ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.07.15 13:15
шерехи шашелю чує горище крізь сон
білого павутиння гойдалки в просвіт сонця
труситься потерттю висхлий тютюн над склом
листя його почорніле наче ложа масонська
дах що над головою як піраміда де
є ще можливість стати ступою чи косою
мотлох забут

Борис Костиря
2026.07.15 12:58
Хай ліпше я не висплюсь і змарнілий
Прокинуся у променях зорі.
Цей світ, такий такий побитий, зубожілий,
Всміхнеться у пробудженій порі.
Такий напівсліпий, заціпенілий
Відтоді, як злетіли журавлі.
Прокинусь я розбитий, занімілий
В пустелі серця н

В Горова Леся
2026.07.15 12:58
Сідає сонце і у полі тоне,
У житі молодому, що цвіте:
Стебла тонкого не зігнула втома,
Пилку стоїть сіяння золоте.

А стежку мітять де-не-де блавати -
Небесні бризки із високих хмар.
Як дав Ти, Боже, день цей відчувати,

хома дідим
2026.07.15 12:40
найбільш морочить саме те
чого немає поки
й чи буде невідомо теж
й наскільки все це пофіг
у дзеркалі чи просто склі
відбите щось минуле
за чим жалітимеш собі
а всі давно забули

Іван Потьомкін
2026.07.15 12:06
Як поєднали їх в один святковий день?
Не були ж друзями вони.
Ба! Найчастіше – сперечались.
Хоча б і тоді, як Павло загостював
В Петра на два тижні в Єрусалимі.
Тай лінію Ісусову врізнобіч повели.
Як і Вчитель, Петро хоч і спокушав
Всевишнього обра

Тетяна Левицька
2026.07.15 11:12
Це ще не все, мій милосердний?
У дзиґарі крихкому — час
На те, щоб вийняти з осердя
Душі: скалки, голки образ?
Здійснити мрії кольорові,
У вірші розчинити сум,
Допоки в пелюстках любові
Я не відчую серця струм.

Роксолана Вірлан
2026.07.15 07:17
Дивуюся, а може й не дивуюсь,
що є між гару бомбових жахів
сессерівські, потріскані статуї,
що з них ще кракелюр не облетів.

Що межи тих - війни - страшних розіскрень
іще їх видратовує просте -
калинове осердя українське,

Віктор Кучерук
2026.07.15 06:49
Хоч малорухомий
І втомлює в'ялість -
Ні думки про втому,
Ні скарги на старість.
Ні слова про хворість,
Ні зойку від болю,
Хоча про бадьорість
До Бога вже молиш...

Ірина Вовк
2026.07.15 05:49
СПАЛАХ П’ЯТИЙ. ПОВЕРНЕННЯ ЛАСТІВКИ За вікном-бійницею завірюха раптом почала вщухати. Дике завивання вітру змінилося на глибоку, заворожуючу тишу різдвяних зимових Альп. Останні зерна піску в годиннику її життя стрімко падали донизу. Боян підвівся з

Мирон Шагало
2026.07.14 21:46
Громаддя
гнівне
грозить
громами!
Горить грімниці блиск – палючий жар!
Здається, мить, і встояти ніщо не зможе!
Здається, мить, і все на світі переможе
сліпа озлоба піднебесних кар!

Роксолана Вірлан
2026.07.14 15:09
Осердна Суть моя - не вперше в тілі -
не вдруге одягаю плоті бран.
Струмую руслом Лади і Сивілли,
непоцуравшись тихого добра.

Земне моє й високе гостювання
між цих людей - межи стрімких дерев -
долиє сили небу, вчине ставні,

Борис Костиря
2026.07.14 13:19
Прибрали ялинку з центральної площі.
Так смисл оголився безглуздих понять.
Прибрали ялинку, як висохлі мощі,
Як відгомін грізних, запеклих заклять.

Прибрали ялинку... Усе проминає
В потоці ненатлих і згорблених днів.
Я хочу напитись води із Дунаю

Тетяна Левицька
2026.07.14 13:08
По ограді плющ плететься,
Свічка ладаном чадить.
Стугонить розбите серце,
Не спиняється на мить.
Скрапує сльота рахманно
На скорботний обеліск.
Хрест залізний невблаганно
По коліна в землю вріс.

Ірина Вовк
2026.07.14 11:10
СПАЛАХ ЧЕТВЕРТИЙ. КОРОНА З ПОПЕЛУ. ПРОКЛЯТТЯ. Голос Бояна впав до ледве чутного, тремтливого шепоту. Старий заплющив очі, наче намагався закритися від картини, яка досі палила його душу вогнем. *** – Ти підн

хома дідим
2026.07.14 10:52
видихнутий цигарковий дим
який розчиняється у повітрі
мовби пучка солі вкинута до окропу
негода імла яка загортає місто
дедалі ретельніше ген
поетичне натхення котре на хвилину
просотує день безнадійно прозовий
що із цього вам чуття на порозі

Віктор Кучерук
2026.07.14 07:25
У просторім помешканні
Вдвох із кішкою мешкаєм,
Оглядаючи з подивом
Речі ті, що знаходимо, -
Відбуваєм повинності -
Взяти деякі й винести...
14.07.26
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Меланія Дереза (1978) / Проза

