У цьому романі автор змальовує типового міщанина, думки і мрії якого не відповідають життєвим обставинам. Він втратив почуття реальності через захоплення пригодницькими романами Гюстава Евмера і Фенімора Купера. Це -«Дон Кіхот і Санчо Панса в одній особі». Коли Тартарен –Дон Кіхот фантазує, прагне подвигів, поєдинків з невідомими ворогами, убиває десятків два левів, відважно зносить всі незручності небезпечних пригод, то Тартарен – Санчо Панса хоче залишатися вдома насолоджуватися спокійним життям, відпочивати у м’якому ліжку, ласувати смачними стравами.

Тартарен сприймав свої мрії та фантазії за реальність і був переконаний, що побував у Шанхаї, хоч ця поїздка відбулася тільки в його уяві і якби хтось сказав, що він вигадує, він би обурився.
Через деякий час він дійсно вирушив до Алжиру полювати на левів. Арабів-носіїв він сприймає за піратів, і лише в кінці роману розуміє, що його кохана Байя – розпусна жінка, а князь Чорногорський просто шахрай і злочинець, який вкрав гаманець Тартарена, коли той вийшов за місто полювати на левів, хоч їх там ніколи не було. Однак повернувшись додому, він розповідає про свої фантастичні пригоди.

Письменник змальовує розруху, яку в Алжир принесли французькі колонізатори. Скрізь занедбані селища, знедолені тубільці, але цього Тартарен не бачив, він хотів бачити левів чи інші страховиська.
Жорстокі колонізатори, які прагнули збагачення, ні за що ні про що наказували бити алжирців палицями по п’ятах, а їхні служтелі чинили неправедний суд над алжирцями, що помирають з голоду.

Тартарен – втілення негативних якостей людини: марнославства, балакучості та фантазування.
21.01.2021.