ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.05.20
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Перехожий (1963) /
Критика | Аналітика
Єднаймо Україну, українці!!!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Єднаймо Україну, українці!!!
Як і обіцяв, публікую під цією рубрикою чергову замальовку про спражній Донбас.
На тему : Єднаймо Україну, українці!!!:
• "Отшельник Донецкого кряжа"
Так спасают счастье
На помощь обреченной птице пришли люди
В Станице Луганской, что всего в получасе езды от областного центра, аисты появились прошлой весной.
— До этого их в наших краях не видели уже лет пятьдесят, — говорят старожилы. — Значит, по всем приметам, станица — место хорошее.
Для гнезда пернатая пара облюбовала верхушку памятника героям Великой Отечественной войны и, как говориться, стала жить поживать. Когда минувшей осенью аисты подались в теплые края, станичники забеспокоились: не улетело ли с птицами и их счастье? Оказалось, зря тревожились.
В начале июне, к радости всего поселка, в гнезде над памятником пищали и разевали клювы четверо птенцов. Была среди них и Ася. Впрочем, тогда у нее еще не было имени.
Теперь ее «гнездом» стал дом предпринимателя Вячеслава Рассветова.
— Асей ее назвала подруга жены. Где-то в середине июля, в обед, прибежали дети и говорят: аистенок из гнезда выпал, — вспоминает Вячеслав, — Я туда. Смотрю, у птицы нога сломана. Позвонил в поссовет. Мне сказали, что уже в курсе и сейчас пришлют машины, чтобы отвезти птицу к ветеринару.
— Через несколько дней, — продолжает жена предпринимателя Ольга, — Мы решили позвонить в ветеринарку, узнать: как состояние птички? Там сказали: «Все в порядке. Можете забирать!» Так у Аси появились новые «родители».
В первое время в «гнезде» Рассветовых царило беспокойство. Птица выжила, но сломанную в трех местах ногу ветеринарам пришлось ампутировать.
— Первые дни я чуть не плакала. Смотреть на то, как она мучается было просто невыносимо, — рассказывает Ольга. — Но потом взяла себя в руки. Надо же спасать аистенка.
Мало помалу, благодаря заботе людей, искалеченная птица стала оживать на глазах. И даже приноровилась передвигаться, опираясь на крылья.
— Аппетит у нашей Асеньки будь здоров, — замечает хозяйка. — В день съедает по триста граммов рыбки или мяса. Массажируем ей здоровую ножку. Помогаем разминать крылья. В станице она уже стала всеобщей любимицей. Из похода на рынок каждый раз возвращаюсь с гостинцами: кто рыбку ей передаст, кто мяса кусочек.
— А как же ее настоящие родители?
— Однажды они ее увидели, сделали над домом два круга и улетели. Наверное, поняли, что их птенец выжил, что люди его не бросят и успокоились. С тех пор не прилетали.
Сейчас Асиных родителей беспокоит одно: как заново научить ее ходить.
— Я проконсультировался с ветеринарами, — говорит Вячеслав. — Они сказали, что самое верное средство — сделать Асе протез. Но ни в коем случае не жесткий. А мягкий, подвижный, который бы в точности копировал строение ампутированной лапки.
Если найдется мастер, способный сделать такую вещь, я за ценой не постою.
И в этом Вячеслав не одинок. Поселковый совет и несколько местных предпринимателей тоже готовы скинуться на новую ножку для Аси. Дело за мастером.
Вот только, научившись ходить, сумеет ли птица подняться в небо?
— Специалисты, — продолжает Асин «папа», — говорят, что она вряд ли уже сможет вернуться к жизни в дикой природе. И советуют потом, на всякий случай, подрезать ей крылья — чтобы не улетела и не погибла. Но я не хочу этого делать. Наша Ася еще взлетит. И все у нее будет хорошо.
Юрий ТКАЧЕНКО, Фото Натальи БЕРЕЗИНОЙ.
На тему : Єднаймо Україну, українці!!!:
• "Отшельник Донецкого кряжа"
Так спасают счастье
На помощь обреченной птице пришли люди
В Станице Луганской, что всего в получасе езды от областного центра, аисты появились прошлой весной.
— До этого их в наших краях не видели уже лет пятьдесят, — говорят старожилы. — Значит, по всем приметам, станица — место хорошее.
Для гнезда пернатая пара облюбовала верхушку памятника героям Великой Отечественной войны и, как говориться, стала жить поживать. Когда минувшей осенью аисты подались в теплые края, станичники забеспокоились: не улетело ли с птицами и их счастье? Оказалось, зря тревожились.
В начале июне, к радости всего поселка, в гнезде над памятником пищали и разевали клювы четверо птенцов. Была среди них и Ася. Впрочем, тогда у нее еще не было имени.
Теперь ее «гнездом» стал дом предпринимателя Вячеслава Рассветова.
— Асей ее назвала подруга жены. Где-то в середине июля, в обед, прибежали дети и говорят: аистенок из гнезда выпал, — вспоминает Вячеслав, — Я туда. Смотрю, у птицы нога сломана. Позвонил в поссовет. Мне сказали, что уже в курсе и сейчас пришлют машины, чтобы отвезти птицу к ветеринару.
— Через несколько дней, — продолжает жена предпринимателя Ольга, — Мы решили позвонить в ветеринарку, узнать: как состояние птички? Там сказали: «Все в порядке. Можете забирать!» Так у Аси появились новые «родители».
В первое время в «гнезде» Рассветовых царило беспокойство. Птица выжила, но сломанную в трех местах ногу ветеринарам пришлось ампутировать.
— Первые дни я чуть не плакала. Смотреть на то, как она мучается было просто невыносимо, — рассказывает Ольга. — Но потом взяла себя в руки. Надо же спасать аистенка.
Мало помалу, благодаря заботе людей, искалеченная птица стала оживать на глазах. И даже приноровилась передвигаться, опираясь на крылья.
— Аппетит у нашей Асеньки будь здоров, — замечает хозяйка. — В день съедает по триста граммов рыбки или мяса. Массажируем ей здоровую ножку. Помогаем разминать крылья. В станице она уже стала всеобщей любимицей. Из похода на рынок каждый раз возвращаюсь с гостинцами: кто рыбку ей передаст, кто мяса кусочек.
— А как же ее настоящие родители?
— Однажды они ее увидели, сделали над домом два круга и улетели. Наверное, поняли, что их птенец выжил, что люди его не бросят и успокоились. С тех пор не прилетали.
Сейчас Асиных родителей беспокоит одно: как заново научить ее ходить.
— Я проконсультировался с ветеринарами, — говорит Вячеслав. — Они сказали, что самое верное средство — сделать Асе протез. Но ни в коем случае не жесткий. А мягкий, подвижный, который бы в точности копировал строение ампутированной лапки.
Если найдется мастер, способный сделать такую вещь, я за ценой не постою.
И в этом Вячеслав не одинок. Поселковый совет и несколько местных предпринимателей тоже готовы скинуться на новую ножку для Аси. Дело за мастером.
Вот только, научившись ходить, сумеет ли птица подняться в небо?
— Специалисты, — продолжает Асин «папа», — говорят, что она вряд ли уже сможет вернуться к жизни в дикой природе. И советуют потом, на всякий случай, подрезать ей крылья — чтобы не улетела и не погибла. Но я не хочу этого делать. Наша Ася еще взлетит. И все у нее будет хорошо.
Юрий ТКАЧЕНКО, Фото Натальи БЕРЕЗИНОЙ.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію