Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,
Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!
Зрости одним махом,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.
Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.
У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.
Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.
До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Чарлз Буковскі руда вгорі і внизу
справжнє
вона завивала його
і вона запитала
"Моя дупа все ще має права?"
така комедія.
завжди є одна жінка
щоб врятувати тебе від іншої
і коли ця жінка рятує тебе
вона готується
знищувати.
"іноді я тебе ненавиджу"
сказала вона.
вона вийшла і сіла
на мій ганок і читала мій текст
Катулла, вона не поверталася
звідти годину.
люди ходили туди-сюди
повз мій будинок
дивуючись де такий потворний
стариган міг дістати
таку кралю
я теж не розумів.
коли вона увійшла я вхопив
її і затягнув до себе на коліна.
я підняв келих і сказав
їй, "випий це."
"ох," сказала вона, "ти змішав
вино з Джимом Бімом, ти готуєшся
стати бридким."
"ти фарбуєш волосся хною, чи
не так?"
"ти не бачиш," сказала вона і
встала і спустила свої
слакси й трусики
і волосся внизу було
таке саме як волосся
там угорі.
Сам Катулл не міг би бажати такого
для більшого історичного або
чудодійного блаженства;
потім вона пішла
здуру
до закоханих хлопців
недостатньо божевільних
щоб задурманити
жінку.
З "Кохання це собака з пекла"
Джим Бім - найбільш продаваний по всьому світу бренд бурбона
Charles Bukowski red up and down
red hair
real
she whirled it
and she asked
“is my ass still on?”
such comedy.
there is always one woman
to save you from another
and as that woman saves you
she makes ready to
destroy.
“sometimes I hate you,”
she said.
she walked out and sat on
my porch and read my copy
of Catullus, she stayed out
there for an hour.
people walked up and down
past my place
wondering where such an ugly
old man could get
such beauty.
I didn’t know either.
when she walked in I grabbed
her and pulled her to my lap.
I lifted my glass and told
her, “drink this.”
“oh,” she said, “you’ve mixed
wine with Jim Beam, you’re gonna
get nasty.”
“you henna your hair, don’t
you?”
“you don’t look,” she said and
stood up and pulled down her
slacks and panties and
the hair down there was the
same as the hair
up there.
Catullus himself couldn’t have wished
for more historic or
wondrous grace;
then he went
goofy
for tender boys
not mad enough
to become
women.
from "Love is a dog from hell"
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
