Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.31
15:19
між химерних споруд
у містечку загубленім
під небом химерних хмар
чи ішлось тобі про
несвідомі розчулення
чи про кривий димар
облітаюче листя
посеред літа
у містечку загубленім
під небом химерних хмар
чи ішлось тобі про
несвідомі розчулення
чи про кривий димар
облітаюче листя
посеред літа
2026.07.31
14:44
Від садка на околиці Вишнівця
Скоро мало чого і залишиться,
Бо унадивсь в садок
Енергійний дідок
І там топче панянок із Вишнівця.
Повсякчас лісоруби Іршави
Працювали на благо держави.
Скоро мало чого і залишиться,
Бо унадивсь в садок
Енергійний дідок
І там топче панянок із Вишнівця.
Повсякчас лісоруби Іршави
Працювали на благо держави.
2026.07.31
13:33
Попереду мороз і вічна мерзлота,
Розлам епох, непримиренні січі.
Я йду у поле, де палають свічі,
Де сипле снігом стигла німота.
Я йду у бурю, жорна, у тартак.
Хай перемелять світові хуртечі
У невтолимій лютій ворожнечі.
Проб'юсь крізь темряву, нем
Розлам епох, непримиренні січі.
Я йду у поле, де палають свічі,
Де сипле снігом стигла німота.
Я йду у бурю, жорна, у тартак.
Хай перемелять світові хуртечі
У невтолимій лютій ворожнечі.
Проб'юсь крізь темряву, нем
2026.07.31
07:47
Це було надлюб’язно, подумати про мене, отут
І я дуже подячний, адже ти був збагнув, що
Мене нема тут
І я не знав, що місяць настільки великий
І я не знав, що місяць настільки блакитний
І я вдячний, що винесли старі черевики
І що вибрали у червоне,
І я дуже подячний, адже ти був збагнув, що
Мене нема тут
І я не знав, що місяць настільки великий
І я не знав, що місяць настільки блакитний
І я вдячний, що винесли старі черевики
І що вибрали у червоне,
2026.07.31
06:05
Коли ви вправно клавіші торкали, -
Стихав навколо гомін балачок
І сам рояль у танцювальній залі
Готовий був пуститися в
танок.
І радістю світилася естрада
Від кількості мелодій і тонів,
А я в кутку стояв і слухав радо
Стихав навколо гомін балачок
І сам рояль у танцювальній залі
Готовий був пуститися в
танок.
І радістю світилася естрада
Від кількості мелодій і тонів,
А я в кутку стояв і слухав радо
2026.07.31
05:55
до 120-ліття від дня народження Олени Теліги)
…Остання ніч перед вічністю. Камера смертників № 34 у підвалах київського гестапо на Короленка. Лютий 1942 року.
За кілька годин до розстрілу в Бабиному Ярі поетка Олена Теліга та її чоловік Михайло опиня
2026.07.30
16:11
У 2026 р. творчий спадок Сергія Губерначука продовжує жити, зокрема світ побачили нові музичні сингли на його вірші на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured), публікуються коментарі та цикли його поезій на літературних рес
2026.07.30
16:11
Іде війна. Україна вся кров’ю стікає,
А поляки гріхи давні все нам пред‘являють.
Про Волинську «різанину» забути не можуть.
Їх постійно якісь сили накручують, схоже.
Галасують про сто тисяч, начебто убитих,
Бандерівців обзивають, що вони бандити.
Ск
А поляки гріхи давні все нам пред‘являють.
Про Волинську «різанину» забути не можуть.
Їх постійно якісь сили накручують, схоже.
Галасують про сто тисяч, начебто убитих,
Бандерівців обзивають, що вони бандити.
Ск
2026.07.30
15:51
Розквітла мамина герань
На спорожнілім підвіконні.
Лише розплющив очі сонні -
Одразу фініш сподівань.
Ходою днів моїх сумних
Ніколи не загою рану.
Мого дитинства запах пряний
На спорожнілім підвіконні.
Лише розплющив очі сонні -
Одразу фініш сподівань.
Ходою днів моїх сумних
Ніколи не загою рану.
Мого дитинства запах пряний
2026.07.30
14:39
Помилки ще не пробачені,
На вікні рослина сохне.
Я святу приймаю спадщину -
Наш родинний тихий вогник.
У собі ховаю мрійника -
Вже його не повернути.
Від плити до рукомийника
На вікні рослина сохне.
Я святу приймаю спадщину -
Наш родинний тихий вогник.
У собі ховаю мрійника -
Вже його не повернути.
Від плити до рукомийника
2026.07.30
13:20
Наче перший Адам підбираєш назви
Для відкритих речей - гадюк і лілій...
Забагато курного в землі вцілілій,
Щоб одразу скласти з піску всі пазли.
І тому вирушаєш ,куди добачиш –
Шлях до раю то черга з гробів і храмів,
Про яке каяття ти у черзі п
Для відкритих речей - гадюк і лілій...
Забагато курного в землі вцілілій,
Щоб одразу скласти з піску всі пазли.
І тому вирушаєш ,куди добачиш –
Шлях до раю то черга з гробів і храмів,
Про яке каяття ти у черзі п
2026.07.30
12:54
Забрів у юність, у провулок тихий,
Де спів птахів, далекі голоси.
Під жовтим листям причаїлось лихо
В обіймах споконвічної краси.
Забрів подалі від кайданів міста
До первісних мелодій і казок.
Не виліплений із глевкого тіста,
Де спів птахів, далекі голоси.
Під жовтим листям причаїлось лихо
В обіймах споконвічної краси.
Забрів подалі від кайданів міста
До первісних мелодій і казок.
Не виліплений із глевкого тіста,
2026.07.30
06:50
В. К. Осиповій
За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса
За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса
2026.07.30
06:41
Фінальний акорд розлуки
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Шість полонезів для фортепіано, ор. 17 (Полонез № 3 фа мінор)
«Жозефіна ступала бруківкою Лємберга так, наче кожен її крок відгукувався Adagio в його змученій душі. Баронеса з очима
2026.07.29
21:57
Серед зими, як горобці поснули,
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від
2026.07.29
21:05
Вже втрачаю у Тебе віру,
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?
Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?
Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Неспання
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Неспання
Неспання
Найліпший рецепт від безсоння - тяжка фізична праця. Особливо допомагає від цієї халепи корчування пнів.
Уранці берете з собою до лісу заступа, сокиру лома та жінку. І цупку мотузку, зісно.
Жінка обкопує штурпака на глибину держака лопати, я, тим часом, потроху підважую пень ломом, а потім обв'язую його мотузкою.
Коли основні маніпуляції закінчено - впрягаємося в хомути як воляки і під раз-два-три тягнемо пнище з землі.
І так сто разів. А увечері повертаємося до хати годувати котів та собачок.
Повірте, що дурні мислі після такого робочого дня в голову лізти не будуть, їсти не хотітиметься, телевізор вмикати не буде сил, а буде дике бажання впасти на ліжко і заснути. Навіть жінка не сваритиметься, бо впаде поруч зрізаним снопом і, склавши руки хрестом на грудях, мирно хропітиме.
А дехто, від безділля, пише вірші. І так себе накручує, що до ранку не склепить повік. Хіба так годиться себе мордувати, дорогі митці? Ні, ні і ще раз ні! Сокири в руки і гайда до лісу, лікувати втомлені нерви та чистити діброви під молоді посадки!
А от сусідка Степанида нічниці лікує косовицею. Чоловіка в неї немає, але є коза та корова. Тому щоранку і щовечора вимахує косою на лузі по кілька годин, а вдень скиртує сухе сіно
По празниках та вихідних перевозить те сіно на подвір'я. І ніяке неспання її не турбує, бо руки з ранку до вечора зайняті важливими справами. Тому в голові пусто, як у сухому колодязі.
Є ще один рецепт від знервованості, надійний як смерть: можна возити на город воду у сорокалітрових бутлях і поливати грядки з городиною, а якщо втомитеся - беріть сапу в руки і виполюйте бур'яни.
- Чоловіче! - гукає дружина.- Ти свинарник вичистив?
- Ще ні, дрова доколюю у повітці, за десять хвилин закінчу.
- Дивись мені, якщо не вичистиш за півгодини - ні борщу, ні пампухів з часником не дам!
Вона - людина слова: сказала що не дасть - отже не дасть! Тому працюю хутко, без перекурів та мрій про прекрасне.
Борщу я таки наївся, заробив. Але трохи покопирсатися в носі не встиг, бо знову почалапали з супружницею до лісу корчувати пні.
Жінка у мене моцна, струнка, жилава, долоні шкарубкі як тертушки, ніс гострий як шило, а підошви ніг твердіші за кінські копита, бо ходить вона без взуття, як і я. Що цікаво - грипом не хворіємо, нежить нас не турбує. Тільки інколи поперек болить, але то дрібниці.
Приїхав племінник відпочити після сесії на лоні природи. Ночами, сердешний, не спить, гризе скелю науки.
- Хай дитина погуляє трохи,- каже моя супружниця.- Збігай з Телесиком на річку, постав сітки.
- Вставай,- торсаю за плече парубка,- пора наснажуватися красою природи.
А Телесик дивиться на мене спросоння очманілим поглядом і не розуміє, чого від нього хочуть, бо нині перша година ночі, а він заснув опівночі, бо дивився якусь муру на ютубі.
- Вставай, пора рибу ловити!
Ледь розбурхав. Встромив йому до рук кропив'яний мішок з хижацькими снастями, а сам узяв до рук оберемок кілків.
Дійшли до лугу. Місячна ніч освітила блідим світлом трав'яне море, пташки надривали животи, витьохкуючи в річкових хащах, жаби аж лускалися від квакоту, а роса виблискувала не згірш зоряного неба.
- Знімай штани,- кажу.
- Нащо?- здивувався Телесик.
- Доки дійдемо до річки, то штани будуть мокрими, хоч викручуй. Зрозумів? І труси знімай. Холодна роса - це саме те, що потрібно для профілактики майбутніх мужеських хвороб. Якщо щодня без трусів будеш бігати росяним полем, то молодиці будуть від тебе у захваті. Зрозумів? Тож годі теревенити, знімай труси.
Одяг та взуття запхали в інший мішок, який прихопили з собою і вгвинтилися в лугові мочарі.
Роса була такою холодною, аж занили зуби. Але то спочатку, бо потім стало аж спекотно, бо комарі були злющими та вельми голодними. Тож доки дочалапали до річки сідниці пекли вогнем.
- А тепер знімай куртку і футболку, сітки будемо ставити голяка.
А в річці вода тепла, як свіжовидоїне молоко у корівки, вовтузитися в такій рідині - чиста насолода.
Племінник потроху відпускав сітку , а я тягнув її вздовж заплави. Потім причепив до тичок і виліз на берег острівця. Поруч умостився племінник. Його зуби, чомусь цокотіли.
- Тобі що, холодно?- питаю.
-Ага.
- Ну, тоді, давай хутенько рибу повідчеплюємо, яка потрапила в тенета, і чалапаємо додому, бо як захворієш - буде мені біда.
Риби було негусто: два соми по двадцять кілограм кожен, і чотири коропи по десять кілограмів. Не улов, а дівочі сльози. За такий улов ох намне мені жінка чуба, ох намне!
- Сітку лишаємо у воді, згодом ще навідаємося. Рибу складаймо в кропив'яні мішки, штани зв'язуємо вузлом на шиї і бігом назад, бо часу вже обмаль.
- А що, вже пора до праці?
- Так, скоро кабани верещатимуть від голоду, а жінка цього не любить. Поросята повинні вдоволено рохкати, а не кричати як на пуп. Якщо свиня кричить - господар поганий. Зрозумів?
- Ага.
Ну, тоді вперед. Ти несеш сомів, а я коропів.
Підважив Телесикові на плечі лантух, звалив собі інший і впевнено ступив у прибережне баговиння.
Оскільки до хати було рукою подати, то вирішили не зупинятися для того, аби вдягнути труси та взутися. Отак, голяком, і зайшли на рідне обійстя. А кабани вже починали невдоволено рохкати. Непорядок!
- Телесику, чисть рибку, а я мушу розібратися зі свинками. Гаразд?
- Гаразд, дядьку. Все буде чікі-пукі.
Все ми зробили як слід, все встигли. Кишки потроху розтягували кури та коти, кабанці вдоволено рохкали, а ми сиділи на призьбі та відсапувалися. Аж тут з хати вийшла жінка...
- Ах ви ж розпусники! Аз бахуряки! Чому без трусів? Чому без штанів?
"Ох, і справді! Тьху! Так замоталися, що забули і про штани, і про труси! Але хіба таке жінці скажеш?" - майнуло в голові.
- Та ми в літній душ зібралися, треба багно та ряску змити.
- А-а-а! Ну, тоді можна і без трусів. Розумію.
До хати ступили вже вдягненими, як і належить вихованим людям.
- А кабанів погодував?
- Звісно! - одказую дружині.
- Ну, тоді сідайте їсти борщ, заслужили.
Племінник так згододнів, що упорав три полумиски, ще й добавку попросив.
Добавки жінка не дала, сказала, що живіт болітиме і спати хотітиметься, а попереду ще багато роботи.
- Сьогодні пні корчувати не будемо, бо в хаті гість. Праця буде легкою та привабливою...беріть коси та мантачки і йдіть косити траву. До обіду мусите постригти три гектара.
Мені косилося легко, бо з'їв тільки один полумисок, а от племінник попервах страждав, бо працювати з повним кендюхом - суща мука. Часто зупинявся, гикав, хапався за живота, тричі бігав у лопухи, чомусь.
А як повернулися з косовиці - на столі парував чавун з розсольником. І коли жінка встигла таку каторжну працю зробити - не розумію. Мабуть, куцаки допомагають, чесне слово.
- А тепер відпочинок,- каже супружниця.- Годі гасати луками. Ідіть розбирати грубу в літній кухні.
Робота і справді легка: спочатку з даху вигвинтили пічну трубу, а потім узялися розбирати цеглу. Молотками потроху оббиваємо стару, перепалену глину у виварки і виносимо в калабаню, яка утворилася на дорозі позаду хати. Цеглу складаємо прямо в літній кухні, аби було зручно монтувати її назад. І коли на небі почали з'являтися перші зоряні світляки - пішли в душ. Цього разу вдягненими, аби не дратувати жінку.
Опісля вечері питаю Телесика:
- Племіннику! Підемо трусити сітки опівночі, га?
-А Телесик спав за столом, затиснувши у правиці виделку зі шматочком смаженого сома. Вилікувалася дитина від безсоння за одну добу. Думаю, за три дні всі рецидиви цієї капосної хвороби щезнуть у нього надовго. Можливо, навіть, до кінця літа. Перед черговою сесією приїде до мене пиляти і колоти дрова. А ця процедура лікує від неспання навіть краще, аніж цілодобова косовиця. Згодні зі мною чи ні?
28.04.2022р.
Найліпший рецепт від безсоння - тяжка фізична праця. Особливо допомагає від цієї халепи корчування пнів.
Уранці берете з собою до лісу заступа, сокиру лома та жінку. І цупку мотузку, зісно.
Жінка обкопує штурпака на глибину держака лопати, я, тим часом, потроху підважую пень ломом, а потім обв'язую його мотузкою.
Коли основні маніпуляції закінчено - впрягаємося в хомути як воляки і під раз-два-три тягнемо пнище з землі.
І так сто разів. А увечері повертаємося до хати годувати котів та собачок.
Повірте, що дурні мислі після такого робочого дня в голову лізти не будуть, їсти не хотітиметься, телевізор вмикати не буде сил, а буде дике бажання впасти на ліжко і заснути. Навіть жінка не сваритиметься, бо впаде поруч зрізаним снопом і, склавши руки хрестом на грудях, мирно хропітиме.
А дехто, від безділля, пише вірші. І так себе накручує, що до ранку не склепить повік. Хіба так годиться себе мордувати, дорогі митці? Ні, ні і ще раз ні! Сокири в руки і гайда до лісу, лікувати втомлені нерви та чистити діброви під молоді посадки!
А от сусідка Степанида нічниці лікує косовицею. Чоловіка в неї немає, але є коза та корова. Тому щоранку і щовечора вимахує косою на лузі по кілька годин, а вдень скиртує сухе сіно
По празниках та вихідних перевозить те сіно на подвір'я. І ніяке неспання її не турбує, бо руки з ранку до вечора зайняті важливими справами. Тому в голові пусто, як у сухому колодязі.
Є ще один рецепт від знервованості, надійний як смерть: можна возити на город воду у сорокалітрових бутлях і поливати грядки з городиною, а якщо втомитеся - беріть сапу в руки і виполюйте бур'яни.
- Чоловіче! - гукає дружина.- Ти свинарник вичистив?
- Ще ні, дрова доколюю у повітці, за десять хвилин закінчу.
- Дивись мені, якщо не вичистиш за півгодини - ні борщу, ні пампухів з часником не дам!
Вона - людина слова: сказала що не дасть - отже не дасть! Тому працюю хутко, без перекурів та мрій про прекрасне.
Борщу я таки наївся, заробив. Але трохи покопирсатися в носі не встиг, бо знову почалапали з супружницею до лісу корчувати пні.
Жінка у мене моцна, струнка, жилава, долоні шкарубкі як тертушки, ніс гострий як шило, а підошви ніг твердіші за кінські копита, бо ходить вона без взуття, як і я. Що цікаво - грипом не хворіємо, нежить нас не турбує. Тільки інколи поперек болить, але то дрібниці.
Приїхав племінник відпочити після сесії на лоні природи. Ночами, сердешний, не спить, гризе скелю науки.
- Хай дитина погуляє трохи,- каже моя супружниця.- Збігай з Телесиком на річку, постав сітки.
- Вставай,- торсаю за плече парубка,- пора наснажуватися красою природи.
А Телесик дивиться на мене спросоння очманілим поглядом і не розуміє, чого від нього хочуть, бо нині перша година ночі, а він заснув опівночі, бо дивився якусь муру на ютубі.
- Вставай, пора рибу ловити!
Ледь розбурхав. Встромив йому до рук кропив'яний мішок з хижацькими снастями, а сам узяв до рук оберемок кілків.
Дійшли до лугу. Місячна ніч освітила блідим світлом трав'яне море, пташки надривали животи, витьохкуючи в річкових хащах, жаби аж лускалися від квакоту, а роса виблискувала не згірш зоряного неба.
- Знімай штани,- кажу.
- Нащо?- здивувався Телесик.
- Доки дійдемо до річки, то штани будуть мокрими, хоч викручуй. Зрозумів? І труси знімай. Холодна роса - це саме те, що потрібно для профілактики майбутніх мужеських хвороб. Якщо щодня без трусів будеш бігати росяним полем, то молодиці будуть від тебе у захваті. Зрозумів? Тож годі теревенити, знімай труси.
Одяг та взуття запхали в інший мішок, який прихопили з собою і вгвинтилися в лугові мочарі.
Роса була такою холодною, аж занили зуби. Але то спочатку, бо потім стало аж спекотно, бо комарі були злющими та вельми голодними. Тож доки дочалапали до річки сідниці пекли вогнем.
- А тепер знімай куртку і футболку, сітки будемо ставити голяка.
А в річці вода тепла, як свіжовидоїне молоко у корівки, вовтузитися в такій рідині - чиста насолода.
Племінник потроху відпускав сітку , а я тягнув її вздовж заплави. Потім причепив до тичок і виліз на берег острівця. Поруч умостився племінник. Його зуби, чомусь цокотіли.
- Тобі що, холодно?- питаю.
-Ага.
- Ну, тоді, давай хутенько рибу повідчеплюємо, яка потрапила в тенета, і чалапаємо додому, бо як захворієш - буде мені біда.
