Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.26
19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
2026.10.26
19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
2026.10.26
18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
2026.10.26
16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
2026.10.26
13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
2026.10.26
12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
2026.10.26
08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
2026.10.25
21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
2026.10.25
18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
2026.10.25
17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
2026.10.25
15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
2026.10.25
14:48
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
2026.10.25
14:40
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олена Малєєва (1981) /
Публіцистика
Тепер ти досвідчений гравець
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тепер ти досвідчений гравець
Життя схоже на шахову дошку. Але не зовсім.
Граєш, продумуючи ходи. В ідеалі. А у житті вирішувати треба швидко. Життя одне. Не переграєш партію. Втрачаєш одну фігуру. Іншу. Якоюсь вирішуєш пожертвувати свідомо. Щоб у дамки. Сидиш у дамках. У вбиральні. І думаєш: навіщо!!!...Якщо не сказати більш виразно. Чи це вже термінологія не з шахів? Коли я спілкуюся з людьми похилого віку, у яких майже вся партія зіграна, то бачу, як їм хотілося б переграти свою партію. Тому що наприкінці гри виразно видно, де ключова помилка була. Але сум у тому, що вони не можуть написати навіть інструкції до гри. Адже у кожного своє поле та свої гравці та й умови змінилися. Ну і плюс у молоді роки думаєш: ну вже я не ви, лузери, моя партія точно буде зіграна пречудово.
Можна, звичайно, сидячи за своєю дошкою, потихеньку підглядати за сусідніми гравцями. Можна скопіювати вдалий хід і іноді це вистрілює. Але найчастіше доводиться самому вигрібати і вигадувати.
А ось ще у мене дитячий спогад... Сиджу, граю у шашки. Тато починає вигравати і я, перевертаю дошку з фігурами, ридаючи, тікаю під стіл: я так не граю!
У гри правила точно є. Але їх ніхто не озвучив. Їх вивчаєш по ходу справи. Ну, це й мій девіз: побігли, там розберемося. Але, ясна річ, частіше зістрибую з дистанції. Бо мені туди і з тими не треба. А здавалося на старті цікаво. І ось ти граєш так. То в шахи, то в шашки, то в естафету, то раптом виходить театр. І найчастіше одного глядача та актора. Граєш-граєш... Дізнаєшся якісь правила. Або нововиявлені обставини вилазять. І розумієш: все було правильно. Хоч ти іноді й не погоджуєшся з результатом. Ну, посади за свою дошку досвідченого гравця. Дай йому інформацію. Здай козирі. Підмахлюй. Дзуськи вийде. А знаєш чому? Він почне ходити розумними продуманими ходами, а ти йому скажеш: йди до біса. Це моя гра. Побігли там розберемося було ненадовго. Я розібрався, чого хочу. Я хочу тупити, програвати, перевернути дошку та сидіти під столом. Посидиш так трохи. А потім візьмеш і виграєш. Досвідчений гравець відвисне щелепою: як? А біс його знає. Просто тепер усе помінялося місцями.
Тепер ти досвідчений гравець.
Граєш, продумуючи ходи. В ідеалі. А у житті вирішувати треба швидко. Життя одне. Не переграєш партію. Втрачаєш одну фігуру. Іншу. Якоюсь вирішуєш пожертвувати свідомо. Щоб у дамки. Сидиш у дамках. У вбиральні. І думаєш: навіщо!!!...Якщо не сказати більш виразно. Чи це вже термінологія не з шахів? Коли я спілкуюся з людьми похилого віку, у яких майже вся партія зіграна, то бачу, як їм хотілося б переграти свою партію. Тому що наприкінці гри виразно видно, де ключова помилка була. Але сум у тому, що вони не можуть написати навіть інструкції до гри. Адже у кожного своє поле та свої гравці та й умови змінилися. Ну і плюс у молоді роки думаєш: ну вже я не ви, лузери, моя партія точно буде зіграна пречудово.
Можна, звичайно, сидячи за своєю дошкою, потихеньку підглядати за сусідніми гравцями. Можна скопіювати вдалий хід і іноді це вистрілює. Але найчастіше доводиться самому вигрібати і вигадувати.
А ось ще у мене дитячий спогад... Сиджу, граю у шашки. Тато починає вигравати і я, перевертаю дошку з фігурами, ридаючи, тікаю під стіл: я так не граю!
У гри правила точно є. Але їх ніхто не озвучив. Їх вивчаєш по ходу справи. Ну, це й мій девіз: побігли, там розберемося. Але, ясна річ, частіше зістрибую з дистанції. Бо мені туди і з тими не треба. А здавалося на старті цікаво. І ось ти граєш так. То в шахи, то в шашки, то в естафету, то раптом виходить театр. І найчастіше одного глядача та актора. Граєш-граєш... Дізнаєшся якісь правила. Або нововиявлені обставини вилазять. І розумієш: все було правильно. Хоч ти іноді й не погоджуєшся з результатом. Ну, посади за свою дошку досвідченого гравця. Дай йому інформацію. Здай козирі. Підмахлюй. Дзуськи вийде. А знаєш чому? Він почне ходити розумними продуманими ходами, а ти йому скажеш: йди до біса. Це моя гра. Побігли там розберемося було ненадовго. Я розібрався, чого хочу. Я хочу тупити, програвати, перевернути дошку та сидіти під столом. Посидиш так трохи. А потім візьмеш і виграєш. Досвідчений гравець відвисне щелепою: як? А біс його знає. Просто тепер усе помінялося місцями.
Тепер ти досвідчений гравець.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
