ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Буй
2025.09.02 21:52
Вереснева ніч
Віщувала заграва вітер
У багрянім заході сонця.
Зачиняли бутони квіти
І згасали в хатах віконця.

Прохолода, така приємна,
Денну спеку заколисала.
Ще хвилина – і стало темно,

Віктор Насипаний
2025.09.02 13:41
Малює день
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.

Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,

Віктор Кучерук
2025.09.02 12:17
Ти
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.

Світлана Майя Залізняк
2025.09.02 08:19
Фіолет
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн

Артур Курдіновський
2025.09.01 23:38
Зустрічаю осінь
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.

Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!

Борис Костиря
2025.09.01 22:21
* * *
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.

До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,

Олена Побийголод
2025.09.01 12:07
1972. Мордочка, хвіст та чотири ноги
Із Бориса Заходера

Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.

Часом блукаємо ми у хаосі, –

Ольга Олеандра
2025.09.01 09:47
Останній день літа
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.

Віктор Кучерук
2025.09.01 05:51
* * *
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.

Олег Герман
2025.09.01 00:32
Можливо...
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.

Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій

Олександр Буй
2025.08.31 22:37
Тетянина ніч
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!

Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х

Борис Костиря
2025.08.31 22:13
* * *
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.

І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,

Ярослав Чорногуз
2025.08.31 19:04
Пора поезії
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг

Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --

Артур Курдіновський
2025.08.31 18:30
Просто друзі (діалог сонетів у співавторстві з Лілією Ніколаєнко)
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!

Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,

Юрко Бужанин
2025.08.31 14:23
***
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.

Євген Федчук
2025.08.31 14:03
Як було винайдено скло
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 А любов не питає
Образ твору А любов не питає, чи хочеш, чи ні
Ти забути усе, що минуло,
Наче попіл ожив – на папері сумні
Виникають рядки – серце чуло

Знов тріпоче, мов риба, що втрапила в сіть
У надіях нових безупинно.
Мрій дельфіни моїх, ці надії несіть,
Хай нуртують кохання глибини.

Пломінь серця мого зрівноважить вода
Розумова й тримає в покорі.
Закипає поверхня… Любов – це біда,
Наче нафта, розлита у морі.

25.11.7520 р. (Від Трипілля) (2012)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-04-24 05:55:50
Переглядів сторінки твору 340
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.800
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Автор востаннє на сайті 2025.08.31 19:47
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-24 05:56:39 ]
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-05-13 19:26:29 ] - відповісти

Інколи біда...але така неминуча і солодка.І це є у підтексті Вашого небайдужого вірша.Не погасить вода цей сердечний вогонь, ой не погасить.


Отправить
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-13 19:41:00 ] - відповісти

Закипає поверхня… Любов – це біда,
Наче нафта, розлита у морі.

Але не кожному в житті щастить це пізнати...
Вам, пане Ярославе, пощастило!


Отправить
Галина Гнатюк (М.К./М.К.) [ 2013-05-13 23:05:57 ] - відповісти

Пане Ярославе!Серце,що... тріпоче, мов риба, що втрапила в сіть - зачепило!..
Даруйте, та дозволю собі звернути Вашу увагу от на що: вогоНЬ ЗРівноважить...Трохи, як на мене, важкувато... А любов - вона й правда не питає...Щасти!:)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 00:05:24 ] - відповісти

Світлано, дякую за глибоке осмислення вірша. Не погасить однозначно. Швидше море спалить.))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 00:08:38 ] - відповісти

Дякую, дорога Лесю. Тільки не знаю чи радіти цьому щастю? Мабуть, треба благословляти страждання, бо сильний біль породжує сильні почуття, і це певним чином позначається на творчості.)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 00:15:37 ] - відповісти

Вітаю, пані Галино, на своїх сторінках. Радий, що вірш зачепив бодай частково і що Ви згодні з головною думкою його. Щодо збігу приголосних, дякую, що помітили, хоч мені здавалося, перше "НЬ" досить пом"якшує і пришвидшує читання у сполученні з наступним "ЗР". Але на зауваги гранослова треба зважати. Подумаю.)))


Отправить
Галина Гнатюк (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 00:24:50 ] - відповісти

О, і Вам не спиться, пане Ярославе? Та які там поради?...Я просто сама звикла читати вголос, так краще чуєш місця, які "не тойво"...і будьте ласкаві, припиніть обзивати мене гранословом, бо зашаріюся серед ночі:)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 00:44:28 ] - відповісти

Це правильно - читати вголос, бо у мене ще є внутрішній слух, як у профі- музиканта. Але, бачу він іноді підводить. Не буду, якщо не хочете, Вас так називати, але я уже виправив, Ви звернули увагу, Галино?)))


Отправить
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2013-05-14 07:04:07 ] - відповісти

Безперечно, такі вірші лише живлять і покріплюють наші душі.


