ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2024.04.22
08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак
2024.04.22
08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
2024.04.22
07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
2024.04.22
07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
2024.04.22
05:47
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
2024.04.21
22:16
МАГІСТРАЛ
Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Мелодія, пригнічена журбою
Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Мелодія, пригнічена журбою
2024.04.21
21:42
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…
Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…
Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.04.15
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Вовк (1973) /
Критика | Аналітика
ПЕРШИЙ або Малий Спас – МЕДОВИЙ і МАКОВІЙ
За церковною легендою, у перший день серпня зародилося дерево, з якого згодом зробили хрест і на ньому розіп’яли Ісуса Христа.
У царській скарбниці у Константинополі в храмі Святої Софії зберігалася реліквія - частинки деревини хреста, на якому розіп'яли Христа. Вони були наділені чудотворною силою, зцілювали і могли зупиняти епідемії у Візантії. У жарку пору священнослужителі з метою відвертання хвороб та очищення від злих духів виносили з храму ці частинки і проходили з ними по вулицях міста, прямуючи до водоймищ.
За допомогою Животворного хреста освячували воду, щоб вона стала чистішою та щоб йшли дощі у спеку.
За переказами цього дня 988 року хрестився князь Володимир. У Київській державі під час свята «Винесення чесних древ Животворного Хреста Господного» при богослужінні відбувалося винесення хреста на середину храму і поклоніння йому, а після літургії — хресний хід до води. В Україні цей звичай перетворився на хресні ходи до річок, водоймищ та озер. Вода освячувалася і після цього в ній купалися, а також купали худобу, щоб вона не хворіла. Традиційно саме в цей час освячували нові колодязі і чистили старі.
Перший Спас важко віднести до свят, тому що в цей день починається Успенський піст – «Спасівка». Він триває два тижні з 14 по 27 серпня. За своєю суворістю він такий же, як і Великий піст. Не можна їсти ні м'ясного, ні молочного. На Маковія готують пісний борщ з грибами. Віруючі намагаються зранку нічого не їсти, аж поки не вип'ють свяченої води. Обрядовою їжею цього дня є «шулики», або «ломанці». Готують «ломанці» так: печуть пісні коржі на соді, ламають на дрібні шматочки і заливають свіжовикачаним медом з перетертим маком. Цю страву залюбки їдять діти.
Перший Спас називається ще «Медовим»: стільники наповнені медом, бджолам пора влаштовуватися на зимівлю. Отже, можна спробувати свіжого меду. Тільки після освячення першого меду в церкві можна було розговлятися.
У Першого Спаса є ще одна назва - «Маковій»: у цей час на півдні Русі достигав мак. У церковному християнському календарі 14 серпня - день пам'яті сімох святих Старого Завіту - мучеників Маккавеїв: Авіма, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма і Маркела, їх матері Соломії та вчителя їх Єлеазара, які в 166 р до н. е. очолили повстання за віру в єдиного Бога і були за це жорстоко покарані.
Свято на честь св. мучеників Маккавеїв (у народі – «Маковія») пов’язане із збиранням маку і його освяченням, протягом року з нього печуть маковики та інше печиво, виготовлене з борошна, меду і товченого маку.
За давніми уявленнями наших предків-слов’ян про виникнення Життя з Води, в данину пам’яті про усіх мешканців Водяної стихії – Водяників та Русалок, на «Маковія» українці освячують криниці, прикрашають їх «маковійним зіллям» та довкола них водять хороводи.
Цього дня хворі на пропасницю купаються в річці, бо вода на свято Маковія вважається цілющою.
