Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.14
16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.
Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.
Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."
2026.03.14
13:57
Співала самотність про зграйну дружбу.
Співала, аж серце злітало з словами
І в звуках тремтіло.
Здіймалося вище і вище.
Як жайворон, висло
Та й впало, мов грудка...
Нараз обірвалася пісня.
На серце людина поклала руку.
2026.03.14
13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від
2026.03.14
11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.
Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.
Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,
2026.03.14
02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
2026.03.14
00:59
Олександр Жаров (1904—1984)
Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»
Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»
2026.03.13
22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
2026.03.13
21:53
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.
Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.
Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив
2026.03.13
20:00
І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
2026.03.13
19:57
За Росією, навіки втраченою,
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.
2026.03.13
19:40
Хто ти, жінко? Яка ти, квітко?
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,
що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,
що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,
2026.03.13
19:39
Поворожу на чистих сторінках
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...
На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...
На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,
2026.03.13
11:42
Не віриться, що перше серпня
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.
Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.
Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
2026.03.13
11:36
Щоденно поїзди гудками плакали,
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.
Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.
Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
2026.03.13
05:57
Пересохли джерела натхнення
І озер задоволень нема, -
Маячить за плечима у мене
Без ніяких здобутків сума.
Повисає, мов прапор поразки,
Мов безсилля і слабкості знак, -
Мов закінчення доброї казки,
Яке щойно дошкрябав сяк-так...
І озер задоволень нема, -
Маячить за плечима у мене
Без ніяких здобутків сума.
Повисає, мов прапор поразки,
Мов безсилля і слабкості знак, -
Мов закінчення доброї казки,
Яке щойно дошкрябав сяк-так...
2026.03.13
05:08
Осипався із підборіддя мій грим
Занурю печалі у віскі & джин
Приборкувач занапастив свій батіг
І леви замовкли і тигри притихли
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
О вип’єм усі адже клоун помер
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Занурю печалі у віскі & джин
Приборкувач занапастив свій батіг
І леви замовкли і тигри притихли
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
О вип’єм усі адже клоун помер
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олена Малєєва (1981) /
Публіцистика
Тепер ти досвідчений гравець
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тепер ти досвідчений гравець
Життя схоже на шахову дошку. Але не зовсім.
Граєш, продумуючи ходи. В ідеалі. А у житті вирішувати треба швидко. Життя одне. Не переграєш партію. Втрачаєш одну фігуру. Іншу. Якоюсь вирішуєш пожертвувати свідомо. Щоб у дамки. Сидиш у дамках. У вбиральні. І думаєш: навіщо!!!...Якщо не сказати більш виразно. Чи це вже термінологія не з шахів? Коли я спілкуюся з людьми похилого віку, у яких майже вся партія зіграна, то бачу, як їм хотілося б переграти свою партію. Тому що наприкінці гри виразно видно, де ключова помилка була. Але сум у тому, що вони не можуть написати навіть інструкції до гри. Адже у кожного своє поле та свої гравці та й умови змінилися. Ну і плюс у молоді роки думаєш: ну вже я не ви, лузери, моя партія точно буде зіграна пречудово.
Можна, звичайно, сидячи за своєю дошкою, потихеньку підглядати за сусідніми гравцями. Можна скопіювати вдалий хід і іноді це вистрілює. Але найчастіше доводиться самому вигрібати і вигадувати.
А ось ще у мене дитячий спогад... Сиджу, граю у шашки. Тато починає вигравати і я, перевертаю дошку з фігурами, ридаючи, тікаю під стіл: я так не граю!
У гри правила точно є. Але їх ніхто не озвучив. Їх вивчаєш по ходу справи. Ну, це й мій девіз: побігли, там розберемося. Але, ясна річ, частіше зістрибую з дистанції. Бо мені туди і з тими не треба. А здавалося на старті цікаво. І ось ти граєш так. То в шахи, то в шашки, то в естафету, то раптом виходить театр. І найчастіше одного глядача та актора. Граєш-граєш... Дізнаєшся якісь правила. Або нововиявлені обставини вилазять. І розумієш: все було правильно. Хоч ти іноді й не погоджуєшся з результатом. Ну, посади за свою дошку досвідченого гравця. Дай йому інформацію. Здай козирі. Підмахлюй. Дзуськи вийде. А знаєш чому? Він почне ходити розумними продуманими ходами, а ти йому скажеш: йди до біса. Це моя гра. Побігли там розберемося було ненадовго. Я розібрався, чого хочу. Я хочу тупити, програвати, перевернути дошку та сидіти під столом. Посидиш так трохи. А потім візьмеш і виграєш. Досвідчений гравець відвисне щелепою: як? А біс його знає. Просто тепер усе помінялося місцями.
Тепер ти досвідчений гравець.
Граєш, продумуючи ходи. В ідеалі. А у житті вирішувати треба швидко. Життя одне. Не переграєш партію. Втрачаєш одну фігуру. Іншу. Якоюсь вирішуєш пожертвувати свідомо. Щоб у дамки. Сидиш у дамках. У вбиральні. І думаєш: навіщо!!!...Якщо не сказати більш виразно. Чи це вже термінологія не з шахів? Коли я спілкуюся з людьми похилого віку, у яких майже вся партія зіграна, то бачу, як їм хотілося б переграти свою партію. Тому що наприкінці гри виразно видно, де ключова помилка була. Але сум у тому, що вони не можуть написати навіть інструкції до гри. Адже у кожного своє поле та свої гравці та й умови змінилися. Ну і плюс у молоді роки думаєш: ну вже я не ви, лузери, моя партія точно буде зіграна пречудово.
Можна, звичайно, сидячи за своєю дошкою, потихеньку підглядати за сусідніми гравцями. Можна скопіювати вдалий хід і іноді це вистрілює. Але найчастіше доводиться самому вигрібати і вигадувати.
А ось ще у мене дитячий спогад... Сиджу, граю у шашки. Тато починає вигравати і я, перевертаю дошку з фігурами, ридаючи, тікаю під стіл: я так не граю!
У гри правила точно є. Але їх ніхто не озвучив. Їх вивчаєш по ходу справи. Ну, це й мій девіз: побігли, там розберемося. Але, ясна річ, частіше зістрибую з дистанції. Бо мені туди і з тими не треба. А здавалося на старті цікаво. І ось ти граєш так. То в шахи, то в шашки, то в естафету, то раптом виходить театр. І найчастіше одного глядача та актора. Граєш-граєш... Дізнаєшся якісь правила. Або нововиявлені обставини вилазять. І розумієш: все було правильно. Хоч ти іноді й не погоджуєшся з результатом. Ну, посади за свою дошку досвідченого гравця. Дай йому інформацію. Здай козирі. Підмахлюй. Дзуськи вийде. А знаєш чому? Він почне ходити розумними продуманими ходами, а ти йому скажеш: йди до біса. Це моя гра. Побігли там розберемося було ненадовго. Я розібрався, чого хочу. Я хочу тупити, програвати, перевернути дошку та сидіти під столом. Посидиш так трохи. А потім візьмеш і виграєш. Досвідчений гравець відвисне щелепою: як? А біс його знає. Просто тепер усе помінялося місцями.
Тепер ти досвідчений гравець.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
