Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.26
19:41
Москалі хвалитись люблять величним минулим,
Які ото їхні предки героїчні були.
Як вони на своїх нивах мирно працювали,
Та, коли була потреба, мечі в руки брали.
І громили супостата, і гнали, і били,
Аби ті до них «у гості» з мечем не ходили.
Не було
Які ото їхні предки героїчні були.
Як вони на своїх нивах мирно працювали,
Та, коли була потреба, мечі в руки брали.
І громили супостата, і гнали, і били,
Аби ті до них «у гості» з мечем не ходили.
Не було
2026.07.26
16:50
Пливу на тебе сонного дивитись,
крізь продихи стіни - в кімнатну глиб -
у мить, коли Душа твоя розкрита -
безназвана, безрольна, і безли...
безлика - вільно пущена на хвилю
сновидива - у просторі безчась.
Без дозволу прийшла, бо можу й смію
крізь продихи стіни - в кімнатну глиб -
у мить, коли Душа твоя розкрита -
безназвана, безрольна, і безли...
безлика - вільно пущена на хвилю
сновидива - у просторі безчась.
Без дозволу прийшла, бо можу й смію
2026.07.26
13:33
Штрихи до сюжету кіноповісті)
До 235-ліття маестро Ксавера Франца Моцарта і 270-ліття його геніального батька Вольфганга Амадея Моцарта
П.С. Сьогодні, 26 липня 2026 року виповнюється 235 років від дня народження КСАВЕРА МОЦАРТА
«КСАВЕР МОЦАРТ: С
2026.07.26
13:27
Сьогодні виспався на полі бою,
На полі парадоксів і пасток.
Схрестився я у лютому двобої
Із долею на згарищі думок.
І тільки так пребуду я собою,
Будуючи із космосом місток.
На полі бою круки голосили,
На полі парадоксів і пасток.
Схрестився я у лютому двобої
Із долею на згарищі думок.
І тільки так пребуду я собою,
Будуючи із космосом місток.
На полі бою круки голосили,
2026.07.26
12:36
Юрба "златоліфонна"* все ж дотисла —
забрала репутацію, ім'я,
і дерев'яні іграшки дитинства,
і право дерев'яне на стояк.
А ще можливість виграти в фіналі
сусально-золотий товстий ліфон.
І боячись, і прагнучи аналу,
забрала репутацію, ім'я,
і дерев'яні іграшки дитинства,
і право дерев'яне на стояк.
А ще можливість виграти в фіналі
сусально-золотий товстий ліфон.
І боячись, і прагнучи аналу,
2026.07.26
11:22
Війна гучна і все догори-дригом —
нестерпна ніч і день, немов смола.
Ятриться воском кров'яниста стигма,
мов поминальна свічка край стола.
В коморі погреба глибока вирва —
на три замки я ляду зачиню.
Таке чуття, що ворог серце вирвав
нестерпна ніч і день, немов смола.
Ятриться воском кров'яниста стигма,
мов поминальна свічка край стола.
В коморі погреба глибока вирва —
на три замки я ляду зачиню.
Таке чуття, що ворог серце вирвав
2026.07.26
10:04
іще поет спішить біжить додому
хоч літні грози поетична річ
вода спадає з пліч тече за комір
стікає по очах атож поет спішить
сушитися спивати чай ожиновий
який дружина заварила вже
ну а якщо не має він дружини
заварить сам чи джину споживе
хоч літні грози поетична річ
вода спадає з пліч тече за комір
стікає по очах атож поет спішить
сушитися спивати чай ожиновий
який дружина заварила вже
ну а якщо не має він дружини
заварить сам чи джину споживе
2026.07.26
08:56
На собі перевіз до Уганди
Балетмейстер кіло контрабанди.
І мішок панталон,
Бо спішив на поклон
До солістки балету Уганди.
Виступали хористки гуняві
З симфонічним оркестром на Яві.
Балетмейстер кіло контрабанди.
І мішок панталон,
Бо спішив на поклон
До солістки балету Уганди.
Виступали хористки гуняві
З симфонічним оркестром на Яві.
2026.07.26
08:27
Триптих
Художнику Ярославові Саландяку
1.
Ти намалюєш музику, як діву
з обличчям, розпашілім на вітрах,
і з усмішкою, що не облетіла,
і з косами, жвавішими од трав.
Вдихатиме та музика на повні,
Художнику Ярославові Саландяку
1.
Ти намалюєш музику, як діву
з обличчям, розпашілім на вітрах,
і з усмішкою, що не облетіла,
і з косами, жвавішими од трав.
