ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.06.12 22:23
Ти прийшов невипадково
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.

Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла

хома дідим
2026.06.12 20:11
сьогодні графоманія
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій

Олена Побийголод
2026.06.12 18:47
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)

Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.

    Нам пісня в праці й житті помагає,

Борис Костиря
2026.06.12 13:39
Розпливається перед очима
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.

Розпливаються сталі поняття

Татьяна Квашенко
2026.06.12 12:40
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.

У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене

Іван Потьомкін
2026.06.12 09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н

Віктор Кучерук
2026.06.12 07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.

Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -

С М
2026.06.11 21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це

Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про

Роксолана Вірлан
2026.06.11 20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.

Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі

Євген Федчук
2026.06.11 17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при

Ігор Терен
2026.06.11 15:56
Коли пора іти до дна
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.

***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...

Борис Костиря
2026.06.11 15:44
Я у царстві ялинок бреду.
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.

Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,

Володимир Ляшкевич
2026.06.11 13:22
Щоденність – тиха, непримітно-звична плином.
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.

Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.

Злітають звідтіля провіщення всілякі -

Тетяна Левицька
2026.06.11 08:10
Везувій винищив Помпеї
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.

Охмуд Песецький
2026.06.11 07:41
Як інакше назвати довге чекання чогось для тебе важливого? Певно, хворобою, яку треба перенести, знаючи, що вона не марна і колись відпустить. Ти ковтаєш казенні ліки у палаті своєї байдужості до всього, що є довкола, і слухаєш лікаря часу. Він лікує мов

хома дідим
2026.06.11 06:54
верлібри дуже навіть
експортний артикул
якщо у тебе є
чого продати
їм
читачам трактатів
молодняку на слемі
панночкам серпанковим
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Малєєва (1981) / Публіцистика

 Про каподастр (не плутати з кадастром!)
Якось, переглядаючи свої фото поруч із колегами, я помітила, що у мене найменша голова. Просто факт. Але цей факт мене здивував. Спочатку, я подумала, що це через те, що я дівчинка. Але, подивилася на інші фото, вже з колегами-дівчатами і зрозуміла, що і серед них у мене найменша голова. Потім я взяла фото класу, групи з університету, піонертабору... І скрізь моя голова відрізнялася розмірами! Мене осяяла здогадка: а раптом я серед них найдурніша?
І справді: чому про деяких говорять семи п'ядей у чолі? І скільки це п'ядь та яка тоді ідеальна голова? При цьому, п'ядь - це 18 см. Виходить сім п'ядей це мені до пояса практично. 1,20 см. Прикольно. І це тільки чоло!
Потім я заглибилася в теорії, які підтверджують, що чим більший мозок, тим розумніша людина. Але, як виявилось, усі вони були спростовані. Чому ж у мене така маленька голова?
Ну, загалом, якщо судити з побудови скелета, то в мене тонка кістка і, відповідно, велику голову носити такому скелету було б важко. Але чи не робить це мене дурнішою у порівнянні з усіма іншими?
Так, я зовсім не знаю математики. Але це тому, що моя шкільна вчителька, Оселедиця, постійно тремтіла: у неї була якась хвороба. І я, будучи дитиною, була вражена цим так, що і ні на що інше не могла звертати увагу під час уроку. Так, я думала: ну чому вона трясеться? Зараз її голова від трясучки відірветься і покотиться мені на парту... А чому вона стала такою чи і завжди була? Ходили чутки, що її коханий загинув, і через це вона стала такою. Мені було її шкода. Я вигадувала їй історію кохання, якого не знала напевно. У своїй уяві вбирала її в гарне вбрання і проводила на бал, ніби добра фея з казки про Попелюшку... Здається, тому, я і не знаю математики. А не тому, що я дурна.
Потім я згадала, як важко мені давалася юриспруденція. Але чи не тому так було, що я зовсім була непідкована теорією, і коли ми вчили і здавали в академії цивільне право, у мене був малюк, про якого я думала, як би швидше нагодувати. У своїх, насамперед, інтересах. Тому що не годувати немовля боляче. І температура піднімається, навіть. Але потім я начебто освоїла право. І навіть адвокатом стала. І почала вести складні справи, які ніхто не хоче... А я хочу, мені цікаво.
І ще згадала, як легко мені давалося навчання на філфаку. Не серед відмінників я була, але й не в хвості ж. Це тому, що в мене малюка тоді ще не було, а розумний розум був.
Потім ще я не знаю багато розумних слів, звісно... Наприклад, каподастр. Хто зна, що це. Але не тому, що дурна. А просто не стикалася. З кадастром стикалася. Скільки завгодно. Я в нього щодня ходжу. А з каподастром жодного разу. Коротше, ось якого неоригінального висновку я дійшла: головне не розмір мозку або голови, а вміння ними користуватися.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-12-22 22:05:57
Переглядів сторінки твору 635
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.874 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.719 / 5.34)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.859
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.04.10 23:03
Автор у цю хвилину відсутній