ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Вертоград
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила,
в сонячному катрені —
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Червневий смак
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
По той бік Золотої Липи
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
Рідна хата
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
* * *
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.

Володимир Бойко
2025.06.29 23:49
Сопух
Банальна думка – як воно
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.

Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,

Юрій Левченко
2025.06.29 23:25
VV
Мій мозок розчленився на клітини,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,

Борис Костиря
2025.06.29 22:01
Трава
Безконечно росте трава,
Невідчутна і ледь жива.

І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.

Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.

С М
2025.06.29 17:16
Альбукерке (Neil Young)
Санта Фе, кажуть, десь у ста милях, по шосе
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке

Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке

Євген Федчук
2025.06.29 14:18
Чому в деяких людей душа гнила
Утішає мати доню: - Ну, що знову сталось?
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і

Іван Потьомкін
2025.06.29 12:07
Сарасате й "Наспіви циганські"
Заграйте, Маестро Перельмане ,
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн

Юрій Гундарєв
2025.06.29 11:45
Наш карпатський дідусь
Кілька днів просто не міг відійти від трагікомедії «Мій карпатський дідусь». Пронизливе враження - справді велике кіно, навіть не за форматом, а передусім, за художнім рівнем. Міжнародна творча команда (режисер і сценарист фільму - грузин Заза Буадзе, спі

Віктор Кучерук
2025.06.29 06:19
Гадки
Там, де куриться туманом
Гомінка ріка,
Виглядають спозарана
Хлопця-козака.
Почалася косовиця,
А тебе нема, –
Покажися-обізвися
Хоч би крадькома.

Борис Костиря
2025.06.28 21:48
Загублений твір
Цей твір, який сховався у пучині
Глибинних вод, потоків, бурунів,
Пропав у невідомості, що нині
Диктує нам свій первозданний гнів,
Який нам світить із очей вогнів.

Цей текст не є сакральним чи пророчим,
Він народився у боях терзань

Марія Дем'янюк
2025.06.28 20:06
В лузі
В лузі серед конюшини
Виросли дзвіночки сині,
І голівками хитають,
Дзвоном бджілок відганяють.
Прилетів сердитий джміль:
"Чути дзвін ваш звідусіль!"
Не дзвенять вже ті, співають,
На гостину бджіл скликають.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 А любов не питає
Образ твору А любов не питає, чи хочеш, чи ні
Ти забути усе, що минуло,
Наче попіл ожив – на папері сумні
Виникають рядки – серце чуло

Знов тріпоче, мов риба, що втрапила в сіть
У надіях нових безупинно.
Мрій дельфіни моїх, ці надії несіть,
Хай нуртують кохання глибини.

Пломінь серця мого зрівноважить вода
Розумова й тримає в покорі.
Закипає поверхня… Любов – це біда,
Наче нафта, розлита у морі.

25.11.7520 р. (Від Трипілля) (2012)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-04-24 05:55:50
Переглядів сторінки твору 322
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.800
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Автор востаннє на сайті 2025.06.23 00:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-24 05:56:39 ]
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-05-13 19:26:29 ] - відповісти

Інколи біда...але така неминуча і солодка.І це є у підтексті Вашого небайдужого вірша.Не погасить вода цей сердечний вогонь, ой не погасить.


Отправить
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-13 19:41:00 ] - відповісти

Закипає поверхня… Любов – це біда,
Наче нафта, розлита у морі.

Але не кожному в житті щастить це пізнати...
Вам, пане Ярославе, пощастило!


Отправить
Галина Гнатюк (М.К./М.К.) [ 2013-05-13 23:05:57 ] - відповісти

Пане Ярославе!Серце,що... тріпоче, мов риба, що втрапила в сіть - зачепило!..
Даруйте, та дозволю собі звернути Вашу увагу от на що: вогоНЬ ЗРівноважить...Трохи, як на мене, важкувато... А любов - вона й правда не питає...Щасти!:)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 00:05:24 ] - відповісти

Світлано, дякую за глибоке осмислення вірша. Не погасить однозначно. Швидше море спалить.))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 00:08:38 ] - відповісти

Дякую, дорога Лесю. Тільки не знаю чи радіти цьому щастю? Мабуть, треба благословляти страждання, бо сильний біль породжує сильні почуття, і це певним чином позначається на творчості.)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 00:15:37 ] - відповісти

Вітаю, пані Галино, на своїх сторінках. Радий, що вірш зачепив бодай частково і що Ви згодні з головною думкою його. Щодо збігу приголосних, дякую, що помітили, хоч мені здавалося, перше "НЬ" досить пом"якшує і пришвидшує читання у сполученні з наступним "ЗР". Але на зауваги гранослова треба зважати. Подумаю.)))


Отправить
Галина Гнатюк (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 00:24:50 ] - відповісти

О, і Вам не спиться, пане Ярославе? Та які там поради?...Я просто сама звикла читати вголос, так краще чуєш місця, які "не тойво"...і будьте ласкаві, припиніть обзивати мене гранословом, бо зашаріюся серед ночі:)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 00:44:28 ] - відповісти

Це правильно - читати вголос, бо у мене ще є внутрішній слух, як у профі- музиканта. Але, бачу він іноді підводить. Не буду, якщо не хочете, Вас так називати, але я уже виправив, Ви звернули увагу, Галино?)))


Отправить
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2013-05-14 07:04:07 ] - відповісти

Безперечно, такі вірші лише живлять і покріплюють наші душі.


