Із О.А.Галича

Коли без діла коні ниділи,
бо нас косив під корінь тиф, –
комдив нас вистроїв на віддалі,
і так бійцям сказав комдив:

«Бедлам у нас, брати-кіннотники,
ганьба і зрада чергова!
А лікарі твердять, мерзотники,
що тиф поширює – вошва!

Вони завжди жили з розкошами,
от їм і воші в голові!
Планують воювати з вошами,
а справа, втім, – не у вошві.

Піді́мо, з ярістю законною,
у бій останній за життя, –
скінчі́мо із цією контрою,
щоб не робили сум’яття!»

І, вислухавши землячка того,
я за святу узявсь війну:
спіймав нараз жида очкастого,
та і втопив його в Дону.

І, бачачи, як мир відстоюю,
і мій у цьому героїзм,
мене нагородили зброєю –
за пролетарський гуманізм.

(2023)

*** ОРИГІНАЛ ***

Когда от скуки дохли лошади
И нас косил под корень тиф,
Собрал людей комдив на площади,
И так людя́м сказал комдив:

«Плохое дело, братцы-конники,
Позор и трепет ни за грош!
А гады лекари-законники
Твердят, что тиф разносит вошь!

Им вша, конечно, незнакомая,
Им, сукам, вша не по душе,
А вша – простая насекомая,
И дело вовсе не во вше.

И надо силой нашей конною
Смести скотов с лица земли,
И надо кончить с этой контрою,
Чтоб смуту сеять не могли».

И только слово было сказано,
Как понял я, что быть тому:
Поймал жида четырехглазого
И утопил его в Дону.

И было мне признанье дружное,
И был воспет мой героизм,
И мне комдив вручил оружие –
За пролетарский гуманизм.