Отправить
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 07:10:16 ] - відповісти

Дуже гарний і пісенний вірш.
Єдине, що звикла сприймати поняття "любов" у широкому сенсі, як всезагальну християнську чесноту, а у вашому вірші відчула, що йдеться про кохання або пристрасть. (Бо то у російській мові є тільки "любовь" на всі випадки життя, а в українській - різні відтінки мають свої визначення) :))
А кохання питає, чи хочеш, чи ні
Ти забути усе, що минуло? (в сенсі, чи воно(кохання) взагалі щось когось питає)
(...)
Закипає поверхня… (Бо пристрасть) (Кохання) – біда,
Наче нафта, розлита у морі.

Даруйте, що посміла щось пропонувати, але так мені відчулося.
З повагою. Щиро!


Отправить
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-05-14 08:10:17 ] - відповісти

Ярославе, любові без болю не буває, навіть якщо взаємно. Так, напевне, задумано Творцем, який і сам за любов витерпів, ой, як витерпів. Та все ж, любов - це велике щастя, ні з чим не зрівнянні відчуття. Словом, я за Вас рада. Дай Вам Боже щастя!


Отправить
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 08:58:15 ] - відповісти

Кохання - велике благо Боже, якщо це справжнє почуття... Якщо любов розливається нафтою, то треба негайно викликати аварійницю... Тримайся, побратиме!)))


Отправить
Олена Багрянцева (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 11:22:05 ] - відповісти

Несподіване порівняння "любов-нафта". Цікавий вірш, глибокий.


Отправить
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 11:50:15 ] - відповісти

прегарно))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 18:53:54 ] - відповісти

Дякую, дорогий друже Вікторе за гарні слова. Вони справді додають натхнення.)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 19:16:15 ] - відповісти

Дякую, пані Галино (Михайлик) за гарні слова і за щиру спробу допомогти. Щодо Вашого зауваження, то скажу Вам ось що. Згоден, що поняття "любов" ширше за поняття "кохання", безумовно, але, водночас, є і синонімом цього слова. Ось Вам приклади з класики:
Цю жінку я люблю, така моя печаль... (М.Вінграновський)
...Я Вас люблю, о як я Вас люблю,
Але про це не треба говорити.
(Ліна Костенко)
...Ти для мене не тільки мрія,
Я живою тебе люблю...
В.Симоненко)
Моя любове, ти - як Бог...

Хоч не в молитві, а в клятьбі
Я силу згадую твою!"
(Д.Павличко)

Я не випадково зробив цитату з Д.Павличка дещо довшою, бо вона, в даному випадку найбільш переконливо ілюструє мою думку, позицію, якщо хочете, яка співпадає з моїм віршем.
Слово "кохання" ми вживаємо, коли хочемо підкреслити ніжність, музичність свого почуття, на мою думку. А слово "любов" вживаємо тоді, коли підкреслюємо СИЛУ почуття. Перечитайте ще раз всі чотири цитати, а потім і мій вірш, і Ви побачите переважно утверджуючу, сильну інтонацію поряд зі словом "любов". Так роблять класики, а ми в них вчимося. Дякую за цікаву пропозицію.
З повагою і побажанням творчих успіхів


Отправить
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 22:44:00 ] - відповісти

Поза всяким сумнівом - автор найкраще розуміє своє творіння і все, що він відчуває та хоче сказати. Мої слова - не зауваження, радше - розмірковування на тему. Я відчула у тій "нафті" "пристрасть", Ви її відчуваєте, як "любов". Автор, господар - Ви )))
А з наведеними цитатами цілком згодна. Дуже люблю (!) твори цих класиків.
Натхнення Вам!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 19:26:52 ] - відповісти

Дорога Валентино, дякую за слушні і мудрі думки, я їх поділяю на 200 відсотків. І за гарні побажання теж щиро вдячний. Будь-яка палиця має два кінці і любов - не виняток. Не розділене в житті, воно дає величезне творче щастя завдяки величезним стражданням.)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 19:36:37 ] - відповісти

Дорогий пане Іване! Ми ж творчі люди, ненормальні. Якщо наші ЛГ щасливі в коханні, то вся нафта всередині нас іде на підтримання горіння цього прекрасного вогнища, якщо ж воно нещасливе, то дах зриває, виникають пробоїни, і тоді це паливо виливається в читацьке море віршами і запалює його. Може так, з Вашого дозволу. Тримаюсь, пане Іване, уже весь у нафті кохання, але ще не втонув.)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 19:37:29 ] - відповісти

Дякую за зірке око, Олено! Натхнення!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-24 05:57:05 ]
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 19:38:15 ] - відповісти

Спасибі, Таню! Натхнення Вам!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 23:48:25 ] - відповісти

Ще раз дякую, пані Галино (Михайлик) за цікаві думки. Мені здається, що слово "пристрасть" може також входити в поняття "любов", хоч і не завжди. А в цьому випадку - ця нафта - "пристрасна любов", так що протиріччя майже немає!))))


Отправить
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2013-05-15 00:11:41 ] - відповісти

Любов - це біда. Праведні слова. Краще не любити.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-15 01:38:06 ] - відповісти

Не любити і повелівати тими, хто тебе любить... Може, так і краще і зручніше жити, справді. Але хіба це життя без кохання, мила Яфинко?! Дякую за цікавий коментар...