Риби було негусто: два соми по двадцять кілограм кожен, і чотири коропи по десять кілограмів. Не улов, а дівочі сльози. За такий улов ох намне мені жінка чуба, ох намне!
- Сітку лишаємо у воді, згодом ще навідаємося. Рибу складаймо в кропив'яні мішки, штани зв'язуємо вузлом на шиї і бігом назад, бо часу вже обмаль.
- А що, вже пора до праці?
- Так, скоро кабани верещатимуть від голоду, а жінка цього не любить. Поросята повинні вдоволено рохкати, а не кричати як на пуп. Якщо свиня кричить - господар поганий. Зрозумів?
- Ага.
Ну, тоді вперед. Ти несеш сомів, а я коропів.
Підважив Телесикові на плечі лантух, звалив собі інший і впевнено ступив у прибережне баговиння.
Оскільки до хати було рукою подати, то вирішили не зупинятися для того, аби вдягнути труси та взутися. Отак, голяком, і зайшли на рідне обійстя. А кабани вже починали невдоволено рохкати. Непорядок!
- Телесику, чисть рибку, а я мушу розібратися зі свинками. Гаразд?
- Гаразд, дядьку. Все буде чікі-пукі.
Все ми зробили як слід, все встигли. Кишки потроху розтягували кури та коти, кабанці вдоволено рохкали, а ми сиділи на призьбі та відсапувалися. Аж тут з хати вийшла жінка...
- Ах ви ж розпусники! Аз бахуряки! Чому без трусів? Чому без штанів?
"Ох, і справді! Тьху! Так замоталися, що забули і про штани, і про труси! Але хіба таке жінці скажеш?" - майнуло в голові.
- Та ми в літній душ зібралися, треба багно та ряску змити.
- А-а-а! Ну, тоді можна і без трусів. Розумію.
До хати ступили вже вдягненими, як і належить вихованим людям.
- А кабанів погодував?
- Звісно! - одказую дружині.
- Ну, тоді сідайте їсти борщ, заслужили.
Племінник так згододнів, що упорав три полумиски, ще й добавку попросив.
Добавки жінка не дала, сказала, що живіт болітиме і спати хотітиметься, а попереду ще багато роботи.
- Сьогодні пні корчувати не будемо, бо в хаті гість. Праця буде легкою та привабливою...беріть коси та мантачки і йдіть косити траву. До обіду мусите постригти три гектара.
Мені косилося легко, бо з'їв тільки один полумисок, а от племінник попервах страждав, бо працювати з повним кендюхом - суща мука. Часто зупинявся, гикав, хапався за живота, тричі бігав у лопухи, чомусь.
А як повернулися з косовиці - на столі парував чавун з розсольником. І коли жінка встигла таку каторжну працю зробити - не розумію. Мабуть, куцаки допомагають, чесне слово.
- А тепер відпочинок,- каже супружниця.- Годі гасати луками. Ідіть розбирати грубу в літній кухні.
Робота і справді легка: спочатку з даху вигвинтили пічну трубу, а потім узялися розбирати цеглу. Молотками потроху оббиваємо стару, перепалену глину у виварки і виносимо в калабаню, яка утворилася на дорозі позаду хати. Цеглу складаємо прямо в літній кухні, аби було зручно монтувати її назад. І коли на небі почали з'являтися перші зоряні світляки - пішли в душ. Цього разу вдягненими, аби не дратувати жінку.
Опісля вечері питаю Телесика:
- Племіннику! Підемо трусити сітки опівночі, га?
-А Телесик спав за столом, затиснувши у правиці виделку зі шматочком смаженого сома. Вилікувалася дитина від безсоння за одну добу. Думаю, за три дні всі рецидиви цієї капосної хвороби щезнуть у нього надовго. Можливо, навіть, до кінця літа. Перед черговою сесією приїде до мене пиляти і колоти дрова. А ця процедура лікує від неспання навіть краще, аніж цілодобова косовиця. Згодні зі мною чи ні?
28.04.2022р.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
