(М.К./М.К.) [ 2010-06-23 23:27:52 ] - відповісти

Оригінал:

СЕРГІЙ ЄСЕНІН

ПИСЬМО МАТЕРИ

Ты жива еще, моя старушка?
Жив и я, привет тебе, привет!
Пусть струится над твоей избушкой
Тот вечерний несказанный свет.

Пишут мне, что ты, тая тревогу,
Загрустила шибко обо мне,
Что ты часто ходишь на дорогу
В старомодном ветхом шушуне.

И тебе в вечернем синем мраке
Часто видится одно и то ж:
Будто кто-то мне в кабацкой драке
Саданул под сердце финский нож.

Ничего, родная, успокойся.
Это только тягостная бредь.
Не такой уж горький я пропойца,
Чтоб тебя не видя, умереть.

Я по-прежнему такой же нежный
И мечтаю только лишь о том,
Чтоб скорее от тоски мятежной
Воротиться в низенький наш дом.

Я вернусь, когда раскинет ветви
По-весеннему наш белый сад.
Только ты меня уж на рассвете
Не буди, как восемь лет назад.

Не буди того, что отмечталось,
Не волнуй того, что не сбылось,
Слишком раннюю утрату и усталость
Испытать мне в жизни привелось.

Так забудь же про свою тревогу,
Не грусти так шибко обо мне,
Не ходи так часто на дорогу
В старомодном ветхом шушуне.
1924

Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-06-23 23:31:08 ] - відповісти

"Чи жива ти ще, моя старенька"?
Аж захотілось проспівати.
Вітаю, Ярославе.
А завтра завітаю.

З найкращими побажаннями,
Г.С.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-06-23 23:39:50 ] - відповісти

Дякую, Гаррі, а далі як правильно?
А, вибачте, далі буде завтра. Збагнув. Чекаю.
До речі, на цей вірш існує музика, романс, який чудово виконує російський бас Борис Штоколов.
Дякую за побажання. І Вам того ж навзаєм бажаю.


Отправить
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-06-24 08:44:52 ] - відповісти

Вітаю.
Не до вподоби, як я бачу, моя тонка пропозиція побудувати перше речення таким чином, щоб воно було стовідсотково запитальним, а частка „ще” – не таким прозорим русизмом, яким вона виглядає, коли пишеться як „іще”. Я неодноразово зустрічався з такою думкою на нашому літературному ресурсі. Я можу припустити, що русизми корисні як місток, який, напевне, існує, між двома мовами практично різних народів і практично однакових на кордоні чи в анатомічному театрі.
У Єсеніна речення відчувається як запитальне за рахунок „ль” як частки, що має підсилювальне значення. Тому тактовно запропонована мною частка „чи”, ІМХО, є доречною. Бо інакше речення виглядає запитальним тільки на папері за рахунок відповідного знака, яким воно закінчується. А спробуй проспівати, будучи навіть Борисом Штоколовим, який гарно співає, як одного разу сказав Юрій Богатиков, „в купол”. Тобто відкриваючи рот, наче промовляється літера „о”, яка не змовкає протягом всього твору.
Дякую за теплу згадку. Якось довелось мені чути обох. Бо вони відомі. А пісню я чув ще у батьківській домівці.
На питання, поставлене Вами, я поки що відповісти не зможу. По-перше, я не експерт, а, по-друге, я бачу, з якою увагою був зустрінутий мій тонкий натяк на побудову речення в одній з його форм. І я не менш, ніж будь-який з авторів з тих, що з повагою ставляться до читачів, чекаю на відгуки наших творчих колег. Мені цікаво ознайомитись з їхньою думкою.
Дякую Вам за все хороше, творче і глибоко позитивне, чим багата Ваша творча душа.
З повагою,
Г.С.


Отправить
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-06-24 08:51:53 ]

Ой.
Немає частки "іль" чи "ль" у оригіналі.
Але це не моя проблема.

Бувайте :)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-06-24 09:55:44 ] - відповісти

А знаєте, чому я не роблю перший рядок совідсотково запитальним, шановний пане Гаррі? Тому що у Єсеніна в оригіналі написано з такою інтонацією це запитання, що воно є, водночас, і ствердженням, що мати жива, і він живий, що видно з подальшого тексту. Частка "іще" як місток, кажете? Може бути, як місток, але я не сприймаю її зовсім, як русизм, бо російська частка читається через "ещьо" в транскрипції і це суттєво відрізняє її від українського варіанту. Але більшої схожості з оригіналом я її зберігаю, і в цьому сенсі вона - як місток. В анатомічному театрі всі народи схожі між собою. Мені приємно, що Ви розумієтеся на вокалі, бо "купол" - це і є чи не головна ознака академічного співу.
Спасибі, що завітали. У мене таке враження, що Вас одного уповноважили від усіх редакторів і авторів коментувати мої переклади.
Перекажіть іншим шановним колегам, що буду радий і їхнім заувагам і порадам, і намагатимусь сприйняти це спокійно, не зважаючи на всю свою емоційність.
З повагою
Я.Ч.
P.S. Частка "ль" траплялася у попередньому перекладі моєму вірша "Пускай ты випита другим".
Щасливо.



Отправить
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-06-24 10:46:05 ] - відповісти

Ще раз бувайте :))
Я не можу інакше сприймати аргументи автора, ніж приймати їх до відома:)) Бо переклад Ваш, а ми читачі-споживачі. Ви автор, і це Ваш твір.
В мене є настрій повернутись до Вашого перекладу.
Тільки трішки пізніше.

З повагою,
Г.С.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-06-24 13:14:41 ] - відповісти

Дякую за увагу Вам, всього найкращого.


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-06-25 00:50:26 ] - відповісти

Отримала велике задоволення як від оригіналу, так і від перекладу. Кажу просто як звичайний читач.
Творчих успіхів Вам, пане Ярославе, щоб дарувати і надалі насолоду своїм читачам.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-06-25 06:45:39 ] - відповісти

Дуже радий, Олесю, що сподобалось. Бо вже думав, що не вельми все вдало, раз усі мовчать, крім Гаррі.


Отправить
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2010-07-10 09:34:27 ] - відповісти

Ярославе, вдало переклали Єсеніна. Зберегли ніжність, щем та сум оригіналу. Дякую!!!
З повагою та теплом,
Таня


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-07-10 14:13:46 ] - відповісти

Таню, дуже дякую! Ваші слова - як бальзам на душу. Бо я вже думав, що не дуже все вдало вийшло. Натхнення Вам і здоров"я і прохолоди у спеку.


Отправить
(Л.П./Л.П.) [ 2011-10-11 18:41:40 ] - відповісти
невимовне світло струменить - смакую!:)
цей переклад якось легше читається. невимушено. мені дуже сподобалось!

Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-10-11 18:46:15 ] - відповісти

Брате, я знаю цю тему... І уклін тобі...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-11 22:37:32 ] - відповісти

Сашо, величезне спасибі, особливо приємно, що Ви називаєте саме ті рядки, над якими мучився найдовше, і які теж дали мені насолоду творчості!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-11 22:40:13 ] - відповісти

Спасибі, дорогий брате, Вітре, за уклін, не знаю, чи вартий я аж такої шани, але щиро дякую за нього, і за оцінку!)))

Прекрасний переклад, дорогий Ярославе! Не відчувається важкості перекладу, все ллється, як у оригіналі! Молодець!

Дуже дякую тобі, дорога Таню! Кожному дорога пам'ять про рідну маму! Всіх благ тобі!))))