ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.20
09:59
Про Павлика Морозова
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
2024.04.20
09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
2024.04.20
07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
2024.04.20
06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
2024.04.20
05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олена Малєєва (1981) /
Публіцистика
Не питати ціну
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Не питати ціну
Як часто у вас виникало почуття ошуканості і навіть обурення: чому мені не сказали правду? Чому не дали інструкції до життя? Чому не повісили цінники на блага? У мене бувало частенько...
Наприклад, коли народила. Тому що ніхто ж не сказав, що це так не буде, як я собі уявляю. Трохи, кілька годин страждань, потім бац, тобі видали коробочку зі щастям: розпишіться і насолоджуйтесь. Ні! Багато сюрпризів чатувало на шляху материнства, починаючи з приколів фізіології під час та після пологів і закінчуючи пекельним пубертатом. А може, ще й не закінчуючи? Далі ж я не ходила.
Мама мені часто говорила у моєму підлітковому віці: мовляв, виростеш, і нехай тобі твої діти роблять те, що ти мені. Прокляла, я вважаю. Хоча мені в ті роки здавалося, а шо тако-о-о-го? І це у всіх таке. І приколи, і пубертати. Ну чи майже у всіх. Але всі мовчать, як партизани.
От мені й хотілося б запитати: люди, а чого ви не розповідаєте відверто, як живете і скільки коштує ваше щастя? Як ви, наприклад, не спите ночами, щоб скласти якийсь важливий для себе іспит або коли пишете книгу чи дисертацію.
Як ви доглядаєте і намагаєтесь нагодувати нейролептиками своїх напівбожевільних дідусів та бабусь. Як ви телефонуєте в сльозах у поліцію і просите: приїжджайте якнайшвидше, і органи опіки та піклування з собою візьміть, нехай вони позбавлять мене батьківських прав. Як ви вже півтора роки не бачите батьків, бо боїтеся заразити вірусом. Як ваша жіночність йде до заходу сонця і в найвідповідальніший момент вас накриває гарячими хвилями, і нікуди втекти. А люди ж це бачать і дехто навіть розуміє, що це. Як ви збудували кар'єру і весело впахуєте у вихідні на роботі в нападах трудоголізму, тому що вас ніхто вдома не чекає або, навпаки, тому що чекає забагато всіх, а хочеться грошей і спокою. Скільки вам болю і зусиль довелося стерпіти, щоб стати тим красунчиком, що ви є.
І найголовніше, що у кожного з вас свій вибір та своя ціна. Яку вам не називали на старті. Але яку ви все одно платите. Щоб бути щасливим та жити. Адже ніхто не давав гарантії, що у вас буде сьогоднішній день. І в ньому ви будете красиві та навіть іноді здорові. І в ньому будуть чудові діти, які цілком собі оукей. І в ньому буде чудова книга, яка майже вже готова. Або успішна кар'єра та цікава робота. Живі тато та/або мама. І бабуся/дідусь, що хоч іноді й несповна розуму, але така ріднесенькі... Тому що якби нам озвучили цінник, ми б так до старості ходили повз своє життя.
Вибору немає. Потрібно жити те, що дали. І те, що хочеться, звичайно, теж. Але не питаючи ціни. Смішно...
Наприклад, коли народила. Тому що ніхто ж не сказав, що це так не буде, як я собі уявляю. Трохи, кілька годин страждань, потім бац, тобі видали коробочку зі щастям: розпишіться і насолоджуйтесь. Ні! Багато сюрпризів чатувало на шляху материнства, починаючи з приколів фізіології під час та після пологів і закінчуючи пекельним пубертатом. А може, ще й не закінчуючи? Далі ж я не ходила.
Мама мені часто говорила у моєму підлітковому віці: мовляв, виростеш, і нехай тобі твої діти роблять те, що ти мені. Прокляла, я вважаю. Хоча мені в ті роки здавалося, а шо тако-о-о-го? І це у всіх таке. І приколи, і пубертати. Ну чи майже у всіх. Але всі мовчать, як партизани.
От мені й хотілося б запитати: люди, а чого ви не розповідаєте відверто, як живете і скільки коштує ваше щастя? Як ви, наприклад, не спите ночами, щоб скласти якийсь важливий для себе іспит або коли пишете книгу чи дисертацію.
Як ви доглядаєте і намагаєтесь нагодувати нейролептиками своїх напівбожевільних дідусів та бабусь. Як ви телефонуєте в сльозах у поліцію і просите: приїжджайте якнайшвидше, і органи опіки та піклування з собою візьміть, нехай вони позбавлять мене батьківських прав. Як ви вже півтора роки не бачите батьків, бо боїтеся заразити вірусом. Як ваша жіночність йде до заходу сонця і в найвідповідальніший момент вас накриває гарячими хвилями, і нікуди втекти. А люди ж це бачать і дехто навіть розуміє, що це. Як ви збудували кар'єру і весело впахуєте у вихідні на роботі в нападах трудоголізму, тому що вас ніхто вдома не чекає або, навпаки, тому що чекає забагато всіх, а хочеться грошей і спокою. Скільки вам болю і зусиль довелося стерпіти, щоб стати тим красунчиком, що ви є.
І найголовніше, що у кожного з вас свій вибір та своя ціна. Яку вам не називали на старті. Але яку ви все одно платите. Щоб бути щасливим та жити. Адже ніхто не давав гарантії, що у вас буде сьогоднішній день. І в ньому ви будете красиві та навіть іноді здорові. І в ньому будуть чудові діти, які цілком собі оукей. І в ньому буде чудова книга, яка майже вже готова. Або успішна кар'єра та цікава робота. Живі тато та/або мама. І бабуся/дідусь, що хоч іноді й несповна розуму, але така ріднесенькі... Тому що якби нам озвучили цінник, ми б так до старості ходили повз своє життя.
Вибору немає. Потрібно жити те, що дали. І те, що хочеться, звичайно, теж. Але не питаючи ціни. Смішно...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію