Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.15
13:25
Я розхоюпую час, ніби воду вечірню.
Я розхоюпую спокій, мов стріли часів.
Я іду до порожньої в лісі молільні
У хоралі пророчих і злих голосів.
Я розхоюпую розум, розхоюпую мудрість.
І любов розлітається, ніби вода.
Я розхоюпую біль і задавнену мук
Я розхоюпую спокій, мов стріли часів.
Я іду до порожньої в лісі молільні
У хоралі пророчих і злих голосів.
Я розхоюпую розум, розхоюпую мудрість.
І любов розлітається, ніби вода.
Я розхоюпую біль і задавнену мук
2026.06.15
10:42
Про виделки з мельхіору
Говорили у вівторок
Серед грудня в час мінору
Марафону і коня,
У горі з рахат лукуму
Ковдрам ребра розминали,
Міцелярною водою
Обливались серед дня.
Говорили у вівторок
Серед грудня в час мінору
Марафону і коня,
У горі з рахат лукуму
Ковдрам ребра розминали,
Міцелярною водою
Обливались серед дня.
2026.06.15
09:44
Колобки натхнення в павутині сірій,
Вирвизуб окатий сонечко жує.
Ген, за виднокраєм, білосніжний ирій
Я вже там думками, поміж юних єв.
А вони гарячі! А вони жагучі!
Кожна - квітка-ружа! Удихнеш - пропав.
Після них усоте головою з кручі
Вирвизуб окатий сонечко жує.
Ген, за виднокраєм, білосніжний ирій
Я вже там думками, поміж юних єв.
А вони гарячі! А вони жагучі!
Кожна - квітка-ружа! Удихнеш - пропав.
Після них усоте головою з кручі
2026.06.15
08:00
Мов сторожа зла за бранцем,
Пси метнулися за зайцем
І позбавили свободи
Гризуна в кінці городу,
Хоч пустився той щодуху,
Задираючи вверх вуха...
15.06.26
Пси метнулися за зайцем
І позбавили свободи
Гризуна в кінці городу,
Хоч пустився той щодуху,
Задираючи вверх вуха...
15.06.26
2026.06.15
06:14
Птах сумний на горобині
повертає в дійсність.
Ні, не зрадив, не покинув —
відійшов у вічність.
Чи подумати могла я,
що біда проклята,
наче круків хижа зграя,
повертає в дійсність.
Ні, не зрадив, не покинув —
відійшов у вічність.
Чи подумати могла я,
що біда проклята,
наче круків хижа зграя,
2026.06.14
23:13
Не маєтки паперові,
а споріднені по крові,
розум і душа готові
мати серце для любові.
В погляді, а чи в розмові,
або хоч в одному слові,
сенс життя є при умові:
а споріднені по крові,
розум і душа готові
мати серце для любові.
В погляді, а чи в розмові,
або хоч в одному слові,
сенс життя є при умові:
2026.06.14
21:55
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
2026.06.14
20:11
іще на хвилину дитинство городом недостигаючих полуниць · строго зелений нечервоніючий аґрус усе дозволяється їсти навіть не миючи · старий холодильник кавказ із характерною залізною ручкою що в одноруких бандитів тільки стирчить не догори а додолу · херн
2026.06.14
19:27
Ще прізвищ в давнину не існувало,
По прізвиськам людей і розрізняли.
Князів, скажімо давньоруських взяти.
Мстиславів там і Рюриків багато,
Всеславів, Володимирів чимало.
Та й Святославів, Ігорів навалом.
Ще Всеволоди всякі, Ярослави.
Й багато хто з
По прізвиськам людей і розрізняли.
Князів, скажімо давньоруських взяти.
Мстиславів там і Рюриків багато,
Всеславів, Володимирів чимало.
Та й Святославів, Ігорів навалом.
Ще Всеволоди всякі, Ярослави.
Й багато хто з
2026.06.14
17:29
Так сонце смажить невідступно
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.
Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.
Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
2026.06.14
11:25
Анатолій Матвійчук
Найгірше - коли нездари судять Митця...
Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.
Найгірше - коли нездари судять Митця...
Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.
2026.06.14
11:13
Я постукав в двері Бога,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!
Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!
Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,
2026.06.14
09:48
Пісок сховався у рогожу.
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…
2026.06.14
07:48
Реквієм страждання
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні
2026.06.14
07:24
Сонний алігатор у полуденнім сонці
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
О ні я бував там доволі
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
О ні я бував там доволі
2026.06.14
06:25
Щоби стан покращивсь зранку -
Треба чаю випить склянку,
Бутерброда скуштувати,
Щоб порадувати матір
Дуже гарним апетитом
Та у школі бути ситим.
14.06.26
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Треба чаю випить склянку,
Бутерброда скуштувати,
Щоб порадувати матір
Дуже гарним апетитом
Та у школі бути ситим.
14.06.26
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Валентин Бендюг (1954) /
Проза
Між двох розп’ять
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Між двох розп’ять
“Після смерті вашої вибуде ще більше
і, може, ще за життя вашого
Діти ваші вже не будуть вашими.”
М.Смотрицький
Ніч прийшла у Дермань,
Як прочанин голодний,
Принесла, як вериги, туман;
Одягла власяницю на дзвони холодні,
Сповила монастир у дрімотний дурман.
Тільки гавкіт собак
У розорених селах
Долітає крізь мжичковий мак...
Віковічний вітряк скоро муку домеле,
Бо життя вже змолов той безкрилий вітряк.
Залишилася ніч
І остання вже свічка...
Відцуралися Київ і Січ...
Я сьогодні піду, моя Мамо, у вічність, -
Вже душа моя чує чаїний сей клич.
Сповідаюсь Тобі,
Моя Нене єдина.
На одрі я скруті й журбі.
Причасти і прости, Мамо, блудного сина, -
Не шукав у світах я розкошів собі.
Я спасення шукав.
Не собі, а народу,
Що сліпцем серед зрячих блукав.
Я в освіті його бачив ключ до свободи, -
Тож, себе ув`язнивши, “Граматику” склав.
Для Литви і Руси,
Для Поділля, Волині, Вкраїни,
Для братів, що гризлись, мов скаженії пси,
Для сиріт і старчат на безкраїй руїні
Я надію шукав на прийдешні часи.
Був колись я Максим...
Вже Мелетій в сивинах...
Де мій Смотрич, Острог, а де Єрусалим?
Знав я польську і грецьку, й латину,
Та за Тебе молився лиш словом своїм.
Причасти і прости,
Мамо, блудного сина, -
Бо ж не був я безгрішним святим, -
Та коли тяжкий хрест свій несла Батьківщина,
Я підставив плече, щоб його донести.
Анафема “Треносу” М.Смотрицького (Вільно, 1610 року)
О, чий ще труд так удостоївсь,
як “Тренос” мій? Аж три універсали
до Вільна з Кракова прислали
від Сигізмунда-короля:
- дізнатись, хто то є Ортолог;
- п`ять тисяч злотих кари тому,
хто пасквіль буде чи ховати,
чи купувать, чи продавати;
- друкарню відібрать в схизматів,
Ортолога й коректора схопити,
увесь тираж конфіскувати
і на кострищах попалити...
Заповзялися єзуїти
вчинити волю короля...
Аж раптом - затряслась земля:
Фабриціус, засліплений латинник,
Святе Писання долу кинув...
... Зі злості djabla пом`янув, -
і “Тренос” вслід за ним жбурнув
та й заходився проклинати...
Мені ж чи плакать, чи сміятись?..
Анафема “Апології” М.Смотрицького (Київ, 1628 рік)
Між двох розп`ять
ти - розіп`ятий, -
Немов Ісус
між двох злодіїв.
Єрусалим твій -
рідний Київ,
Де на Голгофу
був ти взятий.
Навкруг амвона поставили:
Свічки -
мов факели...
О, жах!
Анафема!
Листки палали...
Ногами
попіл їх
топтали...
І ти топтав.
Й свіча в руках
Твоїх
тремтячих
теж палала...
Ганьба! Розпука. Крах надії...
Та ж,
лицеміри,
й не читали.
Прости їм, Боже...
Рідний Київ? -
Кого тут ще не розпинали...
Виправдання невинності Мелетія Смотрицького
Погрузли в чварах за чини,
Як пси за стерво, лаєтесь за владу.
Речете: “Зраду він вчинив!”
Щоб заховати власні зради.
Іуда, Ірод і Пілат
У храмах Господа гендлюють.
А Каїн з Хамом із-за врат
Кричать з похмілля: “Алілуя!”
О ви, єпискоти брудні!
Вовки, в овечі вбрані шкури!
В пекельнім згорите вогні
І не спасуть вас храмів мури.
О ви, єхиднині сини!
Судить вас діло ваше буде,
Жерці мамони й сатани!
Мене ж хай Бог і люди судять.
і, може, ще за життя вашого
Діти ваші вже не будуть вашими.”
М.Смотрицький
Ніч прийшла у Дермань,
Як прочанин голодний,
Принесла, як вериги, туман;
Одягла власяницю на дзвони холодні,
Сповила монастир у дрімотний дурман.
Тільки гавкіт собак
У розорених селах
Долітає крізь мжичковий мак...
Віковічний вітряк скоро муку домеле,
Бо життя вже змолов той безкрилий вітряк.
Залишилася ніч
І остання вже свічка...
Відцуралися Київ і Січ...
Я сьогодні піду, моя Мамо, у вічність, -
Вже душа моя чує чаїний сей клич.
Сповідаюсь Тобі,
Моя Нене єдина.
На одрі я скруті й журбі.
Причасти і прости, Мамо, блудного сина, -
Не шукав у світах я розкошів собі.
Я спасення шукав.
Не собі, а народу,
Що сліпцем серед зрячих блукав.
Я в освіті його бачив ключ до свободи, -
Тож, себе ув`язнивши, “Граматику” склав.
Для Литви і Руси,
Для Поділля, Волині, Вкраїни,
Для братів, що гризлись, мов скаженії пси,
Для сиріт і старчат на безкраїй руїні
Я надію шукав на прийдешні часи.
Був колись я Максим...
Вже Мелетій в сивинах...
Де мій Смотрич, Острог, а де Єрусалим?
Знав я польську і грецьку, й латину,
Та за Тебе молився лиш словом своїм.
Причасти і прости,
Мамо, блудного сина, -
Бо ж не був я безгрішним святим, -
Та коли тяжкий хрест свій несла Батьківщина,
Я підставив плече, щоб його донести.
Анафема “Треносу” М.Смотрицького (Вільно, 1610 року)
О, чий ще труд так удостоївсь,
як “Тренос” мій? Аж три універсали
до Вільна з Кракова прислали
від Сигізмунда-короля:
- дізнатись, хто то є Ортолог;
- п`ять тисяч злотих кари тому,
хто пасквіль буде чи ховати,
чи купувать, чи продавати;
- друкарню відібрать в схизматів,
Ортолога й коректора схопити,
увесь тираж конфіскувати
і на кострищах попалити...
Заповзялися єзуїти
вчинити волю короля...
Аж раптом - затряслась земля:
Фабриціус, засліплений латинник,
Святе Писання долу кинув...
... Зі злості djabla пом`янув, -
і “Тренос” вслід за ним жбурнув
та й заходився проклинати...
Мені ж чи плакать, чи сміятись?..
Анафема “Апології” М.Смотрицького (Київ, 1628 рік)
Між двох розп`ять
ти - розіп`ятий, -
Немов Ісус
між двох злодіїв.
Єрусалим твій -
рідний Київ,
Де на Голгофу
був ти взятий.
Навкруг амвона поставили:
Свічки -
мов факели...
О, жах!
Анафема!
Листки палали...
Ногами
попіл їх
топтали...
І ти топтав.
Й свіча в руках
Твоїх
тремтячих
теж палала...
Ганьба! Розпука. Крах надії...
Та ж,
лицеміри,
й не читали.
Прости їм, Боже...
Рідний Київ? -
Кого тут ще не розпинали...
Виправдання невинності Мелетія Смотрицького
Погрузли в чварах за чини,
Як пси за стерво, лаєтесь за владу.
Речете: “Зраду він вчинив!”
Щоб заховати власні зради.
Іуда, Ірод і Пілат
У храмах Господа гендлюють.
А Каїн з Хамом із-за врат
Кричать з похмілля: “Алілуя!”
О ви, єпискоти брудні!
Вовки, в овечі вбрані шкури!
В пекельнім згорите вогні
І не спасуть вас храмів мури.
О ви, єхиднині сини!
Судить вас діло ваше буде,
Жерці мамони й сатани!
Мене ж хай Бог і люди судять.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