 Найважливіша умова
Лариса Сергіївна - вчитель вищої категорії - уважно розглядала асортимент за вітриною у відділі "Свіже м'ясо".
- Доброго вечора! Що для вас? Вже обрали? - привітно усміхнулася до неї дівчина-продавчиня.
Нафарбовані вуста Лариси Сергіївни трансформувалися у голівудську посмішку:
- Так, дорогенька! Зважте мені найсвіжішого м'яска - ароматного, солоденького і закривавленого... Ось цей шматочок, будь-ласка!
Продавчиня здивовано підняла брову, втім мовчки - швидко і вправно - зважила і запакувала обране.
Лариса Сергіївна похапцем дістала із масивного сріблястого гаманця купюру:
- Решти не потрібно!
А тоді прошепотіла, посміхаючись до пакунку і жадібно принюхуючись:
- А тепер начувайтеся, любі мої! - і задріботіла, вистукуючи високими підборами, до виходу.
- І вам всього найкращого... пробурмотіла продавчиня і покрутила пальцем коло скроні.

- Ну що ж, золотенькі, почнемо! - бурмотіла Лариса Сергіївна, одімкнувши двері своєї квартири, скидаючи чоботи і одразу поспішаючи на кухню.
Мешкала Лариса Сергіївна одна, втім, минаючи коридором вхід до кімнати, зазирнула туди і проспівала:
- Сьогоооодні...)
На кухні вчитель вищої категорії Лариса Сергіївна одягнула великого фартуха, вправно зав'язала зав'язки, дістала дошку для нарізання м'яса і великого гострого ножа.
Шматок м'яса був прекрасний.
Жінка помилувалася ним хвильку, а тоді впевнено і вправно взялася різати його на однакові шматочки.
Шматочки вона викладала рівненькими рядами на дошці, і кожного разу, одрізаючи новий, гарно поставленим вчительським голосом нарікала його прізвищем:
- Петренко, ти запізнився як завжди!
- Жукевич, не плач,вже пізно! Усьому є межа!
- Гармаш, а голову ти не забув, безголовий? - загиготіла раптом.
- Косиньська, ану на місце! Повія малолітня! - зашипіла, нахилячись під стіл і підіймаючи шматочок, що раптом вислизнув із рук.
- Блазюк, дитинко моя, навіщо ти послухав їх? Я попереджала...
- Трохимів, учні твого віку уже несуть відповідальність перед законом та суспільством! І сьогодні ти нарешті зрозумієш це!
- Акимова, паління у ранньому віці надзвичайно шкодить молодому несформованому організму... Але ж тобі пофігу, авжеж?

П'ятнадцять однакових акуратних шматочків лежали перед Ларисою Сергіївною.
Вона прискіпливо оглянула свою роботу, задоволено зітхнула і зняла фартуха.
- Ну що ж, шостий "А", у вас є право на останнє бажання... Слухаю!

П'ятнадцять шматочків м'яса мовчали.
- Оскільки бажань немає, час позбавити світ такого огидного явища, як ви!!!
Лариса Сергіївна взяла дошку і рушила до кімнати.
У сутінках вбогої спальні, вздовж однієї із стін, світився великий акваріум. А в ньому завмерли сріблясті тіні. Лариса Петрівна відсунула накривку і тіні схвильовано заметушилися, раз у раз висовуючи з води гостренькі пики...
- Прощавай, Петренко! - вигукнула Лариса Володимирівна і вкинула у воду перший шматочок м'яса, голосно регочучи.
Вода звурдилась і забулькотіла. Маленький скривавлений Петренко перетворився на сріблястий вібруючий вир - сотня гострих, мов лезо, зубів розтерзали його за кілька секунд.

Сусідка Лариси Сергіївни студентка Лідочка у цей момент солодко цілувалася на сходовій клітці коло ліфта із практикантом кафедри вищої математики Ярославом.
Страшний сатанинський регіт, що линув із вісімнадцятої квартири, урвав процес.
- Що це? - збентежено запитав здивований Ярослав.
- Обожечки, не лякайся! Це учілка з вісімнадцятої своїх піраній годує! - відповіла Лідочка і знову припала до Ярославових вуст.

Наступного ранку Лариса Сергіївна - висока, доглянута літня жінка, вчитель вищої категорії - як завжди прибула до школи першою із педагогів.
Увійшла до класу з табличкою "6-А" і турботливо відчинила вікно, щоб провітрити приміщення перед початком занять: свіже повітря необхідне для правильної і плідної роботи учнівських голів.

- Ларисо Сергіївна, сьогодні до нас завітають журналісти з телерадіокомпанії. Ви, як, один із кращих наших педагогів, не могли б сказати кілька слів у прямому ефірі? - запитав завуч школи по закінченню першого уроку, нервово перекладаючи якісь свої папери на робочому столі.
- Без проблем) - посміхнулася Лариса Сергіївна.

І коли за кілька годин вусатий молодик із бейджиком "преса", тримаючи в руці мікрофон, запитав у неї
- Так що саме є запорукою успішної і професійної роботи з вашими учнями? -
відповіла без вагань.

- Найпершою і найважливішою умовою в роботі професійного педагога безумовно є любов до дітей.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2024-02-28 08:53:00
Переглядів сторінки твору 513
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.221 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.183 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.782
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.02.06 09:01
Автор у цю хвилину відсутній