
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.13
22:53
Усе було готове до весілля: біла сукня зі шлейфом, який нестимуть діти; законвертовано запрошення гостям, ресторан замовлено...
Затримка була за молодим. Воює в Газі – в цьому гніздовиську терористів, за будь-яку ціну готових нищить юдеїв не тільки в Ізр
2025.08.13
22:02
Блок спалює свої щоденники.
Ми ніколи не дізнаємося
про таємницю "Скіфів"
і "Дванадцяти".
Це те саме, що Гоголь
спалює 2-й том "Мертвих душ".
Блок спалює свої щоденники.
Спалює важливі одкровення,
Ми ніколи не дізнаємося
про таємницю "Скіфів"
і "Дванадцяти".
Це те саме, що Гоголь
спалює 2-й том "Мертвих душ".
Блок спалює свої щоденники.
Спалює важливі одкровення,
2025.08.13
20:49
Моя поезія - сумна,
Бо в мене доля невесела.
Мої пегасові джерела -
Не квіточки та не весна,
А смерть, самотність і війна,
Скорботи вбивчі децибели.
Моя поезія - сумна,
Бо в мене доля невесела.
Мої пегасові джерела -
Не квіточки та не весна,
А смерть, самотність і війна,
Скорботи вбивчі децибели.
Моя поезія - сумна,
2025.08.13
19:00
Серпня шовковий дотик,
Літа дарунок теплий
Пахне посохлим зіллям.
В обрію теракотах
Зрілі пониклі стебла
Вправно насіння сіють:
Степу руда лямівка
Літа дарунок теплий
Пахне посохлим зіллям.
В обрію теракотах
Зрілі пониклі стебла
Вправно насіння сіють:
Степу руда лямівка
2025.08.13
13:43
Адверза* тактика –
є така практика.
Мабуть і нині
щось в Україні.
Пройдено гірше все –
зась коїть більше це,
поруч нам жити –
є така практика.
Мабуть і нині
щось в Україні.
Пройдено гірше все –
зась коїть більше це,
поруч нам жити –
2025.08.13
07:25
День щезає за днем,
Наче зерна в ріллі,
А ми далі живем
На поверхні землі.
Повні мріями вщерть,
Любим радість і сміх, –
І дівається смерть
Із майбутніх доріг.
Наче зерна в ріллі,
А ми далі живем
На поверхні землі.
Повні мріями вщерть,
Любим радість і сміх, –
І дівається смерть
Із майбутніх доріг.
2025.08.13
00:31
Голос розбився об скелі німі,
Тиша гнітюча тримає за горло.
Думи блукають в молочній пітьмі,
Мовчки стіна виростає з безодні.
Сіті незримі сплітають слова
І розчиняються в тінях пониклих.
Десь у глибинах дрімає душа,
Тиша гнітюча тримає за горло.
Думи блукають в молочній пітьмі,
Мовчки стіна виростає з безодні.
Сіті незримі сплітають слова
І розчиняються в тінях пониклих.
Десь у глибинах дрімає душа,
2025.08.12
23:09
Із Бориса Заходера
– Дайте півкіло усмішки,
банку сміху, хмарки трішки,
три столових ложки вітру
та зірниць чотири літра!
Писку-виску двісті грамів,
десять метрів шумів-гамів,
– Дайте півкіло усмішки,
банку сміху, хмарки трішки,
три столових ложки вітру
та зірниць чотири літра!
Писку-виску двісті грамів,
десять метрів шумів-гамів,
2025.08.12
22:40
Без кори й коріння
Про дерево не варто говорить.
Кора як одянка надійна:
Зірвуть плоди, лист облетить
І дерева, як близнюків родина.
Кора і в чоловіка, певно ж, є:
Засмагла й ніжна шкіра.
Плоди, як і в деревв,-різні:
Про дерево не варто говорить.
Кора як одянка надійна:
Зірвуть плоди, лист облетить
І дерева, як близнюків родина.
Кора і в чоловіка, певно ж, є:
Засмагла й ніжна шкіра.
Плоди, як і в деревв,-різні:
2025.08.12
21:49
На стадіоні перемог і втрат
Стоїш, як початківець перед боєм,
І дивишся на сонце із-за брам,
Що не дають наповнитись собою.
Попереду ще стільки рубежів,
Поразок, зрад, тріумфів і трагедій.
