках. Як от наприклад, скіфське золото, золота пектораль чи кам`яні баби, художні полотна Марії Примаченко або ж палац «Ластівчине гніздо» у Криму.
Книга дуже корисна та цікава для розширення світогляду та доповнення знань про історію мистецтва, нумізматику, археологію, іконопис, предмети декоративно – ужиткового мистецтва, міфологію та надзвичайно багато інших галузей різних наук.
Видання написане авторським колективом фахівців, які дуже доступною мовою розповідають про «скарби тисячолітньої історії зі скіфських курганів, давні книги, видатні пам’ятки писемності, архітектури, скульптури, живопису».
Книга дає можливість зрозуміти, що Київська Русь, Київ, а отже і Україна завжди була є і буде видатним центром культури, політики, економіки, літератури з найвищими цивілізаційними, моральними, духовними європейськими цінностями.
Гортаючи сторінки книги, відчуваєш гордість за те, що ти українець, частинка нашого мужнього, волелюбного народу, для якого свобода рідного краю завжди була понад усе. Мене вразили описи побуту та, іноді, жорстоких обрядів та принципів скіфських воїнів, котрі ні на кого не нападали, але ніколи не залишали живими загарбників, що наважилися плюндрувати їхню землю.
Дізнався багато нових назв та понять, як наприклад, горит – футляр для стріл для лука. В тексті книги описано багато міфів, легенд, обрядів слов`янської, грецької, римської, кельтської, єгипетської міфології. Якщо ви цікавитеся пантеоном давніх богів, то щиро рекомендую звернути увагу на цю книгу.
«100 найвідоміших шедеврів України» це – прекрасний дарунок усім, хто хоче дізнатися більше про фрески у Софії Київській, стиль та особливості роботи видатної художниці Марії Примаченко, Катерини Білокур та багатьох інших митців. Якщо не маєте можливості поїхати в парк «Софіївка» або Олеський замок, то це видання допоможе відчути цю атмосферу пам`яток архітектури, що збереглися до нашого часу.
В певному сенсі, це – енциклопедичне видання і зовсім не обов`язково читати його повністю. Можете обрати для читання той текст, який буде цікавим саме для вас. Після прочитання стануть ближчими цінності України та історична пам`ять нашої нації, яку ворог – російський окупант так завзято намагається знищити, привласнити, змусити нас забути, можливо, саме у ці хвилини.
Книга має стати настільною для кожного українця, але її також варто перекладати іноземними мовами, щоб відкрити самобутність української культури, живопису, мистецтва для інших країн та народів світу.
14.05.2022
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тисячолітня історія зі скіфських курганів
Ламонова, Т. Романовська, М. Русяєва та ін. «100 найвідоміших шедеврів України» – К: «Автограф». 2004 – 496 с.
Книга «100 найвідоміших шедеврів України» це тематичне видання у якому допитливий читач дізнається про найвидатніші пам`ятки археології, архітектури, історії, мистецтва, зброї монет та багатьох інших артефактів минулого. Незважаючи на значний обсяг фактів, статистичних даних, наукової інформації, книга читається легко і захоплююче.
На жаль, зараз багато шедеврів про які йдеться у книзі зараз знаходяться на окупованій російськими загарбниками території і про них можна дізнатися хіба що на книжкових сторінках. Як от наприклад, скіфське золото, золота пектораль чи кам`яні баби, художні полотна Марії Примаченко або ж палац «Ластівчине гніздо» у Криму.
Книга дуже корисна та цікава для розширення світогляду та доповнення знань про історію мистецтва, нумізматику, археологію, іконопис, предмети декоративно – ужиткового мистецтва, міфологію та надзвичайно багато інших галузей різних наук.
Видання написане авторським колективом фахівців, які дуже доступною мовою розповідають про «скарби тисячолітньої історії зі скіфських курганів, давні книги, видатні пам’ятки писемності, архітектури, скульптури, живопису».
Книга дає можливість зрозуміти, що Київська Русь, Київ, а отже і Україна завжди була є і буде видатним центром культури, політики, економіки, літератури з найвищими цивілізаційними, моральними, духовними європейськими цінностями.
Гортаючи сторінки книги, відчуваєш гордість за те, що ти українець, частинка нашого мужнього, волелюбного народу, для якого свобода рідного краю завжди була понад усе. Мене вразили описи побуту та, іноді, жорстоких обрядів та принципів скіфських воїнів, котрі ні на кого не нападали, але ніколи не залишали живими загарбників, що наважилися плюндрувати їхню землю.
Дізнався багато нових назв та понять, як наприклад, горит – футляр для стріл для лука. В тексті книги описано багато міфів, легенд, обрядів слов`янської, грецької, римської, кельтської, єгипетської міфології. Якщо ви цікавитеся пантеоном давніх богів, то щиро рекомендую звернути увагу на цю книгу.
«100 найвідоміших шедеврів України» це – прекрасний дарунок усім, хто хоче дізнатися більше про фрески у Софії Київській, стиль та особливості роботи видатної художниці Марії Примаченко, Катерини Білокур та багатьох інших митців. Якщо не маєте можливості поїхати в парк «Софіївка» або Олеський замок, то це видання допоможе відчути цю атмосферу пам`яток архітектури, що збереглися до нашого часу.
В певному сенсі, це – енциклопедичне видання і зовсім не обов`язково читати його повністю. Можете обрати для читання той текст, який буде цікавим саме для вас. Після прочитання стануть ближчими цінності України та історична пам`ять нашої нації, яку ворог – російський окупант так завзято намагається знищити, привласнити, змусити нас забути, можливо, саме у ці хвилини.
Книга має стати настільною для кожного українця, але її також варто перекладати іноземними мовами, щоб відкрити самобутність української культури, живопису, мистецтва для інших країн та народів світу.
14.05.2022
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Огляд роману „Пригоди Тартарена із Тараскона” французького письменника Альфонса Доде"
• Перейти на сторінку •
"Тернистий шлях до щастя "
• Перейти на сторінку •
"Тернистий шлях до щастя "
Про публікацію
