Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
задумали переділити світ,
та те, що нині
хочуть мати свині,
не тулиться до зайнятих корит.
***
А європейці мовою Езопа
утримують і змія на межі,
і тризуб волі
як забрало долі,
що захищає наші рубежі.
***
А демократій остається купка
Непримиренний ворог злої згуби.
Світився вечір мрією в очах,
Навколо - казка! Подивитись любо!
Шляхетний жовтень, мов сучасний Бах,
З повітря будував органні труби.
Лежали на асфальтових стежках
Сизий дим висить від стелі майже до підлоги.
Пробивається ледь світло із вікон крізь нього.
Стоїть гомін, що і слово розібрати трудно.
В дальньому кутку усілись за стіл два козаки.
Видно, давно не бачились,
За любим ручаєм.
Чимало в нашім краї висхлих ручаїв.
Я бачив якось узбережжя,
Покинуте й забуте ручаєм,
Лишилося воно з розбитим серцем
Серед піску й каміння.
Також і чоловік,
Сон - мовби випалена земля
у вирвах від снарядів
і віспою від розривних куль.
Вибухи дістануть тебе
де завгодно,
як наймані вбивці,
як небачена пошесть.
І небо солодким туманом осіло на скроні.
Я більше про зиму і стужу тепер не шепчу,
Тримаю краплину, мов пульс, у гарячій долоні.
Ще вчора завія крутила свій білий сувій,
А нині калюжі - дзеркала утрачених
З оков зими струмки, -
Купається в них галич
Щоденно й залюбки.
Під сонцем сніг підтанув
І став щезати лід, -
І нявкає, мов п'яний,
Чи одурілий, кіт.
Сиве світання, туманом сповите,
ниви зажурливі, снігом укутані...
Раптом згадаєш колись пережите,
й лиця, що довго здавались забутими.
Враз пригадаєш гарячі зізнання,
відпустила минуле у вічність.
Є сьогодні, а завтра, цей пористий сніг,
у відлизі потоне циклічно.
Ти мене не читав по складах власноруч;
проковтнув сторінки обважнілі.
Мимохідь прогорнувши та нашвидкуруч
Хтось ніби граблями вискріб.
Поникла моя зоринка –
боюся, не згасла в іскрі б.
Розкрилилась ніч привільно,
півсвіту уже накрила,
а місяць блукав безцільно
багрянцем хмари обдало,
і, мов згори спускався зонт,
спадала сутінь на село.
Тьмяніла неба бірюза,
дзвенів кришталем ожелест ,
мечем, уткнутим в гарбуза,
біля вуха дзеленька час.
Звисла туча, немов онуча,
закриваючи Волопас.
Тільки й видно: зорить окраєць
закоптілих у тьмі небес.
Он збліднілий мигає Заєць,
ось яріє Великий Пес.
за обрій злетів пелюсткою,
похнюпився звід розлогий
і світоч небесний згас.
Густий опустився морок
і світ закапканив пусткою,
і мов розчинився простір,
і ніби спинився час...
Дім Яакова – від чужого народу,
Стала Юдея Йому за святиню,
Ізраїль – підвладним Йому.
Побачило море й побігло,
Йордан порачкував назад,
Гори стрибали, немов барани,
Пагорби – немов ягнята.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Чарлз Буковскі руда вгорі і внизу
справжнє
вона завивала його
і вона запитала
"Моя дупа все ще має права?"
така комедія.
завжди є одна жінка
щоб врятувати тебе від іншої
і коли ця жінка рятує тебе
вона готується
знищувати.
"іноді я тебе ненавиджу"
сказала вона.
вона вийшла і сіла
на мій ганок і читала мій текст
Катулла, вона не поверталася
звідти годину.
люди ходили туди-сюди
повз мій будинок
дивуючись де такий потворний
стариган міг дістати
таку кралю
я теж не розумів.
коли вона увійшла я вхопив
її і затягнув до себе на коліна.
я підняв келих і сказав
їй, "випий це."
"ох," сказала вона, "ти змішав
вино з Джимом Бімом, ти готуєшся
стати бридким."
"ти фарбуєш волосся хною, чи
не так?"
"ти не бачиш," сказала вона і
встала і спустила свої
слакси й трусики
і волосся внизу було
таке саме як волосся
там угорі.
Сам Катулл не міг би бажати такого
для більшого історичного або
чудодійного блаженства;
потім вона пішла
здуру
до закоханих хлопців
недостатньо божевільних
щоб задурманити
жінку.
З "Кохання це собака з пекла"
Джим Бім - найбільш продаваний по всьому світу бренд бурбона
Charles Bukowski red up and down
red hair
real
she whirled it
and she asked
“is my ass still on?”
such comedy.
there is always one woman
to save you from another
and as that woman saves you
she makes ready to
destroy.
“sometimes I hate you,”
she said.
she walked out and sat on
my porch and read my copy
of Catullus, she stayed out
there for an hour.
people walked up and down
past my place
wondering where such an ugly
old man could get
such beauty.
I didn’t know either.
when she walked in I grabbed
her and pulled her to my lap.
I lifted my glass and told
her, “drink this.”
“oh,” she said, “you’ve mixed
wine with Jim Beam, you’re gonna
get nasty.”
“you henna your hair, don’t
you?”
“you don’t look,” she said and
stood up and pulled down her
slacks and panties and
the hair down there was the
same as the hair
up there.
Catullus himself couldn’t have wished
for more historic or
wondrous grace;
then he went
goofy
for tender boys
not mad enough
to become
women.
from "Love is a dog from hell"
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