Свято Маковія одне з найпоетичніших і найшановніших в Україні. Цього дня у церквах українці святять воду, квіти й мак. До церкви приносять букети з особливих трав та збіжжя – «маковійчики» або «маковійки», які мають бути різнобарвними, перетнуті червоною стрічкою. В них добирають різні квіти: чорнобривці і жоржини, айстри і гвоздики, а також різні трави, які в народі називають «зіллям» чи «зіллячком» - чебрець, миколайчики, чорнобривці, руту-м’яту, васильки, материнку, роман-зілля, зелен-барвінок та будяк-пристрітник. Крім того, можна всередину додати невеличку квітку соняшника, а також колоски зернових і голівки дикого маку, що зветься «видюком», – їх в’яжуть у невеличкі пучечки по кілька штук. Кожне зілля чи квітка має своє призначення. Рута-м’ята оберігає господарів від усякої напасті та додає здоров’я. Ласкавці необхідні, щоб в сім’ї панували злагода ласка та любов. Кудрявці потрібні, щоб у хлопців чуби були кучерявими та щоб їх дівчата любили. Соняшник уособлює сонце, тому сприяє процвітанню родини, гарній долі. Колоски пшениці, жита та вівса символізують Життя і Божий Промисел. Призначення маку-«видюка», миколайчиків, рути вирізняється з-поміж усіх квітів і трав, що входять до «маковійного букету», – ці рослини захищають господарів від нечистої сили. Мак-«видюк» росте завжди на гепатогенних зонах землі, чим вирівнює енергетичне поле цієї місцини подібно дубу. Освячений на Маковія «мак-видюк» здатний притягувати до себе і знищувати нечисту силу, ним обсипають хату знадвору, навіть все подвір’я, «щоб відьми не доїли корів і не приносили уроків», а до дому не навідувалися «ходячі» покійники. Після освячення маковійний букет квітів – «маковійку» та голівки маку кладуть за образи і зберігають до весни. Весною мак розсівали по городу, а засушені квіти на Благовіщення вплітали дівчатам у волосся — «щоб не випадало».
У народі кажуть, що Перший Спас — це проводи літа:
«Прийшов Перший Спас – пішло літо від нас».
Цього дня починають відлітати ластівки. Ластівка весну починає і осінь накликає.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ПЕРШИЙ або Малий Спас – МЕДОВИЙ і МАКОВІЙ
(14 серпня – вшанування животворящого Хреста Господнього)
Перший Спас у християнській традиції називається "Походженням або Винесенням чесних древ Хреста Господня». Свято «Винесення чесних древ Животворного Хреста Господнього» прийшло до нас з Візантії, де було встановлене не пізніше ІХ століття.
За церковною легендою, у перший день серпня зародилося дерево, з якого згодом зробили хрест і на ньому розіп’яли Ісуса Христа.
У царській скарбниці у Константинополі в храмі Святої Софії зберігалася реліквія - частинки деревини хреста, на якому розіп'яли Христа. Вони були наділені чудотворною силою, зцілювали і могли зупиняти епідемії у Візантії. У жарку пору священнослужителі з метою відвертання хвороб та очищення від злих духів виносили з храму ці частинки і проходили з ними по вулицях міста, прямуючи до водоймищ.
За допомогою Животворного хреста освячували воду, щоб вона стала чистішою та щоб йшли дощі у спеку.
За переказами цього дня 988 року хрестився князь Володимир. У Київській державі під час свята «Винесення чесних древ Животворного Хреста Господного» при богослужінні відбувалося винесення хреста на середину храму і поклоніння йому, а після літургії — хресний хід до води. В Україні цей звичай перетворився на хресні ходи до річок, водоймищ та озер. Вода освячувалася і після цього в ній купалися, а також купали худобу, щоб вона не хворіла. Традиційно саме в цей час освячували нові колодязі і чистили старі.
Перший Спас важко віднести до свят, тому що в цей день починається Успенський піст – «Спасівка». Він триває два тижні з 14 по 27 серпня. За своєю суворістю він такий же, як і Великий піст. Не можна їсти ні м'ясного, ні молочного. На Маковія готують пісний борщ з грибами. Віруючі намагаються зранку нічого не їсти, аж поки не вип'ють свяченої води. Обрядовою їжею цього дня є «шулики», або «ломанці». Готують «ломанці» так: печуть пісні коржі на соді, ламають на дрібні шматочки і заливають свіжовикачаним медом з перетертим маком. Цю страву залюбки їдять діти.
