Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
2026.11.19
06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011) /
Критика | Аналітика
ЛІНГВІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПОЕЗІЇ І. НИЗОВОГО «КРАЩІ РОКИ ПРОСПАВШИ»
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ЛІНГВІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПОЕЗІЇ І. НИЗОВОГО «КРАЩІ РОКИ ПРОСПАВШИ»
* * *
Кращі роки проспавши,
Сьогодні проснулась,
Усміхнулась нерадісно –
Зморшки розбіглись
Від очей,
Що проплакали
Ніч нескінченну,
Глупу ніч
Без єдиного променя
Ласки.
(1986 р.)
Читати І. Низового – це завжди задоволення, хвилини духовного зростання, прилучення до чарівної краси поетичного слова. Багатий світ його поезій залишає майбутньому поколінню літературну спадщину, яку необхідно донести до свідомості молоді. Іван Данилович завжди залишатиметься лицарем українського Слова в широкому розумінні. У його творах яскраво простежуються образність, виразність, емоційність, щира глибина думки.
Поезія «Кращі роки проспавши…» належить до інтимної лірики. За жанром – це елегія-вірш, у якому виразно спостерігаються настрої журби, смутку, меланхолії. За строфічною організацією – це верлібр – неримований, нерівнонаголошений вірш, ритмічна єдність якого ґрунтується лише на інтонаційній подібності, а головний акцент робиться на змісті. Вірш складається всього з 10 рядків, але наповнені вони багатством асоціацій, глибиною поетичного бачення й звучання.
Тип мовлення – розповідь з елементами опису. Поезія складається з трьох речень, перше з яких є складним безсполучниковим з наслідковими відношеннями. Друге й третє речення ‒ це парцельовані означальні конструкції. Парцеляція полягає в розчленуванні цілісної змістово-синтаксичної структури на інтонаційно й пунктуаційно ізольовані комунікативні частини – окремі речення, виступає одним з найколоритніших засобів увиразнення, набуває комунікативної самостійності й тим привертає до себе увагу читача. Парцельовані конструкції поезії І. Низового виконують роз’яснювально-довідкову, змістопідсилювальну функцію, указуючи на характерні особливості очей і ночі.
Застосувавши кількісний прийом лінгвістичного аналізу тексту, ми виявили, що для створення ефекту евфонії автор використовує алітерацію сонорних звуків [н] ‒ 11 разів, [р] ‒ 9 разів, [л] ‒ 7 разів та асонанс [о] ‒ 14 разів, [і] ‒ 9 разів, [а] ‒ 9 разів.
Поезія побудована на матеріалі власне української загальновживаної лексики: усміхнулась, зморшки, очей, проплакали, ніч, ласки.
Попри невеликий обсяг вірша, автор використовує в ньому багатство засобів художньої виразності та фігур поетичного синтаксису:
– епітети: кращі роки, ніч нескінченну, глупу ніч;
– метафору: зморшки розбіглись / від очей;
– гіперболи: кращі роки проспавши, / сьогодні проснулась; без єдиного променя / ласки;
– синекдоху: що проплакали / ніч нескінченну. / Глупу ніч – тут „нічˮ у значенні „ночі”;
– еліпсис: кращі роки проспавши, / сьогодні проснулась, / усміхнулась нерадісно – пропущено „вона” або „дівчина”/ „жінка”;
– тавтологію: ніч нескінченну. / Глупу ніч;
– прямий та непрямий порядок слів (інверсію): кращі роки; зморшки розбіглись; що проплакали; ніч нескінченну.
Усі названі стилістичні фігури, тропи характеризуються високим емотивно-експресивним потенціалом, оцінністю, передають експресивну сутність образних засобів, допомагають виокремити певне явище з-поміж інших, точніше передати думку, красномовно змалювати життєву картину, надають мові образності, емоційності, виразності, тобто виконують важливу стилістичну та семантичну функцію.
Об’єктивно існуючий, реальний простір художнього тексту забезпечують форми дійсного способу минулого часу дієслів та дієприслівника: сьогодні проснулась, / усміхнулась нерадісно, зморшки розбіглись, що проплакали, кращі роки проспавши.
Поезія І. Низового пронизана глибокою філософською думкою ‒ не проспати в цьому житті, уміти цінувати кожну його мить, дарувати свою любов іншим.
Кращі роки проспавши,
Сьогодні проснулась,
Усміхнулась нерадісно –
Зморшки розбіглись
Від очей,
Що проплакали
Ніч нескінченну,
Глупу ніч
Без єдиного променя
Ласки.
(1986 р.)
Читати І. Низового – це завжди задоволення, хвилини духовного зростання, прилучення до чарівної краси поетичного слова. Багатий світ його поезій залишає майбутньому поколінню літературну спадщину, яку необхідно донести до свідомості молоді. Іван Данилович завжди залишатиметься лицарем українського Слова в широкому розумінні. У його творах яскраво простежуються образність, виразність, емоційність, щира глибина думки.
Поезія «Кращі роки проспавши…» належить до інтимної лірики. За жанром – це елегія-вірш, у якому виразно спостерігаються настрої журби, смутку, меланхолії. За строфічною організацією – це верлібр – неримований, нерівнонаголошений вірш, ритмічна єдність якого ґрунтується лише на інтонаційній подібності, а головний акцент робиться на змісті. Вірш складається всього з 10 рядків, але наповнені вони багатством асоціацій, глибиною поетичного бачення й звучання.
Тип мовлення – розповідь з елементами опису. Поезія складається з трьох речень, перше з яких є складним безсполучниковим з наслідковими відношеннями. Друге й третє речення ‒ це парцельовані означальні конструкції. Парцеляція полягає в розчленуванні цілісної змістово-синтаксичної структури на інтонаційно й пунктуаційно ізольовані комунікативні частини – окремі речення, виступає одним з найколоритніших засобів увиразнення, набуває комунікативної самостійності й тим привертає до себе увагу читача. Парцельовані конструкції поезії І. Низового виконують роз’яснювально-довідкову, змістопідсилювальну функцію, указуючи на характерні особливості очей і ночі.
Застосувавши кількісний прийом лінгвістичного аналізу тексту, ми виявили, що для створення ефекту евфонії автор використовує алітерацію сонорних звуків [н] ‒ 11 разів, [р] ‒ 9 разів, [л] ‒ 7 разів та асонанс [о] ‒ 14 разів, [і] ‒ 9 разів, [а] ‒ 9 разів.
Поезія побудована на матеріалі власне української загальновживаної лексики: усміхнулась, зморшки, очей, проплакали, ніч, ласки.
Попри невеликий обсяг вірша, автор використовує в ньому багатство засобів художньої виразності та фігур поетичного синтаксису:
– епітети: кращі роки, ніч нескінченну, глупу ніч;
– метафору: зморшки розбіглись / від очей;
– гіперболи: кращі роки проспавши, / сьогодні проснулась; без єдиного променя / ласки;
– синекдоху: що проплакали / ніч нескінченну. / Глупу ніч – тут „нічˮ у значенні „ночі”;
– еліпсис: кращі роки проспавши, / сьогодні проснулась, / усміхнулась нерадісно – пропущено „вона” або „дівчина”/ „жінка”;
– тавтологію: ніч нескінченну. / Глупу ніч;
– прямий та непрямий порядок слів (інверсію): кращі роки; зморшки розбіглись; що проплакали; ніч нескінченну.
Усі названі стилістичні фігури, тропи характеризуються високим емотивно-експресивним потенціалом, оцінністю, передають експресивну сутність образних засобів, допомагають виокремити певне явище з-поміж інших, точніше передати думку, красномовно змалювати життєву картину, надають мові образності, емоційності, виразності, тобто виконують важливу стилістичну та семантичну функцію.
Об’єктивно існуючий, реальний простір художнього тексту забезпечують форми дійсного способу минулого часу дієслів та дієприслівника: сьогодні проснулась, / усміхнулась нерадісно, зморшки розбіглись, що проплакали, кращі роки проспавши.
Поезія І. Низового пронизана глибокою філософською думкою ‒ не проспати в цьому житті, уміти цінувати кожну його мить, дарувати свою любов іншим.
Манько А. М. Лінгвістичний аналіз поезії І. Низового «Кращі роки проспавши» / А. М. Манько // Образне слово Луганщини: матеріали ХV Всеукр. наук.-практ. конф. імені Віктора Ужченка (м. Старобільськ, 29 квітня 2016 року) / за заг. ред. проф. А. В. Нікітіної ; ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка». – Вип. 15. – Старобільськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2016. – С. 190 – 192.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
