побудуй мені дім, щоб всередині декор і червона цегла,
щоб зелена канапа та з червленого дерева стелажі для моря книжок.
і у ньому моїм думкам буде вільно, а тілу прозорому тепло,
і у ньому час протікатиме, як протікає крізь пальці білий пісок.
і хай — стеля, як небо, а стіни, наче самшитові стебла.

спротив, що я поетка сильніший за торнадо, за плач обгорілої вишні,
в житті усе вимірюється логічними фактами, що вірою із дитинства,
ніщо не віщувало біди, але малою вигукнула:
— Дай мені слово, Всевишній!
відтоді воно у мені звірятком живе, а розгнівається, то левом вистрибне,
як виструбують чари відьмацькі із старовинного персня.

заспокоюю його, наливаю яблуневого соку, купляю сріблясті сукні,
завиваю його, як волосся на бігуді та кажу:
— Сік смакуй та до серця мого не стукай!
Навіщо тобі хворе суспільство, де замість радості — суцільна мука?
То — плітки, то— насмішки, то — критики, а критиків, як серпневих мух...
і дорога важка, як не камінь, то в обличчя липка пилюка.

Сиди тихо і не треба про високе з ілюзорними опонентами…
Описуй стиглість солодкого гранату, пори року та розквітлі гладіолуси за вікном.
а воно, аж висвистує розгнівано:
— Я твоя зброя, то скинь, хоч на іншу планету!
Я у тобі не для того палаю, щоб ти боялась мене перед кожним сном!
Хто ти: Виросла Герда, зморена Анна, чи ображена Гретель?

беру реванші, щоб відпочити, бо ображати душу—така марнота,
переконую себе:
— Пишу для себе і це—випадково !
рими ніжні, як вечірні зорі, спадають ранками, наче сусальне золото,
чомусь сьогодні знову зізналась в любові великому слову…

цей асфальт, це каміння, цей погляд байдужий і гострий.
що до вроків мені, як прозріння відбудеться скоро?
я вже звикла: вдих – видих… І квіти тут штучні і гості,
а вжахнутися гострого — сором, який же це сором!

побудуй мені дім, бо я більшого щастя уже не хочу,
щоб фіранки прозорі в сніжинках, щоб дихати було легко,
мені дім цей потрібен, щоб гравсь наш малесенький хлопчик
і усі книжки прочитав із батьківської бібліотеки.

побудуй мені дім,
поки вірші мої гніздяться,
поки з вирію прилітають білі лелеки.