Перший Спас називається ще «Медовим»: стільники наповнені медом, бджолам пора влаштовуватися на зимівлю. Отже, можна спробувати свіжого меду. Тільки після освячення першого меду в церкві можна було розговлятися.
У Першого Спаса є ще одна назва - «Маковій»: у цей час на півдні Русі достигав мак. У церковному християнському календарі 14 серпня - день пам'яті сімох святих Старого Завіту - мучеників Маккавеїв: Авіма, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма і Маркела, їх матері Соломії та вчителя їх Єлеазара, які в 166 р до н. е. очолили повстання за віру в єдиного Бога і були за це жорстоко покарані.
Свято на честь св. мучеників Маккавеїв (у народі – «Маковія») пов’язане із збиранням маку і його освяченням, протягом року з нього печуть маковики та інше печиво, виготовлене з борошна, меду і товченого маку.
За давніми уявленнями наших предків-слов’ян про виникнення Життя з Води, в данину пам’яті про усіх мешканців Водяної стихії – Водяників та Русалок, на «Маковія» українці освячують криниці, прикрашають їх «маковійним зіллям» та довкола них водять хороводи.
Цього дня хворі на пропасницю купаються в річці, бо вода на свято Маковія вважається цілющою.
Свято Маковія одне з найпоетичніших і найшановніших в Україні. Цього дня у церквах українці святять воду, квіти й мак. До церкви приносять букети з особливих трав та збіжжя – «маковійчики» або «маковійки», які мають бути різнобарвними, перетнуті червоною стрічкою. В них добирають різні квіти: чорнобривці і жоржини, айстри і гвоздики, а також різні трави, які в народі називають «зіллям» чи «зіллячком» - чебрець, миколайчики, чорнобривці, руту-м’яту, васильки, материнку, роман-зілля, зелен-барвінок та будяк-пристрітник. Крім того, можна всередину додати невеличку квітку соняшника, а також колоски зернових і голівки дикого маку, що зветься «видюком», – їх в’яжуть у невеличкі пучечки по кілька штук. Кожне зілля чи квітка має своє призначення. Рута-м’ята оберігає господарів від усякої напасті та додає здоров’я. Ласкавці необхідні, щоб в сім’ї панували злагода ласка та любов. Кудрявці потрібні, щоб у хлопців чуби були кучерявими та щоб їх дівчата любили. Соняшник уособлює сонце, тому сприяє процвітанню родини, гарній долі. Колоски пшениці, жита та вівса символізують Життя і Божий Промисел. Призначення маку-«видюка», миколайчиків, рути вирізняється з-поміж усіх квітів і трав, що входять до «маковійного букету», – ці рослини захищають господарів від нечистої сили. Мак-«видюк» росте завжди на гепатогенних зонах землі, чим вирівнює енергетичне поле цієї місцини подібно дубу. Освячений на Маковія «мак-видюк» здатний притягувати до себе і знищувати нечисту силу, ним обсипають хату знадвору, навіть все подвір’я, «щоб відьми не доїли корів і не приносили уроків», а до дому не навідувалися «ходячі» покійники. Після освячення маковійний букет квітів – «маковійку» та голівки маку кладуть за образи і зберігають до весни. Весною мак розсівали по городу, а засушені квіти на Благовіщення вплітали дівчатам у волосся — «щоб не випадало».
У народі кажуть, що Перший Спас — це проводи літа:
«Прийшов Перший Спас – пішло літо від нас».
Цього дня починають відлітати ластівки. Ластівка весну починає і осінь накликає.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"ДРУГИЙ СПАС (Великий) - ЯБЛУЧНИЙ (етнографія)"
• Перейти на сторінку •
"Ну щоб, здавалось, за дива..."
• Перейти на сторінку •
"Ну щоб, здавалось, за дива..."
Про публікацію