ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.28 21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи

Тетяна Левицька
2026.04.28 19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі

Костянтин Ватульов
2026.04.28 19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.

Далеко-

Охмуд Песецький
2026.04.28 16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.

До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска -
Це життя зоресвітній оплот

Володимир Невесенко
2026.04.28 15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:

«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,

Вячеслав Руденко
2026.04.28 11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!

Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,

Тетяна Левицька
2026.04.28 10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.

Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці

Борис Костиря
2026.04.28 10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.

Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми

Ольга Олеандра
2026.04.28 08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.

Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.

Віктор Кучерук
2026.04.28 06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.

Володимир Бойко
2026.04.28 00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.

Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну

Іван Потьомкін
2026.04.27 22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні

Світлана Пирогова
2026.04.27 21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.

За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.

С М
2026.04.27 20:50
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно

Немає часу любити, і себе розкрити

Володимир Невесенко
2026.04.27 19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»

Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно

Охмуд Песецький
2026.04.27 16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги 
колись молодої води.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Малєєва (1981) / Публіцистика

 Хо-хо
Чи ви помічали, що іноді нам у житті зустрічається не чоловік чи жінка, не людина, а персонаж. Персонаж, з яким і треба поводитися не по-людськи, а як з персонажем. Персонаж номер 1: Кіса Вороб'янінов.
Його навіть можна називати так: Кіса. У крайньому разі Кіт. Він не образиться і нічого не зрозуміє. Його так у дитинстві називала мати. У його голові він маленький, нещасний і дурненький. Із замашками ватажка дворянства. Тим гірше, що колишнього. Жодна жінка не може витримати поряд із собою такого Кісу. Тому Кіса зазвичай рано стає вдівцем. Якщо його теща ще жива і сповнена сил, він якийсь час живе з нею, але й ніяка теща такого довго не витримає. Вона кличе смерть, їй бачити нема терпіння, як гідність жебракує... Вона вмирає і Кіса виявляє, що про нього більше нема кому подбати, і потрібно знайти якийсь стілець. На якому можна сидіти та нічого не робити. Кіса готовий на все. Його істериці немає меж. Він готовий просити, принижуватися, лабузнитися, красти. Та що там. Він навіть безсоромно переріже вам горло. Принижуючи Кісу, що так приємно та смачно робити, ви повинні пам'ятати і про цей бік його особистості.
Персонаж номер 2: Остап Бендер.
Авантюрист. Його тато був турецькопідданим, і це дуже сумно, бо якби турецькопідданою була його мама, він жив би в Ізраїлі. Але не факт. Остап може бути і українцем, бо будь-який українець – це маленький єврей. З ним дуже цікаво пуститися в якусь авантюру, легко заробити мільйон, він же знає 400 легких способів відібрання грошей + твоїх 400 (які ти завжди знав, але соромився застосувати) =800. І так само легко його прогуляти. Як прийшло так пішло - не шкода, зате є що згадати. З ним буде яскраво, весело, але недовго. Тому що все закінчиться якимсь із трьох можливих результатів:
1. він одружується з тобою, тому що вкрасти щось, не одружившись з такою милою жінкою, він вважає нижче за свою гідність. З ним ти навчишся любити і страждати. А розлучитеся ви вже заочно. Але це не точно.
2. Він зникне в потрібному йому напрямку, а ти залишишся біля свого позолоченого ситечка, фарбувати мексиканського тушкана зеленою аквареллю. Якщо ви до цього добре провели час, то в охололий слід ти протягнеш філософськи і з усмішкою: "Хо-хо."
3. Ти знайдеш його у своїй опочивальні з перерізаним горлом. Він буде ще живий, але ти сядеш навпроти його благаючих очей і будеш з насолодою дивитися, як із них йде життя. А може, навіть із деяким співчуттям. Але швидку викликати не станеш, бо вирок уже кимось виконаний, а в тебе в кишені й так уже лежав і чекав на свій час парабелум.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-01-03 23:10:10
Переглядів сторінки твору 563
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.874 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.719 / 5.34)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.788
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.04.10 23:03
Автор у цю хвилину відсутній