Як часто у вас виникало почуття ошуканості і навіть обурення: чому мені не сказали правду? Чому не дали інструкції до життя? Чому не повісили цінники на блага? У мене бувало частенько...
Наприклад, коли народила. Тому що ніхто ж не сказав, що це так не буде, як я собі уявляю. Трохи, кілька годин страждань, потім бац, тобі видали коробочку зі щастям: розпишіться і насолоджуйтесь. Ні! Багато сюрпризів чатувало на шляху материнства, починаючи з приколів фізіології під час та після пологів і закінчуючи пекельним пубертатом. А може, ще й не закінчуючи? Далі ж я не ходила.
Мама мені часто говорила у моєму підлітковому віці: мовляв, виростеш, і нехай тобі твої діти роблять те, що ти мені. Прокляла, я вважаю. Хоча мені в ті роки здавалося, а шо тако-о-о-го? І це у всіх таке. І приколи, і пубертати. Ну чи майже у всіх. Але всі мовчать, як партизани.
От мені й хотілося б запитати: люди, а чого ви не розповідаєте відверто, як живете і скільки коштує ваше щастя? Як ви, наприклад, не спите ночами, щоб скласти якийсь важливий для себе іспит або коли пишете книгу чи дисертацію.
Як ви доглядаєте і намагаєтесь нагодувати нейролептиками своїх напівбожевільних дідусів та бабусь. Як ви телефонуєте в сльозах у поліцію і просите: приїжджайте якнайшвидше, і органи опіки та піклування з собою візьміть, нехай вони позбавлять мене батьківських прав. Як ви вже півтора роки не бачите батьків, бо боїтеся заразити вірусом. Як ваша жіночність йде до заходу сонця і в найвідповідальніший момент вас накриває гарячими хвилями, і нікуди втекти. А люди ж це бачать і дехто навіть розуміє, що це. Як ви збудували кар'єру і весело впахуєте у вихідні на роботі в нападах трудоголізму, тому що вас ніхто вдома не чекає або, навпаки, тому що чекає забагато всіх, а хочеться грошей і спокою. Скільки вам болю і зусиль довелося стерпіти, щоб стати тим красунчиком, що ви є.
І найголовніше, що у кожного з вас свій вибір та своя ціна. Яку вам не називали на старті. Але яку ви все одно платите. Щоб бути щасливим та жити. Адже ніхто не давав гарантії, що у вас буде сьогоднішній день. І в ньому ви будете красиві та навіть іноді здорові. І в ньому будуть чудові діти, які цілком собі оукей. І в ньому буде чудова книга, яка майже вже готова. Або успішна кар'єра та цікава робота. Живі тато та/або мама. І бабуся/дідусь, що хоч іноді й несповна розуму, але така ріднесенькі... Тому що якби нам озвучили цінник, ми б так до старості ходили повз своє життя.
Вибору немає. Потрібно жити те, що дали. І те, що хочеться, звичайно, теж. Але не питаючи ціни. Смішно...