І доля піднімає на ножі
Стоїш, як початківець перед боєм,
І дивишся на сонце із-за брам,
Що не дають наповнитись собою.
Попереду ще стільки рубежів,
Поразок, зрад, тріумфів і трагедій.
І доля піднімає на ножі
2025.08.12
17:09
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Наголоси позна
Наголоси позна
2025.08.12
17:00
Промені сонця пестливо
Перебирають листя груші.
Поблизу рясніє слива
Гілками необтрушеними
І персики на осонні.
Рум’яняться гордовито.
Немов пастораль-симфонія,
Перебирають листя груші.
Поблизу рясніє слива
Гілками необтрушеними
І персики на осонні.
Рум’яняться гордовито.
Немов пастораль-симфонія,
2025.08.12
13:47
Загубились удвох,
як волошки у полі пшеничнім.
Чи це яв, а чи, може, їм сниться.
Гріє сонце обох.
Доторкнувсь до чола
і ні слова, ні звуку, цілунки.
Ніби той же юнак, і та юнка.
як волошки у полі пшеничнім.
Чи це яв, а чи, може, їм сниться.
Гріє сонце обох.
Доторкнувсь до чола
і ні слова, ні звуку, цілунки.
Ніби той же юнак, і та юнка.
2025.08.12
10:06
У червні 2023 року російські окупанти в Бердянську вбили двох підлітків - 16-річних Тиграна Оганнісяна
та Микиту Ханганова, яких підозрювали у підготовці диверсії на залізниці.
Відважних друзів застрелили снайпери: Микита був вбитий пострілом у голову,
та Микиту Ханганова, яких підозрювали у підготовці диверсії на залізниці.
Відважних друзів застрелили снайпери: Микита був вбитий пострілом у голову,
2025.08.12
07:33
на годиннику час коли зачиняють
і треба йти і я це знаю
але оттак сидів би до ранку
повзуть автівки усі в очах
сяє ліхтарний порожній блиск
замер у мозку німий одчай
це ж єдине місце
це ж єдине місце
і треба йти і я це знаю
але оттак сидів би до ранку
повзуть автівки усі в очах
сяє ліхтарний порожній блиск
замер у мозку німий одчай
це ж єдине місце
це ж єдине місце
2025.08.12
07:30
МАГІСТРАЛ
Ось тут, на майданчику, серед панельних будинків,
Зустріли ми квітень. Хай стане він принцом казковим!
Легким амфібрахієм, ніжним, замріяним словом
Альтанку весна подарує, неначе з картинки.
В реальності лавки нема і тепла - ні краплинк
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ось тут, на майданчику, серед панельних будинків,
Зустріли ми квітень. Хай стане він принцом казковим!
Легким амфібрахієм, ніжним, замріяним словом
Альтанку весна подарує, неначе з картинки.
В реальності лавки нема і тепла - ні краплинк
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Окремі вірші зарубіжних поетів
Із Томаса Харді
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Томаса Харді
ВІЩИЙ ДРОЗД
Дерева іній притрусив,
Де брів я одиноко.
Зимовий вечір вже згасив
Дня слабосильне око.
Сплетіння віт вгорі, їх мах,
Мов струни арф розбитих;
Ховався люд весь по хатах,
Теплом печей зігрітих.
Війнуло з сущого всього
Століття трупу тлінням,
Де хмар шатром -- був склеп його,
А вітер -- голосінням.
В потоці древньому буття
Все стигло і німіло,
А де ще й жевріло життя --
Те, як і я, лиш скніло.
Та раптом голос прозвучав
Крізь млу і віття беж:
Це вечір піснею стрічав
У радості без меж
Старий, облізлий, кволий дрозд --
Незатишно й йому, --
Та слав душі своєї брость
У вічність і пітьму.
Хай зовсім не було підстав
Для гімнів: сумно й голо,
І холод все земне скував,
Куди не глянь навколо, --
Щасливо так цей спів лунав
І серцю стільки видав
Благих надій, що він вже знав,
А я іще -- не відав.
В ЧАСИ "ВСЕЛЕНСЬКОГО СТОВПОТВОРІННЯ"
1
Селянин лиш, що полем своїм
З бороною в задумі іде:
Спотикаючись, кінь перед ним
Півсонний бреде;
2
Тільки з куп пирію сизий дим,
Що осінню згойднув каламуть, --
Це останеться й далі таким,
А царства -- минуть.
