Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.17
18:08
З волоссям довшим модних галстуків - були ми
незмінним колоритом дискотек,
нічним звучанням парків, денним - вікон,
гротеском вуличним. І переймались віком,
заюним для тісних єднань статевих – з так
безжалісно присутніми над нами
"Бітлами", "Папл
незмінним колоритом дискотек,
нічним звучанням парків, денним - вікон,
гротеском вуличним. І переймались віком,
заюним для тісних єднань статевих – з так
безжалісно присутніми над нами
"Бітлами", "Папл
2026.01.17
12:10
Ти мені так посміхалась,
Наче ми вже переспали.
Проте навіть як кого звати
Ми тоді ще не знали.
Твоє розкішне волосся
Мене всього огортало,
Й мені не було потрібне
Наче ми вже переспали.
Проте навіть як кого звати
Ми тоді ще не знали.
Твоє розкішне волосся
Мене всього огортало,
Й мені не було потрібне
2026.01.17
10:45
Попасти під дощ серед вільного поля.
Попасти під стріли небесних армад.
Потрапити в сіті, болючу неволю,
Під обстріли грізних ворожих гармат.
Попасти під дощ - це везіння чи кара,
Це поклик небес чи прокляття століть?
Пасеться далеко спокійн
Попасти під стріли небесних армад.
Потрапити в сіті, болючу неволю,
Під обстріли грізних ворожих гармат.
Попасти під дощ - це везіння чи кара,
Це поклик небес чи прокляття століть?
Пасеться далеко спокійн
2026.01.16
21:52
Дорогу бавлять ліхтарі
Тікають тіні вслід за снігом
Ніч розчиняється в вині
Чуття ховаються під кригу
Віддай таємне самоті
На зберігання безстрокове
Гріхів лічильник - в каятті
Тікають тіні вслід за снігом
Ніч розчиняється в вині
Чуття ховаються під кригу
Віддай таємне самоті
На зберігання безстрокове
Гріхів лічильник - в каятті
2026.01.16
17:14
Із Леоніда Сергєєва
Навколо калюжечки спирту сирого
сидять таргани В’ячеслав та Серьога,
і перший, відомий між друзів як Слава,
кумпана по вусиках гладить ласкаво:
– Ну що ти, Серього! Не бачу причини!
Навколо калюжечки спирту сирого
сидять таргани В’ячеслав та Серьога,
і перший, відомий між друзів як Слава,
кумпана по вусиках гладить ласкаво:
– Ну що ти, Серього! Не бачу причини!
2026.01.16
15:52
пригрій мене
Боже
у серці зболілім
хоч я
твої прикрощі
а ти
мої крила
Боже
у серці зболілім
хоч я
твої прикрощі
а ти
мої крила
2026.01.16
11:53
Як я люблю оці простори ночі,
Коли усе навколо затихає,
І сняться сни небачені, пророчі,
І марить поле вільне і безкрає.
Від марноти, від торгу і базару
Ти утечеш у ніч, святі пенати,
У ній зустрінеш звістку чи примару,
Коли усе навколо затихає,
І сняться сни небачені, пророчі,
І марить поле вільне і безкрає.
Від марноти, від торгу і базару
Ти утечеш у ніч, святі пенати,
У ній зустрінеш звістку чи примару,
2026.01.15
21:29
Стільки народ мій мудрості втілив у прислів’я,
що лишатися в дурнях якось вже й незручно:
«Дозволь собаці лапу покласти на стіл, то вона увесь готова захопити».
«Добре говорить, а зле робить».
Чи, може, ми й справді «мудрі потім»?
«Шукаємо мудрість
що лишатися в дурнях якось вже й незручно:
«Дозволь собаці лапу покласти на стіл, то вона увесь готова захопити».
«Добре говорить, а зле робить».
Чи, може, ми й справді «мудрі потім»?
«Шукаємо мудрість
2026.01.15
21:12
війна закінчиться вже скоро
хай ми зістарились обоє
невідомий воїне
снідають – новини днесь
телек діти поруч десь
ще в утробі – скоро мрець
куля й шолом нанівець
хай ми зістарились обоє
невідомий воїне
снідають – новини днесь
телек діти поруч десь
ще в утробі – скоро мрець
куля й шолом нанівець
2026.01.15
20:08
Зима, зима, снігами вкрила все --
Краса природня і холодна сила.
Але для нас біду вона несе,
Вкраїна мов од горя посивіла.
Не сміх дітей, а горе матерів.
Землі здригання від ракет, шахедів.
Ну хто б тебе, Вкраїнонько, зігрів?
Краса природня і холодна сила.
Але для нас біду вона несе,
Вкраїна мов од горя посивіла.
Не сміх дітей, а горе матерів.
Землі здригання від ракет, шахедів.
Ну хто б тебе, Вкраїнонько, зігрів?
2026.01.15
19:55
Ходять чутки, що колись люди могли знати
Коли саме, в який день будуть помирати.
Ото якось Бог спустивсь, взяв людську подобу,
Подивитись захотів, що ж рід людський робить.
Іде, бачить дід старий тин собі ладнає,
Патики лиш де-не-де в землю устромляє
Коли саме, в який день будуть помирати.
Ото якось Бог спустивсь, взяв людську подобу,
Подивитись захотів, що ж рід людський робить.
Іде, бачить дід старий тин собі ладнає,
Патики лиш де-не-де в землю устромляє
2026.01.15
13:17
А час цей моральність затер
в догоду занепаду плину.
Та я, от дивак, дотепер
нас поміж шукаю Людину.
Шукаю, і мрію знайти
подій серед, надто розхожих.
Та мрії спливають, із тим
в догоду занепаду плину.
Та я, от дивак, дотепер
нас поміж шукаю Людину.
Шукаю, і мрію знайти
подій серед, надто розхожих.
Та мрії спливають, із тим
2026.01.15
11:41
Сядемо, запалимо свічки.
Руки складені у форму для молитви.
Та слова, що виринають звідкись,
мають смак прогірклий та бридкий.
Хочеться картати – нам за що?
Скільки можна? Скільки ще? Де брати
сили відмовлятись помирати
Руки складені у форму для молитви.
Та слова, що виринають звідкись,
мають смак прогірклий та бридкий.
Хочеться картати – нам за що?
Скільки можна? Скільки ще? Де брати
сили відмовлятись помирати
2026.01.15
10:37
Я все чекаю дива з невідомості,
Немовби пароксизми випадковості.
Впаду у сніг чи в зелень-мураву,
Впаду в надію ледь іще живу.
І стану крапкою у дивній повісті,
Немов непогасимий спалах совісті.
Я дива жду в задушливій буденності.
Немовби пароксизми випадковості.
Впаду у сніг чи в зелень-мураву,
Впаду в надію ледь іще живу.
І стану крапкою у дивній повісті,
Немов непогасимий спалах совісті.
Я дива жду в задушливій буденності.
2026.01.15
07:44
Уже добре утоптаний сніг
Під ногами порипує в тих,
Кого холод злякати не зміг
І не змусив гуляти не йти.
А надворі - сама білизна
Проти сонця блищить, наче скло, -
Тішить очі мої дотемна
Вкрите снігом промерзле село...
Під ногами порипує в тих,
Кого холод злякати не зміг
І не змусив гуляти не йти.
А надворі - сама білизна
Проти сонця блищить, наче скло, -
Тішить очі мої дотемна
Вкрите снігом промерзле село...
2026.01.14
19:17
Мільйонами світять у небі зірки,
Освітлюють і умирають.
Кохання всевишнє пройде крізь віки -
Без нього життя немає.
У небі яріє там зірка твоя -
Дощ, хмари, туман пробиває.
Вона мені денно і нощно сія -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Освітлюють і умирають.
Кохання всевишнє пройде крізь віки -
Без нього життя немає.
У небі яріє там зірка твоя -
Дощ, хмари, туман пробиває.
Вона мені денно і нощно сія -
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Перехожий (1963) /
Критика | Аналітика
Єднаймо Україну, українці!!!
Як і обіцяв, публікую під цією рубрикою чергову замальовку про спражній Донбас.
На тему : Єднаймо Україну, українці!!!:
• "Отшельник Донецкого кряжа"
Так спасают счастье
На помощь обреченной птице пришли люди
В Станице Луганской, что всего в получасе езды от областного центра, аисты появились прошлой весной.
— До этого их в наших краях не видели уже лет пятьдесят, — говорят старожилы. — Значит, по всем приметам, станица — место хорошее.
Для гнезда пернатая пара облюбовала верхушку памятника героям Великой Отечественной войны и, как говориться, стала жить поживать. Когда минувшей осенью аисты подались в теплые края, станичники забеспокоились: не улетело ли с птицами и их счастье? Оказалось, зря тревожились.
В начале июне, к радости всего поселка, в гнезде над памятником пищали и разевали клювы четверо птенцов. Была среди них и Ася. Впрочем, тогда у нее еще не было имени.
Теперь ее «гнездом» стал дом предпринимателя Вячеслава Рассветова.
— Асей ее назвала подруга жены. Где-то в середине июля, в обед, прибежали дети и говорят: аистенок из гнезда выпал, — вспоминает Вячеслав, — Я туда. Смотрю, у птицы нога сломана. Позвонил в поссовет. Мне сказали, что уже в курсе и сейчас пришлют машины, чтобы отвезти птицу к ветеринару.
— Через несколько дней, — продолжает жена предпринимателя Ольга, — Мы решили позвонить в ветеринарку, узнать: как состояние птички? Там сказали: «Все в порядке. Можете забирать!» Так у Аси появились новые «родители».
В первое время в «гнезде» Рассветовых царило беспокойство. Птица выжила, но сломанную в трех местах ногу ветеринарам пришлось ампутировать.
— Первые дни я чуть не плакала. Смотреть на то, как она мучается было просто невыносимо, — рассказывает Ольга. — Но потом взяла себя в руки. Надо же спасать аистенка.
Мало помалу, благодаря заботе людей, искалеченная птица стала оживать на глазах. И даже приноровилась передвигаться, опираясь на крылья.
— Аппетит у нашей Асеньки будь здоров, — замечает хозяйка. — В день съедает по триста граммов рыбки или мяса. Массажируем ей здоровую ножку. Помогаем разминать крылья. В станице она уже стала всеобщей любимицей. Из похода на рынок каждый раз возвращаюсь с гостинцами: кто рыбку ей передаст, кто мяса кусочек.
— А как же ее настоящие родители?
— Однажды они ее увидели, сделали над домом два круга и улетели. Наверное, поняли, что их птенец выжил, что люди его не бросят и успокоились. С тех пор не прилетали.
Сейчас Асиных родителей беспокоит одно: как заново научить ее ходить.
— Я проконсультировался с ветеринарами, — говорит Вячеслав. — Они сказали, что самое верное средство — сделать Асе протез. Но ни в коем случае не жесткий. А мягкий, подвижный, который бы в точности копировал строение ампутированной лапки.
Если найдется мастер, способный сделать такую вещь, я за ценой не постою.
И в этом Вячеслав не одинок. Поселковый совет и несколько местных предпринимателей тоже готовы скинуться на новую ножку для Аси. Дело за мастером.
Вот только, научившись ходить, сумеет ли птица подняться в небо?
— Специалисты, — продолжает Асин «папа», — говорят, что она вряд ли уже сможет вернуться к жизни в дикой природе. И советуют потом, на всякий случай, подрезать ей крылья — чтобы не улетела и не погибла. Но я не хочу этого делать. Наша Ася еще взлетит. И все у нее будет хорошо.
