
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.20
21:49
Скелети дерев - як легіон,
розбитий на полі бою
у битві з безглуздям.
Скелети дерев - як оголений смисл,
позбавлений зайвих слів,
зайвої метушні, театральності,
непотрібних ефектів.
Скелети дерев - як застиглі
розбитий на полі бою
у битві з безглуздям.
Скелети дерев - як оголений смисл,
позбавлений зайвих слів,
зайвої метушні, театральності,
непотрібних ефектів.
Скелети дерев - як застиглі
2025.08.20
18:16
У кожному дереві –
Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –
Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –
2025.08.20
10:34
як морський штиль узявся до зброї
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!
ця незграбність
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!
ця незграбність
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття
2025.08.20
09:32
серпня - День народження письменника світового рівня, одного з останніх могікан-шістдесятників,
майстра психологічної і готичної прози, яскравого інтерпретатора українського літературного бароко
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешев
майстра психологічної і готичної прози, яскравого інтерпретатора українського літературного бароко
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешев
2025.08.20
05:55
Я вірю не кожному слову,
Бо сумніви маю, що ти
Сховаєшся в сутінках знову
І зможеш до мене прийти.
А поки збираєшся звідси
Податися в рідні краї, –
Світання блакитного відсвіт
Забарвив зіниці твої.
Бо сумніви маю, що ти
Сховаєшся в сутінках знову
І зможеш до мене прийти.
А поки збираєшся звідси
Податися в рідні краї, –
Світання блакитного відсвіт
Забарвив зіниці твої.
2025.08.20
05:02
Я тебе не зустрів, і не треба красивих метафор,
Це заїжджене "потім" нічого мені не дає.
Незачинені двері, забутий опущений прапор,
Приховають сьогодні і щастя, і горе моє.
Я тебе не зустрів. Не судилося. Що тут казати!
У самотності тихо минають
Це заїжджене "потім" нічого мені не дає.
Незачинені двері, забутий опущений прапор,
Приховають сьогодні і щастя, і горе моє.
Я тебе не зустрів. Не судилося. Що тут казати!
У самотності тихо минають
2025.08.19
22:24
Цвіте сонях,
повитий крученими паничами.
Сонячно й вітряно.
Гойдаються квіти
моєї маленької
України коло хати.
Півколо синього неба
пише серпневу симфонію
повитий крученими паничами.
Сонячно й вітряно.
Гойдаються квіти
моєї маленької
України коло хати.
Півколо синього неба
пише серпневу симфонію
2025.08.19
21:27
Природа виявила геніальність
У тому, що створила цей шедевр, -
Твою красу, не схожу на банальність,
У миготінні первісних дерев.
Твоя душа, напевно, теж прекрасна,
Як і твоя небачена краса,
Яка мене заглибила у щастя,
У тому, що створила цей шедевр, -
Твою красу, не схожу на банальність,
У миготінні первісних дерев.
Твоя душа, напевно, теж прекрасна,
Як і твоя небачена краса,
Яка мене заглибила у щастя,
2025.08.19
14:42
Не думай люба і кохана,
Я не забув про тебе, ні.
Життям придавлений і гнаний,
Я вірю, вірю в кращі дні.
Я вірю в те, що все печальне,
Облишить нас хоча б на мить.
Хоч горе тисне так навально,
Я не забув про тебе, ні.
Життям придавлений і гнаний,
Я вірю, вірю в кращі дні.
Я вірю в те, що все печальне,
Облишить нас хоча б на мить.
Хоч горе тисне так навально,
2025.08.19
13:45
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Ассоль
М
Ассоль
М
2025.08.19
13:10
Із Бориса Заходера
Пішов Сергійко в перший клас.
Школяр, як не крути!
Він рахувати вміє в нас
уже до десяти!
Такий учений, загалом,
Пішов Сергійко в перший клас.
Школяр, як не крути!
Він рахувати вміє в нас
уже до десяти!
Такий учений, загалом,
2025.08.19
13:02
Лідери думки... оті, що вгорі –
параноїчні тирани-царі
мають ходулі і мешти...
перевзуваються поводирі,
ну і тому є нові і старі
парадоксальні ефекти.
ІІ
параноїчні тирани-царі
мають ходулі і мешти...
перевзуваються поводирі,
ну і тому є нові і старі
парадоксальні ефекти.
ІІ
2025.08.19
12:36
Стерня навколо їжачиться,
над нею хмари білі - не знамена.
Ряхтять перед очима числа,
і поступово тане літня сцена.
А далі як? Вітри на гривах
дерев, що скинули плоди додолу,
сиренний сплін, доба розбита?
Вирішує лише ґаздиня-доля.
над нею хмари білі - не знамена.
Ряхтять перед очима числа,
і поступово тане літня сцена.
А далі як? Вітри на гривах
дерев, що скинули плоди додолу,
сиренний сплін, доба розбита?
Вирішує лише ґаздиня-доля.
2025.08.19
09:23
Сьогодні легендарний вокаліст культового гурту «Deep Purple», перший виконавець партії Ісуса Христа в рок-опері «Ісус Христос - суперзірка» зустрічає поважний ювілей.
Щиро вітаємо видатного музиканта, який від перших днів війни активно підтримує Україну!
Щиро вітаємо видатного музиканта, який від перших днів війни активно підтримує Україну!
2025.08.19
07:25
Жив без жінки у холодних снах,
Радості лишалося на денці.
Ну, а нині на душі весна,
Овид у шафрановій веселці.
Казку вимальовує стилО
І дарує вірш гарячий Єві.
О, дружино! Світла джерело!
Радості лишалося на денці.
Ну, а нині на душі весна,
Овид у шафрановій веселці.
Казку вимальовує стилО
І дарує вірш гарячий Єві.
О, дружино! Світла джерело!
2025.08.19
05:48
Стрічаються повсюди
Печалі та жалі, –
Бідою вбиті люди
На долю вічно злі.
Коли в минуле кане
Земного щастя блиск, –
Роз’ятрюються рани,
Підвищується тиск.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Печалі та жалі, –
Бідою вбиті люди
На долю вічно злі.
Коли в минуле кане
Земного щастя блиск, –
Роз’ятрюються рани,
Підвищується тиск.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олена Малєєва (1981) /
Публіцистика
Не питати ціну
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Не питати ціну
Як часто у вас виникало почуття ошуканості і навіть обурення: чому мені не сказали правду? Чому не дали інструкції до життя? Чому не повісили цінники на блага? У мене бувало частенько...
Наприклад, коли народила. Тому що ніхто ж не сказав, що це так не буде, як я собі уявляю. Трохи, кілька годин страждань, потім бац, тобі видали коробочку зі щастям: розпишіться і насолоджуйтесь. Ні! Багато сюрпризів чатувало на шляху материнства, починаючи з приколів фізіології під час та після пологів і закінчуючи пекельним пубертатом. А може, ще й не закінчуючи? Далі ж я не ходила.
Мама мені часто говорила у моєму підлітковому віці: мовляв, виростеш, і нехай тобі твої діти роблять те, що ти мені. Прокляла, я вважаю. Хоча мені в ті роки здавалося, а шо тако-о-о-го? І це у всіх таке. І приколи, і пубертати. Ну чи майже у всіх. Але всі мовчать, як партизани.
От мені й хотілося б запитати: люди, а чого ви не розповідаєте відверто, як живете і скільки коштує ваше щастя? Як ви, наприклад, не спите ночами, щоб скласти якийсь важливий для себе іспит або коли пишете книгу чи дисертацію.
Як ви доглядаєте і намагаєтесь нагодувати нейролептиками своїх напівбожевільних дідусів та бабусь. Як ви телефонуєте в сльозах у поліцію і просите: приїжджайте якнайшвидше, і органи опіки та піклування з собою візьміть, нехай вони позбавлять мене батьківських прав. Як ви вже півтора роки не бачите батьків, бо боїтеся заразити вірусом. Як ваша жіночність йде до заходу сонця і в найвідповідальніший момент вас накриває гарячими хвилями, і нікуди втекти. А люди ж це бачать і дехто навіть розуміє, що це. Як ви збудували кар'єру і весело впахуєте у вихідні на роботі в нападах трудоголізму, тому що вас ніхто вдома не чекає або, навпаки, тому що чекає забагато всіх, а хочеться грошей і спокою. Скільки вам болю і зусиль довелося стерпіти, щоб стати тим красунчиком, що ви є.
