На морі і на теплому пісочку
Ти грієш пузо, п’єш своє пивко…
А ввечері посадиш п’яту точку
У барі, де куняє твій бровко.

Прокинешся в обід, не на світанку,
Потягнешся ліниво. Добре як!
Дружина поруч, нібито вакханка,
Розкинулась у сні. З вікна свіжак

Подув і обвіває тихим вітром…
А в ці часи іде на фронті бій!
І ворог б’є підступно, хижо, хитро,
Життя бере воєнний кровопій.

З гранатометів розпочався ранок
Для воїна, що захищає нас.
Яка вода, який іще сніданок!
Протриматись би невеликий час.

І гатить ворог прямо на окопи,
Там помирають хлопці молоді.
І де ж ви є Америки, Європи,
Що залишили нас в оцій біді?

Ви дивитесь на нас і винувато
Відводите очиці просто в бік.
Не помогли скрутити в’язи кату,
Що воювати людство все прирік.

Що вбив народу по світах мільйони,
Від цього сиріт скільки і калік!
Мовчать Берліни, ситі Вашінгтони,
Коли в бою вмирає чоловік.

Голосить в хаті українська мати,
Чий син убитий на війні поліг…
Той, що на морі, стане захищати,
Свою дитину, жінку і поріг.

Відкупиться і буде тихо жити,
Для чого брати в руки автомат…
А син сусіда буде ще служити,
Допоки військо тут тримає кат.

І зараз поруч є дві України:
В Донбасі довго тягнеться війна,
Для іншої пивко, м’ясце, хлібина…
Розділена… У цім чия вина?
14.07.20