Юрий ТКАЧЕНКО, Фото Натальи БЕРЕЗИНОЙ.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Єднаймо Україну, українці!!!
Як і обіцяв, публікую під цією рубрикою чергову замальовку про спражній Донбас.На тему : Єднаймо Україну, українці!!!:
• "Отшельник Донецкого кряжа"
Так спасают счастье
На помощь обреченной птице пришли люди
В Станице Луганской, что всего в получасе езды от областного центра, аисты появились прошлой весной.
— До этого их в наших краях не видели уже лет пятьдесят, — говорят старожилы. — Значит, по всем приметам, станица — место хорошее.
Для гнезда пернатая пара облюбовала верхушку памятника героям Великой Отечественной войны и, как говориться, стала жить поживать. Когда минувшей осенью аисты подались в теплые края, станичники забеспокоились: не улетело ли с птицами и их счастье? Оказалось, зря тревожились.
В начале июне, к радости всего поселка, в гнезде над памятником пищали и разевали клювы четверо птенцов. Была среди них и Ася. Впрочем, тогда у нее еще не было имени.
Теперь ее «гнездом» стал дом предпринимателя Вячеслава Рассветова.
— Асей ее назвала подруга жены. Где-то в середине июля, в обед, прибежали дети и говорят: аистенок из гнезда выпал, — вспоминает Вячеслав, — Я туда. Смотрю, у птицы нога сломана. Позвонил в поссовет. Мне сказали, что уже в курсе и сейчас пришлют машины, чтобы отвезти птицу к ветеринару.
— Через несколько дней, — продолжает жена предпринимателя Ольга, — Мы решили позвонить в ветеринарку, узнать: как состояние птички? Там сказали: «Все в порядке. Можете забирать!» Так у Аси появились новые «родители».
В первое время в «гнезде» Рассветовых царило беспокойство. Птица выжила, но сломанную в трех местах ногу ветеринарам пришлось ампутировать.
— Первые дни я чуть не плакала. Смотреть на то, как она мучается было просто невыносимо, — рассказывает Ольга. — Но потом взяла себя в руки. Надо же спасать аистенка.
Мало помалу, благодаря заботе людей, искалеченная птица стала оживать на глазах. И даже приноровилась передвигаться, опираясь на крылья.
— Аппетит у нашей Асеньки будь здоров, — замечает хозяйка. — В день съедает по триста граммов рыбки или мяса. Массажируем ей здоровую ножку. Помогаем разминать крылья. В станице она уже стала всеобщей любимицей. Из похода на рынок каждый раз возвращаюсь с гостинцами: кто рыбку ей передаст, кто мяса кусочек.
— А как же ее настоящие родители?
— Однажды они ее увидели, сделали над домом два круга и улетели. Наверное, поняли, что их птенец выжил, что люди его не бросят и успокоились. С тех пор не прилетали.
Сейчас Асиных родителей беспокоит одно: как заново научить ее ходить.
— Я проконсультировался с ветеринарами, — говорит Вячеслав. — Они сказали, что самое верное средство — сделать Асе протез. Но ни в коем случае не жесткий. А мягкий, подвижный, который бы в точности копировал строение ампутированной лапки.
Если найдется мастер, способный сделать такую вещь, я за ценой не постою.
И в этом Вячеслав не одинок. Поселковый совет и несколько местных предпринимателей тоже готовы скинуться на новую ножку для Аси. Дело за мастером.
Вот только, научившись ходить, сумеет ли птица подняться в небо?
— Специалисты, — продолжает Асин «папа», — говорят, что она вряд ли уже сможет вернуться к жизни в дикой природе. И советуют потом, на всякий случай, подрезать ей крылья — чтобы не улетела и не погибла. Но я не хочу этого делать. Наша Ася еще взлетит. И все у нее будет хорошо.
Юрий ТКАЧЕНКО, Фото Натальи БЕРЕЗИНОЙ.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
