Співробітники Офісу президента України Володимира Зеленського замовили відомому представнику російської «ліберальної обойми» Дмитру Бикову біографію їхнього патрона. Подейкують, що мета цього проекту – «перемогти» торішню некомпліментарну книжку Сергія Руденка «Зеленський без гриму».
Виконавець – той самий Биков, який нещодавно обурювався відсутністю в Україні російських шкіл, передрікав Одесі «жалюгідну роль у відриві від російської культури», а тепер заявляє, що перемога України – це «тріумф націоналізму, а я думаю, що це небажаний варіант». Але не про це зараз мова.
Биков палко взявся до справи, і на День незалежності України дав інтерв'ю телеканалу «Дощ» (звичайно ж, пов'язаному з тією самою обоймою), в якому окреслив свою концепцію:

«Зеленський – головна людина Європи і, гадаю, світу. [...]
Я пишу цю книгу абсолютно безкоштовно, але моя особиста користь полягає ось у чому. Все життя я чую, що представники творчої інтелігенції не можуть і не повинні приймати жодних управлінських рішень, що вони не можуть керувати ні газетою, ні державою, ні скільки-небудь серйозним підрозділом будь-чого.
Зеленський – представник творчої інтелігенції, який довів: у наш час саме представники творчої інтелігенції, для яких свобода та честь не порожні слова, мають, повинні рекрутуватися у владу, бо вони – єдині люди, які вірять у власні гасла. (???!!!) Якщо актор не віритиме у свої слова, він погано зіграє.
Для мене Зеленський – це генерал Делла Ровере, людина, яка повірила, що вона герой, і стала героєм. І я вважаю, що стара думка Миколи Гумільова про велику роль творчої інтелігенції в управлінні світом, вона сьогодні збувається. Гумільов говорив: “Якщо ми, поети, із тисячі словосполучень вибираємо наймилозвучніше, то вже якось із трьох-п'яти економічних рішень ми виберемо оптимальне”.
[...] Не має значення, яка там економічна програма, які там політичні ідеї, які соціальні програми, важливо, що людина вигадує для країни те життя, яким ця країна живе».

Як коментар до цього дивовижного сплеску російської ліберальної думки, мабуть, перш за все слід пояснити слухачеві, як завжди, враженому ерудицією Бикова, хто такий цей хвацько згаданий генерал: це персонаж однойменної повісті італійського письменника І.Монтанеллі (1959)... Таким чином , тут має місце типова «промовка за Фрейдом», яка демонструє: у дійсності Биков вважає, що Зеленський – не справжній герой, а – вигаданий!

Зауважимо також, що об'єкт цитування Биков підібрав надзвичайно вдало: нещодавно журналіст Олег Батурин розповів, що правнучка М.Гумільова, завуч ліцею №2 у Новій Каховці, допомогала російським окупантам виявляти та викрадати своїх проукраїнськи налаштованих колег-педагогів...

Тепер – про основну частину спічу Бикова, «теоретичну». Тут, здається, є сенс перевірити оприлюднену теорію на практиці. Пропонуємо наступний план експерименту.
1. На кошти Михайла Ходорковського (це ще один стовп російського лібералізму) придбати літак «Бомбардьє» або «Ембрайєр» (але обов'язково бізнес-класу).
2. Посадити Зеленського за штурвал (він погодиться, він безгальмовий, він цілою країною взявся без підготовки керувати). Творче завдання – чудово зіграти досвідченого пілота, який з розумним виглядом смикає за всілякі важливі важільці.
3. Запросити Бикова здійснити рейс Маріуполь – Уфа у якості пасажира цього борту.

Можливі варіанти закінчення експерименту та їх інтерпретація:
1) Биков успішно здійснює переліт.
Це буде тріумфальне підтвердження теорії! Бикову буде присуджено Нобелівську премію, одночасно з літератури та економіки.
2) Політ закінчується трагічно, можливо, через «людський фактор» (так називають помилку пілота).
В цьому випадку Бикова слід поховати на міському цвинтарі Уфи, з установленням на могилі бюста Пушкіна як пам'ятника. Некролог повинен написати неодмінно Віктор Шендерович (ще один з тієї самої тусовки), це його улюблений жанр!
3) Биков відмовляється летіти! (Наприклад, у нього терміновий етер на «Дощі», і взагалі, змінні шорти вдома забув).
У цьому випадку літак слід продати, виручені кошти перерахувати ЗСУ, а Дмитру Бикову назавжди привласнити ініціали Д. Б. (Дешеве Базікало, він же – «дебіл, бля»).