ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.06 19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п

Борис Костиря
2026.04.06 16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.

Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце

Олена Побийголод
2026.04.06 15:53
Сергій Островой (1911-2005)

У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;

замети нагортала,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…

В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…

Нам повернули лиш тіла,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:24
…Як дні летять! Їх годі зупинити. І аркуші злітають стрімголов З календаря, мов невідчутні миті, Та крізь папери проступає кров. Зима, весна і літо пронесуться, Як марення, як навіжений сон. Крізь них прогляне невмолима сутність, Немов гучн

Артур Курдіновський
2026.04.06 09:22
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.

Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!

Ольга Олеандра
2026.04.06 08:54
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.

Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова

Віктор Кучерук
2026.04.06 05:56
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.

Іван Потьомкін
2026.04.05 19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч

Тетяна Левицька
2026.04.05 17:54
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.

Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом

Юхим Семеняко
2026.04.05 17:51
  Скажу чесно, без дешевої доброти і цехової фамільярності: модернізм, як Ви зазначили у таблиці, у цього вірша є, але "легкий", така собі модерністська стилізація експериментальної поезії без ознак високого модерну. Втім, є модерністські риси, які у в

Микола Дудар
2026.04.05 17:31
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука

хома дідим
2026.04.05 17:01
ніч постає
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є

Борис Костиря
2026.04.05 14:32
Шум вітрів долинає з вікна
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.

Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,

Євген Федчук
2026.04.05 14:22
Часи лихі і непевні для краю настали,
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Іванна Сріблицька
2026.03.31

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 КТО УБИЛ КАИНА?

– Послушайте, Арье, – обратился как-то Пинхас к своему коллеге-физику, – всякий раз, когда в среду я читаю “Доколе нечестивым, Господи, доколе нечестивым ликовать?”, меня так и подмывает спросить: “А с каких пор эти нечестивцы ликуют?” Если предположить, что от Каина, то почему Всевышний дал первому убийце не такое уж и суровое, как мне кажется, наказание?..
Доктор Арье по приезде в Израиль помимо научных занятий успел закончить еще и курс ешивы, жил в одном из религиозных районов Иерусалима и был для Пинхаса и ему подобных новичков в иудаизме авторитетом.
– Неужели Всевышний не знал, что Каин нарушит ЕГО предписание? – продолжал Пинхас.
– Давайте по порядку. Относительно меры наказания. Полагаю, что оно было все-таки суровым. Ведь речь шла о неприкаянности Каина, обреченного мыкаться по белу свету вместо того, чтобы осесть на одном месте и заниматься тем, что было ему по душе – земледелием, а оно, как известно, предполагает оседлый образ жизни. Смею предположить, что не из боязни Каина, что его сможет убить всякий встречный-поперечный, Господь дал ему отличительный знак, а все для той же цели – вечного скитания и осознания своей вины.
– Да, но Каин по существу и не был скитальцем... Уйдя на восток от рая, он осел в стране Нод и тут же принялся строить город, названный в честь рождения первенца Ханоха тем же именем. Наивно было бы думать, что по завершении строительства Каин пошел дальше странствовать...
– Наверное, нет, так как род его разросся со временем. Но дело, думается, не в этом. Ведь на протяжении нескольких сотен лет Каин вынужден был постоянно думать о своем грехе. А это мука похлеще, чем если бы Всевышний предал его смерти сразу же после убийства Авеля. Но вы забываете еще об одной немаловажной детали в судьбе Каина.
– Какой же? – поторопился спросить Пинхас.
– Задумывались ли вы, какое потомство было у Каина?
– Вы имеете в виду Лемеха?
– И его тоже. Как Лемех распоясался!.. Ведь он уже сам, а не Всевышний, ограждал себя от наказания за совершаемые грехи. Не в семь, как за Каина, а в семьдесят семь раз хотел, чтобы был наказан тот, кто вознамерится убить Лемеха.
Доктор Арье сделал паузу и, будто вспомнив что-то, спросил:
– Приходилось ли вам читать “Берешит раба”?
– Ну, что вы. Я и Раши еще не осилил.
– Я, собственно, к тому, что там есть материал, непосредственно относящийся к нашему разговору. Речь идет о Шете, известном вам уже и по Торе. Так вот, этот третий сын Адама и Хавы, побывав на могиле Авеля, отправился искать родственников по линии Каина.
– Чтобы убедиться, что Каин раскаялся в своем грехе?..
– Нет, Шет уже знал о гибели старшего брата.
– Как же так? Но ведь был знак...
– Знак знаком, но, видимо, по воле Всевышнего свершилось то, что должно было свершиться. И как вы думаете – кто совершил убийство?
– Кто-то из родственников Каина?
– Совершенно верно. Собственно, так оно и должно было быть по логике вещей. Но вот вопрос – кто это сделал?
– Ну, это уж выше моих возможностей.
– А если подумать и обратиться к той же логике? Минута на размышление, как в клубе знатоков ‘Что? Где? Когда?”
– Наверное, тот, кто превзошел в греховности самого Каина?..
– Правильно. И сделал это не кто иной, как упомянутый уже Лемех. К тому времени он ослеп, но поохотиться любил. Водил его в лес сынок от Цили – Тувал-Каин, кузнец всякого пахарского орудия из меди и железа да и в оружейном деле знавший толк. Вышли они как-то на промысел в сумерки. Тувал-Каину показалось, что появился какой-то приличных размеров зверь. Он сказал об этом отцу и навел его лук. Лемех выстрелил. Пошли смотреть добычу и... нашли Каина бездыханным.
– И что же, совершив такое убийство, Лемех раскаялся в своих прегрешениях?
– Ни на йоту. О каком раскаянии могла идти речь, когда построенный Каином город Ханох превратился в сборище жестоких, коварных, лживых обитателей, в своих преступлениях превзошедших первого убийцу. Как сказано в Торе, “растлилась земля перед Богом, и наполнилась земля злодеянием”.
– И как же удалось Ноаху ходить с Богом, быть праведным и непорочным в своем поколении?
– Это действительно интересно, но думается, что сейчас все-таки намного актуальней вопрос, с которого мы начали наш разговор: “Доколе нечестивым, Господи, доколе нечестивым ликовать?”





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-04-02 14:59:28
Переглядів сторінки твору 364
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.047 / 5.62)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.239 / 5.86)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.04.06 19:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Теді Ем (Л.П./Л.П.) [ 2023-04-02 23:20:43 ]
Вітаю, пане Іване. Оскільки Ви висловили бажання щодо оцінювання цього твору, я по п'ятибальній системі оцінювання більше 2 не поставлю. Сподіваюсь, що хоч Ви відчули задоволення від вашої творчості. Це б виправдало поставлені мною 2 бала.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2023-04-02 23:39:02 ]
Шановна пані Теді, дякую за відгук. Задоволення я отримував під час написання твору, а зараз передаю читачам цю нагоду.