3
Мимо, взявшись за руки, пройдуть
Наречена й жених:
Війн аннали раніш відімруть,
Ніж пам'ять про них.
ЗГОДОМ
Як Час, бентежний постій урвавши, двері за мною замкне
Й травень листям зеленим, як крильми, затріпоче,
Ніжним, як щойно спрядений шовк, -- чи ж сусід зітхне:
"Він із тих був, що таке примічать охочі"?
Як буде це в сутінь, коли, мов порух миттєвий брів,
В зблисках останніх яструб майне беззвучною тінню
Над терном, що на вітрі тремтить, -- чи ж мовить, хто б це зрів:
"Й він також був би радий такому видінню"?
Якщо ж випаде йти в нічних метеликів теплу тьму,
Як їжак крадькома моріжком пробігає, --
Чи зрине в кімсь думка: "Цих малих так жалів, та мало йому
Вдалось для них зробить -- й ось вже його немає"?
Як звістка ця друзів застане в ніч зимову в дверях,
Відчинених зорям навстріч, в далі безкрайні, --
Чи ж пам'ять підкаже, як стріли б не мене вже, а мій прах:
"Він з тих був, хто розумівся в подібній тайні"?
Й чи зронить хтось, як почує похоронний за мною дзвін,
Що, як вітер заглушить на мить, й знов звучати
Почне, то сприйметься як новий вже й за іншим він:
"А той не чує вже, хто вмів так все примічати"?
Дерева іній притрусив,
Де брів я одиноко.
Зимовий вечір вже згасив
Дня слабосильне око.
Сплетіння віт вгорі, їх мах,
Мов струни арф розбитих;
Ховався люд весь по хатах,
Теплом печей зігрітих.
Війнуло з сущого всього
Століття трупу тлінням,
Де хмар шатром -- був склеп його,
А вітер -- голосінням.
В потоці древньому буття
Все стигло і німіло,
А де ще й жевріло життя --
Те, як і я, лиш скніло.
Та раптом голос прозвучав
Крізь млу і віття беж:
Це вечір піснею стрічав
У радості без меж
Старий, облізлий, кволий дрозд --
Незатишно й йому, --
Та слав душі своєї брость
У вічність і пітьму.
Хай зовсім не було підстав
Для гімнів: сумно й голо,
І холод все земне скував,
Куди не глянь навколо, --
Щасливо так цей спів лунав
І серцю стільки видав
Благих надій, що він вже знав,
А я іще -- не відав.
В ЧАСИ "ВСЕЛЕНСЬКОГО СТОВПОТВОРІННЯ"
1
Селянин лиш, що полем своїм
З бороною в задумі іде:
Спотикаючись, кінь перед ним
Півсонний бреде;
2
Тільки з куп пирію сизий дим,
Що осінню згойднув каламуть, --
Це останеться й далі таким,
А царства -- минуть.
3
Мимо, взявшись за руки, пройдуть
Наречена й жених:
Війн аннали раніш відімруть,
Ніж пам'ять про них.
ЗГОДОМ
Як Час, бентежний постій урвавши, двері за мною замкне
Й травень листям зеленим, як крильми, затріпоче,
Ніжним, як щойно спрядений шовк, -- чи ж сусід зітхне:
"Він із тих був, що таке примічать охочі"?
Як буде це в сутінь, коли, мов порух миттєвий брів,
В зблисках останніх яструб майне беззвучною тінню
Над терном, що на вітрі тремтить, -- чи ж мовить, хто б це зрів:
"Й він також був би радий такому видінню"?
Якщо ж випаде йти в нічних метеликів теплу тьму,
Як їжак крадькома моріжком пробігає, --
Чи зрине в кімсь думка: "Цих малих так жалів, та мало йому
Вдалось для них зробить -- й ось вже його немає"?
Як звістка ця друзів застане в ніч зимову в дверях,
Відчинених зорям навстріч, в далі безкрайні, --
Чи ж пам'ять підкаже, як стріли б не мене вже, а мій прах:
"Він з тих був, хто розумівся в подібній тайні"?
Й чи зронить хтось, як почує похоронний за мною дзвін,
Що, як вітер заглушить на мить, й знов звучати
Почне, то сприйметься як новий вже й за іншим він:
"А той не чує вже, хто вмів так все примічати"?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію