Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.28
12:21
Колись ми повернемось знову
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
2026.07.28
11:58
стоять миряни
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
2026.07.28
10:01
Невтішна осінь п'є дощі
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
2026.07.28
07:46
Як ти, мамо, там, де тихий
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
2026.07.28
07:35
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo)
«У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає
2026.07.28
00:35
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
2026.07.27
22:06
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
2026.07.27
21:12
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
2026.07.27
17:11
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
2026.07.27
16:21
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
2026.07.27
14:34
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
2026.07.27
14:27
Величний колір кипарису
І в потяг доданий вагон,
Похилих крил, краї карнизів
І тінь минулого й бетон,
І справжній, мов животворящий
Не жах, не смуток – декаданс -
Рук неймовірних, мезальянсу,
І в потяг доданий вагон,
Похилих крил, краї карнизів
І тінь минулого й бетон,
І справжній, мов животворящий
Не жах, не смуток – декаданс -
Рук неймовірних, мезальянсу,
2026.07.27
13:16
Не знав я, що колись у цьому місті
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.
Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.
Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
2026.07.27
10:13
Шал емоцій! Гра у шахи!
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,
Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,
Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,
2026.07.27
08:30
лови емоцію поете
лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин
лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин
2026.07.27
06:52
Лиш час німого супокою
Вповзе по гільзах у мій схрон,
То стане тиша після бою
Мене вганяти швидко в сон.
І в сні наївному отому,
Поміж обвуглених цеглин, -
Я побуваю врешті вдома
Якихось декілька годин.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вповзе по гільзах у мій схрон,
То стане тиша після бою
Мене вганяти швидко в сон.
І в сні наївному отому,
Поміж обвуглених цеглин, -
Я побуваю врешті вдома
Якихось декілька годин.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олена Малєєва (1981) /
Публіцистика
Хо-хо
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Хо-хо
Чи ви помічали, що іноді нам у житті зустрічається не чоловік чи жінка, не людина, а персонаж. Персонаж, з яким і треба поводитися не по-людськи, а як з персонажем. Персонаж номер 1: Кіса Вороб'янінов.
Його навіть можна називати так: Кіса. У крайньому разі Кіт. Він не образиться і нічого не зрозуміє. Його так у дитинстві називала мати. У його голові він маленький, нещасний і дурненький. Із замашками ватажка дворянства. Тим гірше, що колишнього. Жодна жінка не може витримати поряд із собою такого Кісу. Тому Кіса зазвичай рано стає вдівцем. Якщо його теща ще жива і сповнена сил, він якийсь час живе з нею, але й ніяка теща такого довго не витримає. Вона кличе смерть, їй бачити нема терпіння, як гідність жебракує... Вона вмирає і Кіса виявляє, що про нього більше нема кому подбати, і потрібно знайти якийсь стілець. На якому можна сидіти та нічого не робити. Кіса готовий на все. Його істериці немає меж. Він готовий просити, принижуватися, лабузнитися, красти. Та що там. Він навіть безсоромно переріже вам горло. Принижуючи Кісу, що так приємно та смачно робити, ви повинні пам'ятати і про цей бік його особистості.
Персонаж номер 2: Остап Бендер.
Авантюрист. Його тато був турецькопідданим, і це дуже сумно, бо якби турецькопідданою була його мама, він жив би в Ізраїлі. Але не факт. Остап може бути і українцем, бо будь-який українець – це маленький єврей. З ним дуже цікаво пуститися в якусь авантюру, легко заробити мільйон, він же знає 400 легких способів відібрання грошей + твоїх 400 (які ти завжди знав, але соромився застосувати) =800. І так само легко його прогуляти. Як прийшло так пішло - не шкода, зате є що згадати. З ним буде яскраво, весело, але недовго. Тому що все закінчиться якимсь із трьох можливих результатів:
1. він одружується з тобою, тому що вкрасти щось, не одружившись з такою милою жінкою, він вважає нижче за свою гідність. З ним ти навчишся любити і страждати. А розлучитеся ви вже заочно. Але це не точно.
2. Він зникне в потрібному йому напрямку, а ти залишишся біля свого позолоченого ситечка, фарбувати мексиканського тушкана зеленою аквареллю. Якщо ви до цього добре провели час, то в охололий слід ти протягнеш філософськи і з усмішкою: "Хо-хо."
3. Ти знайдеш його у своїй опочивальні з перерізаним горлом. Він буде ще живий, але ти сядеш навпроти його благаючих очей і будеш з насолодою дивитися, як із них йде життя. А може, навіть із деяким співчуттям. Але швидку викликати не станеш, бо вирок уже кимось виконаний, а в тебе в кишені й так уже лежав і чекав на свій час парабелум.
Його навіть можна називати так: Кіса. У крайньому разі Кіт. Він не образиться і нічого не зрозуміє. Його так у дитинстві називала мати. У його голові він маленький, нещасний і дурненький. Із замашками ватажка дворянства. Тим гірше, що колишнього. Жодна жінка не може витримати поряд із собою такого Кісу. Тому Кіса зазвичай рано стає вдівцем. Якщо його теща ще жива і сповнена сил, він якийсь час живе з нею, але й ніяка теща такого довго не витримає. Вона кличе смерть, їй бачити нема терпіння, як гідність жебракує... Вона вмирає і Кіса виявляє, що про нього більше нема кому подбати, і потрібно знайти якийсь стілець. На якому можна сидіти та нічого не робити. Кіса готовий на все. Його істериці немає меж. Він готовий просити, принижуватися, лабузнитися, красти. Та що там. Він навіть безсоромно переріже вам горло. Принижуючи Кісу, що так приємно та смачно робити, ви повинні пам'ятати і про цей бік його особистості.
Персонаж номер 2: Остап Бендер.
Авантюрист. Його тато був турецькопідданим, і це дуже сумно, бо якби турецькопідданою була його мама, він жив би в Ізраїлі. Але не факт. Остап може бути і українцем, бо будь-який українець – це маленький єврей. З ним дуже цікаво пуститися в якусь авантюру, легко заробити мільйон, він же знає 400 легких способів відібрання грошей + твоїх 400 (які ти завжди знав, але соромився застосувати) =800. І так само легко його прогуляти. Як прийшло так пішло - не шкода, зате є що згадати. З ним буде яскраво, весело, але недовго. Тому що все закінчиться якимсь із трьох можливих результатів:
1. він одружується з тобою, тому що вкрасти щось, не одружившись з такою милою жінкою, він вважає нижче за свою гідність. З ним ти навчишся любити і страждати. А розлучитеся ви вже заочно. Але це не точно.
2. Він зникне в потрібному йому напрямку, а ти залишишся біля свого позолоченого ситечка, фарбувати мексиканського тушкана зеленою аквареллю. Якщо ви до цього добре провели час, то в охололий слід ти протягнеш філософськи і з усмішкою: "Хо-хо."
3. Ти знайдеш його у своїй опочивальні з перерізаним горлом. Він буде ще живий, але ти сядеш навпроти його благаючих очей і будеш з насолодою дивитися, як із них йде життя. А може, навіть із деяким співчуттям. Але швидку викликати не станеш, бо вирок уже кимось виконаний, а в тебе в кишені й так уже лежав і чекав на свій час парабелум.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
