" Nostalgia in your wake."

Camonghne Felix

Переклад Галини Кожушко-Кошулап
Я не зумію сказати того,
Чому я любила його або
Що це означало. Коли
Ти дитина, то знаєш лише
Ту любов, якої в маленькому
Житті тобі не вистачало, тому кожен
Квітучий паросток - це цілий степ…
Мені лиш відомо про те,
Що було два неба.
І під одним з них я була тінню. А його
Небо було таке ж волошкове, як і його очі.
Дещо тут - мої домисли, а решту -
Як час захоче.
Щодня він відстежує шлях
Крижаних хмар над собою,
У мене ж - моє власне сонце над головою.
Це подобається нам обидвом:
Ми обрали своє місце під Божим склепінням
І закриваємо очі на нього
Кожної ночі.
Ось що значить гарно кохати –
Зустрітися з долею
У лавандовім замку
І поруч пройтися, трепетно торкнувшись
Білим серпанком
Вуалі…
А далі - ностальгія ступає твоїми слідами.
(29 квітня 2023 р.)

Оригінал, автор Camonghne Felix
“Why I Loved Him,” by Camonghne Felix
I can’t tell you
Why I loved him or
What it meant. When you
Are a child, you know only
The kind of love your little
Life lacked, so every
Blooming flower is a field. What I know
Is that there were two skies
And under one, I was a shadow. His
Sky was as blue as his eyes. Some
Of that is my doing and the rest of it
Is time. These days, he traces the shape of
The curds above him and I lay out under
A separate sun. Both of us are fine
With this. We picked our place
Under the lid of God and we shut
Our eyes to it every night. That’s what it means
To have loved goodly—to meet
Fate in a lavender hall and walk
Right past it, the white train quivering,
Nostalgia in your wake.

Щось відгукнулося, коли побачила поезію Камоньє Фелікс у The New Yorker. Побачила чіткі паралелі у своєму житті, коли намагаєшся зробити майже неможливе: гармонізувати стихії вогню і повітря. Коли втрачаєш важливу частину цього, відчуваєш, що нема чим дихати, і тоді приходить розуміння.