
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Здійнялись пожежі навкруги, –
І дими ядуче-чорномазі
Огорнули щільно береги.
Темна мла забарвлювала місто
Пройняте плачами, від яких
Струменіли тихо тужні вісті
По дорогах давніх і нових.
не можна побачити істину,
а лише диявола.
Сон розуму породжує чудовиськ.
Літери стають
так само розпливчатими,
як дим. Крізь смог безумства
не можна побачити
– Скажіть, а хто пошкодив сир,
нарив у ньому стільки дір?
«Без жодних сумнівів, не я!» –
квапливо рохнула Свиня.
«Це загадка! – ґеґекнув Гусь,
Пика скривлена, немов життю не радий.
Вся зібралася на раду ту «еліта».
Скоса зиркають, немовби пси побиті.
Забагато розвелося «горлопанів»,
Що говорять й по тверезому, й по п‘яні,
Що зажерлась влада та на
Вишгород яристий і зелений вкрай, –
У віках не зникнув та красу не втратив,
Попри грабування під гарматний грай.
Вишгород прадавній берегом похилим
До Дніпра приникнув, а не в бран попав,
Бо з ріки святої набува
Темна смуга лягає між нами.
Як вселенська печаль - тінь журби,
Наче тріщина між берегами.
Розверзається прірвою лих,
Твої руки з моїх вириває,
Пекла лютого видих і вдих -
голоси із далеких епох,
дитячий щебет.
Як воскресити голоси
із магми часу?
Вони доносяться, ледь живі,
ледве відчутні,
майже нерозбірливі.
Знайомій жіночка жаліється. –
Не знаю, чи дурниця, чи біда,
Бо щось із чоловіком діється.
Гіпноз йому чи лікаря б мені.
Не знаю, що з ним врешті коїться.
Раніше часто говорив у сні,
Тепер лиш хитро посміхається.
голівки не схиляють дружно.
Плісе жоржин у росах дивне,
але свою тримає пружність.
Засмагле дотліває літо.
Сачком лови, хіба впіймаєш?
Час спокою, і час марніти.
Чи наяву наткнусь впритул,
То серце сплескує прибоєм,
А почуттів зростає гул.
Думки про тебе зразу будять
У серці ніжні почуття, -
І радість пнеться звідусюди,
І щастям повниться життя.
навіть у горлі наростає ком,
бачу: рудий весь із очима сірими -
Франко…
-Пане Іване, як ви там на небесех?
Чи бачите на годиннику лютий час?
-Вболіваю, рідні мої, всім серцем
укриваєш мене снігом,
ніби поцілунками.
На твою честь я п'ю
снігове шампанське
і п'янію від крижаного холоду.
У зимовому полоні -
ніби в царстві задзеркалля,
Дитячі лики сірі від тривоги.
Схиляється над ними божий лик
Й шепоче: - Малеч! Буде перемога.
Із ирію повернуться татки
І спокоєм огорнуть ваші душі.
Я дам їм мир з Господньої руки,
Або до рук не брати книг,
Які століттями навчали
Життю щасливому усіх.
Великий гріх втрачати віру
У слово Боже і в слова,
Які дарує ніжна Ліра
Отим, що творять з них дива.
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.
Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Солдати групи «Центр»
Солдат не нив, не скнів,
прибути в строк устиг -
й немов із килимів,
ми трусим пил доріг.
Наш рух невтримний поки,
й радіє вороння;
лисніють наші щоки,
вилискує броня!
По спаленій рівнині -
за метром метр -
ідуть по Україні
солдати групи «Центр».
Герой ти, чи ні, - вибирай!
Крок уперед!
Крок уперед - і у рай...
Гарний берет!
Ворог сконає, а ти, рядовий,
в рай попадеш як герой черговий.
Крок уперед, крок уперед,
крок уперед...
Стрічає нас цвітінь,
горить все після нас,
й летить над нами тінь
того, хто дав наказ.
З поживою в кишені
додому вернемось,
й русяві наречені
потішать нас чимось...
Та це - пізніш, а нині -
за метром метр -
ідуть по Україні
солдати групи «Центр».
Герой ти, чи ні, - вибирай!
Крок уперед!
Крок уперед - і у рай!
Як в очерет...
Ворог сконає, а ти, рядовий,
в рай попадеш як герой черговий¹.
Крок уперед, крок уперед,
крок уперед...
(2022)
¹Див. ru.wikipedia.org: «Мы как мученики попадём в рай, а они просто сдохнут».
*** ОРИГІНАЛ ***
Солдат всегда здоров,
Солдат на всё готов, -
И пыль, как из ковров,
Мы выбиваем из дорог.
И не остановиться,
И не сменить ноги, -
Сияют наши лица,
Сверкают сапоги!
По выжженной равнине -
За метром метр -
Идут по Украине
Солдаты группы «Центр».
На «первый-второй» рассчитайсь!
Первый-второй...
Первый, шаг вперед! - и в рай.
Первый-второй...
А каждый второй - тоже герой, -
В рай попадет вслед за тобой.
Первый-второй, первый-второй,
первый-второй...
А перед нами всё цветёт,
За нами всё горит.
Не надо думать - с нами тот,
Кто всё за нас решит.
Веселые - не хмурые -
Вернемся по домам, -
Невесты белокурые
Наградой будут нам!
Всё впереди, а ныне -
За метром метр -
Идут по Украине
Солдаты группы «Центр».
На «первый-второй» рассчитайсь!
Первый-второй...
Первый, шаг вперед! - и в рай.
Первый-второй...
А каждый второй - тоже герой, -
В рай попадет вслед за тобой.
Первый-второй, первый-второй,
первый-второй...
(1965)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)