Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
де неосяжна далечінь
і буду йти вперед без спину
до досконалості творінь.
Не надто вірю забобонам,
на сто питань один відвіт:
ще не народжено дракона,
який здолає наш нарід.
Ллється з безхмарних небес від темна, –
Дужчає, тихне і знову зростає,
Наче у серці моїм таїна.
Місячна повінь струмує додолу,
Шириться й плеще об ствірки воріт, –
Тіні мовчазно кружляють по колу
І звеселяють прит
«Не сумнівайся, ти тут зайвий»
І як чужому навздогін:
«Усіх нещасть провайдер…»
«Там не сиди і не чіпай
І не дивись… сходи в комору
І не музИч і не співай» —
Мабуть родивсь не впору?
простосердечний, а не дурний
багатослів’я для нього чуже
набої звичаєм не береже
загинути просто в будь-яку мить
повсюди розтяжок купа & мін
але казав побратим василь
Найпершим поміж всіх великоросів.
І носяться з тим виродком ще й досі.
Чим цей «герой» прославивсь на землі?
Жорстокий був і лютий, наче звір,
Не то чужі, свої його боялись,
З підступністю й жорстокістю спізнали
Ковтнути жменьку Світла
Чи хвилюватимешся ти
Що то не я, а вітер…
Чи уявлятимеш, що в ніч
Лише одне бажання
Почути знов: « не в тому річ…»
І буде ще питання:
Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий Сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер
влаштували світила парад,
і дочитує осені повість
з книги Неба сумний листопад…
Опустились сніжинки скраєчку
на ранкові уламки часу.
Свіжознесене сонця яєчко
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.
А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.
ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.
Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Чарлз Буковскі руда вгорі і внизу
справжнє
вона завивала його
і вона запитала
"Моя дупа все ще має права?"
така комедія.
завжди є одна жінка
щоб врятувати тебе від іншої
і коли ця жінка рятує тебе
вона готується
знищувати.
"іноді я тебе ненавиджу"
сказала вона.
вона вийшла і сіла
на мій ганок і читала мій текст
Катулла, вона не поверталася
звідти годину.
люди ходили туди-сюди
повз мій будинок
дивуючись де такий потворний
стариган міг дістати
таку кралю
я теж не розумів.
коли вона увійшла я вхопив
її і затягнув до себе на коліна.
я підняв келих і сказав
їй, "випий це."
"ох," сказала вона, "ти змішав
вино з Джимом Бімом, ти готуєшся
стати бридким."
"ти фарбуєш волосся хною, чи
не так?"
"ти не бачиш," сказала вона і
встала і спустил свої
слакси й трусики
і волосся внизу було
таке саме як волосся
там угорі.
Сам Катулл не міг би бажати такого
для більшого історичного або
чудодійного блаженства;
потім вона пішла
здуру
до закоханих хлопців
недостатньо божевільних
щоб задурманити
жінку.
З "Кохання це собака з пекла"
Джим Бім - найбільш продаваний по всьому світу бренд бурбона
Charles Bukowski red up and down
red hair
real
she whirled it
and she asked
“is my ass still on?”
such comedy.
there is always one woman
to save you from another
and as that woman saves you
she makes ready to
destroy.
“sometimes I hate you,”
she said.
she walked out and sat on
my porch and read my copy
of Catullus, she stayed out
there for an hour.
people walked up and down
past my place
wondering where such an ugly
old man could get
such beauty.
I didn’t know either.
when she walked in I grabbed
her and pulled her to my lap.
I lifted my glass and told
her, “drink this.”
“oh,” she said, “you’ve mixed
wine with Jim Beam, you’re gonna
get nasty.”
“you henna your hair, don’t
you?”
“you don’t look,” she said and
stood up and pulled down her
slacks and panties and
the hair down there was the
same as the hair
up there.
Catullus himself couldn’t have wished
for more historic or
wondrous grace;
then he went
goofy
for tender boys
not mad enough
to become
women.
from "Love is a dog from hell"
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)