Вдихатиме та музика на повні,
2026.07.26
06:39
Повіки важкі від безсоння
І очі набряклі від сліз,
Бо ніч у підвалі бетоннім
Посеред візків і валіз.
Утомою пройняте тіло
Зрадливо німіє й гуде, -
Набігався вниз очманілий,
Щоб тісно присісти хоч де.
І очі набряклі від сліз,
Бо ніч у підвалі бетоннім
Посеред візків і валіз.
Утомою пройняте тіло
Зрадливо німіє й гуде, -
Набігався вниз очманілий,
Щоб тісно присісти хоч де.
2026.07.26
01:54
де любові острів?
бо тепер їх два
там де тиша гостра
коляться слова
і думок дві ріки
висохли до дна
нам тепер довіку
бачитись... у снах...
бо тепер їх два
там де тиша гостра
коляться слова
і думок дві ріки
висохли до дна
нам тепер довіку
бачитись... у снах...
2026.07.26
00:41
Гриць із малечку марив Мальдівами,
Та спізнався з облесними дівами.
Гриць до решти на дів
Усі гроші подів
І не марить відтоді Мальдівами.
В сучки знатної із Цинциннаті
Народились круті цуценята.
Та спізнався з облесними дівами.
Гриць до решти на дів
Усі гроші подів
І не марить відтоді Мальдівами.
В сучки знатної із Цинциннаті
Народились круті цуценята.
2026.07.25
21:12
Хай би у словах недосить сенсу
Мовлю, щоб тебе торкнутись, Джуліє
Джуліє, Джуліє, океанча зве мене
Я співаю про любов, Джуліє
Джуліє, очі-мушлі
Усміх вітру, зве мене
Я співаю про любов, Джуліє
Мовлю, щоб тебе торкнутись, Джуліє
Джуліє, Джуліє, океанча зве мене
Я співаю про любов, Джуліє
Джуліє, очі-мушлі
Усміх вітру, зве мене
Я співаю про любов, Джуліє
2026.07.25
20:55
Про виделки з мельхіору
Говорили у вівторок
Серед грудня в час мінору
Марафону і коня,
У горі з рахат лукуму
Ковдрам ребра розминали,
Міцелярною водою
Обливались серед дня.
Говорили у вівторок
Серед грудня в час мінору
Марафону і коня,
У горі з рахат лукуму
Ковдрам ребра розминали,
Міцелярною водою
Обливались серед дня.
2026.07.25
18:34
Цілу ніч випитували Духи:
- Звідкіля втручання,
звідкіля?
- Зо земського тла, що бог
роздмухав -
там, де на енергії посуха -
звідтіля, кохані, звідтіля.
- Звідкіля втручання,
звідкіля?
- Зо земського тла, що бог
роздмухав -
там, де на енергії посуха -
звідтіля, кохані, звідтіля.
2026.07.25
17:30
Тридцять сім з половиною років
Пише вірш безпритульна душа.
Не знаходить омріяний спокій -
Тільки біль, тільки шрам від ножа.
Під дощем я ховаю сльозу
Тридцять сім з половиною років.
Хрест важкий дерев'яний несу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Пише вірш безпритульна душа.
Не знаходить омріяний спокій -
Тільки біль, тільки шрам від ножа.
Під дощем я ховаю сльозу
Тридцять сім з половиною років.
Хрест важкий дерев'яний несу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
2026.07.04
2026.06.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Окремі вірші зарубіжних поетів
Із Томаса Харді
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Томаса Харді
ВІЩИЙ ДРОЗД
Дерева іній притрусив,
Де брів я одиноко.
Зимовий вечір вже згасив
Дня слабосильне око.
Сплетіння віт вгорі, їх мах,
Мов струни арф розбитих;
Ховався люд весь по хатах,
Теплом печей зігрітих.
Війнуло з сущого всього
Століття трупу тлінням,
Де хмар шатром -- був склеп його,
А вітер -- голосінням.
В потоці древньому буття
Все стигло і німіло,
А де ще й жевріло життя --
Те, як і я, лиш скніло.
Та раптом голос прозвучав
Крізь млу і віття беж:
Це вечір піснею стрічав
У радості без меж
Старий, облізлий, кволий дрозд --
Незатишно й йому, --
Та слав душі своєї брость
У вічність і пітьму.
Хай зовсім не було підстав
Для гімнів: сумно й голо,
І холод все земне скував,
Куди не глянь навколо, --
Щасливо так цей спів лунав
І серцю стільки видав
Благих надій, що він вже знав,
А я іще -- не відав.
В ЧАСИ "ВСЕЛЕНСЬКОГО СТОВПОТВОРІННЯ"
1
Селянин лиш, що полем своїм
З бороною в задумі іде:
Спотикаючись, кінь перед ним
Півсонний бреде;
2
Тільки з куп пирію сизий дим,
Що осінню згойднув каламуть, --
Це останеться й далі таким,
А царства -- минуть.
3
Мимо, взявшись за руки, пройдуть
Наречена й жених:
Війн аннали раніш відімруть,
Ніж пам'ять про них.
ЗГОДОМ
Як Час, бентежний постій урвавши, двері за мною замкне
Й травень листям зеленим, як крильми, затріпоче,
Ніжним, як щойно спрядений шовк, -- чи ж сусід зітхне:
"Він із тих був, що таке примічать охочі"?
Як буде це в сутінь, коли, мов порух миттєвий брів,
В зблисках останніх яструб майне беззвучною тінню
Над терном, що на вітрі тремтить, -- чи ж мовить, хто б це зрів:
"Й він також був би радий такому видінню"?
Якщо ж випаде йти в нічних метеликів теплу тьму,
Як їжак крадькома моріжком пробігає, --
Чи зрине в кімсь думка: "Цих малих так жалів, та мало йому
Вдалось для них зробить -- й ось вже його немає"?
Як звістка ця друзів застане в ніч зимову в дверях,
Відчинених зорям навстріч, в далі безкрайні, --
Чи ж пам'ять підкаже, як стріли б не мене вже, а мій прах:
"Він з тих був, хто розумівся в подібній тайні"?
Й чи зронить хтось, як почує похоронний за мною дзвін,
Що, як вітер заглушить на мить, й знов звучати
Почне, то сприйметься як новий вже й за іншим він:
"А той не чує вже, хто вмів так все примічати"?
Дерева іній притрусив,
Де брів я одиноко.
Зимовий вечір вже згасив
Дня слабосильне око.
Сплетіння віт вгорі, їх мах,
Мов струни арф розбитих;
Ховався люд весь по хатах,
Теплом печей зігрітих.
Війнуло з сущого всього
Століття трупу тлінням,
Де хмар шатром -- був склеп його,
А вітер -- голосінням.
В потоці древньому буття
Все стигло і німіло,
А де ще й жевріло життя --
Те, як і я, лиш скніло.
Та раптом голос прозвучав
Крізь млу і віття беж:
Це вечір піснею стрічав
У радості без меж
Старий, облізлий, кволий дрозд --
Незатишно й йому, --
Та слав душі своєї брость
У вічність і пітьму.
Хай зовсім не було підстав
Для гімнів: сумно й голо,
І холод все земне скував,
Куди не глянь навколо, --
Щасливо так цей спів лунав
І серцю стільки видав
Благих надій, що він вже знав,
А я іще -- не відав.
В ЧАСИ "ВСЕЛЕНСЬКОГО СТОВПОТВОРІННЯ"
1
Селянин лиш, що полем своїм
З бороною в задумі іде:
Спотикаючись, кінь перед ним
Півсонний бреде;
2
Тільки з куп пирію сизий дим,
Що осінню згойднув каламуть, --
Це останеться й далі таким,
А царства -- минуть.
3
Мимо, взявшись за руки, пройдуть
Наречена й жених:
Війн аннали раніш відімруть,
Ніж пам'ять про них.
ЗГОДОМ
Як Час, бентежний постій урвавши, двері за мною замкне
Й травень листям зеленим, як крильми, затріпоче,
Ніжним, як щойно спрядений шовк, -- чи ж сусід зітхне:
"Він із тих був, що таке примічать охочі"?
Як буде це в сутінь, коли, мов порух миттєвий брів,
В зблисках останніх яструб майне беззвучною тінню
Над терном, що на вітрі тремтить, -- чи ж мовить, хто б це зрів:
"Й він також був би радий такому видінню"?
Якщо ж випаде йти в нічних метеликів теплу тьму,
Як їжак крадькома моріжком пробігає, --
Чи зрине в кімсь думка: "Цих малих так жалів, та мало йому
Вдалось для них зробить -- й ось вже його немає"?
Як звістка ця друзів застане в ніч зимову в дверях,
Відчинених зорям навстріч, в далі безкрайні, --
Чи ж пам'ять підкаже, як стріли б не мене вже, а мій прах:
"Він з тих був, хто розумівся в подібній тайні"?
Й чи зронить хтось, як почує похоронний за мною дзвін,
Що, як вітер заглушить на мить, й знов звучати
Почне, то сприйметься як новий вже й за іншим він:
"А той не чує вже, хто вмів так все примічати"?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