І найголовніше, що у кожного з вас свій вибір та своя ціна. Яку вам не називали на старті. Але яку ви все одно платите. Щоб бути щасливим та жити. Адже ніхто не давав гарантії, що у вас буде сьогоднішній день. І в ньому ви будете красиві та навіть іноді здорові. І в ньому будуть чудові діти, які цілком собі оукей. І в ньому буде чудова книга, яка майже вже готова. Або успішна кар'єра та цікава робота. Живі тато та/або мама. І бабуся/дідусь, що хоч іноді й несповна розуму, але така ріднесенькі... Тому що якби нам озвучили цінник, ми б так до старості ходили повз своє життя.
Вибору немає. Потрібно жити те, що дали. І те, що хочеться, звичайно, теж. Але не питаючи ціни. Смішно...
Наприклад, коли народила. Тому що ніхто ж не сказав, що це так не буде, як я собі уявляю. Трохи, кілька годин страждань, потім бац, тобі видали коробочку зі щастям: розпишіться і насолоджуйтесь. Ні! Багато сюрпризів чатувало на шляху материнства, починаючи з приколів фізіології під час та після пологів і закінчуючи пекельним пубертатом. А може, ще й не закінчуючи? Далі ж я не ходила.
Мама мені часто говорила у моєму підлітковому віці: мовляв, виростеш, і нехай тобі твої діти роблять те, що ти мені. Прокляла, я вважаю. Хоча мені в ті роки здавалося, а шо тако-о-о-го? І це у всіх таке. І приколи, і пубертати. Ну чи майже у всіх. Але всі мовчать, як партизани.
От мені й хотілося б запитати: люди, а чого ви не розповідаєте відверто, як живете і скільки коштує ваше щастя? Як ви, наприклад, не спите ночами, щоб скласти якийсь важливий для себе іспит або коли пишете книгу чи дисертацію.
Як ви доглядаєте і намагаєтесь нагодувати нейролептиками своїх напівбожевільних дідусів та бабусь. Як ви телефонуєте в сльозах у поліцію і просите: приїжджайте якнайшвидше, і органи опіки та піклування з собою візьміть, нехай вони позбавлять мене батьківських прав. Як ви вже півтора роки не бачите батьків, бо боїтеся заразити вірусом. Як ваша жіночність йде до заходу сонця і в найвідповідальніший момент вас накриває гарячими хвилями, і нікуди втекти. А люди ж це бачать і дехто навіть розуміє, що це. Як ви збудували кар'єру і весело впахуєте у вихідні на роботі в нападах трудоголізму, тому що вас ніхто вдома не чекає або, навпаки, тому що чекає забагато всіх, а хочеться грошей і спокою. Скільки вам болю і зусиль довелося стерпіти, щоб стати тим красунчиком, що ви є.
І найголовніше, що у кожного з вас свій вибір та своя ціна. Яку вам не називали на старті. Але яку ви все одно платите. Щоб бути щасливим та жити. Адже ніхто не давав гарантії, що у вас буде сьогоднішній день. І в ньому ви будете красиві та навіть іноді здорові. І в ньому будуть чудові діти, які цілком собі оукей. І в ньому буде чудова книга, яка майже вже готова. Або успішна кар'єра та цікава робота. Живі тато та/або мама. І бабуся/дідусь, що хоч іноді й несповна розуму, але така ріднесенькі... Тому що якби нам озвучили цінник, ми б так до старості ходили повз своє життя.
Вибору немає. Потрібно жити те, що дали. І те, що хочеться, звичайно, теж. Але не питаючи ціни. Смішно...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію