Якось, переглядаючи свої фото поруч із колегами, я помітила, що у мене найменша голова. Просто факт. Але цей факт мене здивував. Спочатку, я подумала, що це через те, що я дівчинка. Але, подивилася на інші фото, вже з колегами-дівчатами і зрозуміла, що і серед них у мене найменша голова. Потім я взяла фото класу, групи з університету, піонертабору... І скрізь моя голова відрізнялася розмірами! Мене осяяла здогадка: а раптом я серед них найдурніша?
І справді: чому про деяких говорять семи п'ядей у чолі? І скільки це п'ядь та яка тоді ідеальна голова? При цьому, п'ядь - це 18 см. Виходить сім п'ядей це мені до пояса практично. 1,20 см. Прикольно. І це тільки чоло!
Потім я заглибилася в теорії, які підтверджують, що чим більший мозок, тим розумніша людина. Але, як виявилось, усі вони були спростовані. Чому ж у мене така маленька голова?
Ну, загалом, якщо судити з побудови скелета, то в мене тонка кістка і, відповідно, велику голову носити такому скелету було б важко. Але чи не робить це мене дурнішою у порівнянні з усіма іншими?
Так, я зовсім не знаю математики. Але це тому, що моя шкільна вчителька, Оселедиця, постійно тремтіла: у неї була якась хвороба. І я, будучи дитиною, була вражена цим так, що і ні на що інше не могла звертати увагу під час уроку. Так, я думала: ну чому вона трясеться? Зараз її голова від трясучки відірветься і покотиться мені на парту... А чому вона стала такою чи і завжди була? Ходили чутки, що її коханий загинув, і через це вона стала такою. Мені було її шкода. Я вигадувала їй історію кохання, якого не знала напевно. У своїй уяві вбирала її в гарне вбрання і проводила на бал, ніби добра фея з казки про Попелюшку... Здається, тому, я і не знаю математики. А не тому, що я дурна.
Потім я згадала, як важко мені давалася юриспруденція. Але чи не тому так було, що я зовсім була непідкована теорією, і коли ми вчили і здавали в академії цивільне право, у мене був малюк, про якого я думала, як би швидше нагодувати. У своїх, насамперед, інтересах. Тому що не годувати немовля боляче. І температура піднімається, навіть. Але потім я начебто освоїла право. І навіть адвокатом стала. І почала вести складні справи, які ніхто не хоче... А я хочу, мені цікаво.
І ще згадала, як легко мені давалося навчання на філфаку. Не серед відмінників я була, але й не в хвості ж. Це тому, що в мене малюка тоді ще не було, а розумний розум був.
Потім ще я не знаю багато розумних слів, звісно... Наприклад, каподастр. Хто зна, що це. Але не тому, що дурна. А просто не стикалася. З кадастром стикалася. Скільки завгодно. Я в нього щодня ходжу. А з каподастром жодного разу. Коротше, ось якого неоригінального висновку я дійшла: головне не розмір мозку або голови, а вміння ними користуватися.