Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.13
07:01
Попід сонцем, понад гаєм
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
2026.06.12
22:23
Ти прийшов невипадково
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
2026.06.12
20:11
сьогодні графоманія
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
2026.06.12
18:47
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
2026.06.12
13:39
Розпливається перед очима
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
2026.06.12
12:40
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
2026.06.12
09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
2026.06.12
07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
2026.06.11
21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
2026.06.11
20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі
2026.06.11
17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при
2026.06.11
15:56
Коли пора іти до дна
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.
***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.
***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...
2026.06.11
15:44
Я у царстві ялинок бреду.
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.
Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.
Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,
2026.06.11
13:22
Щоденність – тиха, непримітно-звична плином.
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.
Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.
Злітають звідтіля провіщення всілякі -
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.
Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.
Злітають звідтіля провіщення всілякі -
2026.06.11
08:10
Везувій винищив Помпеї
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.
2026.06.11
07:41
Як інакше назвати довге чекання чогось для тебе важливого? Певно, хворобою, яку треба перенести, знаючи, що вона не марна і колись відпустить.
Ти ковтаєш казенні ліки у палаті своєї байдужості до всього, що є довкола, і слухаєш лікаря часу. Він лікує мов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олена Малєєва (1981) /
Публіцистика
Тепер ти досвідчений гравець
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тепер ти досвідчений гравець
Життя схоже на шахову дошку. Але не зовсім.
Граєш, продумуючи ходи. В ідеалі. А у житті вирішувати треба швидко. Життя одне. Не переграєш партію. Втрачаєш одну фігуру. Іншу. Якоюсь вирішуєш пожертвувати свідомо. Щоб у дамки. Сидиш у дамках. У вбиральні. І думаєш: навіщо!!!...Якщо не сказати більш виразно. Чи це вже термінологія не з шахів? Коли я спілкуюся з людьми похилого віку, у яких майже вся партія зіграна, то бачу, як їм хотілося б переграти свою партію. Тому що наприкінці гри виразно видно, де ключова помилка була. Але сум у тому, що вони не можуть написати навіть інструкції до гри. Адже у кожного своє поле та свої гравці та й умови змінилися. Ну і плюс у молоді роки думаєш: ну вже я не ви, лузери, моя партія точно буде зіграна пречудово.
Можна, звичайно, сидячи за своєю дошкою, потихеньку підглядати за сусідніми гравцями. Можна скопіювати вдалий хід і іноді це вистрілює. Але найчастіше доводиться самому вигрібати і вигадувати.
А ось ще у мене дитячий спогад... Сиджу, граю у шашки. Тато починає вигравати і я, перевертаю дошку з фігурами, ридаючи, тікаю під стіл: я так не граю!
У гри правила точно є. Але їх ніхто не озвучив. Їх вивчаєш по ходу справи. Ну, це й мій девіз: побігли, там розберемося. Але, ясна річ, частіше зістрибую з дистанції. Бо мені туди і з тими не треба. А здавалося на старті цікаво. І ось ти граєш так. То в шахи, то в шашки, то в естафету, то раптом виходить театр. І найчастіше одного глядача та актора. Граєш-граєш... Дізнаєшся якісь правила. Або нововиявлені обставини вилазять. І розумієш: все було правильно. Хоч ти іноді й не погоджуєшся з результатом. Ну, посади за свою дошку досвідченого гравця. Дай йому інформацію. Здай козирі. Підмахлюй. Дзуськи вийде. А знаєш чому? Він почне ходити розумними продуманими ходами, а ти йому скажеш: йди до біса. Це моя гра. Побігли там розберемося було ненадовго. Я розібрався, чого хочу. Я хочу тупити, програвати, перевернути дошку та сидіти під столом. Посидиш так трохи. А потім візьмеш і виграєш. Досвідчений гравець відвисне щелепою: як? А біс його знає. Просто тепер усе помінялося місцями.
Тепер ти досвідчений гравець.
Граєш, продумуючи ходи. В ідеалі. А у житті вирішувати треба швидко. Життя одне. Не переграєш партію. Втрачаєш одну фігуру. Іншу. Якоюсь вирішуєш пожертвувати свідомо. Щоб у дамки. Сидиш у дамках. У вбиральні. І думаєш: навіщо!!!...Якщо не сказати більш виразно. Чи це вже термінологія не з шахів? Коли я спілкуюся з людьми похилого віку, у яких майже вся партія зіграна, то бачу, як їм хотілося б переграти свою партію. Тому що наприкінці гри виразно видно, де ключова помилка була. Але сум у тому, що вони не можуть написати навіть інструкції до гри. Адже у кожного своє поле та свої гравці та й умови змінилися. Ну і плюс у молоді роки думаєш: ну вже я не ви, лузери, моя партія точно буде зіграна пречудово.
Можна, звичайно, сидячи за своєю дошкою, потихеньку підглядати за сусідніми гравцями. Можна скопіювати вдалий хід і іноді це вистрілює. Але найчастіше доводиться самому вигрібати і вигадувати.
А ось ще у мене дитячий спогад... Сиджу, граю у шашки. Тато починає вигравати і я, перевертаю дошку з фігурами, ридаючи, тікаю під стіл: я так не граю!
У гри правила точно є. Але їх ніхто не озвучив. Їх вивчаєш по ходу справи. Ну, це й мій девіз: побігли, там розберемося. Але, ясна річ, частіше зістрибую з дистанції. Бо мені туди і з тими не треба. А здавалося на старті цікаво. І ось ти граєш так. То в шахи, то в шашки, то в естафету, то раптом виходить театр. І найчастіше одного глядача та актора. Граєш-граєш... Дізнаєшся якісь правила. Або нововиявлені обставини вилазять. І розумієш: все було правильно. Хоч ти іноді й не погоджуєшся з результатом. Ну, посади за свою дошку досвідченого гравця. Дай йому інформацію. Здай козирі. Підмахлюй. Дзуськи вийде. А знаєш чому? Він почне ходити розумними продуманими ходами, а ти йому скажеш: йди до біса. Це моя гра. Побігли там розберемося було ненадовго. Я розібрався, чого хочу. Я хочу тупити, програвати, перевернути дошку та сидіти під столом. Посидиш так трохи. А потім візьмеш і виграєш. Досвідчений гравець відвисне щелепою: як? А біс його знає. Просто тепер усе помінялося місцями.
Тепер ти досвідчений гравець.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