Отправить
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 07:10:16 ] - відповісти

Дуже гарний і пісенний вірш.
Єдине, що звикла сприймати поняття "любов" у широкому сенсі, як всезагальну християнську чесноту, а у вашому вірші відчула, що йдеться про кохання або пристрасть. (Бо то у російській мові є тільки "любовь" на всі випадки життя, а в українській - різні відтінки мають свої визначення) :))
А кохання питає, чи хочеш, чи ні
Ти забути усе, що минуло? (в сенсі, чи воно(кохання) взагалі щось когось питає)
(...)
Закипає поверхня… (Бо пристрасть) (Кохання) – біда,
Наче нафта, розлита у морі.

Даруйте, що посміла щось пропонувати, але так мені відчулося.
З повагою. Щиро!


Отправить
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-05-14 08:10:17 ] - відповісти

Ярославе, любові без болю не буває, навіть якщо взаємно. Так, напевне, задумано Творцем, який і сам за любов витерпів, ой, як витерпів. Та все ж, любов - це велике щастя, ні з чим не зрівнянні відчуття. Словом, я за Вас рада. Дай Вам Боже щастя!


Отправить
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 08:58:15 ] - відповісти

Кохання - велике благо Боже, якщо це справжнє почуття... Якщо любов розливається нафтою, то треба негайно викликати аварійницю... Тримайся, побратиме!)))


Отправить
Олена Багрянцева (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 11:22:05 ] - відповісти

Несподіване порівняння "любов-нафта". Цікавий вірш, глибокий.


Отправить
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 11:50:15 ] - відповісти

прегарно))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 18:53:54 ] - відповісти

Дякую, дорогий друже Вікторе за гарні слова. Вони справді додають натхнення.)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 19:16:15 ] - відповісти

Дякую, пані Галино (Михайлик) за гарні слова і за щиру спробу допомогти. Щодо Вашого зауваження, то скажу Вам ось що. Згоден, що поняття "любов" ширше за поняття "кохання", безумовно, але, водночас, є і синонімом цього слова. Ось Вам приклади з класики:
Цю жінку я люблю, така моя печаль... (М.Вінграновський)
...Я Вас люблю, о як я Вас люблю,
Але про це не треба говорити.
(Ліна Костенко)
...Ти для мене не тільки мрія,
Я живою тебе люблю...
В.Симоненко)
Моя любове, ти - як Бог...

Хоч не в молитві, а в клятьбі
Я силу згадую твою!"
(Д.Павличко)

Я не випадково зробив цитату з Д.Павличка дещо довшою, бо вона, в даному випадку найбільш переконливо ілюструє мою думку, позицію, якщо хочете, яка співпадає з моїм віршем.
Слово "кохання" ми вживаємо, коли хочемо підкреслити ніжність, музичність свого почуття, на мою думку. А слово "любов" вживаємо тоді, коли підкреслюємо СИЛУ почуття. Перечитайте ще раз всі чотири цитати, а потім і мій вірш, і Ви побачите переважно утверджуючу, сильну інтонацію поряд зі словом "любов". Так роблять класики, а ми в них вчимося. Дякую за цікаву пропозицію.
З повагою і побажанням творчих успіхів


Отправить
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 22:44:00 ] - відповісти

Поза всяким сумнівом - автор найкраще розуміє своє творіння і все, що він відчуває та хоче сказати. Мої слова - не зауваження, радше - розмірковування на тему. Я відчула у тій "нафті" "пристрасть", Ви її відчуваєте, як "любов". Автор, господар - Ви )))
А з наведеними цитатами цілком згодна. Дуже люблю (!) твори цих класиків.
Натхнення Вам!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 19:26:52 ] - відповісти

Дорога Валентино, дякую за слушні і мудрі думки, я їх поділяю на 200 відсотків. І за гарні побажання теж щиро вдячний. Будь-яка палиця має два кінці і любов - не виняток. Не розділене в житті, воно дає величезне творче щастя завдяки величезним стражданням.)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 19:36:37 ] - відповісти

Дорогий пане Іване! Ми ж творчі люди, ненормальні. Якщо наші ЛГ щасливі в коханні, то вся нафта всередині нас іде на підтримання горіння цього прекрасного вогнища, якщо ж воно нещасливе, то дах зриває, виникають пробоїни, і тоді це паливо виливається в читацьке море віршами і запалює його. Може так, з Вашого дозволу. Тримаюсь, пане Іване, уже весь у нафті кохання, але ще не втонув.)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 19:37:29 ] - відповісти

Дякую за зірке око, Олено! Натхнення!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-24 05:57:05 ]
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 19:38:15 ] - відповісти

Спасибі, Таню! Натхнення Вам!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-14 23:48:25 ] - відповісти

Ще раз дякую, пані Галино (Михайлик) за цікаві думки. Мені здається, що слово "пристрасть" може також входити в поняття "любов", хоч і не завжди. А в цьому випадку - ця нафта - "пристрасна любов", так що протиріччя майже немає!))))


Отправить
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2013-05-15 00:11:41 ] - відповісти

Любов - це біда. Праведні слова. Краще не любити.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-15 01:38:06 ] - відповісти

Не любити і повелівати тими, хто тебе любить... Може, так і краще і зручніше жити, справді. Але хіба це життя без кохання, мила Яфинко?! Дякую за цікавий коментар...