
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.
Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Солдати групи «Центр»
Солдат не нив, не скнів,
прибути в строк устиг -
й немов із килимів,
ми трусим пил доріг.
Наш рух невтримний поки,
й радіє вороння;
лисніють наші щоки,
вилискує броня!
По спаленій рівнині -
за метром метр -
ідуть по Україні
солдати групи «Центр».
Герой ти, чи ні, - вибирай!
Крок уперед!
Крок уперед - і у рай...
Гарний берет!
Ворог сконає, а ти, рядовий,
в рай попадеш як герой черговий.
Крок уперед, крок уперед,
крок уперед...
Стрічає нас цвітінь,
горить все після нас,
й летить над нами тінь
того, хто дав наказ.
З поживою в кишені
додому вернемось,
й русяві наречені
потішать нас чимось...
Та це - пізніш, а нині -
за метром метр -
ідуть по Україні
солдати групи «Центр».
Герой ти, чи ні, - вибирай!
Крок уперед!
Крок уперед - і у рай!
Як в очерет...
Ворог сконає, а ти, рядовий,
в рай попадеш як герой черговий¹.
Крок уперед, крок уперед,
крок уперед...
(2022)
¹Див. ru.wikipedia.org: «Мы как мученики попадём в рай, а они просто сдохнут».
*** ОРИГІНАЛ ***
Солдат всегда здоров,
Солдат на всё готов, -
И пыль, как из ковров,
Мы выбиваем из дорог.
И не остановиться,
И не сменить ноги, -
Сияют наши лица,
Сверкают сапоги!
По выжженной равнине -
За метром метр -
Идут по Украине
Солдаты группы «Центр».
На «первый-второй» рассчитайсь!
Первый-второй...
Первый, шаг вперед! - и в рай.
Первый-второй...
А каждый второй - тоже герой, -
В рай попадет вслед за тобой.
Первый-второй, первый-второй,
первый-второй...
А перед нами всё цветёт,
За нами всё горит.
Не надо думать - с нами тот,
Кто всё за нас решит.
Веселые - не хмурые -
Вернемся по домам, -
Невесты белокурые
Наградой будут нам!
Всё впереди, а ныне -
За метром метр -
Идут по Украине
Солдаты группы «Центр».
На «первый-второй» рассчитайсь!
Первый-второй...
Первый, шаг вперед! - и в рай.
Первый-второй...
А каждый второй - тоже герой, -
В рай попадет вслед за тобой.
Первый-второй, первый-второй,
первый-второй...
(1965)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)